Контрафактура

Контрафакту́ра (нім. Kontrafaktur, від пізньолат. contrafactum) — підтекстовка вокальної мелодії новими віршами замість початкових.

Термін контрафактура не був поширений в історичні часи (зустрічається безсистемно починаючи з другої половини XV століття), вперше розроблений К. Хеннігом (1909), у широкий вжиток увійшов завдяки науковим працям (вперше у 1918). У залежності від етичної оцінки оновленого музично-поетичного цілого розрізняють три головні напрямки контрафактури: обробка оригіналу зі зниженням (як правило, при заміні літургійного або паралітургійного тексту світським), з підвищенням (заміна світського тексту церковним) і нейтральна (без навмисного зміни етичного сенсу цілого).

Генетично контрафактура сходить до глибокої старовини, одним з її прообразів можна вважати античний ном, тобто мелодію-модель, на яку розспівувалися різні за змістом строфи епосу. У західному середньовіччі контрафактура торкнулася, перш за все, одноголосних католицьких піснеспівів (див. Григоріанський хорал), причому не тільки формульні (наприклад, псалмові тони різного узусу), але й відносно розвинені мелодії (наприклад, мелодії секвенції «Laetabundus»).

Розспіви тексту на мелодичну модель як композиційний принцип має, мабуть, загальносвітове значення. Типологічної паралеллю на сході є Макам, у православній богослужбової музики — спів «на подобен» (див. Знаменний розспів, ). З того ж ряду мелодії-моделі «тони» мейстерзингерів, барвисто обіграні Ріхардом Вагнером в його операх «Нюрнберзькі мейстерзінгери» і «Тангейзер».

Секуляризація і консумізація цивілізованого суспільства і пов'язаний з цими процесами захист прав індивіда (в тому числі його інтелектуальної власності) безперервно набирають чинності з моменту першого бурхливого розвитку друкарства в XVI столітті (особливо в Італії) аж до наших днів, перетворили контрафактуру в негоже (а з точки зору кримінального права і протизаконне) діяння.

З появою в мережі караоке-файлів (формат ) з'явилась можливість підставляти замість оригінальних (треків зі словами) — будь-які тексти.

Див. також

• Пародія
• Караоке

Література

• Hennig K. Die geistliche Kontrafaktur im Jahrhundert der Reformation. Halle, 1909;
• Gennrich F. Die Musik als Hilfswissenschaft der romanischen Philologie // Zeitschrift für Romanische Philologie XXIX (1918);
• Fischer K. von. Kontrafakturen und Parodien italienischer Werke des Trecento und frühen Quattrocento // Annales musicologiques V (1957);
• Gennrich F. Die Kontrafaktur im Liedschaffen des Mittelalters // Summa musicae medii aevi, vol. XII. Langen, 1965;
• Lipphardt W. Über die Begriffe: Kontrafakt, Parodie, Travestie // Jahrbuch für Liturgik und Hymnologie XII (1967);
• Falck R. Parody and Contrafactum: a terminological clarification // Musical Quarterly LXV (1979);
• Falck R. Contrafactum // Handwörterbuch der musikalischen Terminologie. Wiesbaden, [s.a.]

Примітки

Посилання

• Контрафактура // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 520.