Конкордат 1953 року був останнім класичним конкордатом католицької церкви підписаним 27 серпня 1953 року Іспанією під вл

Конкордат 1953 року був останнім класичним конкордатом католицької церкви, підписаним 27 серпня 1953 року Іспанією (під владою Франсіско Франко) з Ватиканом (під час понтифікату папи Пія XII). Разом з ^[en], підписаним в тому ж році, це була значна спроба зруйнувати ^[en] Іспанії після Другої світової війни.

Конкордат 1953 року
Тип	міжнародний договір і конкордат
Підписано	27 серпня 1953
Місце	Ватикан
Підписанти	^d, ^d і ^d
Сторони	Іспанія і Ватикан

В обмін на надання Ватиканом «королівської опіки» (Patronato real, ^[en] привілей іспанських королів призначати духовних осіб) Франко, конкордат дав католицькій церкві в Іспанії ряд привілеїв, таких як державне фінансування і звільнення від державного оподаткування.

Конкордат 1953 року замінив ^[en] і Конвенцію Франко 1941 року зі Ватиканом.

Передумови

Політична система Франко була фактично протилежною останньому уряду Другої іспанської республіки, уряду Народного фронту. У перші роки франкістського режиму церква і держава мали тісний і взаємовигідний зв'язок.

Франко хотів мати повний конкордат з правами королівської опіки, правом вибирати єпископів. Ватикан, невпевнений у майбутньому режиму Франко, пішов на компроміс, запропонувавши йому менш офіційну «конвенцію», підписану 7 червня 1941 року, і надав йому лише обмежену роль у виборі єпископів. Через роки після Другої світової війни умови Конвенції 1941 року було формалізовано в статті 7 Конкордату 1953 року.

На відміну від антиклерикалізму Народного фронту, франкістський режим встановив політику, яка була дуже сприятлива для католицької церкви і яка була відновлена до її колишнього статусу офіційної релігії Іспанії. На додаток до отримання державних субсидій, церква повернула собі домінуюче становище в системі освіти, і закони відповідали католицькій догмі.

За часів франкістського режиму католицизм був єдиною релігією, що має правовий статус; публічна практика інших релігій була заборонена, а католицька церква була єдиним релігійним закладом, якому дозволялося володіти власністю або публікувати книги. Уряд не тільки продовжував виплачувати зарплату священникам і субсидувати церкву, а й допомагав відновлювати зруйновані війною церковні будівлі. Були прийняті закони, що забороняли розлучення та продаж протизаплідних засобів. Католицьке релігійне навчання було обов'язковим навіть у державних школах.

В обмін на надання католицької церкви цих привілеїв, Франко отримав право призначати католицьких єпископів в Іспанії, а також право вето на призначення священнослужителів аж до рівня парафіяльного священника.

Умови

У 1953 році ця тісна співпраця була оформлена в новому конкордаті з Ватиканом, який надав церкві надзвичайний набір привілеїв:

обов'язкові канонічні шлюби для всіх католиків;
звільнення від оподаткування уряду;
субсидії на будівництво нових будинків;
цензура матеріалів визнаних церквою образливими;
право засновувати університети;
право керувати радіостанціями та публікувати газети та журнали;
захист від вторгнення поліції в церковну власність; та
звільнення духовенства від військової служби.

Наслідки

Зі смертю Франко у 1975 році і подальшим переходом Іспанії до демократії Конкордат кілька разів змінювався і доповнювався. У 1976 році конвенція між урядом Іспанії й Святим Престолом скасувала право призначати єпископів главою іспанської держави. У 1978 році нова демократична конституція, яка привела франкізм до остаточного кінця, встановила принцип релігійного нейтралітету (aconfesionalidad) іспанської держави та повну свободу віросповідання для його громадян. У 1979 році інша конвенція між урядом Іспанії й Святим Престолом змінила закон про фінансові аспекти та державні субсидії для католицької церкви.

Див. також

Націонал-католицизм
^[en]
^[en]
Латеранський договір, договір 1929 року між Святим Престолом та фашистською Італією
Рейхсконкордат, договір 1933 року між Святим Престолом та нацистською Німеччиною

Примітки

. Архів оригіналу за 7 березня 2020. Процитовано 30 січня 2020.
. Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020.
. Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020.
. Архів оригіналу за 7 березня 2020. Процитовано 30 січня 2020.
. Архів оригіналу за 7 березня 2020. Процитовано 30 січня 2020.

Ця стаття включає матеріали суспільного надбання [ 30 січня 2020 у Wayback Machine.] з вебсайтів або документів Бібліотеки Конгресу.

Посилання

Текст конкордату: Іспанською [ 22 лютого 2017 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 7 березня 2020. Процитовано 30 січня 2020.

[2] . Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020.

[3] . Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020.

[4] . Архів оригіналу за 7 березня 2020. Процитовано 30 січня 2020.

[5] . Архів оригіналу за 7 березня 2020. Процитовано 30 січня 2020.