Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Колібрі шаблекрил вилохвостийВилохвостий колібрі шаблекрил Піражу штат Сан Паулу Бразилія Охоронний статусНайменший ризи

Колібрі-шаблекрил вилохвостий

Колібрі-шаблекрил вилохвостий
Колібрі-шаблекрил вилохвостий
image
Вилохвостий колібрі-шаблекрил (Піражу, штат Сан-Паулу, Бразилія)
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Колібрієві (Trochilidae)
Підродина: Колібрині (Trochilinae)
Триба: Trochilini
Рід: Eupetomena
Вид: Колібрі-шаблекрил вилохвостий
Біноміальна назва
Eupetomena macroura
(Gmelin, JF, 1788)
image
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Trochilus macrourus
Campylopterus macrourus
Eupetomena macrourus
Посилання
image Вікісховище: Eupetomena macroura
image Віківиди: Eupetomena macroura
image ITIS: 555069
image МСОП: 22687094
image NCBI: 153633

Колі́брі-шаблекри́л вилохвостий (Eupetomena macroura) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Південній Америці.

Опис

image
Вилохвостий колібрі-шаблекрил
image
Вилохвостий колібрі-шаблекрил в польоті
image
Вилохвості колібрі-шаблекрили
image
Вилохвостий колібрі-шаблекрил на гнізді

На більшій частині свого ареалу вилохвості колібрі-шаблекрили є найбільшими представниками родини колібрієвих. Їх довжина становить 15-17 см, самці важать 8 г, самиці 6 г. Довжина крила становить 78 мм, хвоста 90 мм, дзьоба 21 мм. Голова, шия і груди темно-фіолетово-сині. Спина, покривні пера крил і нижня частина тіла темно-зелена, блискучі. Хвіст глибоко роздвоєний. Верхні покривні пера хвоста темно-бордові, стернові пера і нижні покривні пера хвоста сталево-сині. Крила чорно-фіолетові. Дзьоб і лапи чорні. Самиці дещо менші за самців, забарвлення у них дещо більш тьмяне. У молодих птахів пера на голові і спині мають коричневі краї.

Представники різних підвидів вирізняються за відтінком оперення: його сині частини варіюються від синьо-зеленого до ультрамаринового, а зелені від золотисто-бронзово-зеленого до темно-зеленого або синьо-зеленого. Представники підвиду E. m. hirundo мають переважно тьмяно-синє забарвлення, хвіст у них менш глибоко роздвоєний. Представники підвиду E. m. simoni ще більш сині: сині частини оперення у них мають темно-синій відтінок, а зелені — синьо-зелений. Представники підвиду E. m. boliviana мають найбільш зелене забарвлення: голова у них більш зелена, ніж спина, а зелені частини оперення мають яскраво-зелений відтінок. Представники підвиду E. m. cyanoviridis також переважно зелені, сині частини оперення у них мають синьо-зелений відтінок, а зелені — золотисто-бронзово-зелений.

Таксономія

Вилохвостий колібрі-шаблекрил був описаний німецьким натуралістом Йоганном Фрідріхом Гмеліном у 1788 році, в його розширеному і виправленому виданні «Systema Naturae» Карла Ліннея. Він помістив його разом з іншими колібрі в рід Trochilus, надав йому біномінальну назву Trochilus macrourus і вказав Ямайку як типове місцезнаходження. При описі виду, Гмелін цитував більш ранніх авторів, зокрема Ганса Слоуна, який у 1725 році описав і проілюстрував колібрі з Ямайки і Матюрена Жака Бріссона, який у 1760 році описав і проілюстрував колібрі з Каєнни (Французька Гвіана). У 1929 році Карл Едуард Геллмайр стверджував, що Гмелін об'єднав два різні види, і що його опис підходить до опису каєннського колібрі, описаного Бріссоном. Колібрі з Ямайки, якого описував Слоун, ймовірно, був вимпелохвостий колібрі. Через це Геллмайр змінив типове місцезнаходження вилохвостого колібрі-шаблекрила на Каєнну. Наразі цей вид науковці відносять до роду Eupetomena, введеного англійським орнітологом Джоном Гульдом у 1853 році.

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:

  • E. m. macroura Gould, 1848 — від Гвіани до північної, центральної і південно-східної Бразилії і Парагваю;
  • E. m. simoni Gould, 1848 — північний захід Бразилії (від південного Мараньяна, Піауї і Сеари до Мінас-Жерайса);
  • E. m. cyanoviridis Gould, 1848 — південний схід Бразилії (гори Серра-ду-Мар на півдні Сан-Паулу);
  • E. m. hirundo Gould, 1848 — локально на сході Перу;
  • E. m. boliviana Gould, 1861 — північний захід Болівії (Бені).

Поширення і екологія

Вилохвості колібрі-шаблекрили мешкають в Бразилії, Болівії, Перу, Суринамі, Парагваї і Аргентині. Вони живуть переважно в саванах і рідколіссях, зокрема в бразильській каатингі і серрадо. Ці птахи уникають вологих тропічних лісів Амазонії, і поширені лише на південних і західних окраїнах цього регіону, у відносно відкритих місцевостях в гирлі Амазонки, зокрема на острові Маражо і вверх проти течії до гирла Тапажоса, а також в ізольованих лісових або саваноподібних анклавах на південному сході Перу (у верхів'ях Урубамби, в місцевості, відомій як «амазонійська каатинга»), на півдні Суринаму (в саванах Сипалівіні) в центральній Бразилії і північній Болівії. Також вилохвості колібрі-шаблекрили живуть в інших напіввідкритих природних середовищах, зокрема в парках і садах, навіть у таких великих містах, як Ріо-де-Жанейро і Сан-Паулу. Вони зустрічаються переважно в низовинах, місцями на висоті до 1800 м над рівнем моря.

Вилохвості колібрі-шаблекрили живляться нектаром різноманітних квітучих рослин, зокрема з родин бобових, геснерієвих, мальвових, миртових, маренових і епіфітних бромелієвих, а також комахами, яких ловлять в польоті. Відвідують годівниці для колібрі. Агресивно захихають кормові території, навіть від птахів, більших за них самих, зокрема від , бразильських пай, товстодзьобих ані і коричневих талпакоті. Якось дослідники спостерігали, як вилохвостий колібрі-шаблекрил нападав на прерієвого канюка, більшого за нього у сто разів.

Вилохвості колібрі-шаблекрили розмножуються протягом всього року. Самці виконують перед самицями демонстраційні польоти і переслідують їх в повітрі, якщо ж ті відповідають взаємністю, то птахи виконують парні зигзагоподібні польоти. Гніздо чашоподібне, робиться з рослинних волокон і павутиння, зовні покривається лишайником і мохом, прикріплюється до горизонтальної гілки невисокого дерева, зазвичай на висоті до 3 м над землею, іноді на висоті 15 м над землею. В кладці 2 білих яйця. Інкубаційний період триває 15-16 днів, пташенята покидають гніздо через 22—24 дні після вилуплення. Вони стають повністю самостійними ще через 2—3 тижні. За сезон може вилупитися два видки. Птахи набувають статевої зрілості у віці 1—2 років.

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Eupetomena macroura: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 23 листопада 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  3. Schuchmann, K.L. (1999). Swallow-tailed hummingbird. У del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J. (ред.). Handbook of the Birds of the World. Т. 5: Barn-owls to Hummingbirds. Barcelona, Spain: Lynx Edicions. с. 554. ISBN .
  4. Gmelin, Johann Friedrich (1788). Systema naturae per regna tria naturae : secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 13th). Lipsiae [Leipzig]: Georg. Emanuel. Beer. с. 487.
  5. Sloane, Hans (1725). A Voyage to the Islands Madera, Barbados, Nieves, S. Christophers and Jamaica : with the natural history of the herbs and trees, four-footed beasts, fishes, birds, insects, reptiles, &c. of the last of those islands. Т. 2. London: Printed for the author. с. 308—309.
  6. Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode Contenant la Division des Oiseaux en Ordres, Sections, Genres, Especes & leurs Variétés (French та Latin) . Т. 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 726 No. 17, Plate 36 fig 9.
  7. Hellmayr, Carl Eduard (1929). Catalogue of Birds of the Americas and the Adjacent Islands in Field Museum of Natural History. Field Museum Natural History Publication 255. Zoological Series. Volume 12. Т. Part 18: A Contribution to the Ornithology of Northeastern Brazil. с. 387.
  8. Peters, James Lee, ред. (1945). Check-List of Birds of the World. Т. 5. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 21.
  9. Gould, John (1853). A Monograph of the Trochilidae, or Family of Humming-Birds. Т. 2. London: self. Plate 42 and text (Part 6 Plate 1).
  10. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 23 листопада 2022.

Джерела

  • Baza Mendonça, Luciana & dos Anjos, Luiz (2005): Beija-flores (Aves, Trochilidae) e seus recursos florais em uma área urbana do Sul do Brasil [Hummingbirds (Aves, Trochilidae) and their flowers in an urban area of southern Brazil]. Revista Brasileira de Zoologia 22(1): 51–59 [Portuguese with English abstract]. DOI:10.1590/S0101-81752005000100007 PDF fulltext
  • Baza Mendonça, Luciana & dos Anjos, Luiz (2006): Feeding behavior of hummingbirds and perching birds on Erythrina speciosa Andrews (Fabaceae) flowers in an urban area, Londrina, Paraná, Brazil [Hummingbirds (Aves, Trochilidae) and their flowers in an urban area of southern Brazil]. Revista Brasileira de Zoologia 23(1): 42–49 [English with Portuguese abstract]. DOI:10.1590/S0101-81752006000100002 PDF fulltext
  • de Lyra-Neves, Rachel M.; Oliveira, Maria A.B.; Telino-Júnior, Wallace R. & dos Santos, Ednilza M. (2007): Comportamentos interespecíficos entre Callithrix jacchus (Linnaeus) (Primates, Callitrichidae) e algumas aves de Mata Atlântica, Pernambuco, Brasil [Interspecific behaviour between Callithrix jacchus (Linnaeus) (Callitrichidae, Primates) and some birds of the Atlantic forest, Pernanbuco State, Brazil]. Revista Brasileira de Zoologia 24(3): 709—716 [Portuguese with English abstract]. DOI:10.1590/S0101-81752007000300022 PDF fulltext.
  • Grantsau, R. (1988): Beija-flores do Brasil ["Hummingbirds of Brazil"]. Expressão e Cultura, Rio de Janeiro [In Portuguese]. p. 57.
  • Melo, C. (2001): Diurnal bird visiting of Caryocar brasiliense Camb. in Central Brazil. Revista Brasileira de Biologia 61(2): 311—316. DOI:10.1590/S0034-71082001000200014 PDF fulltext
  • Oniki, Y. & Willis, E.O. (2000): Nesting behavior of the swallow-tailed hummingbird, Eupetomena macroura (Trochilidae, Aves). Revista Brasileira de Biologia 60(4): 655—662 [English with Portuguese abstract]. DOI:10.1590/S0034-71082000000400016 PDF fulltext
  • Restall, R.; Rodner, C. & Lentino, M. (2006): Birds of Northern South America. , London. (vol. 1), (vol. 2)
  • Schuchmann, K.L. (1999). Swallow-tailed hummingbird. У del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J. (ред.). Handbook of the Birds of the World. Т. 5: Barn-owls to Hummingbirds. Barcelona, Spain: Lynx Edicions. с. 554. ISBN .
  • Schulenberg, T.; Stotz, D.; Lane, D.; O'Neill, J. & Parker, T. III (2007): Birds of Peru. , London.
  • (1993): Birds of Brazil — A Natural History. Princeton University Press, Princeton.
  • Sigrist, T. (2006): Birds of Brazil — An Artistic View.
  • Straube, Fernando Costa; Urben-Filho, Alberto & Piacentini, Vítor de Queiroz (2006): O Beija-flor-tesoura Eupetomena macroura (Gmelin, 1788) e sua ampliação de distribuição pelo Sul do Brasil ["The Swallow-tailed Hummingbird and its distribution expansion in the south of Brazil"]. Atualidades Ornitológicas 132 [In Portuguese]. PDF fulltext

Посилання

  • Stamps (for Brazil) with RangeMap
  • «Swallow-tailed Hummingbird» photo gallery VIREO Photo-High Res
  • ; Article tropicalbirding—Tropical Birding: «Southeast Brazil»
image Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Kolibri shablekril vilohvostijVilohvostij kolibri shablekril Pirazhu shtat San Paulu Braziliya Ohoronnij statusNajmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaDomen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Serpokrilcepodibni Apodiformes Rodina Kolibriyevi Trochilidae Pidrodina Kolibrini Trochilinae Triba TrochiliniRid EupetomenaVid Kolibri shablekril vilohvostijBinomialna nazvaEupetomena macroura Gmelin JF 1788 Areal viduPidvidi Div tekst SinonimiTrochilus macrourus Campylopterus macrourus Eupetomena macrourusPosilannyaVikishovishe Eupetomena macrouraVikividi Eupetomena macrouraITIS 555069MSOP 22687094NCBI 153633 Koli bri shablekri l vilohvostij Eupetomena macroura vid serpokrilcepodibnih ptahiv rodini kolibriyevih Trochilidae Meshkaye v Pivdennij Americi OpisVilohvostij kolibri shablekrilVilohvostij kolibri shablekril v polotiVilohvosti kolibri shablekriliVilohvostij kolibri shablekril na gnizdi Na bilshij chastini svogo arealu vilohvosti kolibri shablekrili ye najbilshimi predstavnikami rodini kolibriyevih Yih dovzhina stanovit 15 17 sm samci vazhat 8 g samici 6 g Dovzhina krila stanovit 78 mm hvosta 90 mm dzoba 21 mm Golova shiya i grudi temno fioletovo sini Spina pokrivni pera kril i nizhnya chastina tila temno zelena bliskuchi Hvist gliboko rozdvoyenij Verhni pokrivni pera hvosta temno bordovi sternovi pera i nizhni pokrivni pera hvosta stalevo sini Krila chorno fioletovi Dzob i lapi chorni Samici desho menshi za samciv zabarvlennya u nih desho bilsh tmyane U molodih ptahiv pera na golovi i spini mayut korichnevi krayi Predstavniki riznih pidvidiv viriznyayutsya za vidtinkom operennya jogo sini chastini variyuyutsya vid sino zelenogo do ultramarinovogo a zeleni vid zolotisto bronzovo zelenogo do temno zelenogo abo sino zelenogo Predstavniki pidvidu E m hirundo mayut perevazhno tmyano sinye zabarvlennya hvist u nih mensh gliboko rozdvoyenij Predstavniki pidvidu E m simoni she bilsh sini sini chastini operennya u nih mayut temno sinij vidtinok a zeleni sino zelenij Predstavniki pidvidu E m boliviana mayut najbilsh zelene zabarvlennya golova u nih bilsh zelena nizh spina a zeleni chastini operennya mayut yaskravo zelenij vidtinok Predstavniki pidvidu E m cyanoviridis takozh perevazhno zeleni sini chastini operennya u nih mayut sino zelenij vidtinok a zeleni zolotisto bronzovo zelenij TaksonomiyaVilohvostij kolibri shablekril buv opisanij nimeckim naturalistom Jogannom Fridrihom Gmelinom u 1788 roci v jogo rozshirenomu i vipravlenomu vidanni Systema Naturae Karla Linneya Vin pomistiv jogo razom z inshimi kolibri v rid Trochilus nadav jomu binominalnu nazvu Trochilus macrourus i vkazav Yamajku yak tipove misceznahodzhennya Pri opisi vidu Gmelin cituvav bilsh rannih avtoriv zokrema Gansa Slouna yakij u 1725 roci opisav i proilyustruvav kolibri z Yamajki i Matyurena Zhaka Brissona yakij u 1760 roci opisav i proilyustruvav kolibri z Kayenni Francuzka Gviana U 1929 roci Karl Eduard Gellmajr stverdzhuvav sho Gmelin ob yednav dva rizni vidi i sho jogo opis pidhodit do opisu kayennskogo kolibri opisanogo Brissonom Kolibri z Yamajki yakogo opisuvav Sloun jmovirno buv vimpelohvostij kolibri Cherez ce Gellmajr zminiv tipove misceznahodzhennya vilohvostogo kolibri shablekrila na Kayennu Narazi cej vid naukovci vidnosyat do rodu Eupetomena vvedenogo anglijskim ornitologom Dzhonom Guldom u 1853 roci PidvidiVidilyayut p yat pidvidiv E m macroura Gould 1848 vid Gviani do pivnichnoyi centralnoyi i pivdenno shidnoyi Braziliyi i Paragvayu E m simoni Gould 1848 pivnichnij zahid Braziliyi vid pivdennogo Maranyana Piauyi i Seari do Minas Zherajsa E m cyanoviridis Gould 1848 pivdennij shid Braziliyi gori Serra du Mar na pivdni San Paulu E m hirundo Gould 1848 lokalno na shodi Peru E m boliviana Gould 1861 pivnichnij zahid Boliviyi Beni Poshirennya i ekologiyaVilohvosti kolibri shablekrili meshkayut v Braziliyi Boliviyi Peru Surinami Paragvayi i Argentini Voni zhivut perevazhno v savanah i ridkolissyah zokrema v brazilskij kaatingi i serrado Ci ptahi unikayut vologih tropichnih lisiv Amazoniyi i poshireni lishe na pivdennih i zahidnih okrayinah cogo regionu u vidnosno vidkritih miscevostyah v girli Amazonki zokrema na ostrovi Marazho i vverh proti techiyi do girla Tapazhosa a takozh v izolovanih lisovih abo savanopodibnih anklavah na pivdennomu shodi Peru u verhiv yah Urubambi v miscevosti vidomij yak amazonijska kaatinga na pivdni Surinamu v savanah Sipalivini v centralnij Braziliyi i pivnichnij Boliviyi Takozh vilohvosti kolibri shablekrili zhivut v inshih napivvidkritih prirodnih seredovishah zokrema v parkah i sadah navit u takih velikih mistah yak Rio de Zhanejro i San Paulu Voni zustrichayutsya perevazhno v nizovinah miscyami na visoti do 1800 m nad rivnem morya Vilohvosti kolibri shablekrili zhivlyatsya nektarom riznomanitnih kvituchih roslin zokrema z rodin bobovih gesneriyevih malvovih mirtovih marenovih i epifitnih bromeliyevih a takozh komahami yakih lovlyat v poloti Vidviduyut godivnici dlya kolibri Agresivno zahihayut kormovi teritoriyi navit vid ptahiv bilshih za nih samih zokrema vid brazilskih paj tovstodzobih ani i korichnevih talpakoti Yakos doslidniki sposterigali yak vilohvostij kolibri shablekril napadav na preriyevogo kanyuka bilshogo za nogo u sto raziv Vilohvosti kolibri shablekrili rozmnozhuyutsya protyagom vsogo roku Samci vikonuyut pered samicyami demonstracijni poloti i peresliduyut yih v povitri yaksho zh ti vidpovidayut vzayemnistyu to ptahi vikonuyut parni zigzagopodibni poloti Gnizdo chashopodibne robitsya z roslinnih volokon i pavutinnya zovni pokrivayetsya lishajnikom i mohom prikriplyuyetsya do gorizontalnoyi gilki nevisokogo dereva zazvichaj na visoti do 3 m nad zemleyu inodi na visoti 15 m nad zemleyu V kladci 2 bilih yajcya Inkubacijnij period trivaye 15 16 dniv ptashenyata pokidayut gnizdo cherez 22 24 dni pislya viluplennya Voni stayut povnistyu samostijnimi she cherez 2 3 tizhni Za sezon mozhe vilupitisya dva vidki Ptahi nabuvayut statevoyi zrilosti u vici 1 2 rokiv PrimitkiBirdLife International 2016 Eupetomena macroura informaciya na sajti MSOP versiya 2022 1 angl 23 listopada 2022 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Schuchmann K L 1999 Swallow tailed hummingbird U del Hoyo J Elliott A Sargatal J red Handbook of the Birds of the World T 5 Barn owls to Hummingbirds Barcelona Spain Lynx Edicions s 554 ISBN 978 84 87334 25 2 Gmelin Johann Friedrich 1788 Systema naturae per regna tria naturae secundum classes ordines genera species cum characteribus differentiis synonymis locis Latin T 1 Part 1 vid 13th Lipsiae Leipzig Georg Emanuel Beer s 487 Sloane Hans 1725 A Voyage to the Islands Madera Barbados Nieves S Christophers and Jamaica with the natural history of the herbs and trees four footed beasts fishes birds insects reptiles amp c of the last of those islands T 2 London Printed for the author s 308 309 Brisson Mathurin Jacques 1760 Ornithologie ou Methode Contenant la Division des Oiseaux en Ordres Sections Genres Especes amp leurs Varietes French ta Latin T 3 Paris Jean Baptiste Bauche s 726 No 17 Plate 36 fig 9 Hellmayr Carl Eduard 1929 Catalogue of Birds of the Americas and the Adjacent Islands in Field Museum of Natural History Field Museum Natural History Publication 255 Zoological Series Volume 12 T Part 18 A Contribution to the Ornithology of Northeastern Brazil s 387 Peters James Lee red 1945 Check List of Birds of the World T 5 Cambridge Massachusetts Harvard University Press s 21 Gould John 1853 A Monograph of the Trochilidae or Family of Humming Birds T 2 London self Plate 42 and text Part 6 Plate 1 Gill Frank Donsker David red Hummingbirds World Bird List Version 12 2 International Ornithologists Union Procitovano 23 listopada 2022 DzherelaBaza Mendonca Luciana amp dos Anjos Luiz 2005 Beija flores Aves Trochilidae e seus recursos florais em uma area urbana do Sul do Brasil Hummingbirds Aves Trochilidae and their flowers in an urban area of southern Brazil Revista Brasileira de Zoologia 22 1 51 59 Portuguese with English abstract DOI 10 1590 S0101 81752005000100007 PDF fulltext Baza Mendonca Luciana amp dos Anjos Luiz 2006 Feeding behavior of hummingbirds and perching birds on Erythrina speciosa Andrews Fabaceae flowers in an urban area Londrina Parana Brazil Hummingbirds Aves Trochilidae and their flowers in an urban area of southern Brazil Revista Brasileira de Zoologia 23 1 42 49 English with Portuguese abstract DOI 10 1590 S0101 81752006000100002 PDF fulltext de Lyra Neves Rachel M Oliveira Maria A B Telino Junior Wallace R amp dos Santos Ednilza M 2007 Comportamentos interespecificos entre Callithrix jacchus Linnaeus Primates Callitrichidae e algumas aves de Mata Atlantica Pernambuco Brasil Interspecific behaviour between Callithrix jacchus Linnaeus Callitrichidae Primates and some birds of the Atlantic forest Pernanbuco State Brazil Revista Brasileira de Zoologia 24 3 709 716 Portuguese with English abstract DOI 10 1590 S0101 81752007000300022 PDF fulltext Grantsau R 1988 Beija flores do Brasil Hummingbirds of Brazil Expressao e Cultura Rio de Janeiro In Portuguese p 57 ISBN 85 208 0100 5 Melo C 2001 Diurnal bird visiting of Caryocar brasiliense Camb in Central Brazil Revista Brasileira de Biologia 61 2 311 316 DOI 10 1590 S0034 71082001000200014 PDF fulltext Oniki Y amp Willis E O 2000 Nesting behavior of the swallow tailed hummingbird Eupetomena macroura Trochilidae Aves Revista Brasileira de Biologia 60 4 655 662 English with Portuguese abstract DOI 10 1590 S0034 71082000000400016 PDF fulltext Restall R Rodner C amp Lentino M 2006 Birds of Northern South America London ISBN 0 7136 7243 9 vol 1 ISBN 0 7136 7242 0 vol 2 Schuchmann K L 1999 Swallow tailed hummingbird U del Hoyo J Elliott A Sargatal J red Handbook of the Birds of the World T 5 Barn owls to Hummingbirds Barcelona Spain Lynx Edicions s 554 ISBN 978 84 87334 25 2 Schulenberg T Stotz D Lane D O Neill J amp Parker T III 2007 Birds of Peru London ISBN 978 0 7136 8673 9 1993 Birds of Brazil A Natural History Princeton University Press Princeton ISBN 0 691 08569 2 Sigrist T 2006 Birds of Brazil An Artistic View ISBN 85 905074 1 6 Straube Fernando Costa Urben Filho Alberto amp Piacentini Vitor de Queiroz 2006 O Beija flor tesoura Eupetomena macroura Gmelin 1788 e sua ampliacao de distribuicao pelo Sul do Brasil The Swallow tailed Hummingbird and its distribution expansion in the south of Brazil Atualidades Ornitologicas 132 In Portuguese PDF fulltextPosilannyaStamps for Brazil with RangeMap Swallow tailed Hummingbird photo gallery VIREO Photo High Res Article tropicalbirding Tropical Birding Southeast Brazil Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ