Колючинська губа

Колючинська губа (рос. Колю́чинская губа) — друга за величиною затока Чукотського моря, що глибоко вдається вглиб північного узбережжя Чукотського півострова. Узбережжя губи відноситься до Чукотського району Чукотського автономного округу Росії.

Колючинська губа

66°49′59″ пн. ш. 174°24′00″ зх. д. / 66.83333055558378533° пн. ш. 174.4000000000277736944553908° зх. д. / 66.83333055558378533; -174.4000000000277736944553908Координати: 66°49′59″ пн. ш. 174°24′00″ зх. д. / 66.83333055558378533° пн. ш. 174.4000000000277736944553908° зх. д. / 66.83333055558378533; -174.4000000000277736944553908
Частина від	Чукотське море
Прибережні країни	Росія
Максимальна глибина	14 м
ідентифікатори і посилання
GeoNames	4031663
Колючинська губа Колючинська губа (Росія)

Гідронім

У 1793 році була названа губою Графа Безбородька на честь А. А. Безбородька, але назва не прижилася, і вона отримала ім'я від неподалік розташованого острова Колючин.

Фізико-географічна характеристика

Довжина губи становить 100 км, відокремлена від моря , ширина біля входу становить всього 2,8 км, максимальна ширина — близько 37 км. Глибина — 7—14 м. Припливи півдобові, їх величина — 0,1 м.

Береги переважно обривисті. Обриси південної частини Колючинської губи нагадують перевернутий рогач, утворений затоками Куєткуйим та Іонівеємкуйим, які розділені півостровом Нутеїквін. У гирлах приток розташовані великі дельтові ділянки з прибережними мілинами, галофітними луками і безліччю термокарстових озер. Найбільша річка, що впадає в губу, — протяжністю близько 150 км.

За 70 км на схід знаходиться лагуна .

Донні відкладення

Дно Колючинської губи складене піщанистим мулом (в кутовій частині — буро-сірим), місцями з великою кількістю слабо обкатанного і необкатанного грубоуламкового матеріалу. Біля виходу з губи на дні залягають піски, на розповсюдження яких впливають припливо-відпливні течії.

Клімат

Клімат у районі затоки приморський арктичний. Припайний лід в акваторії губи з'являється в середині жовтня і повністю зникає лише наприкінці літа. Середня температура січня становить −23 °C, взимку часті завірюхи. Весна настає у другій половині травня. Літо сире і холодне, середня температура липня +6 °C.

Фауна

В акваторії затоки живуть лососеві — горбуша, чавича, гольці, а також сибірська ряпушка і азійська корюшка, іноді заходить нельма.

На узбережжі південної частини Колючинської губи знаходяться масові гніздування американського лебедя, ряду ниркових качок і куликів, тут відзначені масові линні скупчення і тихоокеанського підвиду чорної казарки.

Корабельні аварії

• На початку XX століття біля берегів Колючинської губи зазнало аварії американське судно «Polar bear», що перевозило обладнання для золотодобувної копальні.
• У 1983 році в акваторії затоки був розчавлений торосами і затонув дизель-електрохід льодового класу «Ніна Сагайдак», при цьому судно «Коля Мяготин», що пробивалося до нього на допомогу, отримало величезну пробоїну.

Див. також

Примітки

1. Павлидис Ю. А., Бабаев Ю. М., Ионин А. С., Возовик Ю. И., Дунаев Н. Н. Особенности полярного морфолитогенеза на шельфе Северо-Востока СССР. Континентальные и островные шельфы. Рельеф и осадки. — М.: «Наука», 1981. — С. 33—96.
2. И.А. Черешнев. Пресноводные рыбы Чукотки. — СВНЦ ДВО РАН. — Магадан, 2008. — С. 121. — .
3. Черешнев И. Л. Пильхыкайская даллия. Красная книга севера Дальнего Востока. М.: Цента, 1998. — С. 58—59.
4. В. Логинов (14 лютого 2007). . Вокруг Света. Архів оригіналу за 30 квітня 2013. Процитовано 29 липня 2013.

Посилання

• Колючинська губа на мапі:
  Чукотский полуостров (физическая карта, масштаб 1:1 000 000) // Національний атлас Росії. — М. : Роскартография, 2004. — Т. 1. — С. 264—265. — 3000 прим. — .