Колтовський Ігор Анатолійович

Ігор Анатолійович Колтовський (нар. 18 червня 1972) — український актор театру й кіно, театральний режисер і педагог. Художній керівник київського театру-студії «Саквояж» (з 2003). Лауреат кінопремії «Золота дзиґа» за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі «Погані дороги» (2020), виконавець однієї з головних ролей у телесеріалі «Перевізниця» (2024).

Колтовський Ігор Анатолійович
Народився	18 червня 1972(1972-06-18) (52 роки) Сорокіне, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	актор
Заклад	Театр-студія «Саквояж»
IMDb	ID 9236419
2004 — т/с «Попіл Фенікса» 2005 — т/с «Золоті хлопці» 2005 — т/с «Пошуки кохання» 2008 — т/с «Рідні люди» 2009 — т/с «Чужі помилки» 2009 — т/с «За законом» 2010 — т/с «Єфросинья» 2010 — т/с «Маршрут милосердя» 2011 — т/с «Повернення Мухтара-7» 2011 — т/с «Собаче життя» 2014 — т/с «Особиста справа» 2015 — т/с «Володимирська, 15» 2017 — х/ф «Червоний» — Тайга 2018 — т/с «Серце слідчого» 2018 — х/ф «Коли падають дерева» 2019 — х/ф «» 2019 — т/с «Таємниці» 2020 — т/с «І будуть люди» — Григорій Гінзбург 2020 — х/ф «Погані дороги» — Директор школи  — т/с «Перевізниця» — Дмитро Театральні ролі Львівський російський драматичний театр Прикарпатського військового округу (Львів, Україна) «Чарівник Смарагдового міста» (Залізний Дроворуб) «День народження кота Леопольда» (Леопольд) «Азалія для Давида» (Матє) «Привиди» (Освальд) «Трактирниця» (Фабриціо) «Поминальна молитва» (Перчик) «Сповідь колишнього зека» (Інтелігент) «Шельменко-денщик» (Скворцов) «Одруження» (Підколісин) «Зойкіна квартира» (Аболянінов) «Фантазії Фарятьєва» (Фарятьєв) ^[ru] (Великі Луки, Росія) «Мурлін Мурло» (Олексій) «Божевілля кохання» (Садівник) «Острів нашої любові та надії» (Сан Санич) «Чарівна ялинка» (Кощій) «Версія» (Сальєрі) «Без вини винні» (Незнамов) «Принцеса Турандот» (Труффальдіно) «Таємничий гіпопотам» (Кролик Костянтин) «Пікова дама» (Томський) Київський академічний театр юного глядача на Липках (Київ, Україна) «Міщанин у дворянстві» (Ков'єль) та ін. Театральні постановки ^[ru] (Великі Луки, Росія) 1999 — Пікова дама (режисер з пластики) 2004 — Вб'ємо чоловіка? Театр-студія «Саквояж» (Київ, Україна) 2005 — Зимова казка 2006 — Баранкін, будь людиною! 2007 — Я хочу братика! 2008 — Ти. Я. Море… 2009 — Час тепла 2010 — Зимова казка 2011 — Час тепла 2012 — Lopotuhin's dreams 2013 — Янгол 2014 — Полустанок 2015 — Дід Мороз та літо 2017 — Акакій 2018 — Коли я знову стану маленьким Робота в рекламі «Life. Мобільне ТБ» «Альказельцер» «Алло. Sony Ericsson» «Bonux» Нагороди Лауреат Міжнародного Брянцевського театрального фестивалю (Санкт-Петербург, 2006, 2008) Лауреат Всеукраїнського театрального фестивалю «Маски Мельпомени» (Харків, 2007, 2011, 2013). Лауреат Національної кінопремії «Золота дзиґа» за найкращу чоловічу роль другого плану у х/ф «Погані дороги» (Київ, 2021) Премія за головну чоловічу роль у виставі «Військовий концерт» (Театр Драматургів, реж. Анастасія Сегеда) (Київ, 2024) Примітки Спектакль «Зимняя сказка». оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 22 серпня 2014. Спектакль «Время тепла». оригіналу за 3 серпня 2013. Процитовано 22 серпня 2014. Спектакль «Lopotuhin’s dreams». оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 22 серпня 2014. Спектакль «Ангел». оригіналу за 3 серпня 2013. Процитовано 22 серпня 2014. Спектакль «Полустанок». оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 3 грудня 2014. Спектакль «Дед Мороз и лето». оригіналу за 13 липня 2016. Процитовано 1 січня 2016. Спектакль «Акакий». оригіналу за 25 лютого 2017. Процитовано 25 лютого 2017. Спектакль «Когда я снова стану маленьким». оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019. Посилання  Ігор Колтовський у соцмережі «Facebook» Игорь Колтовской: «Я — добрый, спокойный и домашний волшебник». Тижневик 2000. 28 грудня 2011. Процитовано 2 березня 2024.(рос.) Надежда Майная (9 вересня 2017). Актер Игорь Колтовской: украинский зритель еще не созрел для серьезного патриотического кино. Главред. Процитовано 2 березня 2024.(рос.) Денис Тимошенко (17 жовтня 2019). Нигде нет столько любви и ненависти, как на войне – режиссер фильма «Плохие дороги». Донбас.Реалії. Процитовано 2 березня 2024.(рос.)