Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Василь Григорович Колокольцов(1867–1934) — меценат, голова , міністр землеробства Української Держави (1918).
| Колокольцов Василь Григорович | |
|---|---|
| Василий Григорьевич Колокольцов | |
 | |
| Народився | 27 грудня 1867 Харків |
| Помер | 29 вересня 1934 (66 років) Париж,  Франція |
| Громадянство |  Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Alma mater | Московська сільськогосподарська академія імені К. А. Тимірязєва |
| Партія | Конституційно-демократична партія |
| Батько | Q123990877? |
| |
Походження
Василь Колокольцов народився 27 грудня 1867 року у російській дворянській родині в Пензенській губернії.
Його батько, , був двоюрідним братом Миколи Огарьова, займав посаду Вітебського губернатора, у 1843–1846 роках — голова дворянства Вовчанського повіту.
Мати, Параска Станіславівна (Вишневська), мала великі володіння в Вовчанському повіті, зокрема Ільмень, Леонідівка, Лосівка, Мар'ївка, Романівка, Паськівка. Від першого чоловіка успадкувала також будинки в Москві і Петербурзі.
Дитячі роки та юність
Після смерті батька в 1872 році Василь разом з матір'ю та сестрою Анною переїздить до Верхньої Писарівки.
В 1879 році Василь вступає до Петровського Полтавського кадетського корпусу, який закінчує в 1886 році в чині .
Продовжує освіту в в Москві. Після її закінчення повертається в Верхню Писарівку аби керувати успадкованим від матері маєтком.
Діяльність
Після свого обрання головою земської управи, Колокольцов починає бурхливу діяльність щодо розвитку освіти, охорони здоров'я, культури.
Починається будівництво шкіл, лікарень, доріг, мостів, , дільниць поштово-телеграфного зв'язку, ветеринарних та агрономічних пунктів, з'являються перші артезіанські колодязі.
Збудовано Народний будинок, де діяла бібліотека й ставилися аматорські вистави. Неодноразово будинок відвідував Марко Кропивницький.
В 1912 році за проектом архітектора Харланова було побудовано будівлю історико-архіологічного музею та приміщення Земської управи.
З'явилося багато крамниць та дрібних майстерень з виготовлення товарів широкого вжитку. В центрі Вовчанська було встановлено гасові вуличні ліхтарі.
Збільшувалось асигнування шкіл, будівництво нових велося виключно за кошти бюджету повіту. Задля підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в місті було відкрито , за 14 років існування якої було підготовлено 193 викладачі, в тому числі 56 дітей селян.
В Верхній Писарівці було створено літній для вчителів земських шкіл повіту.
Головною справою Колокольцова було залісення повіту. За час його діяльності було засаджено сосновими борами береги Сіверського Дінця та річки Вовчої. Задля цієї справи він особисто їздив у Францію за досвідом, закупав саджанці та керував роботами. В посушливі роки для поливу в ліси возили бочки з водою. Коли дерева підросли, завіз диких кабанів, сарн та зайців.
Колокольцов дбав за добробут простого люду. Дізнавшись, що після скасування кріпосного права його батько обділив селян, він роздав їм свої землі. За його дорученням у повіті почалася заготівля жиру бабаків, який застосовувався як засіб проти сухот.
Згідно з даними статистичного довідника Харківської губернії на 1910 рік у повіті налічувалось 153 земські школи, 14 сільських бібліотек, 13 фельдшерських і 15 лікарських пунктів. Вовчанський повіт в 1910–1913 роках за темпами свого розвитку зайняв друге місце в Російській імперії, поступившись лише .
Для залучення додаткових коштів проводив на базарній площі Вовчанська, нерідко вкладав й власні. Одночасно шукав однодумців з числа , спеціалістів та купців.
Був міністром землеробства при гетьмані Скоропадському та генералі Денікіні.
У лютому 1920 році, пароплавом через порт Новоросійська, евакуйовується разом із відступаючими білогвардійськими частинами до Франції, проте, захворівши на кораблі тифом, був залишений в Греції на лікування в шпиталі для росіян.
Після одужання переїхав до Сербії, де працював лісником впродовж двох років.
У 1923 році працює бухгалтером у Берліні.
В 1925 році їде за запрошенням першої жінки свого сина Миколи до Франції. Оселився в Парижі, працював завідувачем складу заводу «Рено».
Покінчив життя самогубством (одягнувши парадний російський імператорський мундир, відкрив газ в кімнаті внаслідок чого і помер), аби не бути тягарем для дружини після інсульту (за іншими даними - через невдоволеність життям). Похований на в .
Особисте життя
Ще до закінчення кадетського корпусу зійшовся з дочкою селянина Галиною Олександрівною, яка народила від нього сина Миколу. Досягнувши повноліття, Василь одружується з нею всупереч відмовлянням сестер та друзів. Проте розлучився з нею через невдоволення Миколи ІІ.
Другий шлюб в 1912 році з Олександрою Василівною Савич (нар. 1868) був нетривалим, у 1918 році другу дружину розстрілюють більшовики.
Втретє одружився вже на еміграції.
Був хрещеним батьком цесаревича Олексія (особистим другом та кумом російського імператора Миколи ІІ).
Див. також
Джерела
- Вовчанськ[недоступне посилання з липня 2019]
- Демократична Україна
- Вихованці Петровського Полтавського кадетського корпусу
- web.archive.org. 21 лютого 2010. Архів оригіналу за 21 лютого 2010. Процитовано 3 січня 2019.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vasil Grigorovich Kolokolcov 1867 1934 mecenat golova ministr zemlerobstva Ukrayinskoyi Derzhavi 1918 Kolokolcov Vasil GrigorovichVasilij Grigorevich KolokolcovNarodivsya27 grudnya 1867 1867 12 27 HarkivPomer29 veresnya 1934 1934 09 29 66 rokiv Parizh FranciyaGromadyanstvoRosijska imperiyaNacionalnistrosiyaninAlma materMoskovska silskogospodarska akademiya imeni K A TimiryazyevaPartiyaKonstitucijno demokratichna partiyaBatkoQ123990877 Mediafajli u VikishovishiPohodzhennyaVasil Kolokolcov narodivsya 27 grudnya 1867 roku u rosijskij dvoryanskij rodini v Penzenskij guberniyi Jogo batko buv dvoyuridnim bratom Mikoli Ogarova zajmav posadu Vitebskogo gubernatora u 1843 1846 rokah golova dvoryanstva Vovchanskogo povitu Mati Paraska Stanislavivna Vishnevska mala veliki volodinnya v Vovchanskomu poviti zokrema Ilmen Leonidivka Losivka Mar yivka Romanivka Paskivka Vid pershogo cholovika uspadkuvala takozh budinki v Moskvi i Peterburzi Dityachi roki ta yunistPislya smerti batka v 1872 roci Vasil razom z matir yu ta sestroyu Annoyu pereyizdit do Verhnoyi Pisarivki V 1879 roci Vasil vstupaye do Petrovskogo Poltavskogo kadetskogo korpusu yakij zakinchuye v 1886 roci v chini Prodovzhuye osvitu v v Moskvi Pislya yiyi zakinchennya povertayetsya v Verhnyu Pisarivku abi keruvati uspadkovanim vid materi mayetkom DiyalnistKarikatura na Vasilya Kolokolcova 1912 rik Pislya svogo obrannya golovoyu zemskoyi upravi Kolokolcov pochinaye burhlivu diyalnist shodo rozvitku osviti ohoroni zdorov ya kulturi Pochinayetsya budivnictvo shkil likaren dorig mostiv dilnic poshtovo telegrafnogo zv yazku veterinarnih ta agronomichnih punktiv z yavlyayutsya pershi artezianski kolodyazi Zbudovano Narodnij budinok de diyala biblioteka j stavilisya amatorski vistavi Neodnorazovo budinok vidviduvav Marko Kropivnickij V 1912 roci za proektom arhitektora Harlanova bulo pobudovano budivlyu istoriko arhiologichnogo muzeyu ta primishennya Zemskoyi upravi Z yavilosya bagato kramnic ta dribnih majsteren z vigotovlennya tovariv shirokogo vzhitku V centri Vovchanska bulo vstanovleno gasovi vulichni lihtari Zbilshuvalos asignuvannya shkil budivnictvo novih velosya viklyuchno za koshti byudzhetu povitu Zadlya pidvishennya kvalifikaciyi pedagogichnih kadriv v misti bulo vidkrito za 14 rokiv isnuvannya yakoyi bulo pidgotovleno 193 vikladachi v tomu chisli 56 ditej selyan V Verhnij Pisarivci bulo stvoreno litnij dlya vchiteliv zemskih shkil povitu Golovnoyu spravoyu Kolokolcova bulo zalisennya povitu Za chas jogo diyalnosti bulo zasadzheno sosnovimi borami beregi Siverskogo Dincya ta richki Vovchoyi Zadlya ciyeyi spravi vin osobisto yizdiv u Franciyu za dosvidom zakupav sadzhanci ta keruvav robotami V posushlivi roki dlya polivu v lisi vozili bochki z vodoyu Koli dereva pidrosli zaviz dikih kabaniv sarn ta zajciv Kolokolcov dbav za dobrobut prostogo lyudu Diznavshis sho pislya skasuvannya kriposnogo prava jogo batko obdiliv selyan vin rozdav yim svoyi zemli Za jogo doruchennyam u poviti pochalasya zagotivlya zhiru babakiv yakij zastosovuvavsya yak zasib proti suhot Zgidno z danimi statistichnogo dovidnika Harkivskoyi guberniyi na 1910 rik u poviti nalichuvalos 153 zemski shkoli 14 silskih bibliotek 13 feldsherskih i 15 likarskih punktiv Vovchanskij povit v 1910 1913 rokah za tempami svogo rozvitku zajnyav druge misce v Rosijskij imperiyi postupivshis lishe Dlya zaluchennya dodatkovih koshtiv provodiv na bazarnij ploshi Vovchanska neridko vkladav j vlasni Odnochasno shukav odnodumciv z chisla specialistiv ta kupciv Buv ministrom zemlerobstva pri getmani Skoropadskomu ta generali Denikini U lyutomu 1920 roci paroplavom cherez port Novorosijska evakujovuyetsya razom iz vidstupayuchimi bilogvardijskimi chastinami do Franciyi prote zahvorivshi na korabli tifom buv zalishenij v Greciyi na likuvannya v shpitali dlya rosiyan Pislya oduzhannya pereyihav do Serbiyi de pracyuvav lisnikom vprodovzh dvoh rokiv U 1923 roci pracyuye buhgalterom u Berlini V 1925 roci yide za zaproshennyam pershoyi zhinki svogo sina Mikoli do Franciyi Oselivsya v Parizhi pracyuvav zaviduvachem skladu zavodu Reno Pokinchiv zhittya samogubstvom odyagnuvshi paradnij rosijskij imperatorskij mundir vidkriv gaz v kimnati vnaslidok chogo i pomer abi ne buti tyagarem dlya druzhini pislya insultu za inshimi danimi cherez nevdovolenist zhittyam Pohovanij na v Osobiste zhittyaShe do zakinchennya kadetskogo korpusu zijshovsya z dochkoyu selyanina Galinoyu Oleksandrivnoyu yaka narodila vid nogo sina Mikolu Dosyagnuvshi povnolittya Vasil odruzhuyetsya z neyu vsuperech vidmovlyannyam sester ta druziv Prote rozluchivsya z neyu cherez nevdovolennya Mikoli II Drugij shlyub v 1912 roci z Oleksandroyu Vasilivnoyu Savich nar 1868 buv netrivalim u 1918 roci drugu druzhinu rozstrilyuyut bilshoviki Vtretye odruzhivsya vzhe na emigraciyi Buv hreshenim batkom cesarevicha Oleksiya osobistim drugom ta kumom rosijskogo imperatora Mikoli II Div takozhVovchansk Vovchanskij povit Vovchanskij rajonDzherelaVovchansk nedostupne posilannya z lipnya 2019 Demokratichna Ukrayina Vihovanci Petrovskogo Poltavskogo kadetskogo korpusuweb archive org 21 lyutogo 2010 Arhiv originalu za 21 lyutogo 2010 Procitovano 3 sichnya 2019