Козько Віктор Опанасович

|Примітки=

Віктор Опанасович Козько
біл. Віктар Апанасавіч Казько
Народився	23 квітня 1940(1940-04-23) (84 роки) Калинковичі
Громадянство	СРСР  Білорусь
Діяльність	прозаїк, журналіст, сценарист
Alma mater	Літературний інститут імені Горького
Заклад	Радянська Білорусія і ^d
Мова творів	білоруська, російська
Роки активності	з 1962 року
Жанр	військова проза
Членство	СП СРСР, Спілка білоруських письменників, Білоруський ПЕН-центр, Союз письменників Білорусі і ^d
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козько.

Ві́ктор Опана́сович Козько́ (біл. Віктар Апанасавіч Казько; нар. 23 квітня 1940(19400423)) — білоруський письменник, журналіст, перекладач і сценарист. Член Спілки письменників СРСР (з 1973), лауреат (1982).

Життєпис

Народився 23 квітня 1940 року в місті Калинковичах Гомельської області Білорусі в родині робітника. В роки німецько-радянської війни осиротів. Виховувався у Вільчанському та Хойницькому дитячих будинках.

У 1956 році вступив до Кемеровського гірничого індустріального технікуму. Згодом працював у шахті, у геологорозвідці. Друкуватися почав у 1962 році російською мовою.

З 1967 року — на журналістській роботі, завідувач відділом промисловості таштогольської газети «Червона Шорія» (Кемеровська область), літпрацівник обласної газети «Комсомолець Кузбасу», кореспондент кемеровського обласного радіо. У 1970 році закінчив заочне відділення Літературного інституту імені О. М. Горького в Москві.

З 1971 року мешкає в Мінську, літпрацівник газет «Червона зміна», «Радянська Білорусь», у 1973—1976 рр. — журналу «Неман». З 1971 року пише свої твори білоруською мовою. З 1976 року на творчій роботі. У 1985—1988 рр. — секретар Спілки письменників Білоруської РСР. З 1988 року знову на творчій роботі. У 1986 р. у складі делегації БРСР брав участь у роботі XL сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Нагороди і почесні звання

• Орден «Знак Пошани»;
• Лауреат премії Ленінського комсомолу (1977, за книгу «Здрастуй і прощавай»);
• Лауреат Державної премії Білорусі імені Янки Купали (1982, за повість «Суд у Слабадзе»);
• Лауреат літературної премії «Гліняны Вялес» (2009, за книгу «Бунт незапатрабаванага праху»);
• Лауреат премії «Залаты апостраф» у номінації «За високі творчі досягнення у сучасній білоруській літературі» (2010).

Основні твори

• Повість рос. «Высокосный год» (1974).
• Повісті рос. «Здравствуй и прощай» (1976).
• Повісті рос. «Две повести: Повесть о беспризорной любви; Темный лес — тайга густая» (1977).
• Повість біл. «Суд у Слабадзе» (1978).
• Роман рос. «Колесом дорога» (1983).
• Роман біл. «Неруш» (1983).
• Роман біл. «Хроніка дзетдомаўскага саду» (1987).
• Вибране біл. «Выбраныя творы : У 2-х т.» (1990).
• Повісті, оповідання, ессе біл. «Выратуй і памілуй нас, чорны бусел» (1990).
• Повість біл. «Но пасаран» (1990).
• Роман біл. «Бунт незапатрабаванага праху» (2009).
• Книга ессе і публіцистики біл. «Дзікае паляванне ліхалецця» (2009).

Робота у кінематографі

Написав сценарії до фільмів:

• 1980 — Повінь.
• 1983 — Сад.
• 1998 — Маленький боєць (Білорусь).
• 2000 — Зорка Венера (Білорусь).

Посилання

• Віктор Опанасович Козько на порталі «Универсальная библиотека» [ 24 Листопада 2020 у Wayback Machine.]. (рос.)
• Фільмографія на «Кино-Театр.ru» [ 23 Серпня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)

Література

• Друк Г. М. «У храме Слова: міфатворчасць Віктара Казько» / Г. М. Друк. — Мінск: Беларускі кнігазбор, 2005.