Олексі й Фе дорович Ковальо в нар 1913 пом 1987 радянський військовик часів Другої світової війни командир гармати 1083

Олексі́й Фе́дорович Ковальо́в (нар. 1913 — пом. 1987) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир гармати 1083-го стрілецького полку 69-ї армії, старший сержант. Герой Радянського Союзу (1944).

Олексій Федорович Ковальов

Народження

23 березня 1913
Токарівка, Куп'янський повіт, Харківська губернія, Російська імперія

Смерть

30 листопада 1987 (74 роки)
Лисичанськ

Поховання

Лисичанськ

Країна

УНР

Приналежність

Роки служби

1935—1937, 1941—1946

Партія

КПРС

Звання

Лейтенант

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди


		Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»	Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Кавказу»
	Медаль «За взяття Берліна»	Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковальов.

Життєпис

Народився 23 березня 1913 року в селі Токарівці, нині Дворічанського району Харківської області, в селянській родині. Українець. Здобув неповну середню освіту. Працював трактористом у місцевому колгоспі.

У 1935—1937 роках перебував у лавах РСЧА на посаді навідника гармати в 11-й стрілецькій дивізії Ленінградського військового округу. Після демобілізації працював у Дворічанській райспоживспілці.

Вдруге призваний до лав РСЧА у травні 1941 року. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Західному, Резервному, Брянському, Південно-Західному, Південному, Північно-Кавказькому, Закавказькому, 2-му Прибалтійському та 1-му Білоруському фронтах. Був навідником, командиром гармати, командиром вогневого взводу артилерійської батареї. Член ВКП(б) з 1943 року. П'ять разів був поранений.

Особливо командир гармати 1083-го стрілецького полку 312-ї стрілецької дивізії старший сержант О. Ф. Ковальов відзначився під час літнього наступу 1944 року. 19 липня в бою за село Радіщево Смоленської області залишився один біля гармати й прийняв нерівний бій з німецькими танками, в ході якого підбив 7 танків супротивника. Під час прориву оборони супротивника поблизу села Карманово з прямої наводки знищив дві 57-мм гармати супротивника. 18 липня в бою за висоту 206.9 на території Волинської області підбив один важкий танк ворога. 20 липня першим зі своєю гарматою форсував річку Західний Буг і влучним вогнем підтримував переправу стрілецьких підрозділів, знищивши три САУ «Фердинанд».

У 1945 році закінчив курси молодших лейтенантів. Проходив військову службу у складі Групи радянських окупаційних військ у Німеччині. У серпні 1946 року лейтенант О. Ф. Ковальов вийшов у запас.

Повернувся в рідне село. Обирався головою Токарівської сільської ради, працював бухгалтером у колгоспі. У 1953 році переїхав на Донбас. Працював бухгалтером-ревізором на підприємстві «Луганськвугілля», економістом-контролером тресту «Лисичанськхімнафтобуд».

Мешкав у місті Лисичанську Луганської області, де й помер 30 листопада 1987 року.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 вересня 1944 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», старшому сержантові Ковальову Олексію Федоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3055).

Також нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) та 2-го (25.07.1944) ступенів, двома орденами Червоної Зірки (12.07.1944, 15.05.1945) і медалями.

Примітки

Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 13 травня 2016.

Посилання

Ковальов Олексій Федорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

[1] Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 13 травня 2016.