Кобець Григорій Якович

Кобець Григорій Якович, справжнє ім'я — Драч Михайло Мусійович (біл. Кобец Рыгор Якаўлевіч; 24 липня 1898, Єлисаветград — 9 вересня 1990, Мінськ) — білоруський письменник, сценарист, кінодраматург. Заслужений діяч мистецтв БРСР (1935). Член спілки письменників СРСР. Один із засновників білоруського театру і кіно, ініціатор створення республіканської кіностудії, для якої написав сценарії перших білоруських звукових фільмів.

Кобець Григорій Якович
Народився	12 (24) липня 1898 Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	9 вересня 1990(1990-09-09)^[1] (92 роки) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Поховання	Північний цвинтар^[d]
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	драматург, письменник, сценарист, прозаїк
Alma mater	Єлисаветградське земське реальне училище
Знання мов	російська
Заклад	Білорусьфільм
Роки активності	1928 — 1990
Діти	^d
Нагороди
IMDb	ID 0462130
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кобець.

Біографія

З 1910 по 1917 — навчався у Єлисаветградському реальному училищі. Належав до партії анархістів. Працював токарем, маркувальником на товарній станції. У 1918—1919 рр. друкувався у місцевих газетах «Наша жизнь», «Друг народа» під псевдонімом Михайло Сандига. Пізніше користувався іншим псевдо — Гриша Лохматий (біл. Рыгор Лахматы). У 1920 році після контрреволюційного заколоту знайшов притулок у Білорусі, де обрав прізвище Ригор Кобець. Працював у Мінську на заводах, а пізніше у редакціях газет.

У 1930-х завідував сценарним відділом кіностудії «Радянська Білорусь». У 1938 році заарештований у Біробіджані. Рік потому виправданий. Мешкав у місті Хабаровськ, де упродовж 1939—1941 рр. був редактором студії кінохроніки. У 1941 році заарештований удруге. 4 жовтня 1942 засуджений до 10-ти років таборів. Відбував покарання на будівництві залізниць у місті Тайшет (Іркутська область), Монголії, і на Забайкаллі. Від 1951 — на поселенні в Киргизії, де працював на різних роботах. У 1958 році повернувся до Мінська.

Реабілітований у 1960 році.

Довгий час ім'я та творчість письменника замовчувалися.

Творчість

Писав російською та білоруською мовами. Автор п'єс «Гута» (1929), «А ўсе ж заспяваю», «Ратуй, божа!» (1932), комедій «На заставе» (1935), «Мигрень» (1940), одноактових п'єс «Цяжкі выпадак» (1961), «Катавасія брата Гервасія» (1962), «Нішто сабе жарты» (1962), «Святая тайна» і «Піражкі з чырвонцамі» (1965). Співавтор сценаріїв до фільмів «Паўстанне гневу» (з А. Вольним), «Ураган» (з Б. Бродянським, І. Зельцером), «Двойчы народжаны» (1933), «Шукачі щастя» (1936), «Дняпро ў агні» (з І. Барашком, 1937) та ін.

Написав автобіографічну повість «Ноев ковчег», де вперше у Білорусі показав життя у таборах ГУЛАГу, книгу спогадів «Аўтабіяграфія» (1973).

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. . Архів оригіналу за 8 Квітня 2018. Процитовано 7 квітня 2018.

Джерела

• Тэатральная Беларусь: Энцыклапедыя: У 2 т. Т. 1./ Пад агул. рэд. А. В. Сабалеўскага. — Мн.: БелЭн., 2002.