Княжинський Антон

д-р Анто́н Княжи́нський (20 лютого 1893, с. Тисовиця Старо-Самбірського повіту — 12 лютого 1960) — літературознавець, військовик, освітній і громадський діяч. Доктор філософії, професор, директор Коломийської гімназії, січовий стрілець, політв'язень більшовицьких таборів.

Княжинський Антон
Народився	20 лютого 1893(1893-02-20) Тисовиця, Старосамбірський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	12 лютого 1960(1960-02-12) (66 років) Філадельфія, Пенсільванія, США
Країна	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща → →  СРСР →  США
Діяльність	письменник, вчитель
Alma mater	Філософський факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Заклад	Коломийська українська гімназія
Посада	директор Коломийської ґімназії, голова Українського уряду Коломийської округи
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор філософії^[1]
Військова служба	Українські січові стрільці

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Княжинський.

З біографії

Народився на Бойківщині в сім'ї священика. Шкільну освіту здобув у Самборі, де батько мав парафію. Диплом доктора філософії отримав по навчанні у Львівському університеті.

Одним із перших зголосився до лав Українських Січових Стрільців.

Після війни працював у навчальних закладах Яворова, Дрогобича, Тернополя, Самбора. Місця праці змінював через переслідування польської влади.

У лютому 1928 року входив до складу ініціативної групи по створенню товариства «Бойківщина», головував адвокат Володимир Гуркевич; з 1937 року разом з Володимиром Кордубою керував товариством. Був одним із засновників музею «Бойківщина» в Самборі — разом з Володимиром Гуркевичом; музеєм завідував Іван Филипчак.

На Різдво Господнє 1939 року єпископ Григорій (Хомишин) оповів йому про своє видіння, у якому він бачив жахливу війну і їх обидвох в катівнях у невідомих землях. Видіння в швидкому часі справдилося.

У часи Другої світової війни виконував обов'язки керівника окружної адміністрації, вчителював, встиг побувати директором Коломийської ґімназії, головою Українського уряду Коломийської округи, і референтом культури при окружному комітеті в Станіславові.

Через переслідування гестапо Княжинський змушений був переїхати до Нового Сончу. У 1944 році потрапив до Відня. 1945 року радянська влада заарештувала Княжинського у Відні й запроторила на десять років до сибірських концтаборів.

1955 року йому пощастило вирватися з тяжкої неволі й долучитися до родини, що проживала на той час у Філадельфії, де й помер 12 лютого 1960 року.

Творчість

Автор спогадів «На дні СССР» (1959, посм. 2001) та «В країні неволі»; літературознавчих праць «Творчий шлях Лесі Українки», студії «Дух нації» (1959), статей.

Вшанування

Його ім'я носить .

У Дрогобицькому педагогічному університеті існує студентська дослідницька формація імені Антона Княжинського.

Примітки

1. Васильович М. В. Княжинський Антін // Енциклопедія української діяспори — Наукове товариство імені Шевченка, НАН України, 1995. — Т. 1. — С. 370–371.
   d:Track:Q12121442d:Track:Q12103971d:Track:Q958769d:Track:Q2991053

Література

• Маркусь В. Княжинський Антін // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк—Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 370—371.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання

• Брати вогню [ 17 Листопада 2016 у Wayback Machine.].
• Історія товариства «Бойківщина» [ 24 Грудня 2013 у Wayback Machine.].
• .
• Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки [ 24 Грудня 2013 у Wayback Machine.].