Клітний Микола Гаврилович

Клі́тний Мико́ла Гаври́лович (нар. 19 липня 1929 року) — український військовий і громадський діяч, віцеадмірал у відставці. Почесний голова Ради ветеранів Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Микола Клітний
Народження	19 липня 1929(1929-07-19) (94 роки)  СРСР, Ленінград
Смерть	29 жовтня 2023(2023-10-29) (94 роки) Севастополь
Країна	Україна
Роки служби	1943—1991 СРСР 1993 Україна
Партія	КПРС
Звання	віцеадмірал
Війни / битви	учасник Великої Вітчизняної війни, бойових дій. Здійснював бойове траленні Фінської затоки Балтійського моря. Виконував інтернаціональні завдання в Арабській Республіці Єгипет.
Нагороди

Біографія

Народився 19 липня 1929 року в Ленінграді. Евакуйований з блокадного Ленінграду, в 1943 році Микола Клітний поступив до Бакинського військово-морського підготовчого училища — спеціального закритого навчального закладу Народного комісаріату ВМФ, в якому діти 7—10 класів опановували військово-морську справу.

Військова служба у ВМФ СРСР

Після закінчення БВМПУ в 1946 році поступив до Вищого військово-морського училища імені М. В. Фрунзе, яке закінчив в 1950 році. Був призначений командиром мінної групи мінного загороджувача «Урал» Кронштадтської військово-морської бази. Брав участь у бойовому траленні Фінської затоки Балтійського моря.

В травні 1951 року на особисте прохання був переведений служити на Тихоокеанський флот. Призначений командиром рульової групи штурманської бойової частини підводного човна Камчатської військової флотилії. В подальшому проходив службу на підводних човнах ТОФ на посадах командира штурманської бойової частини, помічника та старшого помічника командира корабля.

З 1955-го по 1957 рік  — слухач Вищих спеціальних ордена Леніна класів ВМФ у Ленінграді. Після навчання продовжив службу на Балтійському флоті на посадах старшого помічника командира і командира підводного човна.

У 1964 — 1966 рр. навчався у Військово-морській академії (Ленінград), після закінчення якої був призначений начальником штабу-заступником командира бригади підводних човнів Тихоокеанського флоту, а у 1968 році — командиром цієї бригади.

З 1970-го по 1972 рік — слухач Воєнної академії Генерального штабу ЗС СРСР. Після її закінчення був призначений начальником штабу-першим заступником командувача Камчатської військової флотилії Тихоокеанського флоту.

З 1976-го по 1978 рік — командир Совгаваньской ВМБ Тихоокеанського флоту, а потім — командувач Камчатської військової флотилії. Наприкінці жовтня 1978 року особисто брав участь в пошуково-рятувальній операції з порятунку екіпажу американського розвідувального літака Р-3С «Оріон» (позивний AF-586). Тоді уряд США екстрено звернувся до Радянського Союзу з проханням надати допомогу. В результаті оперативних дій радянських моряків було врятовано 10 американських льотчиків.

З 1980-го по 1987 рік проходив службу на Чорноморському флоті на посадах заступника командувача флотом, начальника штабу-першого заступника командувача ЧФ.

З квітня 1987 року по липень 1991-го — помічник представника головного командування Об'єднаних збройних сил країн-учасниць Варшавського договору з військово-морському флоту в Народній Республіці Болгарії.

У липні 1991 року віцеадмірал Клітний звільнився в запас. За період служби неодноразово здійснював бойові походи, виконував інтернаціональні завдання в Арабській Республіці Єгипет.

На розбудові Військово-Морських Сил України

Див. також: Масандрівські угоди

На початку 1992 року розпочалося формування Військово-Морських Сил незалежної української держави. віцеадмірал запасу Микола Клітний не вагаючись запропонував свою допомогу в розбудові українського флоту. В 1993 році Микола Гаврилович був призваний на військову службу радником командувача Військово-Морськими Силами.

Після звільнення у відставку продовжив роботу старшим науковим співробітником Наукового центру ВМС ЗС України. Брав активну участь у розробці керівних документів, що регламентують бойову та повсякденну діяльність Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Колишній підводник, віцеадмірал у відставці Микола Клітний провів велику роботу з розробки і видання нових документів для підготовки вітчизняних підводників: «Курсу підготовки підводних човнів», «Керівництва по підготовці до боротьби за живучість підводних човнів», «Керівництва по веденню боротьби за живучість підводних човнів».

Громадська діяльність

У 2005 році Микола Гаврилович Клітний обраний головою ради Севастопольської міської громадської організації «Ветерани Військово-Морських Сил Збройних Сил України». З грудня 2008 року — її почесний голова. Бере активну участь у роботі Севастопольської міської ради ветеранів України щодо зміцнення та згуртуванню рядів ветеранів, правового і соціального захисту пенсіонерів, патріотичному вихованню молоді.

В травні 2011 року М. Г. Клітний виступив ініціатором створення «Фонду відродження українського флоту», який він і очолив. «Фонд» створений ветеранами ВМС для збору коштів на будівництво корвета для Військово-Морських Сил України.

Нагороди

За старанність та багаторічну службу нагороджений багатьма державними нагородами СРСР і України, в тому числі:

• орденом Богдана Хмельницького III ступеня,
• орденом Жовтневої Революції,
• орденом Червоної Зірки,
• орденом «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня,

а також орденами і медалями іноземних держав.

Примітки

1. БВМПУ, сформоване в 1943 році, стало першим в СРСР підготовчим військово-морським училищем, прообразом Нахімовського училища. Набір курсантів здійснювався з учнів середніх шкіл за результатами серйозних вступних іспитів. Докладно див. Бакинское военно-морское подготовительное училище (БВМПУ) [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
2. . Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 20 липня 2011.
3. Тодішні події вимагали неабиякої принциповості й мужності. В той час свою готовність служити флоту України та підтримати молоді ВМС України надали лише віцеадмірал запасу Микола Клітний, контрадмірал запасу Сергій Рибак та Герой Радянського Союзу віцеадмірал у відставці Володимир Пилипенко. Інші ж адмірали, і в першу чергу на Чорноморському флоті, ігнорували створення української держави, а інколи активно протистояли її розбудові. Докладно див. Мирослав Мамчак. Флотоводці України. [ 14 травня 2017 у Wayback Machine.]
4. . Архів оригіналу за 20 грудня 2011. Процитовано 20 липня 2011.
5. За даними прес-служби Міністерства оборони України, проект будівлі корвета на верфях Миколаєва готовий до реалізації, проте на будівництво корабля не вистачає коштів. Докладно див. Деньги на постройку украинского корвета будут собирать всем миром. Black Sea News. 06.05.2011 [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела

• Новое назначение вице–адмирала Клитного. Слава Севастополя. 03.03.2009^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)
• Мирослав Мамчак. Флотоводці України. [ 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Українське життя в Севастополі [ 9 липня 2011 у Wayback Machine.]
• Рада Ветеранів ВМС ЗС України^{[недоступне посилання з липня 2019]}