Клубна манія англ Party Monster дослівно Монстр вечірки американська стрічка заснована на реальних подіях трагікомедія щ

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Allmusic	<img alt="image" alt="image" src="https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODFMelV4TDFOMFlYSmZablZzYkM1emRtY3ZNVEZ3ZUMxVGRHRnlYMloxYkd3dWMzWm5MbkJ1Wnc9PS5wbmc=.png" decoding="async" width="11" height="11" class="mw-file-element" data-file-width="108" data-file-height="110"><img alt="image" alt="image" decoding="async" width="11" height="11" class="mw-file-element" data-file-width="108" data-file-height="110"><img alt="image" alt="image" decoding="async" width="11" height="11" class="mw-file-element" data-file-width="108" data-file-height="110"><img alt="image" alt="image" decoding="async" width="11" height="11" class="mw-file-element" data-file-width="108" data-file-height="110"><img alt="image" alt="image" decoding="async" width="11" height="11" class="mw-file-element" data-file-width="108" data-file-height="110">
PopMatters	(positive)

Клубна манія (англ. Party Monster, дослівно «Монстр вечірки») — американська стрічка заснована на реальних подіях; трагікомедія, що оповідає про схід і захід сумнозвісного нью-йоркського організатора клубних вечірок Майкла Еліга, що вбив свого наркодилера, відомого як ^[en]. У ролі наркозалежного «Короля Клубних Діток» знявся кінозірка Маколей Калкін.

Клубна манія
Party Monster

Жанр	Трагікомедія, драма, комедія, біографія, трилер
Режисер
Продюсер	Крістін Вакон
Сценарист
На основі	Кривава дискобаня
У головних ролях	Сет Грін Маколей Калкін Мерілін Менсон
Оператор	^d
Композитор	^d і ^d
Кінокомпанія
Дистриб'ютор	^d і Netflix
Тривалість	99 хвилин
Мова	англійська
Країна	США Нідерланди
Рік	2003
Кошторис	5 мільйонів $
Касові збори	742,898 тисяч $
IMDb	ID 0320244
partymonster.com

За основу фільму взято роман Джеймса Сент-Джеймса «Кривава дискобаня». У 1998 році, раніше був відзнятий документальний фільм про вбивство, під назвою ^[en], який був використаний для деяких елементів художнього фільму. Незважаючи на негативні відгуки, Party Monster в даний час вважається культовим фільмом.

Сюжет

Вигнанець з невеликого містечка, Майкл Еліг, що переїхав в Нью-Йорк, вивчає аспекти клубного руху (замість того, щоб навчатися в університеті), у чому йому допомагають нові знайомі Джеймс Сент-Джеймс і Пітер Гейшн. Дуже швидко Еліг перетворюється з сірого нікому невідомого хлопчика, у найяскравішиго і найепатажнішого організатора вечірок у Нью-Йорку. Але життя Майкла виходить з-під контролю через його наркозалежність, що призводить до співучасті Майкла в убивстві Енжела Мелендеса, наркоторгівця, закоханого у Еліга.

Ця молодіжна трагікомедія заснована на реальній історії. «Клубні малята» (в оригіналі англійською Club Kids) — так на самому початку 90-х називали молодіжну тусовку, що переходила з одного нью-йоркського клубу до іншого, влаштовуючі феєричні шоу лише своєю присутністю. Вони сповідували свій альтернативний «lifestyle» — індивідуальність, епатаж, вільне кохання, наркотики всіх видів, безстрашністю перед СНІДом, поліцією, суспільною думкою. Їх девіз: «Якщо у тебе є горб — кинь на нього трохи блискіток і йди танцювати!».

Саундтрек

Саундтреки виступили номером 21 Billboard (Dance/Electronic Albums) у США.

#	Назва	Виконавець	Тривалість
1.	«Take Me to the Club»	Mannequin	3:36
2.		Ladytron	3:31
3.		&	3:53
4.	«Money, Success, Fame, Glamour»	vs. Pop Tarts	3:23
5.	«You're My Disco (Fischerspooner Remix)»	Waldorf	4:26
6.			3:36
7.	«Overdose»		2:57
8.	«Get Happy»	Happy Thought Hall	3:28
9.	«La Rock 01»		3:05
10.		Tones on Tail	2:34
11.		Nina Hagen	4:41
12.	«It Can't Come Quickly Enough»	Scissor Sisters	3:32
13.	«Inside Out»	W.I.T.	3:36
14.	«Kiss Me»	Stephen Tin Tin	3:26
15.			3:53
16.			3:35
17.	«Crash»	Keoki	2:54
18.	«The La La Song»	Marilyn Manson	1:32
19.	«Good is Bad»	Headrillaz	2:56
20.			3:23

Реліз

Прем'єра Party Monster відбулася в 2003 році на Кінофестивалі «Санденс» 18 січня 2003, а потім покази відбулися в Cannes Film Festival в травні того року. 5 вересня 2003, був зроблений обмежений випуск фільму до різних арт-хаусів та театрів у великих містах США.

Сприйняття

Фільм отримав в основному негативні відгуки; в даний час він проводить рейтинг схвалення не більше 30% на Rotten Tomatoes на основі близько 100 оглядів (65 негативних, 35 позитивних). Він був номінований на Grand Jury Prize в 2003 році на Кінофестивалі «Санденс», однак і ^[en] критик Роджер Еберт дав фільму три з чотирьох зірок, називаючи продуктивність Калкіна «безстрашною», хоча він зазначає, що «фільму не вистачає розуміння і залишає по собі сум і відчуття порожнечі; і, можливо, це повинно бути саме так».

Фільм мав тільки обмежений випуск. Відповідно до Box Office Mojo, фільм зібрав тільки в середньому $742,898 out of a budget of $5 million in its theatrical release.

Для домашнього перегляду

Фільм був випущений на DVD в Сполучених Штатах і Канаді в лютому 2004 року через 20th Century Fox/^[en]; DVD містить різні інтерв'ю, аудіо-коментарі, закадрові кадри, оригінальний трейлер фільму, і реальні інтерв'ю з Майклом Елігом як бонус-матеріали. Станом на 2009 рік, випус DVD був припинений, і тепер в основному недоступний для покупки в стандартних роздрібних магазинах. Він доступний для оренди через «Netflix» і для миттєвого перегляду.

Актори

Маколей Калкін — Майкл Еліг,
Сет Грін — Джеймс Сент-Джеймс,
Мерілін Менсон — Кристіна (трансгендер-неформал),
Джастін Хаган — Роберт «Freez» Ріггс,
^[en] — Елкі,
^[en] — ^[en],
Ділан Макдермотт — ^[en],
Міа Кіршнер — Наташа,
^[en] — The Rat/Clara The Carefree Chicken/Icy The Polar Bear/Dallas MC,
^[en] — Андре «Ангел» Мелендес,
Хлоя Севіньї — Гітсі,
Наташа Лайонн — Брук,
^[en] — Talk Show Host,
^[en] — сам себе,
^[en] — сам себе.

Цікаві факти

Майкл Еліг — реальний персонаж, який дійсно зміг в найкоротший термін перетворитися з простого офіціанта в живу легенду клубного руху Нью-Йорка. Наприкінці вісімдесятих він був посаджений у в'язницю за вбивство
Маколей Калкін приходив до в'язниці і розмовляв з Майклом Еліга, при підготовці до своєї ролі.
Майкл Еліг — гомосексуал, гетеросексуальная любовна лінія у фільмі надумана: насправді Гітсі була просто його знайомою. Найкращою подругою Еліга була «королева» клубних дітей Дженніталіа.

Див. також

Примітки

. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 28 листопада 2014.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Charts & Awards - Party Monster – Various Artists. Allmusic. ^[en]. 2003. Процитовано 13 квітня 2011.
Kellman, Andy (2003). Party Monster – Various Artists. Allmusic. ^[en]. Процитовано 13 квітня 2011.
Bleach, Anthony C. (12 лютого 2004). . PopMatters. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 13 квітня 2011.
Party Monster на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
Ebert, Roger (5 вересня 2003). . Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 23 лютого 2010.
Party Monster на сайті Box Office Mojo (англ.)

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Party Monster

Офіційний сайт (англ.)
«Клубна манія» на сайті IMDb (англ.)
Клубна манія на сайті AllMovie (англ.)
Клубна манія на сайті Box Office Mojo (англ.)
Party Monster на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
Party Monster на сайті Metacritic (англ.)

[1] . Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 28 листопада 2014.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[2] Charts & Awards - Party Monster – Various Artists. Allmusic. ^[en]. 2003. Процитовано 13 квітня 2011.

[3] Kellman, Andy (2003). Party Monster – Various Artists. Allmusic. ^[en]. Процитовано 13 квітня 2011.

[4] Bleach, Anthony C. (12 лютого 2004). . PopMatters. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 13 квітня 2011.

[5] Party Monster на сайті Rotten Tomatoes (англ.)

[6] Ebert, Roger (5 вересня 2003). . Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 23 лютого 2010.

[7] Party Monster на сайті Box Office Mojo (англ.)

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело	Рейтинг
Allmusic
PopMatters	(positive)