Клан Каннінгем шотл Clan Cunningham один з кланів рівнинної частини Шотландії Лоуленду 18 грудня 2013 року сер Джон Кріс

Клан Каннінгем (шотл. - Clan Cunningham) - один з кланів рівнинної частини Шотландії - Лоуленду. 18 грудня 2013 року сер Джон Крістофер Фогго Монтгомері Каннінгем - баронет Корсехілл був визнаний герольдами Шотландії та лордом Лева вождем клану Каннінгем. Клан більше 200 років не мав свого вождя. Починаючи з цієї дати клан Каннінгем знову став повноцінним кланом Шотландії. Крім Шотландії велика кількість людей з клану Каннінгем живе в Ірландії. Так що клан Каннінгем є також ірландським кланом.

Гасло клану: Over fork over - Над вилами над

Землі клану: Айршир

Вождь клану: сер Джон Крістофер Фогго Монтгомері Каннінгем Кілмаурс - баронет Корсехілл

Резиденція вождя клану: Замок Фінлайстоун (шотл. - Finlaystone Castle)

Союзні клани: Грехем, Комін

Ворожі клани: Монтгомері

Історія клану Каннінгем

Походження клану Каннінгем

Давня назва клану Каннінгем - клан Канован (гельск. - Canowan). Клан жив і володів землями в Айрширі. Вважається, що клан з такою назвою існував з VI століття. Згідно історичної традиції вважається, що король Шотландії Малкольм ІІІ нагородив у 1059 році Малкольма мак Фрескіна з Танедома землями Каннінгем. Тому назва клану має територіальне походження. Назва Каннінгем імовірно походить від гельського слова cruinneag - круйннег - відро молока. Можливо, назва походить і від саксонського слова гам - ham - село.

Перший вождь клану, який отримав королівську грамоту на землі Каннінгем був Варнебальд (шотл. - Warnebald) або його син Роберт. цю грамоту клан отримав десь у 1160 - 1180 роках. Існує легенда про те, як Малкольм мак Фрескін отримав землі від короля Шотландії Малкольма ІІІ після того як він сховав короля під сіном в сараї. І це відображено на гербі вождів клану - там зображений знак, який нагадує вила. І в девізі клану - «Над вилами над». Але сер Джордж Маккензі стверджує, що цей герб і гребінь клану відображають те, що колись предки вождів клану лужили на королівській стайні. Є ще версія про те, що клан Каннінгем був союзником клану Комін на гербі якого були снопи. Потім клан Комін був знищений кланом Брюс. І герб клану Каннінгем з зображенням вил є натяком на їх колишніх союзників.

Клан Каннінгем володів землями в приході Кілмаврс у кінці ХІІІ століття. Лерд Кілмаврс - Герві де Каннінгем підтримав короля Шотландії Олександра ІІІ під час війни з Норвегією і брав участь у битві під Ларгс у 1263 році. У наступному році він отримав гамоту від короля Шотланддії, що підтверджувала його право на землі, якими він володів.

XIV століття - війна за незалежність Шотландії

Назва клану і вождь клану Каннінгем фігурують у документі «Рагман Роллс» - присязі на вірність корроолю Англії Едварду І Довгоногому, який у 1296 році захопив Шотландію і змусив вождів шотландських кланів присягнути йому на вірність. Але потім клан Каннінгем приєднався до повстання за незалежність Шотландії та до лідера повстанців - Роберта Брюса, що став потім королем вільної Шотландії. Король Роберт І Брюс був щедрий до своїх соратників. Після перемоги у 1319 році Роберт Брюс дарував клану Каннінгем землі Ламбургтон в додаток до земель Кілмаврс, якими клан вже володів. Сер Вільям Каннінгем Кілмаврс був серед шотландських шляхтичів, які пішли заручниками в Англію під час викупу з полону короля Шотландії Девіда ІІ, що потрапив в полон до англійців. Старший син сера Вільяма - теж Вільям одружився з Маргарет - дочкою сера Роберта Денністона і придбав завдяки цьому землі Глен-Керн та Фінлейстон в Ренфруширі.

XV - XVI століття

Онук сера Вільяма Каннінгема отримав титул лорда Кілмаврс у 1462 році і потім отримав титул графа Гленкайрн. Один з його молодших братів був засновником гілки клану Каннінгем Капрігтон, що пізніше прославилась в Шотландії. Інші відомі гілки клану - Каннінгем Каннінгемхед, Каннінгем Робертленд, Каннінгем Корсехілл.

У 1488 році продовжилась ворожнеча і війна клану Каннінгем з кланом Монтгомері. Клан Монтгомері спалив замок Керелав, що належав клану Каннінгем. Це було епізодом вікової ворожнечі, що, певно, почалась, з суперечки щодо володінь Бейлі, які отримав лорд Монтгомері у 1448 році. Ці два клани були на протилежних сторонах в битві під Савхібурн: Х'ю Монтгомері серед повстанців і Олександр Каннінгем - І граф Гленкайрн серед прихильників короля Шотландії Джеймса III, що був розбитий. Давня суперечка за володіння Бейлі переросла в суцільну вендету - кровну помсту, яка тривала століттями.

У XVI столітті стара ворожнеча і війна тривали. Едвард Каннінгем Авхенхарві був убитий в 1526 році, Арчибальд Каннінгем Ватерстоун був убитий в 1528 році. Замок Еглінтон, що належав клану Монтгомері був спалений кланом Каннінгем у тому ж році. В квітні 1586 року Х'ю Монтгомері - IV граф Еглінтон, у віці 24 років, їхав у Стерлінг на засідання суду згідно повеління короля тільки в супроводі кількох людей прислуги. Він зупинився в замку Лайншоу, щоб пообідати зі своїм близьким родичем - Монтгомері - лордом Лайншоу, його леді була Маргарет Каннінгем із замку Айкет, що мала сестер, які були у шлюбі з Джоном Каннінгемом Корсехіллом та Девідом Каннінгемом з Робертленду. Схоже, що змова з метою вбити графа була організована леді і, можливо, служницею, що теж була з клану Каннінгем. Як тільки граф покинув замок, в замку виставили білу серветку, що була знаком для засідки. 30 людей з клану Каннінгем напали на графа, коли він перетинав Аннік-Форд. Вбили його слуг, самого графа застрелив з пістолета Джон Каннінгем з замку Клонбейх. Кінь графа поніс його тіло вздовж річки, яка називається ще Плач, Траур або Шлях Вдів. Почалися акти помсти. Багато людей з клану Каннінгем були вбиті. Айкет був убитий біля свого дому; Робертленд та Корсехілл вдекли в Данію. Клонбейх був убитий біля замку Гамільтон - його вбили Роберт Монтгомері та Джон Поллок. Роберт потім вбив графа Гленкайрн - брата коменданта абатства Кілвінінг. Уряд короля Шотландії Якова VI вимагав від кланів примирення і змусив вождів кланів помиритися і потиснути один одному руки. У 1661 лорд-канцлер Вільям Каннінгем - ІХ граф Гленкайрн одружився з Маргарет Монтгомері - дочкою Олександра - VI графа Еглінтона, і це підвело риску під ворожнечею двох кланів.

У 1513 році Катберт Каннінгем - граф Гленкайрн брав участь у битві під Флодден. V граф Каннінгем Гленкайрн був протестантом, реформатором церкви і покровителем Джона Нокса. Англія побачила в Реформації можливість створити проблеми для корони Шотландії і граф Гленкайр був звинувачений у фінансуванні єретиків. Граф Гленкайрн повстав проти королеви Шотландії Марії Стюарт, яка була католичкою, і в битві під Карберрі-Хілл у 1567 році, в якій прибічників короли Марії Стюарт було розбито і вона здалася повстанцям, граф Гленкайрн був одним з командирів армії повстанців. Потім граф Гленкайрн наказав знищити королівську каплицю в . Клан Каннінгем був серед тих шотландських кланів які почали переселення і колонізацію північної Ірландії - Ольстера. Сер Джеймс Каннінгем який одружився з дочкою графа Гленкайрн і отримав 5 000 акрів в Донеголі (Ірландія). Нині прізвище Каннінгем дуже поширене в Ольстері і входить до 70 найбільш поширених прізвищ.

XVII століття - громадянська війна

Під час громадянської війни на британських островах Вільям Каннінгем, ІХ граф Гленкайрн підтримав короля Англії і Шотландії Карла II. У 1653 році граф Гленкайрн підняв армію, яка протистояла генералу Монку. У серпні 1653 року граф Гленкайрн повів армію в Лохерн, Пертшир, де він зустрівся з вождями кланів Хайленду. У 1654 році граф Гленкайрн з арміює захопив Елгін. Потім він закликав до повстання всю Шотландію проти Олівера Кромвеля, але повстання було невдалим. Повстанців-роялістів розбили, але граф Гленкайрн врятувався, і після реставрації монархії отримав посаду лорд-канцлера Шотландії.

У 1669 році сер Джон Каннінгем Капрінгтон - видатний юрист отримав титул баронета Нової Шотландії від короля Англії та Шотландії Карла ІІ.

XVIII століття - повстання якобітів

Під час повстання якобітів клан загалом підтримав уряд Великої Британії. Під час битви під Куллоден у 1746 році британською артилерією, яка обстрілювала картеччю наступаючих якобітів була батарея Каннінгема, хоча Арчібальд Каннінгем, який мав нею командувати вже 2 місяці був як мертвий.

Олександр Каннінгем був письменником, істориком, британським посланником до Венеції з 1715 по 1720 рік. Чарльз Каннінгем був художником, відомий своїми історичними картинами, деякі з яких знаходяться в Ермітажі в Санкт-Петербурзі, а також в Берліні. Вільям Каннінгем Робертленд був другом поета Роберта Бернса. Аллан Каннінгем був поетом і багато критиків вважали, що його майстерність не перевершила лише Роберта Бернса. Алана Каннінгема підтримав сер Вальтер Скотт, що опікувався дітьми Алана Каннінгема після його смерті.

Замки клану Каннінгем

Замок Фінлайстоун (шотл. - Finlaystone Castle) - його називають ще Фінлайстоун-хаус, розташований біля Порт-Глазго в графстві Інверклайд (недалеко від кордону з графством Ренфрушир), належав з 1399 по 1873 клану Каннінгем (їх вождям лордам Кілмаврс з 1399 по 1488 рік та їх вождям і графам Гленкайрн з 1488 по 1796 рік, коли основна лінія графів і вождів клану вимерла і клан не мав вождя аж до ХХІ століття. У 1797 році замок був переданий спадкоємцям вождів клану Каннінгем - Роберту Каннінгему Грему Дартмору. У 1873 році замок був проданий клану Кідстон, а потім замок перейшов до клану МакМіллан у 1929 році.
Замок Кілмаврс (шотл. - Kilmaurs Place) - у двох з половиною милях на північ від Кілмарнок в графстві Айршир, датується 1620 роком, хоча землі Кілмаврс належали клану Каннінгем з ХІІІ століття.
Замок Гленкайрн (шотл. - Glencairn Castle) - тепер відомий як Максвелтон-хаус, знаходиться в декількох милях на схід від Моніайв в Дамфрісі і Галловей. Будівля XVII століття, будинок з двох поверхів і включає в себе більш пізньої забудови особняк і вежу. До перебудови на цьому місці знаходились більш давні оборонні споруди. Замок належав графам Гленкайрн. Замок був проданий клану Лорі в 1611 році і вони змінили назву замку з Гленкайрн на Максвелтон.
Замок Капрінгтон (шотл. - Caprington Castle) - приблизно в двох милях на північний захід від Кілмарнок, Ейршир. Основна забудова початку XV століття. Спочатку замок належав клану Воллес Сундрум, але потім, в результаті шлюбу в 1425 році замок перейшов у власність клану Каннінгем, що назвав цей замок Капрінгтон.
Замок Айкет (шотл. - Aiket Castle ) - приблизно в чотирьох милях на південний схід від Бейх, Ейршир, будівництво датується XVI століттям. Потім вежу і будівлі перебудовували. Землі навколо замку належали гілці Каннінгем Айкет з XV століття, можливо й раніше. Замок перейшов у власність клану Данлоп у XVIII столітті. Потім замок поступово руйнувався, використовувався для розміщення сільськогосподарських робітників, поки вона не згорів вщент в 1960-х роках.
Замок Робертленд (шотл. - Robertland Castle) - близько однієї милі на північний схід від Стевартона, Ейршир. Належав клану Каннінгем з 1506 року. Володарем замку був Девід Каннінгем Робертленд, що вбив Х'ю Монтгомері. Але Девіда Каннінгема пізніше вислідили і вбили. Ворожнеча між кланами Каннінгем та Монтгомері тривала ще довго.
Замок Керелоу (шотл. - Kerelaw Castle) - побудований кланом Каннінгем - графами Гленкайрн. Був зруйнований в 1488 році кланом Монтгомері. Знову повернув собі цей замок клан Кеннінгем і частково відбудував у 1528 році.
Замок Авхенхарві (шотл. - Auchenharvie Castle)
Замок Корсехілл (шотл. - Corsehill Castle) - Стьюартон.
Замок Лайншоу (шотл. - Lainshaw Castle) - Стьюартон.
Замок Клонбейх (шотл. - Clonbeith Castle) - Авхентібер.
Замок Монтгрінен (шотл. - Montgreenan Castle) - Авхентібер.
Замок Гленгарнок (шотл. - Glengarnock Castle)

Джерела

SIR JOHN CHRISTOPHER FOGGO MONTGOMERY CUNNINGHAME of KILMAURS, Baronet of Corsehill Court of the Lord Lyon. lyon-court.com. Retrieved 10 June 2014.
Way, George and Squire, Romily. (1994). Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). pp. 377 - 388.
"The Lordship & Barony of Kilmarnock". Baron of Kilmarnock.
Paterson, James (1866). "History of the counties of Ayr and Wigton". J. Stillie: 23.
Way, George and Squire, Romily. (1994). Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). pp. 278 - 279.
Robertson, William (1889). "Historical Tales of Ayrshire". Pub. Glasgow & London.
Dobie, James D. (ed Dobie, J.S.) (1876). Cunninghame, Topographized by Timothy Pont 1604–1608, with continuations and illustrative notices. Pub. John Tweed, Glasgow.
Ker, Rev. William Lee (1900) Kilwinnning. Pub. A.W.Cross, Kilwinning. .P 153.
Skelmorlie - Walter Smart History(1968).
Guthrie, William. (1768). A General History of Scotland. Vol. 4. p.372
Prebble, John. (2002). Culloden. pp. 84 and 337.
Coventry, Martin. (2008). Castles of the Clans: The Strongholds and Seats of 750 Scottish Families and Clans. pp. 133 - 136. ISBN