Київське суворовське військове училище рос Киевское суворовское военное училище КвСВУ колишнє Харківське ХрСВУ військови

Київське суворовське військове училище (рос. Киевское суворовское военное училище (КвСВУ), колишнє Харківське — ХрСВУ) — військовий навчальний заклад, суворовське училище, у Києві, який існував з 1943 до 1992 року.

навчальний заклад
Київське суворовське військове училище

50°25′24″ пн. ш. 30°32′42″ сх. д. / 50.42334953375075202° пн. ш. 30.54513236558656786° сх. д.Координати: 50°25′24″ пн. ш. 30°32′42″ сх. д. / 50.42334953375075202° пн. ш. 30.54513236558656786° сх. д.
Країна	Українська РСР
Місто	Київ
Засновано	1943
Закрито	1992
Випускники
Сайт:	ksvu.kiev.ua

1992 року на базі закладу було створено Київський військовий ліцей імені Івана Богуна.

Історія

У 1943 році серед перших відкритих у СРСР 11 суворовських училищ було Харківське суворовське військове училище: у відповідності до Постанови РНК СРСР і ЦК ВКП(б) та на підставі директиви Генерального штабу Червоної армії від 27 вересня 1943 року розпочалось його формування у місті Чугуїв, Харківської області.

Для училища було виділено кращу будівлю міста, розташовану на високому березі річки Сіверський Донець, на площі імені В. І. Леніна. Ця триповерхова будівля, прикрашена цегляним візерунком, з вежею в центральній частині було побудовано ще в XIX столітті, як штаб Української округи військових поселень, в якому пізніше, з 60-х років ХІХ століття по 1917 рік, розташовувалося Чугуївське військове юнкерське училище.

Після отримання будівлі до училища прибуло 50 офіцерів, з яких 28 були учасниками бойових дій, 16 мали державні нагороди. Окрім офіцерів до училища прибули 64 сержанти і рядових.

20 вересня 1943 року до командування училищем приступив гвардії генерал-майор П. А. Єрьомін.

24 листопада 1943 року училище отримало грамоту Президії Верховної Ради СРСР про вручення йому бойового знамена. Саме цей день вважається Днем народження училища.

Відповідно до наряду Укравління військових навчальних закладів Червоної армії, у період з 18 до 20 листопада 1943 року, до училища прибули 415 вихованців з Харківської, Ворошиловградської, Воронезької, Курської, Тульської й Московської областей у віці від 8 до 14 років, 39 з них брали участь у боях, а дев'ятеро були нагороджені бойовими орденами і медалями, 57 були зовсім неграмотними і лише 3 закінчили 6 класів.

Заняття розпочалися 1 грудня 1943 року.

У Чугуєві училище знаходилось всього 4 роки. За цей період не було ні наборів, ні випусків.

На підставі розпорядження начальника Генерального штабу ЗС СРСР №ОРГ/1/470677 від 17 травня 1947 року — 1 липня 1947 року училище передислокувалося з міста Чугуєва Харківської області у місто Київ, в зв'язку, з чим йому було присвоєно нове найменування «Київське суворовське військове училище». Училище розмістилося в приміщенні колишнього 2-го Київського Червонопрапорного училища самохідної артилерії імені М. В. Фрунзе. Будівля в стилі неокласицизму була побудована в 1915 році для , проте, ліквідованого вже в кінці 1917 р. Юнкером цього училища був між іншим Микола Булгаков, брат письменника, що послужив прототипом Миколки з «Білої гвардії».

Відповідно до директиви Головного штабу Сухопутних військ №ОШ/5/1365488 від 28 квітня 1955 року Київське суворовське військове училище з 1 серпня 1955 року переформовано в Київське суворовське офіцерське училище.

Відповідно до директиви Головнокомандувача Сухопутними військами №ОШ/1/267113 від 25 січня 1958 року Київське суворовське офіцерське училище з 20 жовтня 1958 року знову переформовано в Київське суворовське військове училище.

1992 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року на базі Київського соворовського військового училища створено Київський військовий ліцей.

Діяльність

Керівники училища

Протягом усієї історії училища його очолювали:

1943—1944 — Єрьомін Петро Антонович — генерал-майор,
1944—1945 — Візжилін Віктор Олексійович — генерал-майор,
1945—1954 — Томашевський Андрій Михайлович — генерал-майор,
1954—1956 — Поцелуєв Іван Абрамович — генерал-майор,
1956—1958 — Уманський Терентій Хомич — генерал-майор (Герой Радянського Союзу),
1958—1970 — Кібардін Борис Михайлович — генерал-майор,
1970—1985 — Кауркін Іван Іванович — генерал-майор,
1985—1992 — Сидоров Віктор Павлович — генерал-майор.

Випускники училища

Див. також:

^[ru] (вип. 1949)
(вип. 1949)
(вип. 1949)
(вип. 1950)
(вип. 1950)
^[ru] (вип. 1951)
Головко Віль Васильович (вип. 1952)
(вип. 1953)
^[ru] (вип. 1954)
(вип. 1955)
(вип. 1955; золота медаль)
(вип. 1955)
(вип. 1955)
Чекман Валерій Миколайович (вип. 1955)
Шпаликов Геннадій Федорович (вип. 1955)
(вип. 1956)
Безруков Владислав Вікторович (вип. 1957)
Костенко Анатолій Іванович (вип. 1959)
(вип. 1960)
(вип. 1960)
^[ru] (вип. 1963)
(вип. 1963 ?)
(вип. 1965)
Давидов Михайло Іванович (вип. 1966)
(вип. 1966)
(вип. 1968)
Козьменко-Делінде Валентин Микитович (вип. 1969)
(вип. 1969)
Сидоров Василь Іванович (вип. 1970)
(вип. 1972)
Прогнімак Олександр Володимирович (вип. 1973)
Гриценко Анатолій Степанович (вип. 1974)
(вип. 1975)
(вип. 1975)
(вип. 1975)
Плосконос Ігор Миколайович (вип. 1976)
(вип. 1978)
^[ru] (вип. 1980)
(вип. 1980)
Уруський Олег Семенович (вип. 1980)
Міщенко Олександр Павлович (вип. 1981)
Саковський Григорій Андрійович (вип. 1981)
(вип. 1983)
Чеповий Володимир Віталійович (вип. 1984)
(вип. 1985)
(вип. 1985)
(вип. 1985)
(вип. 1985)
(вип. 1985)
(вип. 1985)
(вип. 1985)
(вип.1985)
Головач Андрій Володимирович (вип. 1986)
Гурін Сергій Геннадійович (вип. 1986)
Петренко Анатолій Григорович (вип. 1986)
(вип. 1987)
(вип. 1987)
^[ru] (вип. 1988)
(вип. 1990)
Бондар Віктор Васильович (вип. 1992)

Див. також

Примітки

Посилання

Офіційний сат випускників училища [ 25 Листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
(рос.)
Київське СВУ [ 16 Січня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
Сидоров В. І. Кадетські погони. Там, де починається авіація. Кола дидактики / В кн. Зваблення скіфа. Етюди / Черкаси: Вертикаль. Видавець Кандич С. Г. 2016. — 316 с.