Кетч (боротьба)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кетч (значення).

Кетч
Назви	Кетч реслінг, кетч
Спеціалізація	, кидки, больові прийоми
Походження	Велика Британія
Заснування	XIX століття
Стиль	Вільний
Попередники	Національні стилі боротьби Англії та Ірландії
Наступники	Вільна боротьба, греплінг
Майстри	XIX – XX ст.: Авраам Лінкольн, , XX – XXI ст.: Білл Робінсон, Кен Шемрок, , Джош Барнетт

Кетч (англ. catch wrestling) — старовинна боротьба народів Заходу, поширена у XIX – початку XX століттях в Англії, Ірландії та Північній Америці. Метою боротьби є підкорення суперника або покладення його на лопатки (в залежності від правил). Для досягнення цього у кетчі дозволені різноманітні технічні дії від маневрування та до больових прийомів.

Технічні аспекти

Правила кетчу і в давнину, і нині різноманітні. В цілому, цей вид боротьби можна охарактеризувати як вільний, оскільки в ньому дозволений широкий спектр . Забороненими є ударна техніка, , деякі больові прийоми (зокрема скручування та заломлювання малих суглобів), а також неспортивні прийоми.

Для того, щоб кинути або перевернути суперника на лопатки у кетчі дозволено застосовувати будь-які . Традиційний принцип кетчу: «захопи, якщо зможеш» (від англ. «catch as catch can»). Звідси й назва боротьби: кетч.

Різні правила кетчу на різних етапах його розвитку не дозволяють віднести його до лише однієї категорії: боротьби на утримування чи боротьби на підкорення. Метою змагання може бути як покладення й суперника на спині (на лопатках) так і його підкорення. Сучасні змагання з кетчу близькі до греплінгу.

Кетч і реслінг

Побутує думка про те, що кетч — це постановочна боротьба. Ця хибна думка особливо поширена у пострадянських країнах, не в останню чергу завдяки помилковій інформації у «Великій радянській енциклопедії», що стверджує, ніби змагання з кетчу проходять «за сценарієм». Причини цього непорозуміння мають давню історію: на межі XIX – XX ст. борці, що володіли технікою кетчу, виступали із демонстраційними виставами в цирках, і згодом такий спосіб заробітку трансформувався у повноцінний вид спортивних розваг — реслінг. Певний час терміном «кетч» називали обидва види: і справжнє єдиноборство, і новітнє театралізоване мистецтво. З часом кетч втрачав свою популярність, і назва цієї боротьби перестала широко використовуватись, в той час як реслінг отримав велику популярність.

Ще однією з причин того, що кетч був і є плутаний з реслінгом, є правило старовинного кетчу: «no holds barred» (тобто, дозволена вільна техніка ), а таким словосполученням у першій половині XX ст. характеризували саме сучасний реслінг.

Примітки

1. Значение слова "Кетч" в Большой Советской Энциклопедии [ 12 Лютого 2010 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела

• Earle Liederman — The Science of Wrestling the Art of Jiu Jutsu. — New York, 1923. (англ.)
• Dick & Fitzgerald — Art of Wrestling. — New York, 1887. (англ.)