Райхсбрюке (нім. Reichsbrücke — "Імперський міст", офіційно Йоганн-Нестрой-брюке (нім. Johann-Nestroy-Brücke)) — один із найвідоміших мостів Відня. Він перетинає річку Дунай, острів і річку Новий Дунай та сполучає між собою віденські райони Леопольдштадт і Донауштадт; міст починається на площі Мексикоплатц (нім. Mexikoplatz) на вулиці Гандельскай (район Леопольдштадт) і тягнеться на північний схід до району та Віденського міжнародного центру.
Райхсбрюке нім. Reichsbrücke | |
---|---|
Міст Райхсбрюке у 2006 році | |
48°13′41″ пн. ш. 16°24′36″ сх. д. / 48.2283000000277724° пн. ш. 16.41000000002777881° сх. д.Координати: 48°13′41″ пн. ш. 16°24′36″ сх. д. / 48.2283000000277724° пн. ш. 16.41000000002777881° сх. д. | |
Офіційна назва | Йоганн-Нестрой-брюке |
Країна | Австрія |
Розташування | Леопольдштадт Донауштадт Відень |
Галузь застосування | автомобільний, метро, пішохідний, велосипедний |
Перетинає | Дунай, d і d |
Тип конструкції | балочний |
Матеріал | залізобетон |
Основний проліт | 169 м |
Загальна довжина | 865 м |
Ширина | 26,10 м |
Початок будівництва | 1872 |
Відкрито | 21 серпня 1876 року |
Райхсбрюке Райхсбрюке (Австрія) | |
Райхсбрюке у Вікісховищі |
Сучасний Райхсбрюке був відкритий у 1980 році — це третій міст, що перетинає Дунай на тій самій осі та носить цю назву. Перший міст Райхсбрюке (також відомий як Міст кронпринца Рудольфа (нім. Kronprinz-Rudolf-Brücke) та за проєктною назвою Райхсштрасенбрюке (нім. Reichsstraßenbrücke)), залізний перемичковий міст на п'яти опорах, існував з 1876 по 1937 роки. Другий міст — ланцюговий на двох пілонах 30 м заввишки на двох річкових опорах, — був відкритий у 1937 році і вважався одним із символів міста наряду із Собором Святого Стефана та чортовим колесом Різенрад. Після Другої світової війни він залишився єдиним цілим мостом через Дунай у всій Австрії вниз по течії річки від Лінца та перетворився на одну із найзавантаженіших дорожних ділянок країни.
Вранці 1 серпня 1976 року міст по всій ширині Дунаю обвалився у воду; у результаті цього інциденту, який неможливо було передбачити на той момент, загинула одна особа. Значення та емоційне навантаження, яке мав міст через своє багате минуле у містян, внаслідок обвалу лише зросли.
Історія
Передісторія
За кілька років після великої повені 1830 року було прийняте рішення врегулювати русло Дунаю і водночас спорудити низку мостів через утворене внаслідок цього русло річки. Також було заплановано спорудити один ланцюговий міст на приблизному місці розташування сучасного мосту Райхсбрюке, вартість побудови якого було оцінено у суму від двох до трьох мільйонів гульденів. Втім, ці плани, як і інші наміри спорудження стабільних мостів через неврегульований Дунай, до віденської регуляції русла річки так і не були здійснені, а проєкти не пішли далі планувальної фази. Абсолютно усі мости через Дунай як і для дорожнього руху, так і для відкритої у 1838 році , на той час мали скоріше тимчасовий характер: це були дерев'яні мости на палях, які регулярно зносили повені або льодові затори, через що їх врешті-решт доводилося споруджувати заново.
12 вересня 1868 року імператорським указом було призначене врегулювання Дунаю. У той самий час мали бути споруджені "стабільні мости", один з яких повинен був являти собою пряме продовження вулиці Єґерцайле (нині: Пратерштрасе) та вулиці Швіммшульштрасе (нині: Лассаллештрасе). Із вибором цього місця мала утворитися центральна містобудівна ось, що тягнулась від Глорієтти Шенбрунна через собор Святого Стефана і Пратерштерн до самого Дунаю. На іншому боці Дунаю мав бути прокладений міст до віденської, кагранської та леопольдауської імперської дороги (нім. Reichsstraße, з 1910 року Ваґрамер-штрасе (нім. Wagramer Straße)), яка стала важливим шляхом сполучення із північно-східними районами монархії. У зв'язку з цим міст мав отримати назву Райхсштрасенбрюке (нім. Reichsstraßenbrücke).
Перший міст Райхсбрюке (1876—1937)
Замовлений кайзером Францем Йосифом І міст, що сполучав головну частину 2-го району (Леопольдштадт) з районом Кайзермюлен, який після регуляції Дунаю опинився на його лівому березі, з теперішнім та самостійною до 1890 / 1892 року громадою Каґран, діяв з серпня 1876 року до жовтня 1937 року. Його декілька разів перейменовували: під час спорудження він мав тимчасову назву Райхсштрасенбрюке (нім. Reichsstraßenbrücke), а після відкриття отримав назву Міст кронпринца Рудольфа (нім. Kronprinz-Rudolf-Brücke). У повсякденному вжитку, втім, скоро з'явилася назва Райхсбрюке (нім. Reichsbrücke). Після падіння монархії 6 листопада 1919 року міст офіційно отримав цю назву.
Маючи загальну довжину близько 1020 м, міст на той був час був найдовшим мостом через Дунай. Він мав ширину 11,40 м, 7,6 м з якої займала проїжджа частина, а 3,8 м — два тротуари. Згідно із початковим плануванням, загальна ширина мосту мала складати 15,2 м, але невдовзі перед спорудженням мосту парламент постановив зменшити його ширину через фінансові причини.
Міст складався із трьох частин. Через т.зв. дамбу Губертусдамм, що захищала від повені рівнину Мархфельд, і утворену в ході регуляції русла Дунаю зону затоплення на північному, лівому березі річки було перекинуто кам'яний міст 432 м завдовжки, що складався із 16 арок з внутрішніми габаритами ширини від 23 до 39 м. Через вулицю Гандельскай на південному, правому березі було перекинуто т.зв. міст Кайбрюке завдовжки 90,4 м з чотирма арками із внутрішніми габаритами 18,96 м. Сам міст, що перекривав основну частину річки, мав довжину 341,2 м і складався із чотирьох окремих залізних решетчатих ферм, що тримались на п'яти опорах завтовшки 3,8 м, три з яких стояли у воді. Відстань між опорами становила 79,9 м.
Спорудження
Спорудження мосту почалося у серпні 1872 року. На той час русло Дунаю вже було більшою мірою завершене, але ще не заводнене. Таким чином, Райхсбрюке, так само, як і низка інших мостів через Дунай, був побудований сухим способом.
Будівельні роботи були заплановані департаментом вуличного та водного будівництва ц.к. міністерства внутрішніх справ, тодішній голова якого був знайомий із вищим керівництвом будівництва. Загалом спорудження коштувало 3,7 млн гульденів. Металоконструкція мала загальну вагу 2193 т і була виготовлена фірмою Schneider & Co у Бургундії із бельгійського зварного заліза.
Як єдиний із чотирьох на той час споруджених мостів через Дунай Райхсбрюке ще не був відкритий для транспорту, коли 14 квітня 1875 року було заводнене нове русло Дунаю. Лише 16 місяців потому, 21 серпня 1876 року, на день народження кронпринца Рудольфа ц.к. намісник Нижньої Австрії, барон Зігмунд Конрад фон Айбесфельд, у присутності кайзера відкрив міст і дав йому всупереч початковому задуму назву міст кронпринца Рудольфа. На церемонії відкриття були присутні зокрема делегація з Японії, імперський військовий міністр фельдцейхмейстер граф Артур Максиміліан фон Бюландт-Райдт і бургомістр Відня Каєтан фон Фельдер. Намісник зачитав постанову, у якій кайзер Франц-Йосиф І засвідчував повне імператорське вдоволення роботою керівника будівництва і нагороджував лицарським хрестом Ордена Франца Йосифа кількох інженерів та радників. Кульмінацією церемонії стало закладення ключового каменю останньої опори похиленого в'їзду, під яким у спеціальній скрині були замуровані численні документи, фотографії мосту, монети і медалі.
Використання мосту
Після самогубства, вчиненого кронпринцем Рудольфом у 1889 році, міст прозвали у народі «Мостом самогубців». У перші роки свого існування він не був особливо популярним переходом через Дунай: промислові і торгові підприємства дуже рідко розміщувалися на іншому березі річки. Окрім цього на той час ще не існувало суттєвих торгових шляхів до Мархфельду, що лежав на півночі: через , який для цього треба було перетнути, до 1900 року туди вів лише один хиткий дерев’яний міст.
У перші 28 років використання мосту Райхсбрюке прохід по ньому був платним: за транспортний засіб стягувалася плата у 32 крейцери або ж 64 галери, що регулярно критикувала віденська преса. Лише після того, як селища на північ від Старого Дунаю у 1904—1905 рр. були об’єднані у 21-й район, перехід мосту став безкоштовним і популярність його серед населення зросла. З 26 червня 1898 року мостом почав курсувати трамвай; приводом для цього стала 50-та річниця правління імператора Франца-Йосифа. Маршрут пролягав (по мосту Райсхбрюке лише одноколійно) спочатку до стрільбищ по вулиці Арбайтерштрандбадштрасе, але 22 грудня 1898 року був подовжений до площі Каґранерплац.
Закриття мосту
Станом на 1910 рік у Відні налічувалося більше 2 млн мешканців. На лівому, північному березі Дунаю з’являлося все більше поселень і малих промислових підприємств, що у свою чергу підвищило значення і навантаженість мосту Райхсбрюке. Ані повна маса, ані ширина проїжджої частини (менше 8 м) не були достатніми для надмірних навантажень. У 1930 році на мості були виявлені пошкодження, які у найближчий час потребували б капітального ремонту мосту. В останні роки існування мосту для його збереження були введені обмеження за вагою. Міський уряд Відня спочатку планував перебудову старого Райхсбрюке,, але у 1933 році за часів уряду Дольфуса було ухвалене спорудження нової конструкції.
Під час будівельних робіт, що тривали три роки, старий міст мав лишатися придатним до використання, – таким чином вже існуючий міст через русло річки завдовжки 340 м та вагою 4900 тон у вересні 1934 року був перенесений на 26 м вниз по течії і там сполучений з берегами. Процес пересування тривав лише шість годин, а припинення руху до повторної придатності його до використання зайняло загалом три дні. Переміщений міст від того часу ще три роки перебував у використанні і одразу після відкриття його наступника був демонтований.
Другий міст Райхсбрюке (1937—1976)
Другий міст Райхсбрюке мав загальну довжину 1255 м і ширину 26,9 м. Міст над основним руслом річки мав довжину 373 м і максимальну відстань між опорами 241,2 м та вважався третім за розмірами ланцюговим мостом у Європі. Він мав два сталевих пілони заввишки 30 м над проїжджою частиною дороги, що стояли на двох річкових опорах і тримали два сталеві ланцюги із надбудовами. Він містив автомобільну дороги на чотири смуги, дві трамвайні колії та по одній пішохідній доріжці з кожного боку.
Міст був тогочасним символом багатства і Великого Відня. Так, ще наприкінці 1930-х рр. разом із собором Святого Стефана та чортовим колесом Різенрад міст вважався третім символом Відня і виступав у якості міжнародно відомого символу на усіх рекламних проспектах і запрошеннях до Віденського ярмарку 1938 року.
Конкурс
Спочатку міністерство торгівлі оголосило про попередній (доконкурентний) конкурс, який хоча і могли виграли архітектори Еміль Гоппе та Отто Шенталь, але результати їх роботи не відповідали уявленням міністерства та міського уряду. Остаточний конкурс на спорудження нового мосту Райхсбрюке був оголошений навесні 1933 року, а його переможці були нагороджені у листопаді. У якості будівельно-мистецького радника журі з восьми осіб виступав архітектор Клеменс Гольцмайстер. Журі обирало із 64 представлених пропозицій, в одній із яких йшлося навіть про підведення тунелю під Дунай. Переміг проєкт ланцюгового мосту, розроблений архітекторами Зігфрідом Тайсом і Гансом Якшем. Цей проєкт передбачав лише дві опори, що стоять у воді. Три чверті повної ширини річки мали бути вільно перетягнуті. Міст приєднувався безпосередньо до мосту для затоплень першого мосту Райхсбрюке над зоною затоплень і дамбою Губертусдамм.
Спорудження
Будівельні роботи почалися 26 лютого 1934 року, за два тижні після лютневого повстання. Третину вартості будівництва (24 млн шилінгів) сплатило місто, а дві третини були виділені з федерального бюджету. У будівництві брали участь винятково австрійські фірми. Обидві опори були споруджені у річці кесонним методом, а пролітні балки були сполучені на тимчасовому опорному каркасі з листової сталі за допомогою заклепок.
Старий міст на час будівельних робіт лишався у використанні, адже мав надзвичайно велике значення для транспортного сполучення Відня. Через це опори старого мосту були продовжені, а верхня частина конструкції старого мосту пересунута на 26 м у напрямку течії Дунаю.
Невдовзі почалися перші труднощі. Грунт на ділянці для спорудження, особливо у Дунаї, на якому мав бути закладений фундамент опор мосту та анкерні блоки для ланцюгів, виявися менш здібним для несення навантажень, аніж вважали планувальники. З самого початку передбачалося, що більшу частину мосту через основне русло річки, передусім його середньої частини, що лежить між двома опорами, мали нести два ланцюги, що простягалися б по обох боках над двома пілонами і мали б бути закріплені прямо у річці на важких, закріплених на місці анкерних блоках. Втім, існували побоювання, що ця опорна частина на слабкому дні Дунаю через велику тягову силу у 78,5 Н (8000 т) на кожен ланцюг буде ковзати і ланцюги не зможуть бути достатньо заанкеровані на дні річки.
Професор П. Філлунгер із Віденського технічного університету став одним із найбільших відкритих критиків будівництва мосту. Він дотримувався думки, що не лише основа анкерних блоків, а й самі опори у дунайському дні були ненадійними, адже міст не мав би необхідної стійкості. Протилежну думку висловлював його колега, професор і механік ґрунтів Карл фон Терцагі. На його думку, структура дна Дунаю підходила для основи опор. Конструкція мосту була перепланована за пропозицією фон Терцагі: ланцюги були закріплені не в анкерних блоках на дні Дунаю, а заанкеровані безпосередньо на обох головних тримачах сталевої опорної конструкції, тобто на самому мості, і таким чином, міст був т.зв. «несправжнім підвісним мостом» (висячим мостом з вантами). Це рішення вимагало значного посилення балок жорсткості, спричинило додаткові витрати та подовжило будівництво мосту на один рік.
У ході робіт також були розширені мости над заливними лугами.
У червні 1936 року в одну з опор мосту врізався пасажирський пароплав "Wien" , який після того розламався і одразу затонув. Внаслідок інциденту загинуло шестеро осіб.
Остання замикаюча ланка двох ланцюгів, що складалися із 49 пакетів заліза як ланок, була встановлена 16 листопада 1936 року. Після цього почалося затоплення несучого каркасу для натягнення ланцюгів. Встановлення бетонної плити проїжджої частини на пролітній споруді мосту, а також монтаж пішохідних доріжок проводилися навесні 1937 року, а влітку залізні частини мосту було пофарбовано у темно-зелений колір.
З 1 по 3 жовтня 1937 року відбулися випробування конструкції мосту на міцність, у ході яких було розтягнуто ланцюги та дещо повернуто пілони. Разом із цим у якості ще одного випробування мостом проїхали 84 вантажівки і 28 трамвайних вагонів, завантажених камінням, які після цього лишилися стояти на мості на кілька годин. Усі вимірювання пройшли задовільно, тому 4 жовтня по мосту змогла проїхати перша трамвайна гарнітура маршруту номер 16. За день потому міст було неофіційно відкрито для дорожнього руху, але для автомобілів він лишався закритим до свого офіційного відкриття.
Відкриття мосту
Такий проєкт, як спорудження мосту Райхсбрюке, що вимагав багато трудових і матеріальних ресурсів, був на руку австрофашистському режиму: наприкінці 1933 року рівень безробіття становив 38,5%. Таким чином, ці будівельні роботи можна вважати і проєктом з працевлаштування так само, як і спорудження високогірної дороги Гросґлокнер.
10 жовтня 1937 року міст Райхсбрюке був відкритий офіційно. Федеративний уряд влаштував урочисту церемонію за участі тодішнього президента Вільгельма Мікласа, федерального канцлера Курта Шушніга, кардинала Теодора Інніцера, віце-бургоміста Відня та міністра торгівлі , який назвав новий міст «символом творчої життєвої сили нової Австрії». Окрім них також були присутні архітектори, відповідальні за будівництво особи та конструктори, а також делегація заводу „Neues Leben“ Вітчизняного фронту, робітники фірм, що брали участь у будівельних роботах, а також 10 тисяч школярів, у той час, як на березі річки зібралися солдати Бундесхееру.
Захід транслювався наживо по радіо і його широко освітлювали газети. На честь цієї події було випущено численні поштові листівки і конверти, застосовувався і навіть було створено пісню „Reichsbrückenlied“ («Пісня про Райхсбрюке»).
Міст під час Другої світової війни
Під час Другої світової війни німецький Вермахт встановив у Дунаї дві підтримуючі опори із залізобетону під мостом, щоб споруда у випадку потрапляння снаряду не впала у воду повністю, а мала можливість бути відновленою. Окрім цього на обидвох пілонах були встановлені платформи для зенітних гармат.
На початку квітня 1945 року, в останні дні війни, до центру міста з півдня та заходу підходили радянські війська. Частини СС, що відступали, під час свого відходу на північ підірвали майже всі віденські мости через Дунай.
«Захисники» Відня із ставки Гітлера 8 квітня 1945 року видали дозвіл на підрив мостів Нордвестбанбрюке (нім. Nordwestbahnbrücke), Флоридсдорфербрюке (нім. Floridsdorfer Brücke) та Північного залізничного мосту (нім. Nordbahnbrücke); міст Штадлауер-Остбанбрюке (нім. Stadlauer Ostbahnbrücke) був підірваний без чітко вираженого дозволу. У випадку Райхсбрюке Гітлер спочатку до 11 квітня 1945 року виключав його підрив, і дозволив це лише вдень 13 квітня, у момент, коли південний вузол мосту вже був зайнятий Червоною армією, північний вузол лежав без прикриття у їхній зоні вогню, а німецькі війська, що відступили на лівий берег Дунаю, пішли на північний захід, щоб не контактувати із радянським військами. Таким чином можливостей підірвати міст не лишилося і ввечері 13 квітня Червона армія зайняла і північний вузол мосту.
11 квітня, під час кульмінації битви за Відень, радянські війська за допомогою бронекатерів по Дунаю вже дісталися Райхсбрюке (який мав у них офіційну назву «Об’єкт 56») і задимили територію. Вони висадилися на правому березі річки, приблизно за 500 м на північний захід від мосту, і повільно просувалися до нього.
Ще довгий час потому було неясно, чому саме Райхсбрюке не був підірваний. Червона армія, австрійський рух спротиву О5 а також представники Вермахту пізніше стверджували, що саме вони запобігли цьому. За однією з версій, вже у битві 11 квітня деякі солдати Червоної армії мали дістатися кінця мосту, де вони вивели з ладу вибуховий механізм. Згідно із іншою версією, радянські солдати на чолі з місцевим працівником каналізаційної мережі дісталися мосту за допомогою системи каналізації, щоб запобігти підриву. Ясність було внесено у 2012 році за допомогою обробки історичних джерел із висновком, що сам Гітлер до останнього моменту запобігав підриву мосту.
Таким чином міст Райхсбрюке став останнім непошкодженим шляхом перетину Дунаю між Лінцем та державним кордоном країни. Через це він став символом стійкості та спротиву Австрії.
У річницю звільнення Відня 11 квітня 1946 року міський уряд переназвав міст Райхсбрюке на честь визволителів на «Міст Червоної Армії» („Brücke der Roten Armee“). Також з цього приводу зліва від в’їзду на міст у 2-му районі (Леопольдштадт) був встановлений обеліск (червонуватий легкий бетон на дерев’яній конструкції) з радянською зіркою на вершині та текстом німецькою та російською мовами (див. фото).
У 1955 році обеліск було демонтовано і надпис тепер містився на бронзовій табличці, встановленій безпосередньо на мості. 18 липня 1956 року міст знову отримав свою стару назву – Райхсбрюке.
Міст у післявоєнний час
До відбудови мосту Флоридсбрюке у 1946 році Райхсбрюке лишався єдиним способом дістатися Відня по землі з північного сходу. Хоча він і не був підірваний, але зазнав численних пошкоджень, передусім від потраплянь гранат. У 1946 році відбувся перший ремонт пошкоджень часів війни на мості, а з травня 1947 року роботи почали вестися у більшому об’ємі. При цьому було відновлено п’ять підвісних штанг та відремонтовано арку мосту для затоплень. На семи ланках ланцюгів мали бути замінені загалом 26 пластин. Для цього застосовувалися допоміжні опори на буксирних баржах, посажених у річковий ґрунт. Роботи були закінчені у 1952 році. Початково на мості було викладено дерев’яну бруківку, яка у 1958–1960 рр. була замінена на гранітну, через що зросло навантаження на опори мосту. Надзвичайно зрослий рівень руху приватного транспорту все частіше створював перешкоди для трамвайного руху на мості; через що трамвайні колії у 1960-тих рр. за допомогою огороджень стали закритими для автотранспорту. Це у свою чергу призвело до утворення автомобільних заторів.
Інспекція мосту і заплановане введення в експлуатацію
Восени 1975 року як наслідок будівельної інспекції почалася підготовка до масштабної реставрації мосту. Було заплановано оновлення загальної надбудови з проїжджою частиною за допомогою безшумного асфальтового покриття, оновлення обох пішохідних тротуарів та повне захищення сталевих конструкцій від корозії. 30 липня 1976 року, за два дні до обвалення мосту, інспектори іще з’ясовували останні деталі перед введенням мосту в експлуатацію, але проєкт був перерваний через вищезгаданий обвал.
Обвал мосту у 1976 році
Історія
У неділю 1 серпня 1976 року у період між 4:53 і 4:55 годинами ранку міст Райхсбрюке майже по всій своїй довжині над основним руслом Дунаю обвалився у воду. Перше радіоповідомлення про це пролунало о 5:00. За свідченнями одного з очевидців, увесь міст раптово піднявся на півметра і з гучним тріском просів по всій довжині.
На мості Кайбрюке та мості для затоплень у декількох місцях розламалася несуча балка разом із проїжджою частиною, але попри це обидва мости лишилися на місці. Сам міст через основне русло річки розламався на три частини, причому середня частина повністю впала у воду, а дві крайні звисали вниз. Пілон з південної частини впав у напрямку течії та при цьому сильно пошкодив кормову частину пасажирського судна, а пілон з північного боку впав в іншу сторону на зону затоплення.
На момент обвалення на мості перебували п’ятеро осіб у чотирьох транспортних засобах; внаслідок інциденту загинула одна особа – водій невеликого автобуса. Він був затиснутий у своєму автобусі і помер на наступний день після обвалення мосту, таким чином ставши єдиною його жертвою. Водієві ще одного автобуса, що впав у Дунай і лишився стояти у воді, вдалося вибратися з кабіни.
Протягом однієї години на місці катастрофи була чверть усіх наявних у Відні пожежних машин; також на місце прибули представники поліції, швидкої медичної допомоги та збройних сил. Водопроводи на мості, що забезпечували південь міста питною водою, затопили вулицю Гандельскай. Також існувала загроза вибуху через зруйновані газові труби, що проходили мостом, але вже 2 серпня газо- і водопостачання було відновлене. У 1976 році Райхсбрюке був не лише однією із найнавантаженіших магістралей Відня – він перетинав один з найважливіших судохідних шляхів Центральної Європи, тому внаслідок обвалу мосту постраждало не лише дорожнє, а й судохідне сполучення.
Обвалення мосту викликало чималий резонанс у політиці та медіа, а також стало визначною подією для містян — вже 1 серпня тисячі людей зібралися біля місця обвалу, щоб подивитися на руїни мосту, що лежали у воді, і на яких досі стояв автобус, що впав разом із ним.
Загалом на різних етапах розбору руїн мосту брали участь 180 робітників. Роботи тривали до січня 1977 року; судноплавство на час будівельних робіт було перенаправлено через Донауканал.
Причини обвалу
Вже невдовзі після обвалення міський уряд Відня заявив, що зовнішній вплив у цьому випадку є дуже маловірогідним. Водночас із тим він оголосив, що у рік обвалу міст був проінспектований 7 разів, при чому не було виявлено жодних його суттєвих недоліків або дефектів.
Терміново скликана експертна комісія, до якої увійшли професори технічних університетів Відня і Граца, 9 серпня представила свій перший проміжковий звіт, у якому було чітко обмежено причини обвалу мосту: на думку розслідувальної комісії чітко відсіювалися можливості підриву, землетрусу, загальної нестабільності, розриву ланцюгів або підвісок, відриву анкерувань та корозія несучої частини мосту. Згідно зі звітом про розслідування, спочатку розламався північно-східний пілон через зрушення опори фактично під опорною частиною пролітної споруди мосту; другий пілон тоді потягнувся за ним.
Через півроку комісія презентувала фінальний звіт обсягом у 400 сторінок, який здебільшого уточнював звіт проміжковий. Ключове висловлювання звіту полягало в тому, що обвал не можна було передбачити, адже до цього була причетна низка факторів і технічних засобів станом на середину 1976 року не було достатньо, аби взяти до уваги їх усі. Головними факторами були визнані наступні: балочна клітка опорної поверхні, яка переносила загальну вагу мосту на опори, лежала на бетонному фундаменті без армування. При спорудженні мосту ця балочна решітка насправді була вкрита низькоякісним бетоном, що містив пісок та гравій. Втім, цей бетон не мав важливих функцій – його завданням було лише захистити балочну клітку від корозії та додатково підтримати інші балки. Через недоброякісність цього заповнювального бетону у основи опор мосту могла потрапити вода, що призвело до „прогресуючого руйнування» (повзучість та усадка) у бетонному фундаменті. Комісія вважала ймовірним і той факт, що через це ще раніше у бетонних частинах опор утворилися тріщини – тому що опори були оточені масивними гранітними блоками, при більш ранніх інспекціях це не могло бути встановлене.
Окрім цього, комісія визнала й інші фактори, що негативно вплинули на ситуацію та призвели до обвалу мосту, найважливішими з яких були:
- Опори мосту були споруджені нестандартно, через що контактні точки опор були вкрай малими;
- Нерухомі опорні частини були розміщені на сторонах опор з напрямку течії – це виявилося небажаним, адже головний напрям вітру проходить з північного заходу на південний схід;
- Спочатку Райхсбрюке проєктувався як чисто підвісний міст. Через те, що слабке дно Дунаю виключило можливість анкерування ланцюгів, плани проєкту змінилися, що у свою чергу змінило статику споруди у гіршу сторону.
Допоміжні мости
Вже 1 серпня міський уряд Відня постановив спорудити два допоміжні мости через Дунай – один для трамваїв, а інший для індивідуального транспортного сполучення. План був готовий 4 серпня, і 17 серпня службовці збройних сил країни разом із містобудівними компаніями почали їх спорудження. Одноколійний трамвайний міст був готовий за п’ять тижнів, через кілька тижнів було прокладено і другу колію. Спорудження мосту для особистого транспортного сполучення тривало до грудня; транспортні шляхи допоміжних мостів були приєднані на лівому, північному березі Дунаю до непошкодженого мосту для затоплень.
Після демонтажу допоміжні мости використовувалися ще у декількох проєктах.
Третій міст Райхсбрюке
Третій міст Райхсбрюке був відкритий 8 листопада 1980 року. Тепер це двоповерховий міст із попередньо напруженого залізобетону, що складається із трьох частин: основної частини, що проходить через основне русло Дунаю та острів , мосту через та мосту, паралельного до дамби Губертусдамм. На верхньому поверсі розміщено шість смуг для вуличного руху. На нижньому поверсі мосту проходить лінія U1 Віденського метрополітену зі станцією «Донауінзель». По обидвох сторонах нижнього поверху прокладено криті велосипедні та пішохідні доріжки. Як і у випадку попереднього мосту, по третьому Райхсбрюке також проходять трубопроводи для газу, води і дальнього теплозабезпечення та кабельні шляхи для струму високої напруги і телефону. Наразі міст вже кілька разів був капітально ремонтований.
Загальна довжина мосту складає 865 м, із яких 528 м припадає на пролітну споруду через Дунай та Донауінзель, 213 м – на споруду через Новий Дунай, а 124 м – на споруду над автобаном, що проходить по берегу річки.
Конкурс
Через три дні після обвалу Райхсбрюке тодішній головний архітектор Відня Антон Зеда зібрав спеціальну комісію із 23 осіб. Міський уряд доручив цій робочій групі провести попередні роботи із планування нового мосту.
Перед катастрофою було заплановано спорудити поруч із Райхсбрюке прямий шлях перетину Дунаю для лінії метрополітену U1, яка мала бути подовжена до Каґрану. Через необхідну новобудову цей план втратив свою актуальність, але цього разу було вирішено, що новий міст має забезпечити можливість перетину Дунаю і для метро. Через це транспортні колії на мості також стали непотрібні. Окрім цього, висота нової пролітної споруди при оголошенні конкурсу була заявлена достатньою для того, щоб збудувати в межах міста електростанцію на Дунаї (це була ГЕС Фройденау, збудована у 1998 році).
У грудні 1976 року почався міжнародний конкурс на спорудження нового мосту Райхсбрюке. Наприкінці терміну подачі заявок, 2 травня 1977 року, 19 планувальних груп подали 31 проєкт. 13 червня журі оголосило про обрання п’яти проєктів, планувальники яких були запрошені на спільну дискусію про переваги та недоліки цих п’яти заявок. 17 червня журі оголосило своє рішення: із результатом 8 проти 5 голосів у прямому голосуванні виграв проєкт під назвою «Йоганн Нестрой», названий на честь австрійського драматурга і актора ХІХ століття. Цей проєкт, у який було закладено 564 млн шилінгів, був найдешевшим із тих п’яти, що були відібрані журі до того.
Конструкція
Проєктом був передбачений міст, що мав виглядати як цілісна споруда, хоча через насипку острова він тепер перетинав дві різні річки.
Проєкт планувальної групи зазнав деяких змін у деталях. Суттєва конструкція лишилася незмінною: Райхсбрюке мав лишитися двоповерховим балковим мостом із попередньо напруженого залізобетону. Довжина найбільшої частини над Дунаєм становила 169 м, над Новим Дунаєм – 76 м. Максимальна ширина проїжджої частини становила 26,10 м. У поперечнику споруда по всій своїй довжині складається із пролітної споруди із двома коробчатими конструкціями, у кожній з яких міститься перегон лінії метрополітену. Бокові, криті пішохідні зони на нижньому поверсі розміщені на виступаючих плитах коробчатих конструкцій. Максимальна висота основної конструкції над Дунаєм складає 8,8 м над річковою опорою, мінімальної – 5,5 м.
Сучасні вуличні ліхтарі кулеподібної форми по боках мосту мали зробити міст схожим на бульвар. Пізніше вони були нагороджені Австрійською державною премією в галузі дизайну.
Спорудження
Будівництво мосту почалося у січні 1978 року. Церемонія закладення першого каменю була запланована спочатку на листопад 1977 року, проте була перенесена через суперечки між федеральним керівництвом та міським урядом щодо розподілення коштів на будівництво. У будівельних роботах брали участь п’ять фірм.
Новий міст Райхсбрюке був споруджений на осі мосту, що обвалився. Для фундаменту нового мосту були використані берегові опори та старі опори старого мосту на правому березі, які пройшли суттєвий ремонт. Конструкція мосту відбувалася у навісній збірці, тобто міст споруджувався по частинах із трьох берегів (північний, південний та вже насипаний на той час острів Донауінзель) у напрямку до середини річки, а кінці мосту при цьому вільно звисали в повітрі.
У жовтні 1979 року будівельники також наштовхнулися на опору старого Мосту кронпринца Рудольфа – або ж першого мосту Райхсбрюке. Через природні зміни вона піднялася із ложа річки та спричинила у ньому мілину.
В іншому будівництво йшло за планом: об’єднання трьох споруджений навісною збіркою частин відбулося 6 травня 1980 року. Вранці після сьомої години ранку за участі тодішнього бургомістра Леопольда Гратца був символічно закладений замковий камінь мосту. Роботи, втім, тривали до листопада 1980 року.
Відкриття
За три дні до формального відкриття мосту на неофіційній презентації було оголошено, що спорудження мосту вартувало 914 млн шилінгів та у його ході було використано 50 тис м3 бетону, 3100 т залізобетону та 2400 т арматури. Також було зазначено, що міський уряд спільно із Міністерством будівництва узгодили прямий виїзд з мосту на острів Донауінзель. Використання цього виїзду, втім і досі обмежене лише для транспортних засобів спеціальних служб, велосипедів та пішоходів.
Офіційне відкриття мосту за участі міського політика Хайнца Ніттеля відбулося 8 листопада 1980 року у присутності близько 10 тис осіб. У церемонії також брав участь зокрема тодішній президент Австрії Рудольф Кірхшлегер, який виголосив урочисту промову. Відкриття також супроводжувалося спеціальними випусками щоденних газет.
По закінченню офіційних святкувань міст перейшли тисячі пішоходів. Після того, близько 12 години дня, він був відкритий для дорожнього руху.
Міст отримав офіційну назву Міст Йоганна Нестроя, або ж Йоганн-Нестрой-брюке (нім. Johann-Nestroy-Brücke), яка, втім, не прижилася.
Відкриття метрополітену
У той час, як автомобільне сполучення з 1980 року знову проходило мостом Райхсбрюке, громадський транспорт і надалі мав проходити по допоміжних мостах. На осінь 1982 року було заплановано відкриття лінії метрополітену U1 у напрямку Каґрану.
У березні 1982 року низка щоденних газет стверджувала про проблеми, що виникли при перших тестових запусках метро по мосту Райхсбрюке. Коливання, викликані потягами, начебто були небезпечними для мосту. Тому використання метро було дозволене лише дуже обмеженим. 8 березня відбулася прес-конференція, на якій, втім, це було спростоване. Виявилося, що хтось анонімно запустив цю чутку в газети.
Перший потяг метро із пасажирами проїхав по мосту Райхсбрюке 3 вересня 1982 року о 17:30. Того ж дня по ньому востаннє проїхав трамвай – експлуатація трамвайних маршрутів 25 і 26 через Дунай була припинена 4 вересня (втім, самі лінії у 22-му районі збереглися). Врешті-решт обидва допоміжні мости були зняті у березні 1983 року.
Відновлення та перебудова
У 2003–2005 роках Райхсбрюке був відремонтований та перебудований за проєктні кошти у 30 млн євро. При цьому було оновлено усе покриття проїжджої частини разом із ущільненням – окрім цього його вкрили шумопоглинаючим шаром. Також було перебудовано автобусну зупинку на мості і збудовано ще дві нових. Окрім цього було встановлено нове енергозберігаюче освітлення. Кількість дорожних смуг (з чотирьох до шести) вдалося збільшити завдяки зменшенню ширини розділювальної смуги та демонтажу вузьких проходів для надзвичайних ситуацій.
Платформи завширшки 3,65 м, передбачені для пішохідних та велосипедних доріжок по обидві стороні колії метро, були замінені сталевими конструкціями 5,27 м завширшки кожна. Через розширення окремих пішохідних та велосипедних доріжок початкові велодоріжки (на сході з міста на північ, на заході у місто на південь) також були відкриті в обидві сторони для велосипедного руху. Завдяки рампам по обидва боки стали доступні входи для людей із обмеженими можливостями. Наразі площа пішохідних доріжок складає 10 тис м2.
9 липня 2005 року проводилися урочисті святкування 25-ї річниці мосту Райхсбрюке; тоді ж був завершений і капітальний ремонт.
Експлуатація мосту
Міст є одним із найважливіших шляхів сполучення центру Відня з іншими районами на лівому березі Дунаю та південно-східними околицями Відня. Також на ньому розташовані виходи до рекреаційних зон на острові Донауінзель та дитячого парку розваг.
Зараз щороку по мосту проїжджає близько 39 тисяч вантажівок і по буднях більше 43 тисяч транспортних засобів.
З 1984 року щовесни проводиться марафон , частина маршруту якого проходить по мосту.
У 2004 році у міст врізалося німецьке пасажирське судно, у результаті чого кілька осіб зазнали поранень різного ступеня тяжкості. При цьому міст серйозних пошкоджень не зазнав.
Примітки
- Payer 2002, S. 111
- Schneider 1987, S. 9
- Jaksch 1976, S. 2
- Payer 2002, S. 111 f.
- Schneider, S. 27
- Schneider S. 13
- Schneider 1987, S. 37f.
- Ramberger/Aigner 2001, S. 166f.
- Schneider 1987, S. 22
- Schneider 1987, S. 25
- Schneider 1987, S. 27
- Kein Neubau, sondern Umbau der Reichsbrücke. Beginn der Bauarbeiten im Jahre 1933. Abendblatt (Nr. 24171/1931): 19. 30. Dezember 1931. Процитовано 11.05.2022.
- Jaksch 1976, S. 4
- Ramberger/Aigner 2001, S. 169f.
- Jaksch 1976, S. 15
- Payer 2002, S. 116
- Schneider 1987, S. 39
- Payer 2002, S. 114
- Bernd Nebel, Der Einsturz der Reichsbrücke
- Schneider 1987, S. 44f und Jaksch 1976, S. 23
- Сечи К. Ошибки в сооружении фундаментов = Alapozási hibák. — М. : Госстройиздат, 1960. — С. 40—41.
- Jaksch 1976, S. 23
- Schneider 1987, S. 57f.
- Jaksch 1976, S. 25
- Payer 2002, S. 113
- Payer 2002, S. 115
- Schneider 1987, S. 59f.
- Schneider 1987, S. 67
- Payer 2002, S. 117
- Jaksch 1976, S. 39
- Renato Schirer: Die Reichsbrücke im Zweiten Weltkrieg. In: Pro civitate Austriae. Information zur Stadtgeschichtsforschung in Österreich. Neue Folge, Heft 17, Wien 2012, S. 83 ff., Zitat S. 102
- Renato Schirer: Die Reichsbrücke im Zweiten Weltkrieg. In: Pro civitate Austriae. Information zur Stadtgeschichtsforschung in Österreich. Neue Folge, Heft 17, Wien 2012, S. 106
- Ludwig Faber: Die Instandsetzungsarbeiten an der Brücke der Roten Armee (Reichsbrücke) über die Donau in Wien. In: Zeitschrift des Österreichischen Ingenieur- und Architekten-Vereins. Jg. 1953, ISSN 0372-9605, S. 1–9.
- Bericht der Expertenkommission zur Beurteilung der Ursache des Einsturzes der Wiener Reichsbrücke. In: der aufbau. Jg. 1977, ISSN 0004-7805, S. 303–313.
- zitiert nach Schneider 1987, S. 87
- Payer 2002, S. 118
- Schneider 1987, S. 87
- zit. nach Schneider, 1987, S. 93
- Payer 2002, S. 119
- Schneider 1987, S. 123
- vgl. hierzu wien.gv.at (Reichsbrücke) [ 2008-01-30 у Wayback Machine.] (Stand: 19. November 2007), Schneider 1987, S. 123, Jaksch 1976, S. 84f. sowie Payer 2002, S. 120
- vom 16. März 1977 Online-Version (Stand: 24. Dezember 2007) sowie Karrer 2002, S. 26
- Vgl.wien.gv.at – Reichsbrücke [ 2008-01-30 у Wayback Machine.] (Stand:19. November 2007)
- Schneider 1987, S. 145
- Payer 2002, S. 120
- Schneider 1987, S. 149
- Schneider 1987, S. 153
- Payer 2002, S. 121
- Schneider 1987, S. 171
- Ramberger/Aigner 2001, S. 178
- Wiener Zeitung, 10. November 1980
- Auch Reichsbrücke brach am 1. August (The Reichsbrücke also broke on the 1st of August). Der Standard (German) . 5 серпня 2007.
- (German) . . 9 липня 2007. Архів оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 22 квітня 2020.
- (German) . . 2 серпня 2007. Архів оригіналу за 26 травня 2008. Процитовано 22 квітня 2020.
- Schneider 1976, S. 190
- Die Wiener Reichsbrücke – Instandsetzung 2005. [ 2007-12-24 у Wayback Machine.] In: Wien.gv.at, Abteilung Brückenbau. Abgerufen am 1. August 2011.
- Straßenverkehrszählung Wien 2015 [ 2021-12-18 у Wayback Machine.] (PDF, 5,9 MB)
Література
- Walter Jaksch (Hrsg.): Schicksal einer Brücke, die Reichsbrücke. Von der Planung bis zum Einsturz. Böhlau, Graz 1976, .
- Alfred Karrer: Reichsbrückeneinsturz 1976. Ein Verkehrsstrom zwängt sich durch den Donaukanal. Martin Fuchs, Wien 2002, .
- Alfred Pauser: Brücken in Wien. Ein Führer durch die Baugeschichte. Springer, Wien u. a. 2005, .
- Peter Payer: Die Reichsbrücke: Zur Geschichte eines Mythos (PDF; 457 kB). In: Walter Hufnagel (Hrsg.): Querungen. Brücken – Stadt – Wien. Sappl, Kufstein 2002, , S. 111–122.
- Günter Ramberger, Francesco Aigner: Donaubrücken in Wien: Geschichte, Konstruktion, Besonderheiten. In: Robert Ofner u. a. (Hrsg.): Festschrift für Univ. Prof. Richard Greiner. Eigenverlag der Technischen Universität Graz, Graz 2001, OCLC 642935939, S. 161–199. (Архівна копія на сайті Wayback Machine.)
- Friedrich Schneider: Die Reichsbrücke. Die schicksalhafte Geschichte eines 110-jährigen Donauüberganges. 1876–1986. Österreichischer Donaubrücken-Verein, Wien 1987, OCLC 159892190.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Райхсбрюке |
- Reichsbrücke // Structurae (англ.)
- Відео обваленого мосту Райхсбрюке у відеоальбомі Österreich-Lexikon (нім.)
- Обвал Райхсбрюке (нім.)
- (нім.)
|
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Rajhsbryuke nim Reichsbrucke Imperskij mist oficijno Jogann Nestroj bryuke nim Johann Nestroy Brucke odin iz najvidomishih mostiv Vidnya Vin peretinaye richku Dunaj ostriv i richku Novij Dunaj ta spoluchaye mizh soboyu videnski rajoni Leopoldshtadt i Donaushtadt mist pochinayetsya na ploshi Meksikoplatc nim Mexikoplatz na vulici Gandelskaj rajon Leopoldshtadt i tyagnetsya na pivnichnij shid do rajonu ta Videnskogo mizhnarodnogo centru Rajhsbryuke nim ReichsbruckeMist Rajhsbryuke u 2006 roci48 13 41 pn sh 16 24 36 sh d 48 2283000000277724 pn sh 16 41000000002777881 sh d 48 2283000000277724 16 41000000002777881 Koordinati 48 13 41 pn sh 16 24 36 sh d 48 2283000000277724 pn sh 16 41000000002777881 sh d 48 2283000000277724 16 41000000002777881Oficijna nazvaJogann Nestroj bryukeKrayina AvstriyaRoztashuvannyaLeopoldshtadt Donaushtadt VidenGaluz zastosuvannyaavtomobilnij metro pishohidnij velosipednijPeretinayeDunaj d i dTip konstrukciyibalochnijMaterialzalizobetonOsnovnij prolit169 mZagalna dovzhina865 mShirina26 10 mPochatok budivnictva1872Vidkrito21 serpnya 1876 rokuRajhsbryukeRajhsbryuke Avstriya Rajhsbryuke u Vikishovishi Suchasnij Rajhsbryuke buv vidkritij u 1980 roci ce tretij mist sho peretinaye Dunaj na tij samij osi ta nosit cyu nazvu Pershij mist Rajhsbryuke takozh vidomij yak Mist kronprinca Rudolfa nim Kronprinz Rudolf Brucke ta za proyektnoyu nazvoyu Rajhsshtrasenbryuke nim Reichsstrassenbrucke zaliznij peremichkovij mist na p yati oporah isnuvav z 1876 po 1937 roki Drugij mist lancyugovij na dvoh pilonah 30 m zavvishki na dvoh richkovih oporah buv vidkritij u 1937 roci i vvazhavsya odnim iz simvoliv mista naryadu iz Soborom Svyatogo Stefana ta chortovim kolesom Rizenrad Pislya Drugoyi svitovoyi vijni vin zalishivsya yedinim cilim mostom cherez Dunaj u vsij Avstriyi vniz po techiyi richki vid Linca ta peretvorivsya na odnu iz najzavantazhenishih dorozhnih dilyanok krayini Vranci 1 serpnya 1976 roku mist po vsij shirini Dunayu obvalivsya u vodu u rezultati cogo incidentu yakij nemozhlivo bulo peredbachiti na toj moment zaginula odna osoba Znachennya ta emocijne navantazhennya yake mav mist cherez svoye bagate minule u mistyan vnaslidok obvalu lishe zrosli IstoriyaPeredistoriya Richka Dunaj do regulyuvannya v centri poznacheno roztashuvannya mostu Rajhsbryuke Za kilka rokiv pislya velikoyi poveni 1830 roku bulo prijnyate rishennya vregulyuvati ruslo Dunayu i vodnochas sporuditi nizku mostiv cherez utvorene vnaslidok cogo ruslo richki Takozh bulo zaplanovano sporuditi odin lancyugovij mist na pribliznomu misci roztashuvannya suchasnogo mostu Rajhsbryuke vartist pobudovi yakogo bulo ocineno u sumu vid dvoh do troh miljoniv guldeniv Vtim ci plani yak i inshi namiri sporudzhennya stabilnih mostiv cherez nevregulovanij Dunaj do videnskoyi regulyaciyi rusla richki tak i ne buli zdijsneni a proyekti ne pishli dali planuvalnoyi fazi Absolyutno usi mosti cherez Dunaj yak i dlya dorozhnogo ruhu tak i dlya vidkritoyi u 1838 roci na toj chas mali skorishe timchasovij harakter ce buli derev yani mosti na palyah yaki regulyarno znosili poveni abo lodovi zatori cherez sho yih vreshti resht dovodilosya sporudzhuvati zanovo 12 veresnya 1868 roku imperatorskim ukazom bulo priznachene vregulyuvannya Dunayu U toj samij chas mali buti sporudzheni stabilni mosti odin z yakih povinen buv yavlyati soboyu pryame prodovzhennya vulici Yegercajle nini Pratershtrase ta vulici Shvimmshulshtrase nini Lassalleshtrase Iz viborom cogo miscya mala utvoritisya centralna mistobudivna os sho tyagnulas vid Gloriyetti Shenbrunna cherez sobor Svyatogo Stefana i Pratershtern do samogo Dunayu Na inshomu boci Dunayu mav buti prokladenij mist do videnskoyi kagranskoyi ta leopoldauskoyi imperskoyi dorogi nim Reichsstrasse z 1910 roku Vagramer shtrase nim Wagramer Strasse yaka stala vazhlivim shlyahom spoluchennya iz pivnichno shidnimi rajonami monarhiyi U zv yazku z cim mist mav otrimati nazvu Rajhsshtrasenbryuke nim Reichsstrassenbrucke Pershij mist Rajhsbryuke 1876 1937 Zamovlenij kajzerom Francem Josifom I mist sho spoluchav golovnu chastinu 2 go rajonu Leopoldshtadt z rajonom Kajzermyulen yakij pislya regulyaciyi Dunayu opinivsya na jogo livomu berezi z teperishnim ta samostijnoyu do 1890 1892 roku gromadoyu Kagran diyav z serpnya 1876 roku do zhovtnya 1937 roku Jogo dekilka raziv perejmenovuvali pid chas sporudzhennya vin mav timchasovu nazvu Rajhsshtrasenbryuke nim Reichsstrassenbrucke a pislya vidkrittya otrimav nazvu Mist kronprinca Rudolfa nim Kronprinz Rudolf Brucke U povsyakdennomu vzhitku vtim skoro z yavilasya nazva Rajhsbryuke nim Reichsbrucke Pislya padinnya monarhiyi 6 listopada 1919 roku mist oficijno otrimav cyu nazvu Mayuchi zagalnu dovzhinu blizko 1020 m mist na toj buv chas buv najdovshim mostom cherez Dunaj Vin mav shirinu 11 40 m 7 6 m z yakoyi zajmala proyizhdzha chastina a 3 8 m dva trotuari Zgidno iz pochatkovim planuvannyam zagalna shirina mostu mala skladati 15 2 m ale nevdovzi pered sporudzhennyam mostu parlament postanoviv zmenshiti jogo shirinu cherez finansovi prichini Mist skladavsya iz troh chastin Cherez t zv dambu Gubertusdamm sho zahishala vid poveni rivninu Marhfeld i utvorenu v hodi regulyaciyi rusla Dunayu zonu zatoplennya na pivnichnomu livomu berezi richki bulo perekinuto kam yanij mist 432 m zavdovzhki sho skladavsya iz 16 arok z vnutrishnimi gabaritami shirini vid 23 do 39 m Cherez vulicyu Gandelskaj na pivdennomu pravomu berezi bulo perekinuto t zv mist Kajbryuke zavdovzhki 90 4 m z chotirma arkami iz vnutrishnimi gabaritami 18 96 m Sam mist sho perekrivav osnovnu chastinu richki mav dovzhinu 341 2 m i skladavsya iz chotiroh okremih zaliznih reshetchatih ferm sho trimalis na p yati oporah zavtovshki 3 8 m tri z yakih stoyali u vodi Vidstan mizh oporami stanovila 79 9 m Sporudzhennya Mist kronprinca Rudolfa bl 1900 roku Sporudzhennya mostu pochalosya u serpni 1872 roku Na toj chas ruslo Dunayu vzhe bulo bilshoyu miroyu zavershene ale she ne zavodnene Takim chinom Rajhsbryuke tak samo yak i nizka inshih mostiv cherez Dunaj buv pobudovanij suhim sposobom Budivelni roboti buli zaplanovani departamentom vulichnogo ta vodnogo budivnictva c k ministerstva vnutrishnih sprav todishnij golova yakogo buv znajomij iz vishim kerivnictvom budivnictva Zagalom sporudzhennya koshtuvalo 3 7 mln guldeniv Metalokonstrukciya mala zagalnu vagu 2193 t i bula vigotovlena firmoyu Schneider amp Co u Burgundiyi iz belgijskogo zvarnogo zaliza Yak yedinij iz chotiroh na toj chas sporudzhenih mostiv cherez Dunaj Rajhsbryuke she ne buv vidkritij dlya transportu koli 14 kvitnya 1875 roku bulo zavodnene nove ruslo Dunayu Lishe 16 misyaciv potomu 21 serpnya 1876 roku na den narodzhennya kronprinca Rudolfa c k namisnik Nizhnoyi Avstriyi baron Zigmund Konrad fon Ajbesfeld u prisutnosti kajzera vidkriv mist i dav jomu vsuperech pochatkovomu zadumu nazvu mist kronprinca Rudolfa Na ceremoniyi vidkrittya buli prisutni zokrema delegaciya z Yaponiyi imperskij vijskovij ministr feldcejhmejster graf Artur Maksimilian fon Byulandt Rajdt i burgomistr Vidnya Kayetan fon Felder Namisnik zachitav postanovu u yakij kajzer Franc Josif I zasvidchuvav povne imperatorske vdovolennya robotoyu kerivnika budivnictva i nagorodzhuvav licarskim hrestom Ordena Franca Josifa kilkoh inzheneriv ta radnikiv Kulminaciyeyu ceremoniyi stalo zakladennya klyuchovogo kamenyu ostannoyi opori pohilenogo v yizdu pid yakim u specialnij skrini buli zamurovani chislenni dokumenti fotografiyi mostu moneti i medali Vikoristannya mostu V yizd do mostu i chotiri murovani arki nad vuliceyu Gandelskaj na pivdennomu pravomu berezi Dunayu sprava vidno priyednanij do nogo mist cherez ruslo Dunayu Fotokartka 1876 roku Vid na mist Rajhsbryuke zi shodu Yedina vidoma kartina iz zobrazhennyam pershogo mostu Oliya na polotni hudozhnik Sergius Pauzer 1929 Pislya samogubstva vchinenogo kronprincem Rudolfom u 1889 roci mist prozvali u narodi Mostom samogubciv U pershi roki svogo isnuvannya vin ne buv osoblivo populyarnim perehodom cherez Dunaj promislovi i torgovi pidpriyemstva duzhe ridko rozmishuvalisya na inshomu berezi richki Okrim cogo na toj chas she ne isnuvalo suttyevih torgovih shlyahiv do Marhfeldu sho lezhav na pivnochi cherez yakij dlya cogo treba bulo peretnuti do 1900 roku tudi viv lishe odin hitkij derev yanij mist U pershi 28 rokiv vikoristannya mostu Rajhsbryuke prohid po nomu buv platnim za transportnij zasib styaguvalasya plata u 32 krejceri abo zh 64 galeri sho regulyarno kritikuvala videnska presa Lishe pislya togo yak selisha na pivnich vid Starogo Dunayu u 1904 1905 rr buli ob yednani u 21 j rajon perehid mostu stav bezkoshtovnim i populyarnist jogo sered naselennya zrosla Z 26 chervnya 1898 roku mostom pochav kursuvati tramvaj privodom dlya cogo stala 50 ta richnicya pravlinnya imperatora Franca Josifa Marshrut prolyagav po mostu Rajshbryuke lishe odnokolijno spochatku do strilbish po vulici Arbajtershtrandbadshtrase ale 22 grudnya 1898 roku buv podovzhenij do ploshi Kagranerplac Zakrittya mostu Stanom na 1910 rik u Vidni nalichuvalosya bilshe 2 mln meshkanciv Na livomu pivnichnomu berezi Dunayu z yavlyalosya vse bilshe poselen i malih promislovih pidpriyemstv sho u svoyu chergu pidvishilo znachennya i navantazhenist mostu Rajhsbryuke Ani povna masa ani shirina proyizhdzhoyi chastini menshe 8 m ne buli dostatnimi dlya nadmirnih navantazhen U 1930 roci na mosti buli viyavleni poshkodzhennya yaki u najblizhchij chas potrebuvali b kapitalnogo remontu mostu V ostanni roki isnuvannya mostu dlya jogo zberezhennya buli vvedeni obmezhennya za vagoyu Miskij uryad Vidnya spochatku planuvav perebudovu starogo Rajhsbryuke ale u 1933 roci za chasiv uryadu Dolfusa bulo uhvalene sporudzhennya novoyi konstrukciyi Pid chas budivelnih robit sho trivali tri roki starij mist mav lishatisya pridatnim do vikoristannya takim chinom vzhe isnuyuchij mist cherez ruslo richki zavdovzhki 340 m ta vagoyu 4900 ton u veresni 1934 roku buv perenesenij na 26 m vniz po techiyi i tam spoluchenij z beregami Proces peresuvannya trivav lishe shist godin a pripinennya ruhu do povtornoyi pridatnosti jogo do vikoristannya zajnyalo zagalom tri dni Peremishenij mist vid togo chasu she tri roki perebuvav u vikoristanni i odrazu pislya vidkrittya jogo nastupnika buv demontovanij Drugij mist Rajhsbryuke 1937 1976 Drugij mist Rajhsbryuke mav zagalnu dovzhinu 1255 m i shirinu 26 9 m Mist nad osnovnim ruslom richki mav dovzhinu 373 m i maksimalnu vidstan mizh oporami 241 2 m ta vvazhavsya tretim za rozmirami lancyugovim mostom u Yevropi Vin mav dva stalevih piloni zavvishki 30 m nad proyizhdzhoyu chastinoyu dorogi sho stoyali na dvoh richkovih oporah i trimali dva stalevi lancyugi iz nadbudovami Vin mistiv avtomobilnu dorogi na chotiri smugi dvi tramvajni koliyi ta po odnij pishohidnij dorizhci z kozhnogo boku Mist buv togochasnim simvolom bagatstva i Velikogo Vidnya Tak she naprikinci 1930 h rr razom iz soborom Svyatogo Stefana ta chortovim kolesom Rizenrad mist vvazhavsya tretim simvolom Vidnya i vistupav u yakosti mizhnarodno vidomogo simvolu na usih reklamnih prospektah i zaproshennyah do Videnskogo yarmarku 1938 roku Konkurs Spochatku ministerstvo torgivli ogolosilo pro poperednij dokonkurentnij konkurs yakij hocha i mogli vigrali arhitektori Emil Goppe ta Otto Shental ale rezultati yih roboti ne vidpovidali uyavlennyam ministerstva ta miskogo uryadu Ostatochnij konkurs na sporudzhennya novogo mostu Rajhsbryuke buv ogoloshenij navesni 1933 roku a jogo peremozhci buli nagorodzheni u listopadi U yakosti budivelno misteckogo radnika zhuri z vosmi osib vistupav arhitektor Klemens Golcmajster Zhuri obiralo iz 64 predstavlenih propozicij v odnij iz yakih jshlosya navit pro pidvedennya tunelyu pid Dunaj Peremig proyekt lancyugovogo mostu rozroblenij arhitektorami Zigfridom Tajsom i Gansom Yakshem Cej proyekt peredbachav lishe dvi opori sho stoyat u vodi Tri chverti povnoyi shirini richki mali buti vilno peretyagnuti Mist priyednuvavsya bezposeredno do mostu dlya zatoplen pershogo mostu Rajhsbryuke nad zonoyu zatoplen i damboyu Gubertusdamm Sporudzhennya Budivelni roboti pochalisya 26 lyutogo 1934 roku za dva tizhni pislya lyutnevogo povstannya Tretinu vartosti budivnictva 24 mln shilingiv splatilo misto a dvi tretini buli vidileni z federalnogo byudzhetu U budivnictvi brali uchast vinyatkovo avstrijski firmi Obidvi opori buli sporudzheni u richci kesonnim metodom a prolitni balki buli spolucheni na timchasovomu opornomu karkasi z listovoyi stali za dopomogoyu zaklepok Starij mist na chas budivelnih robit lishavsya u vikoristanni adzhe mav nadzvichajno velike znachennya dlya transportnogo spoluchennya Vidnya Cherez ce opori starogo mostu buli prodovzheni a verhnya chastina konstrukciyi starogo mostu peresunuta na 26 m u napryamku techiyi Dunayu Nevdovzi pochalisya pershi trudnoshi Grunt na dilyanci dlya sporudzhennya osoblivo u Dunayi na yakomu mav buti zakladenij fundament opor mostu ta ankerni bloki dlya lancyugiv viyavisya mensh zdibnim dlya nesennya navantazhen anizh vvazhali planuvalniki Z samogo pochatku peredbachalosya sho bilshu chastinu mostu cherez osnovne ruslo richki peredusim jogo serednoyi chastini sho lezhit mizh dvoma oporami mali nesti dva lancyugi sho prostyagalisya b po oboh bokah nad dvoma pilonami i mali b buti zakripleni pryamo u richci na vazhkih zakriplenih na misci ankernih blokah Vtim isnuvali poboyuvannya sho cya oporna chastina na slabkomu dni Dunayu cherez veliku tyagovu silu u 78 5 N 8000 t na kozhen lancyug bude kovzati i lancyugi ne zmozhut buti dostatno zaankerovani na dni richki Profesor P Fillunger iz Videnskogo tehnichnogo universitetu stav odnim iz najbilshih vidkritih kritikiv budivnictva mostu Vin dotrimuvavsya dumki sho ne lishe osnova ankernih blokiv a j sami opori u dunajskomu dni buli nenadijnimi adzhe mist ne mav bi neobhidnoyi stijkosti Protilezhnu dumku vislovlyuvav jogo kolega profesor i mehanik gruntiv Karl fon Tercagi Na jogo dumku struktura dna Dunayu pidhodila dlya osnovi opor Konstrukciya mostu bula pereplanovana za propoziciyeyu fon Tercagi lancyugi buli zakripleni ne v ankernih blokah na dni Dunayu a zaankerovani bezposeredno na oboh golovnih trimachah stalevoyi opornoyi konstrukciyi tobto na samomu mosti i takim chinom mist buv t zv nespravzhnim pidvisnim mostom visyachim mostom z vantami Ce rishennya vimagalo znachnogo posilennya balok zhorstkosti sprichinilo dodatkovi vitrati ta podovzhilo budivnictvo mostu na odin rik U hodi robit takozh buli rozshireni mosti nad zalivnimi lugami U chervni 1936 roku v odnu z opor mostu vrizavsya pasazhirskij paroplav Wien yakij pislya togo rozlamavsya i odrazu zatonuv Vnaslidok incidentu zaginulo shestero osib Ostannya zamikayucha lanka dvoh lancyugiv sho skladalisya iz 49 paketiv zaliza yak lanok bula vstanovlena 16 listopada 1936 roku Pislya cogo pochalosya zatoplennya nesuchogo karkasu dlya natyagnennya lancyugiv Vstanovlennya betonnoyi pliti proyizhdzhoyi chastini na prolitnij sporudi mostu a takozh montazh pishohidnih dorizhok provodilisya navesni 1937 roku a vlitku zalizni chastini mostu bulo pofarbovano u temno zelenij kolir Z 1 po 3 zhovtnya 1937 roku vidbulisya viprobuvannya konstrukciyi mostu na micnist u hodi yakih bulo roztyagnuto lancyugi ta desho povernuto piloni Razom iz cim u yakosti she odnogo viprobuvannya mostom proyihali 84 vantazhivki i 28 tramvajnih vagoniv zavantazhenih kaminnyam yaki pislya cogo lishilisya stoyati na mosti na kilka godin Usi vimiryuvannya projshli zadovilno tomu 4 zhovtnya po mostu zmogla proyihati persha tramvajna garnitura marshrutu nomer 16 Za den potomu mist bulo neoficijno vidkrito dlya dorozhnogo ruhu ale dlya avtomobiliv vin lishavsya zakritim do svogo oficijnogo vidkrittya Vidkrittya mostu Takij proyekt yak sporudzhennya mostu Rajhsbryuke sho vimagav bagato trudovih i materialnih resursiv buv na ruku avstrofashistskomu rezhimu naprikinci 1933 roku riven bezrobittya stanoviv 38 5 Takim chinom ci budivelni roboti mozhna vvazhati i proyektom z pracevlashtuvannya tak samo yak i sporudzhennya visokogirnoyi dorogi Grosglokner 10 zhovtnya 1937 roku mist Rajhsbryuke buv vidkritij oficijno Federativnij uryad vlashtuvav urochistu ceremoniyu za uchasti todishnogo prezidenta Vilgelma Miklasa federalnogo kanclera Kurta Shushniga kardinala Teodora Innicera vice burgomista Vidnya ta ministra torgivli yakij nazvav novij mist simvolom tvorchoyi zhittyevoyi sili novoyi Avstriyi Okrim nih takozh buli prisutni arhitektori vidpovidalni za budivnictvo osobi ta konstruktori a takozh delegaciya zavodu Neues Leben Vitchiznyanogo frontu robitniki firm sho brali uchast u budivelnih robotah a takozh 10 tisyach shkolyariv u toj chas yak na berezi richki zibralisya soldati Bundesheeru Zahid translyuvavsya nazhivo po radio i jogo shiroko osvitlyuvali gazeti Na chest ciyeyi podiyi bulo vipusheno chislenni poshtovi listivki i konverti zastosovuvavsya i navit bulo stvoreno pisnyu Reichsbruckenlied Pisnya pro Rajhsbryuke Mist pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni nimeckij Vermaht vstanoviv u Dunayi dvi pidtrimuyuchi opori iz zalizobetonu pid mostom shob sporuda u vipadku potraplyannya snaryadu ne vpala u vodu povnistyu a mala mozhlivist buti vidnovlenoyu Okrim cogo na obidvoh pilonah buli vstanovleni platformi dlya zenitnih garmat Memorialna doshka na chest gvardijciv povitryanih desantnikiv gvardijciv moryakiv i desantnikiv Chervonoyi Armiyi Na pochatku kvitnya 1945 roku v ostanni dni vijni do centru mista z pivdnya ta zahodu pidhodili radyanski vijska Chastini SS sho vidstupali pid chas svogo vidhodu na pivnich pidirvali majzhe vsi videnski mosti cherez Dunaj Zahisniki Vidnya iz stavki Gitlera 8 kvitnya 1945 roku vidali dozvil na pidriv mostiv Nordvestbanbryuke nim Nordwestbahnbrucke Floridsdorferbryuke nim Floridsdorfer Brucke ta Pivnichnogo zaliznichnogo mostu nim Nordbahnbrucke mist Shtadlauer Ostbanbryuke nim Stadlauer Ostbahnbrucke buv pidirvanij bez chitko virazhenogo dozvolu U vipadku Rajhsbryuke Gitler spochatku do 11 kvitnya 1945 roku viklyuchav jogo pidriv i dozvoliv ce lishe vden 13 kvitnya u moment koli pivdennij vuzol mostu vzhe buv zajnyatij Chervonoyu armiyeyu pivnichnij vuzol lezhav bez prikrittya u yihnij zoni vognyu a nimecki vijska sho vidstupili na livij bereg Dunayu pishli na pivnichnij zahid shob ne kontaktuvati iz radyanskim vijskami Takim chinom mozhlivostej pidirvati mist ne lishilosya i vvecheri 13 kvitnya Chervona armiya zajnyala i pivnichnij vuzol mostu 11 kvitnya pid chas kulminaciyi bitvi za Viden radyanski vijska za dopomogoyu bronekateriv po Dunayu vzhe distalisya Rajhsbryuke yakij mav u nih oficijnu nazvu Ob yekt 56 i zadimili teritoriyu Voni visadilisya na pravomu berezi richki priblizno za 500 m na pivnichnij zahid vid mostu i povilno prosuvalisya do nogo She dovgij chas potomu bulo neyasno chomu same Rajhsbryuke ne buv pidirvanij Chervona armiya avstrijskij ruh sprotivu O5 a takozh predstavniki Vermahtu piznishe stverdzhuvali sho same voni zapobigli comu Za odniyeyu z versij vzhe u bitvi 11 kvitnya deyaki soldati Chervonoyi armiyi mali distatisya kincya mostu de voni viveli z ladu vibuhovij mehanizm Zgidno iz inshoyu versiyeyu radyanski soldati na choli z miscevim pracivnikom kanalizacijnoyi merezhi distalisya mostu za dopomogoyu sistemi kanalizaciyi shob zapobigti pidrivu Yasnist bulo vneseno u 2012 roci za dopomogoyu obrobki istorichnih dzherel iz visnovkom sho sam Gitler do ostannogo momentu zapobigav pidrivu mostu Takim chinom mist Rajhsbryuke stav ostannim neposhkodzhenim shlyahom peretinu Dunayu mizh Lincem ta derzhavnim kordonom krayini Cherez ce vin stav simvolom stijkosti ta sprotivu Avstriyi U richnicyu zvilnennya Vidnya 11 kvitnya 1946 roku miskij uryad perenazvav mist Rajhsbryuke na chest vizvoliteliv na Mist Chervonoyi Armiyi Brucke der Roten Armee Takozh z cogo privodu zliva vid v yizdu na mist u 2 mu rajoni Leopoldshtadt buv vstanovlenij obelisk chervonuvatij legkij beton na derev yanij konstrukciyi z radyanskoyu zirkoyu na vershini ta tekstom nimeckoyu ta rosijskoyu movami div foto U 1955 roci obelisk bulo demontovano i nadpis teper mistivsya na bronzovij tablichci vstanovlenij bezposeredno na mosti 18 lipnya 1956 roku mist znovu otrimav svoyu staru nazvu Rajhsbryuke Mist u pislyavoyennij chas Drugij mist Rajhsbryuke u 1975 roci viglyad z 2 go rajonu Zliva roztashovanij budivelnij majdanchik Do vidbudovi mostu Floridsbryuke u 1946 roci Rajhsbryuke lishavsya yedinim sposobom distatisya Vidnya po zemli z pivnichnogo shodu Hocha vin i ne buv pidirvanij ale zaznav chislennih poshkodzhen peredusim vid potraplyan granat U 1946 roci vidbuvsya pershij remont poshkodzhen chasiv vijni na mosti a z travnya 1947 roku roboti pochali vestisya u bilshomu ob yemi Pri comu bulo vidnovleno p yat pidvisnih shtang ta vidremontovano arku mostu dlya zatoplen Na semi lankah lancyugiv mali buti zamineni zagalom 26 plastin Dlya cogo zastosovuvalisya dopomizhni opori na buksirnih barzhah posazhenih u richkovij grunt Roboti buli zakincheni u 1952 roci Pochatkovo na mosti bulo vikladeno derev yanu brukivku yaka u 1958 1960 rr bula zaminena na granitnu cherez sho zroslo navantazhennya na opori mostu Nadzvichajno zroslij riven ruhu privatnogo transportu vse chastishe stvoryuvav pereshkodi dlya tramvajnogo ruhu na mosti cherez sho tramvajni koliyi u 1960 tih rr za dopomogoyu ogorodzhen stali zakritimi dlya avtotransportu Ce u svoyu chergu prizvelo do utvorennya avtomobilnih zatoriv Inspekciya mostu i zaplanovane vvedennya v ekspluataciyu Voseni 1975 roku yak naslidok budivelnoyi inspekciyi pochalasya pidgotovka do masshtabnoyi restavraciyi mostu Bulo zaplanovano onovlennya zagalnoyi nadbudovi z proyizhdzhoyu chastinoyu za dopomogoyu bezshumnogo asfaltovogo pokrittya onovlennya oboh pishohidnih trotuariv ta povne zahishennya stalevih konstrukcij vid koroziyi 30 lipnya 1976 roku za dva dni do obvalennya mostu inspektori ishe z yasovuvali ostanni detali pered vvedennyam mostu v ekspluataciyu ale proyekt buv perervanij cherez vishezgadanij obval Obval mostu u 1976 rociIstoriya Vid na obvalenij mist z Dunajskoyi vezhi Ruyini mostu na pivnichnomu livomu berezi Dunayu serpen 1976 roku Zhiteli Vidnya spoglyadayut ulamki mostu serpen 1976 roku U nedilyu 1 serpnya 1976 roku u period mizh 4 53 i 4 55 godinami ranku mist Rajhsbryuke majzhe po vsij svoyij dovzhini nad osnovnim ruslom Dunayu obvalivsya u vodu Pershe radiopovidomlennya pro ce prolunalo o 5 00 Za svidchennyami odnogo z ochevidciv uves mist raptovo pidnyavsya na pivmetra i z guchnim triskom prosiv po vsij dovzhini Na mosti Kajbryuke ta mosti dlya zatoplen u dekilkoh miscyah rozlamalasya nesucha balka razom iz proyizhdzhoyu chastinoyu ale popri ce obidva mosti lishilisya na misci Sam mist cherez osnovne ruslo richki rozlamavsya na tri chastini prichomu serednya chastina povnistyu vpala u vodu a dvi krajni zvisali vniz Pilon z pivdennoyi chastini vpav u napryamku techiyi ta pri comu silno poshkodiv kormovu chastinu pasazhirskogo sudna a pilon z pivnichnogo boku vpav v inshu storonu na zonu zatoplennya Na moment obvalennya na mosti perebuvali p yatero osib u chotiroh transportnih zasobah vnaslidok incidentu zaginula odna osoba vodij nevelikogo avtobusa Vin buv zatisnutij u svoyemu avtobusi i pomer na nastupnij den pislya obvalennya mostu takim chinom stavshi yedinoyu jogo zhertvoyu Vodiyevi she odnogo avtobusa sho vpav u Dunaj i lishivsya stoyati u vodi vdalosya vibratisya z kabini Protyagom odniyeyi godini na misci katastrofi bula chvert usih nayavnih u Vidni pozhezhnih mashin takozh na misce pribuli predstavniki policiyi shvidkoyi medichnoyi dopomogi ta zbrojnih sil Vodoprovodi na mosti sho zabezpechuvali pivden mista pitnoyu vodoyu zatopili vulicyu Gandelskaj Takozh isnuvala zagroza vibuhu cherez zrujnovani gazovi trubi sho prohodili mostom ale vzhe 2 serpnya gazo i vodopostachannya bulo vidnovlene U 1976 roci Rajhsbryuke buv ne lishe odniyeyu iz najnavantazhenishih magistralej Vidnya vin peretinav odin z najvazhlivishih sudohidnih shlyahiv Centralnoyi Yevropi tomu vnaslidok obvalu mostu postrazhdalo ne lishe dorozhnye a j sudohidne spoluchennya Obvalennya mostu viklikalo chimalij rezonans u politici ta media a takozh stalo viznachnoyu podiyeyu dlya mistyan vzhe 1 serpnya tisyachi lyudej zibralisya bilya miscya obvalu shob podivitisya na ruyini mostu sho lezhali u vodi i na yakih dosi stoyav avtobus sho vpav razom iz nim Zagalom na riznih etapah rozboru ruyin mostu brali uchast 180 robitnikiv Roboti trivali do sichnya 1977 roku sudnoplavstvo na chas budivelnih robit bulo perenapravleno cherez Donaukanal Prichini obvalu Zlamana opora mostu odna z prichin avariyi Vzhe nevdovzi pislya obvalennya miskij uryad Vidnya zayaviv sho zovnishnij vpliv u comu vipadku ye duzhe malovirogidnim Vodnochas iz tim vin ogolosiv sho u rik obvalu mist buv proinspektovanij 7 raziv pri chomu ne bulo viyavleno zhodnih jogo suttyevih nedolikiv abo defektiv Terminovo sklikana ekspertna komisiya do yakoyi uvijshli profesori tehnichnih universitetiv Vidnya i Graca 9 serpnya predstavila svij pershij promizhkovij zvit u yakomu bulo chitko obmezheno prichini obvalu mostu na dumku rozsliduvalnoyi komisiyi chitko vidsiyuvalisya mozhlivosti pidrivu zemletrusu zagalnoyi nestabilnosti rozrivu lancyugiv abo pidvisok vidrivu ankeruvan ta koroziya nesuchoyi chastini mostu Zgidno zi zvitom pro rozsliduvannya spochatku rozlamavsya pivnichno shidnij pilon cherez zrushennya opori faktichno pid opornoyu chastinoyu prolitnoyi sporudi mostu drugij pilon todi potyagnuvsya za nim Cherez pivroku komisiya prezentuvala finalnij zvit obsyagom u 400 storinok yakij zdebilshogo utochnyuvav zvit promizhkovij Klyuchove vislovlyuvannya zvitu polyagalo v tomu sho obval ne mozhna bulo peredbachiti adzhe do cogo bula prichetna nizka faktoriv i tehnichnih zasobiv stanom na seredinu 1976 roku ne bulo dostatno abi vzyati do uvagi yih usi Golovnimi faktorami buli viznani nastupni balochna klitka opornoyi poverhni yaka perenosila zagalnu vagu mostu na opori lezhala na betonnomu fundamenti bez armuvannya Pri sporudzhenni mostu cya balochna reshitka naspravdi bula vkrita nizkoyakisnim betonom sho mistiv pisok ta gravij Vtim cej beton ne mav vazhlivih funkcij jogo zavdannyam bulo lishe zahistiti balochnu klitku vid koroziyi ta dodatkovo pidtrimati inshi balki Cherez nedobroyakisnist cogo zapovnyuvalnogo betonu u osnovi opor mostu mogla potrapiti voda sho prizvelo do progresuyuchogo rujnuvannya povzuchist ta usadka u betonnomu fundamenti Komisiya vvazhala jmovirnim i toj fakt sho cherez ce she ranishe u betonnih chastinah opor utvorilisya trishini tomu sho opori buli otocheni masivnimi granitnimi blokami pri bilsh rannih inspekciyah ce ne moglo buti vstanovlene Avtobus sho vpav razom iz mostom Okrim cogo komisiya viznala j inshi faktori sho negativno vplinuli na situaciyu ta prizveli do obvalu mostu najvazhlivishimi z yakih buli Opori mostu buli sporudzheni nestandartno cherez sho kontaktni tochki opor buli vkraj malimi Neruhomi oporni chastini buli rozmisheni na storonah opor z napryamku techiyi ce viyavilosya nebazhanim adzhe golovnij napryam vitru prohodit z pivnichnogo zahodu na pivdennij shid Spochatku Rajhsbryuke proyektuvavsya yak chisto pidvisnij mist Cherez te sho slabke dno Dunayu viklyuchilo mozhlivist ankeruvannya lancyugiv plani proyektu zminilisya sho u svoyu chergu zminilo statiku sporudi u girshu storonu Dopomizhni mosti Dopomizhnij tramvajnij mist cherez Dunaj pid chas viprobuvan navantazhennya Vzhe 1 serpnya miskij uryad Vidnya postanoviv sporuditi dva dopomizhni mosti cherez Dunaj odin dlya tramvayiv a inshij dlya individualnogo transportnogo spoluchennya Plan buv gotovij 4 serpnya i 17 serpnya sluzhbovci zbrojnih sil krayini razom iz mistobudivnimi kompaniyami pochali yih sporudzhennya Odnokolijnij tramvajnij mist buv gotovij za p yat tizhniv cherez kilka tizhniv bulo prokladeno i drugu koliyu Sporudzhennya mostu dlya osobistogo transportnogo spoluchennya trivalo do grudnya transportni shlyahi dopomizhnih mostiv buli priyednani na livomu pivnichnomu berezi Dunayu do neposhkodzhenogo mostu dlya zatoplen Pislya demontazhu dopomizhni mosti vikoristovuvalisya she u dekilkoh proyektah Tretij mist RajhsbryukeTretij mist Rajhsbryuke z pivnichnogo livogo berega Dunayu Centralna chastina mostu sho prolyagaye cherez Dunaj Viddalenisha centralna chastina mostu cherez Novij Dunaj Tretij mist Rajhsbryuke buv vidkritij 8 listopada 1980 roku Teper ce dvopoverhovij mist iz poperedno napruzhenogo zalizobetonu sho skladayetsya iz troh chastin osnovnoyi chastini sho prohodit cherez osnovne ruslo Dunayu ta ostriv mostu cherez ta mostu paralelnogo do dambi Gubertusdamm Na verhnomu poversi rozmisheno shist smug dlya vulichnogo ruhu Na nizhnomu poversi mostu prohodit liniya U1 Videnskogo metropolitenu zi stanciyeyu Donauinzel Po obidvoh storonah nizhnogo poverhu prokladeno kriti velosipedni ta pishohidni dorizhki Yak i u vipadku poperednogo mostu po tretomu Rajhsbryuke takozh prohodyat truboprovodi dlya gazu vodi i dalnogo teplozabezpechennya ta kabelni shlyahi dlya strumu visokoyi naprugi i telefonu Narazi mist vzhe kilka raziv buv kapitalno remontovanij Zagalna dovzhina mostu skladaye 865 m iz yakih 528 m pripadaye na prolitnu sporudu cherez Dunaj ta Donauinzel 213 m na sporudu cherez Novij Dunaj a 124 m na sporudu nad avtobanom sho prohodit po beregu richki Konkurs Cherez tri dni pislya obvalu Rajhsbryuke todishnij golovnij arhitektor Vidnya Anton Zeda zibrav specialnu komisiyu iz 23 osib Miskij uryad doruchiv cij robochij grupi provesti poperedni roboti iz planuvannya novogo mostu Pered katastrofoyu bulo zaplanovano sporuditi poruch iz Rajhsbryuke pryamij shlyah peretinu Dunayu dlya liniyi metropolitenu U1 yaka mala buti podovzhena do Kagranu Cherez neobhidnu novobudovu cej plan vtrativ svoyu aktualnist ale cogo razu bulo virisheno sho novij mist maye zabezpechiti mozhlivist peretinu Dunayu i dlya metro Cherez ce transportni koliyi na mosti takozh stali nepotribni Okrim cogo visota novoyi prolitnoyi sporudi pri ogoloshenni konkursu bula zayavlena dostatnoyu dlya togo shob zbuduvati v mezhah mista elektrostanciyu na Dunayi ce bula GES Frojdenau zbudovana u 1998 roci U grudni 1976 roku pochavsya mizhnarodnij konkurs na sporudzhennya novogo mostu Rajhsbryuke Naprikinci terminu podachi zayavok 2 travnya 1977 roku 19 planuvalnih grup podali 31 proyekt 13 chervnya zhuri ogolosilo pro obrannya p yati proyektiv planuvalniki yakih buli zaprosheni na spilnu diskusiyu pro perevagi ta nedoliki cih p yati zayavok 17 chervnya zhuri ogolosilo svoye rishennya iz rezultatom 8 proti 5 golosiv u pryamomu golosuvanni vigrav proyekt pid nazvoyu Jogann Nestroj nazvanij na chest avstrijskogo dramaturga i aktora HIH stolittya Cej proyekt u yakij bulo zakladeno 564 mln shilingiv buv najdeshevshim iz tih p yati sho buli vidibrani zhuri do togo Konstrukciya Proyektom buv peredbachenij mist sho mav viglyadati yak cilisna sporuda hocha cherez nasipku ostrova vin teper peretinav dvi rizni richki Proyekt planuvalnoyi grupi zaznav deyakih zmin u detalyah Suttyeva konstrukciya lishilasya nezminnoyu Rajhsbryuke mav lishitisya dvopoverhovim balkovim mostom iz poperedno napruzhenogo zalizobetonu Dovzhina najbilshoyi chastini nad Dunayem stanovila 169 m nad Novim Dunayem 76 m Maksimalna shirina proyizhdzhoyi chastini stanovila 26 10 m U poperechniku sporuda po vsij svoyij dovzhini skladayetsya iz prolitnoyi sporudi iz dvoma korobchatimi konstrukciyami u kozhnij z yakih mistitsya peregon liniyi metropolitenu Bokovi kriti pishohidni zoni na nizhnomu poversi rozmisheni na vistupayuchih plitah korobchatih konstrukcij Maksimalna visota osnovnoyi konstrukciyi nad Dunayem skladaye 8 8 m nad richkovoyu oporoyu minimalnoyi 5 5 m Suchasni vulichni lihtari kulepodibnoyi formi po bokah mostu mali zrobiti mist shozhim na bulvar Piznishe voni buli nagorodzheni Avstrijskoyu derzhavnoyu premiyeyu v galuzi dizajnu Sporudzhennya Veresen 1979 roku budivelni roboti na livomu berezi Dunayu Gruden 1979 roku Za mostom yakij she sporudzhuyetsya vgoru za techiyeyu mozhna pobachiti obidva dopomizhni mosti Budivnictvo mostu pochalosya u sichni 1978 roku Ceremoniya zakladennya pershogo kamenyu bula zaplanovana spochatku na listopad 1977 roku prote bula perenesena cherez superechki mizh federalnim kerivnictvom ta miskim uryadom shodo rozpodilennya koshtiv na budivnictvo U budivelnih robotah brali uchast p yat firm Novij mist Rajhsbryuke buv sporudzhenij na osi mostu sho obvalivsya Dlya fundamentu novogo mostu buli vikoristani beregovi opori ta stari opori starogo mostu na pravomu berezi yaki projshli suttyevij remont Konstrukciya mostu vidbuvalasya u navisnij zbirci tobto mist sporudzhuvavsya po chastinah iz troh beregiv pivnichnij pivdennij ta vzhe nasipanij na toj chas ostriv Donauinzel u napryamku do seredini richki a kinci mostu pri comu vilno zvisali v povitri U zhovtni 1979 roku budivelniki takozh nashtovhnulisya na oporu starogo Mostu kronprinca Rudolfa abo zh pershogo mostu Rajhsbryuke Cherez prirodni zmini vona pidnyalasya iz lozha richki ta sprichinila u nomu milinu V inshomu budivnictvo jshlo za planom ob yednannya troh sporudzhenij navisnoyu zbirkoyu chastin vidbulosya 6 travnya 1980 roku Vranci pislya somoyi godini ranku za uchasti todishnogo burgomistra Leopolda Gratca buv simvolichno zakladenij zamkovij kamin mostu Roboti vtim trivali do listopada 1980 roku Vidkrittya Vidkrittya mostu Rajhsbryuke 8 listopada 1980 roku Za tri dni do formalnogo vidkrittya mostu na neoficijnij prezentaciyi bulo ogolosheno sho sporudzhennya mostu vartuvalo 914 mln shilingiv ta u jogo hodi bulo vikoristano 50 tis m3 betonu 3100 t zalizobetonu ta 2400 t armaturi Takozh bulo zaznacheno sho miskij uryad spilno iz Ministerstvom budivnictva uzgodili pryamij viyizd z mostu na ostriv Donauinzel Vikoristannya cogo viyizdu vtim i dosi obmezhene lishe dlya transportnih zasobiv specialnih sluzhb velosipediv ta pishohodiv Oficijne vidkrittya mostu za uchasti miskogo politika Hajnca Nittelya vidbulosya 8 listopada 1980 roku u prisutnosti blizko 10 tis osib U ceremoniyi takozh brav uchast zokrema todishnij prezident Avstriyi Rudolf Kirhshleger yakij vigolosiv urochistu promovu Vidkrittya takozh suprovodzhuvalosya specialnimi vipuskami shodennih gazet Po zakinchennyu oficijnih svyatkuvan mist perejshli tisyachi pishohodiv Pislya togo blizko 12 godini dnya vin buv vidkritij dlya dorozhnogo ruhu Mist otrimav oficijnu nazvu Mist Joganna Nestroya abo zh Jogann Nestroj bryuke nim Johann Nestroy Brucke yaka vtim ne prizhilasya Vidkrittya metropolitenu Stanciya metro Donauinzel pid mostom Rajhsbryuke U toj chas yak avtomobilne spoluchennya z 1980 roku znovu prohodilo mostom Rajhsbryuke gromadskij transport i nadali mav prohoditi po dopomizhnih mostah Na osin 1982 roku bulo zaplanovano vidkrittya liniyi metropolitenu U1 u napryamku Kagranu U berezni 1982 roku nizka shodennih gazet stverdzhuvala pro problemi sho vinikli pri pershih testovih zapuskah metro po mostu Rajhsbryuke Kolivannya viklikani potyagami nachebto buli nebezpechnimi dlya mostu Tomu vikoristannya metro bulo dozvolene lishe duzhe obmezhenim 8 bereznya vidbulasya pres konferenciya na yakij vtim ce bulo sprostovane Viyavilosya sho htos anonimno zapustiv cyu chutku v gazeti Proyizhdzha chastina mostu Rajhsbryuke napryamok Kagran Rozdilena pishohidna ta velosipedna dorizhka na mosti Rajhsbryuke pislya rozshirennya Na zahid vid na ta Pershij potyag metro iz pasazhirami proyihav po mostu Rajhsbryuke 3 veresnya 1982 roku o 17 30 Togo zh dnya po nomu vostannye proyihav tramvaj ekspluataciya tramvajnih marshrutiv 25 i 26 cherez Dunaj bula pripinena 4 veresnya vtim sami liniyi u 22 mu rajoni zbereglisya Vreshti resht obidva dopomizhni mosti buli znyati u berezni 1983 roku Vidnovlennya ta perebudova U 2003 2005 rokah Rajhsbryuke buv vidremontovanij ta perebudovanij za proyektni koshti u 30 mln yevro Pri comu bulo onovleno use pokrittya proyizhdzhoyi chastini razom iz ushilnennyam okrim cogo jogo vkrili shumopoglinayuchim sharom Takozh bulo perebudovano avtobusnu zupinku na mosti i zbudovano she dvi novih Okrim cogo bulo vstanovleno nove energozberigayuche osvitlennya Kilkist dorozhnih smug z chotiroh do shesti vdalosya zbilshiti zavdyaki zmenshennyu shirini rozdilyuvalnoyi smugi ta demontazhu vuzkih prohodiv dlya nadzvichajnih situacij Platformi zavshirshki 3 65 m peredbacheni dlya pishohidnih ta velosipednih dorizhok po obidvi storoni koliyi metro buli zamineni stalevimi konstrukciyami 5 27 m zavshirshki kozhna Cherez rozshirennya okremih pishohidnih ta velosipednih dorizhok pochatkovi velodorizhki na shodi z mista na pivnich na zahodi u misto na pivden takozh buli vidkriti v obidvi storoni dlya velosipednogo ruhu Zavdyaki rampam po obidva boki stali dostupni vhodi dlya lyudej iz obmezhenimi mozhlivostyami Narazi plosha pishohidnih dorizhok skladaye 10 tis m2 9 lipnya 2005 roku provodilisya urochisti svyatkuvannya 25 yi richnici mostu Rajhsbryuke todi zh buv zavershenij i kapitalnij remont Ekspluataciya mostu Mist ye odnim iz najvazhlivishih shlyahiv spoluchennya centru Vidnya z inshimi rajonami na livomu berezi Dunayu ta pivdenno shidnimi okolicyami Vidnya Takozh na nomu roztashovani vihodi do rekreacijnih zon na ostrovi Donauinzel ta dityachogo parku rozvag Zaraz shoroku po mostu proyizhdzhaye blizko 39 tisyach vantazhivok i po budnyah bilshe 43 tisyach transportnih zasobiv Z 1984 roku shovesni provoditsya marafon chastina marshrutu yakogo prohodit po mostu U 2004 roci u mist vrizalosya nimecke pasazhirske sudno u rezultati chogo kilka osib zaznali poranen riznogo stupenya tyazhkosti Pri comu mist serjoznih poshkodzhen ne zaznav PrimitkiPayer 2002 S 111 Schneider 1987 S 9 Jaksch 1976 S 2 Payer 2002 S 111 f Schneider S 27 Schneider S 13 Schneider 1987 S 37f Ramberger Aigner 2001 S 166f Schneider 1987 S 22 Schneider 1987 S 25 Schneider 1987 S 27 Kein Neubau sondern Umbau der Reichsbrucke Beginn der Bauarbeiten im Jahre 1933 Abendblatt Nr 24171 1931 19 30 Dezember 1931 Procitovano 11 05 2022 Jaksch 1976 S 4 Ramberger Aigner 2001 S 169f Jaksch 1976 S 15 Payer 2002 S 116 Schneider 1987 S 39 Payer 2002 S 114 Bernd Nebel Der Einsturz der Reichsbrucke Schneider 1987 S 44f und Jaksch 1976 S 23 Sechi K Oshibki v sooruzhenii fundamentov Alapozasi hibak M Gosstrojizdat 1960 S 40 41 Jaksch 1976 S 23 Schneider 1987 S 57f Jaksch 1976 S 25 Payer 2002 S 113 Payer 2002 S 115 Schneider 1987 S 59f Schneider 1987 S 67 Payer 2002 S 117 Jaksch 1976 S 39 Renato Schirer Die Reichsbrucke im Zweiten Weltkrieg In Pro civitate Austriae Information zur Stadtgeschichtsforschung in Osterreich Neue Folge Heft 17 Wien 2012 S 83 ff Zitat S 102 Renato Schirer Die Reichsbrucke im Zweiten Weltkrieg In Pro civitate Austriae Information zur Stadtgeschichtsforschung in Osterreich Neue Folge Heft 17 Wien 2012 S 106 Ludwig Faber Die Instandsetzungsarbeiten an der Brucke der Roten Armee Reichsbrucke uber die Donau in Wien In Zeitschrift des Osterreichischen Ingenieur und Architekten Vereins Jg 1953 ISSN 0372 9605 S 1 9 Bericht der Expertenkommission zur Beurteilung der Ursache des Einsturzes der Wiener Reichsbrucke In der aufbau Jg 1977 ISSN 0004 7805 S 303 313 zitiert nach Schneider 1987 S 87 Payer 2002 S 118 Schneider 1987 S 87 zit nach Schneider 1987 S 93 Payer 2002 S 119 Schneider 1987 S 123 vgl hierzu wien gv at Reichsbrucke 2008 01 30 u Wayback Machine Stand 19 November 2007 Schneider 1987 S 123 Jaksch 1976 S 84f sowie Payer 2002 S 120 vom 16 Marz 1977 Online Version Stand 24 Dezember 2007 sowie Karrer 2002 S 26 Vgl wien gv at Reichsbrucke 2008 01 30 u Wayback Machine Stand 19 November 2007 Schneider 1987 S 145 Payer 2002 S 120 Schneider 1987 S 149 Schneider 1987 S 153 Payer 2002 S 121 Schneider 1987 S 171 Ramberger Aigner 2001 S 178 Wiener Zeitung 10 November 1980 Auch Reichsbrucke brach am 1 August The Reichsbrucke also broke on the 1st of August Der Standard German 5 serpnya 2007 German 9 lipnya 2007 Arhiv originalu za 18 lipnya 2011 Procitovano 22 kvitnya 2020 German 2 serpnya 2007 Arhiv originalu za 26 travnya 2008 Procitovano 22 kvitnya 2020 Schneider 1976 S 190 Die Wiener Reichsbrucke Instandsetzung 2005 2007 12 24 u Wayback Machine In Wien gv at Abteilung Bruckenbau Abgerufen am 1 August 2011 Strassenverkehrszahlung Wien 2015 2021 12 18 u Wayback Machine PDF 5 9 MB LiteraturaWalter Jaksch Hrsg Schicksal einer Brucke die Reichsbrucke Von der Planung bis zum Einsturz Bohlau Graz 1976 ISBN 3 205 07121 2 Alfred Karrer Reichsbruckeneinsturz 1976 Ein Verkehrsstrom zwangt sich durch den Donaukanal Martin Fuchs Wien 2002 ISBN 3 9501581 3 8 Alfred Pauser Brucken in Wien Ein Fuhrer durch die Baugeschichte Springer Wien u a 2005 ISBN 3 211 25255 X Peter Payer Die Reichsbrucke Zur Geschichte eines Mythos PDF 457 kB In Walter Hufnagel Hrsg Querungen Brucken Stadt Wien Sappl Kufstein 2002 ISBN 3 902154 05 5 S 111 122 Gunter Ramberger Francesco Aigner Donaubrucken in Wien Geschichte Konstruktion Besonderheiten In Robert Ofner u a Hrsg Festschrift fur Univ Prof Richard Greiner Eigenverlag der Technischen Universitat Graz Graz 2001 OCLC 642935939 S 161 199 Arhivna kopiya na sajti Wayback Machine Friedrich Schneider Die Reichsbrucke Die schicksalhafte Geschichte eines 110 jahrigen Donauuberganges 1876 1986 Osterreichischer Donaubrucken Verein Wien 1987 OCLC 159892190 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Rajhsbryuke Reichsbrucke Structurae angl Video obvalenogo mostu Rajhsbryuke u videoalbomi Osterreich Lexikon nim Obval Rajhsbryuke nim nim Leopoldau Grossfeldzidlung Depo Kagran Rajhsbryuke Rajhsbryuke Donaukanal