У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Квітневе Квітне ве колишня назва Войташівка з 1946 до 1963 р Дубове

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Квітневе.

Квітне́ве (колишня назва Войташівка, з 1946 до 1963 р. — Дубовець) — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області.

село Квітневе
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Житомирський район
Громада	Коростишівська міська громада
Основні дані
Засноване	1783
Населення	341
Площа	2,956 км²
Густота населення	115,36 осіб/км²
Поштовий індекс	12530
Телефонний код	+380 4130
Географічні дані
Географічні координати	^{H G O}
Середня висота над рівнем моря	179 м


Місцева влада
Адреса ради	12530, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Квітневе
Карта
Квітневе
Квітневе
Мапа

Квітневе у Вікісховищі

Історія

У складі Речі Посполитої

На 1617 рік містечко Войташувце належало волинському стольнику Адамові Юзефу Олізару-Волчкевичу (польськ. — Adam Józef Olizar-Wołczkiewicz).

У 1628 році Войташівка (польськ. — Wojtaszówka, Woytaszówka) у власності київського земського підсудка Лукаша Вітовського (польськ. — Łukasz Witowski).

Протягом 1648—1660 рр. Войташівка входила до складу Білоцерківського полку української держави Військо Запорозьке. До «Реєстру Війська Запорозького 1649 року» вписано 39 осіб козацького стану, що мешкали у сотенному містечку Войташівці. Сотником був тоді Іван Ященко.

У період національної революції багато сіл Коростишівського ключа були зруйнованими, а мешканці загинули. До того ж, продовжувались набіги турків, які забирали людей у полон. Ця участь не оминула й Войташівку.

Коли у лютому 1657 р. через Брусилів, їдучи до Гетьмана Богдана Хмельницького в Чигирин, проїжджав Петро Парчевич, то він у своїх записках назвав Брусилів першим «городом», який йому зустрівся після виїзду з Корця. Тобто весь простір між Корцем і Брусиловом був тоді пусткою, а саме там і мала б бути Войташівка.

Після 1660 р. Войташівка була зайнята військами Речі Посполитої.

У травні 1665 р. Войташівкою заволодів повстанський отаман Данило Васильович, який звав себе «овруцьким полковником» і узгоджував свої дії з московським урядом.

Проте після його відступу до Києва у листопаді 1665 року Войташівкою знову заволоділи війська Речі Посполитої. До коростишівського маєтку повертаються Олізари і поступово заселяються спустошені села.

Так, у 1783 році в Войташівці числилось 55 жителів.

У складі Російської імперії

В середині XIX століття Войташівка разом з іншими володіннями Густава Пилиповича Олізара відійшла його сину Каролю.

У 1864 році тут проживало 220 чоловік, з яких 65 — римо-католики. Православний прихід — церква Св. Михаїла у селі Вільня, католицький — костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Коростишеві.

В 1900 році село входило до Коростишівської волості Радомишльського повіту Київської губернії. У 58 дворах проживало 421 чоловік. За селом числилось 267 десятин орної землі.

У складі УРСР

Вперше окуповане московитами в січні 1918 року.

13 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Войташівку проходила Волинська група (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки.

В 1930 році в селі було організовано колгоспи «Ударник» та «VIII з'їзду Рад». В 1951 році їх об'єднано в один — ім. Фрунзе, що спеціалізувався на вирощуванні хмелю.

У червні 1946 року Войташівка отримала нову назву — Дубовець, від назви річки Дубовець, що протікає селом.

Інфраструктура

Наразі в селі функціюють Квітнева загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад, відділення поштового зв'язку.

Примітки

ЦДІАК, Ф. 11, оп. 1, спр. 7, арк. 574 - 574.
. dir.icm.edu.pl. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 8 червня 2017.
Коваленко Сергій. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 1. — К.: Видавництво «Стікс-Ко», 2007
Własność ziemska w guberni kijowskiej, podolskiej i wołyńskiej w 1860. Warszawa: Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk. 2013. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()
ЦДІАК Фонд 486 Опис 1 т. 6 справа 13790.
Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011

Література

Селянський рух на Україні 1569—1647 рр. Збірник документів і матеріалів. — Київ: Наукова думка, 1993.
Реєстр Війська Запорозького. — Київ: Наукова думка, 1995.
Коваленко Сергій. Войташівка//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 1. — Київ: Видавництво «Стікс», 2007.
Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Житомир, 2007.
Лаврентий Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии, или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, у пределах губернии находящихся. — Киев: Типография Киевопечерской лавры, 1864. — 763 с.

Посилання

[[https://web.archive.org/web/20111219170525/http://weather.in.ua/ua/zhitomirskaja/10375 Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.] Погода в селі Квітневе]

[1] ЦДІАК, Ф. 11, оп. 1, спр. 7, арк. 574 - 574.

[2] . dir.icm.edu.pl. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 8 червня 2017.

[3] Коваленко Сергій. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 1. — К.: Видавництво «Стікс-Ко», 2007

[4] Własność ziemska w guberni kijowskiej, podolskiej i wołyńskiej w 1860. Warszawa: Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk. 2013. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()

[5] ЦДІАК Фонд 486 Опис 1 т. 6 справа 13790.

[6] Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011