Катуков Михайло Юхимович

Михайло Юхимович Катуко́в (нар. 4 (17) вересня 1900(19000917), с. Велике Уварово, , зараз Озерського району Московскої області — пом. 8 червня 1976, Москва) — радянський військовий діяч, маршал бронетанкових військ, двічі Герой Радянського Союзу.

Михайло Юхимович Катуков
Михаил Ефимович Катуков
Народження	4 (17) вересня 1900(1900-09-17) с. Велике Уварово, , зараз Озерського району Московскої області
Смерть	8 червня 1976(1976-06-08) (75 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	танкові війська
Освіта	Постріл (1927)
Роки служби	1917–1976
Партія	ВКП(б)
Звання	Маршал танкових військ
Командування	1-ша гвардійська танкова армія
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Москви» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Катуков Михайло Юхимович у Вікісховищі

Біографія

Катуков Михайло Юхимович народився 4 (17) вересня 1900 року в селі Московської області в селянській родині. Росіянин. З 12-річного віку розпочав трудову діяльність «хлопчиком на побігеньках» при молочному магазині в Москві.

В березні 1919 року добровільно вступив до лав Червоної Армії. Рядовим червоноармійцем брав участь у боях з білогвардійцями на Південному фронті, в поході Червоної Армії в Польщу.

В 1922 році закінчив піхотні курси червоних командирів в м. Могильов і направляється командиром взводу в . В складі дивізії пройшов шлях від командира взводу до начальника полкової школи.

В 1926 — 1927 роках навчається на Вищих стрілецьких курсах.

З початком формування перших танкових бригад на початку 1930-х років, М.Катукова призначають командиром навчального батальйону 134-ї танкової бригади. Пізніше призначений начальником штабу цієї бригади.

В 1935 році закінчує Академічні курси удосконалення командного складу при Військовій Академії моторизації і механізації РСЧА і призначаються начальником штабу механізованого корпусу, а потім — командиром танкової бригади. В 1939 році бригада Катукова бере участь в Радянсько-польській війні, наступаючи на територію Західної України.

В листопаді 1940 року призначається командиром 20-ї танкової дивізії 9-го механізованого корпусу Київського особливого військового округу.

23 червня 1941 року дивізія Катукова прийняла свій перший бій в районі Луцьк — Клевань, намагаючись зупинити просування німецької 1-ї танкової групи Е.фон Клейста. Брав участь в оборонних боях в районі Дубно, Коростень.

Після розформування механізованих корпусів в вересні 1941 року, призначений командиром 4-ї танкової бригади. Бригада діяла на підступах до Москви. В районі Мценська танкісти Катукова зупинили просування військ Г.Гудеріана, за що бригада стала іменуватись: «1-ша гвардійська танкова бригада».

10 листопада 1941 року Катуков отримав звання генерал-майора танкових військ і нагороджений орденом Леніна.

В 1942 році генерал-майор Катуков послідовно командував 1-м танковим та корпусами на Курсько-Воронезькому напрямку.

На Курській дузі генерал Катуков вже командує 1-ю танковою армією. Тут танкісти Катукова з надзвичайною мужністю бились з німецькими танками, за що всі корпуси, бригади і окремі частини 1-ї танкової армії були перейменовані у гвардійські і нагороджені орденами Леніна і Червоного Прапора.

Після Курської дуги 1-ша танкова армія увійшла до складу 1-го Українського фронту. Брала участь у визволенні Правобережної України. В ході проведення Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції, танкова армія Катукова за період з 6 по 19 березня 1944 року здійснила 300-км марш в район Шепетівки, і прорвавши оборону німців 21 березня в районі Тернопіль, Проскурів, ввійшла в глибокий тил супротивника, з ходу форсувала Дністер і Прут, захопивши плацдарми.

В подальшому танкова армія брала участь в Львівсько-Сандомирській, Вісло-Одерській і Берлінській наступальних операціях.

Після закінчення війни генерал Катуков командував 1-ю гвардійською танковою армією, був командуючим бронетанковими і механізованими військами Групи радянських військ в Німеччині, начальником Радянської військової адміністрації землі Саксонія.

В 1950 році направлений на навчання на Вищі академічні курси при Академії Генштабу.

З 1951 року — командуючий 5-ю гвардійською механізованою армією (Білоруський ВО).

З 1955 року — генерал-інспектор Головної інспекції МО СРСР по танковим військам.

З 1957 року — заступник начальника Головного управління бойової підготовки Сухопутних військ.

В жовтні 1959 року Катукову присвоєно звання «Маршал бронетанкових військ».

З 1963 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів МО СРСР.

Помер 8 червня 1976 року. Похований в Москві.

Бібліографія

• Танковые бои. М., 1942;
• На острие главного удара. М., Воениздат, 1974.

Нагороди

• Дві медалі «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (23.09.1944, 06.04.1945)
• Чотири ордени Леніна
• Три ордени Червоного Прапора
• Два ордени Суворова 1-го ступеня
• Орден Кутузова 1-го ступеня
• Орден Богдана Хмельницького 1-го ступеня
• Орден Кутузова 2-го ступеня
• Орден Червоної Зірки
• Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня
• Медалі
• Нагороди іноземних держав
• М. Ю. Катуков є Почесним громадянином міст: Мценськ, Озьори, Берлін.

Пам'ять

• Бронзовий бюст в м. Озьори Московської області.
• Пам'ятник на могилі в м. Москва на Новодівочому цвинтарі.
• Меморіальна дошка на будинку, у якому жив (м.Москва).
• Ім'ям Катукова названо вулиці в містах: Москва, Озьори, Волоколамськ, Липецьк, Мценськ, Сніжне, Чернівці, Орел, Козятин, Борщів.

Джерела та література

• Л. М. Хойнацька. Катуков Михайло Юхимович [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 152. — .
• І. М. Джога. Катуков Михайло Юхимович [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .

Література

• газета «Киевский вестник», № 102 (6915) від 15 жовтня 2011 року, стор.3.

Посилання

• Катуков М. Ю. [ 27 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Катуков М. Ю.^{[недоступне посилання з липня 2019]}