Карпаторуський музей зниклий музей історії культури та побуту русинів Угорської та Галицької Руси Заснований 1907 в Моск

Карпаторуський музей — зниклий музей історії, культури та побуту русинів Угорської та Галицької Руси. Заснований 1907 в Москві. Його фундатор — славіст, біобібліограф, етнограф і географ Федір Арістов (псевдонім — Славянолюбов). Найбільші надходження в музеї мали місце під час Першої світової війни, тоді ж у Галичині багато матеріалів аналогічного змісту загинуло. Іконографічний матеріал — до 100 тис. витинок з портретами, понад 5 тис. рукописів — автобіографії, спогади, щоденники, записні книжки, листування, літературні твори й наукові праці. Улітку 1917 експонати музею було складено в ящики й передано на зберігання в московський міський ломбард на вул. Велика Бронна. Згодом ломбард було пограбовано. Вважається, що всі колекції музею тоді загинули, збереглася тільки закладна квитанція.

Карпаторуський музейТипмузейКраїна

Росія

Першим етапом обробки матеріалів музею стала «Карпато-руська картотека», що складала 10 тис. карток і містила коротку документацію його студій. Вивчення й наукова обробка матеріалів музею склали зміст численних розвідок Ф.Арістова, передусім його 3-томної праці «Карпато-русские писатели: Исследование по неизданным источникам». Було підготовлено машинопис у 3-х томах (125 друкарських арк., 2 тис. сторінок). Перше видання 1-го т. (Москва, 1916) здійснило «Галицко-русское благотворительное общество» в Санкт-Петербурзі з нагоди приєднання Галичини до Російської імперії. Містить нариси діяльності й списки праць Дениса Зубрицького, Якова Головацького, Антонія Петрушевича та ін. Видання було удостоєне Шахматовської премії РАН (1918). Разом з тим у листі до О.Шахматова М.Сумцов зазначав: «[…] нет в ней Вагилевича, Шашкевича, Стефаника, Федьковича, Франко…, а есть Луцыки, Процыки и Вергун! и Дудыкевич!!» У 2-му т. розглядалася діяльність І.Наумовича, Б.Дідицького, І.Шараневича, В.Залозецького, А.Кралицького, І.Сильвая, В.Хиляка, Є.Фенцика, П.Свистуна, О.Маркова, Г.Купчанка, В.Щавинського та А.Полянського. У 3-му томі — О.Мончаловського, В.Луцика, І.Процика, Д.Маркова, Д.Вергуна, Ю.Яворського, М.Глушкевича. Текст був набраний, але за браком паперу друк видання було зупинено. Як заявило 1977 Карпато-руське товариство (США), коректурні відбитки 2-го й 3-го томів частково збереглися, деякі розділи були випущені окремими виданнями. Збереглися також рукописні матеріали, що стосуються цієї праці Ф.Арістова.

Джерела та література

С. І. Білокінь. Музей карпаторуський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 108. — .

Посилання

Сумний кінець «русского мира» на Закарпатті // Релігійно-інформаційна служба України