Карась Анатолій Андрійович

Карась Анатолій Андрійович (3 січня 1940(19400103), с. Воронцово, Московська область, РРФСР — 19 квітня 2017, Київ, Україна) — радянський, український сценарист, редактор, режисер. Заслужений працівник культури УРСР (1981). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1993).

Карась Анатолій АндрійовичДата народження3 січня 1940(1940-01-03)Місце народженняМосковська область, РРФСР, СРСРДата смерті19 квітня 2017(2017-04-19)^[1](77 років)Місце смертіКиїв, УкраїнаГромадянство СРСР
 УкраїнаПрофесіякінорежисер, сценаристAlma materННІ журналістики КНУ ім. Т. ШевченкаЧлен уНСКУНагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карась.

Біографія

Народився 1940 р. у с. Воронцово Московської обл. в робітничій родині.

Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1971).

Працював у газеті «Вечірній Київ», редактором «Укркінохроніки», головним редактором цієї студії, режисером документального кіно.

Автор і режисер понад десяти короткометражних і повнометражних документальних фільмів.

У 2001 році отримав III премію літературного конкурсу «Коронація слова» за кіносценарій «Медаліст».

Член Національної спілки кінематографістів України.

Фільмографія

Вів стрічки: «Майбутнє починається сьогодні» (1974), «Стратегія якості» (1976), «Слово про п'ятирічку», «Командарми індустрії» (1980), «Не чіпай мене» (1981), «Чорнобиль — Хроніка важких тижнів» (1986, у співавт.) тощо.

Автор сценаріїв кінокартин:

• «Йде робітничий патруль» (1973),
• «Про дружбу співа Україна» (1974),
• «Марко Черемшина» (1975),
• «Дід Іван з села Річка» (1978),
• «Мир і творення» (1981, у співавт. з В. Кузнецовим),
• «Ранок республіки» (1983, у співавт.; реж. А. Федоров),
• «Страйк» (1990, співавт. сцен, і співреж. з В. Шкуриним),
• «Випад» (1992, фільм 2-й),
• «…І що є в нас душа»,
• «Сьомий президент» (1992),
• «Гостювали гості у тітки Марії» (1993),
• «Повернута самостійність. Фільм 108» в документальному циклі «Невідома Україна. Нариси нашої історії» (1993),
• «Україна: досвітні вогні» (1994),
• «Любіть Україну» (1996) та ін.

Примітки

1. http://detector.media/community/article/125282/2017-04-20-pishov-z-zhittya-ukrainskii-kinorezhiser-anatolii-karas/
2. . Архів оригіналу за 23 серпня 2016. Процитовано 12 січня 2016.

Посилання

Література

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.69;
• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.287;
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.611;
• Шевченківські лауреати: 1962–2001. К., 2001. — С.227.