Федеральний канцлер Федеративної Республіки Німеччини нім Bundeskanzler der Bundesrepublik Deutschland політичний лідер

Федеральний канцлер Федеративної Республіки Німеччини (нім. Bundeskanzler der Bundesrepublik Deutschland) — політичний лідер Німеччини та глава федерального уряду. Ця посадова особа несе відповідальність за вибір усіх інших членів уряду й веде засідання уряду.

Федеральний канцлер Німеччини нім. Bundeskanzler der Bundesrepublik Deutschland

Штандарт Канцлера
Посаду обіймає Олаф Шольц від 8 грудня 2021
Стиль	Містер Канцлер (неформально) Його Екселенція (дипломатично)
Тип	голова уряду і канцлер
Статус	Голова уряду
Член	Відомство Федерального канцлера Європейська рада
Номінує	Бундестаг
Призначає	Федеральний президент Німеччини
Термін каденції	4 роки, з можливістю перебрання
Створення	24 травня 1949
Перший на посаді	Конрад Аденауер
Заступник	Віцеканцлер
Платня	€351 552
Вебсайт	bundeskanzler.de

Федеральний канцлер обирається бундестагом (парламентом Німеччини) строком на 4 роки.

Федеральний канцлер головує в кабінеті міністрів. Тільки він має право формувати уряд: він відбирає міністрів і висуває обов'язкову для федерального президента пропозицію про їхнє призначення або звільнення. Канцлер вирішує, скільки міністрів буде в кабінеті, і визначає сферу їхньої діяльності.

З 8 грудня 2021 року посаду канцлера обіймає Олаф Шольц (СДПН).

Історія посади

Поняття «канцлер» з'явилося в Середні віки: при дворах феодалів канцлером називали главу цеху переписувачів, що володів авторитетом, порівнянним із авторитетом переписувачів в Стародавньому Єгипті. В історії конституційного розвитку Німеччини поняття «федеральний канцлер» вперше з'явилося для позначення глави уряду Північнонімецького союзу 1867 року. У Німецькій імперії і Ваймарській республіці — «райхсканцлер». Упродовж короткого часу (1918—1919) глава уряду іменувався «головою Ради уповноважених» або «міністром-президентом». У НДР (1949—1990) — Головою Ради міністрів. Райхсканцлер в Німецької імперії призначався і знімався з посади імператором і перебував у його безпосередньому підпорядкуванні. Крім того, він не мав можливості прямо впливати на законодавчий процес. Після 1918 року канцлер був підзвітний парламенту, але призначався й звільнявся райхспрезидентом. Також канцлер повинен був піти у відставку в тому випадку, якщо райхстаг заявить про свою недовіру до нього. Таким чином у Ваймарській республіці канцлер залежав як від президента, так і від парламенту. Стаття 56 Ваймарської конституції містить таке положення: «Райхсканцлер визначає основні напрямки політики і несе відповідальність за них перед райхстагом. У межах цих напрямків райхсміністра самостійно здійснюють керівництво ввіреній йому галузі та несуть відповідальність перед Райхстагом». Ця стаття практично дослівно повторює перші пропозиції ст.65 Основного закону Німеччини. Згодом це положення розкритикували через те, що в ньому міститься невідповідність: райхсканцлер призначався президентом, але був відповідальний перед райхстагом. Таке співвідношення повноважень (сильний райхспрезидент, недієздатний парламент і слабкий канцлер) 1933 року дозволило прийти до влади націонал-соціалістам на чолі з Адольфом Гітлером. Парламентський рада (1948—1949) ухвалила рішення обмежити повноваження федерального президента, водночас надавши додаткової політичної ваги посаді федерального канцлера. Подальше зміцнення так званої «канцлерської демократії» було пов'язане з новим положенням про вибори канцлера, введенням механізму конструктивного вотуму недовіри (уряду з боку парламенту) і звичайного вотуму недовіри (парламенту з боку уряду) разом зі збереженням за федеральним канцлером права визначати основні напрямки політики, яких в обов'язковому порядку повинні дотримуватися члени кабінету міністрів. У зв'язку з цим канцлер на сьогодні є найвпливовішою фігурою у політичній системі Німеччини.

Федеральні канцлери

Німецька Імперія (1871—1918)

№.	Ім'я (дати життя)	з	до
Райхсканцлер
1	Отто фон Бісмарк (1815—1898)	1871	1890
2	Лео фон Капріві (1831—1899)	20 березня 1890	28 жовтня 1894

Третій Райх (1933—1945)

№.	Ім'я (дати життя)	з	до
Рейхсканцлер
1	Адольф Гітлер (1889-1945)	1933	1945

Федеративна Республіка Німеччина (з 1949)

Nr.	Ім'я (дати життя)	з	до	партія
*Федеральний канцлер (бундес-канцлер або* міністр-президент) ФРН**
1	Конрад Аденауер (1876–1967)	15 вересня 1949	16 жовтня 1963	ХДС
2	Людвіг Ергард (1897–1977)	16 жовтня 1963	1 грудня 1966	ХДС
3	Курт Георг Кісінгер (1904–1988)	1 грудня 1966	21 жовтня 1969	ХДС
4	Віллі Брандт (1913–1992)	21 жовтня 1969	7 травня 1974	СДП
5	Гельмут Шмідт (1918-2015)	16 травня 1974	1 жовтня 1982	СДП
6	Гельмут Коль (1930–2017)	1 жовтня 1982	27 жовтня 1998	ХДС
7	Герхард Шредер (*1944)	27 жовтня 1998	22 листопада 2005	СДП
8	Ангела Меркель (*1954)	22 листопада 2005	8 грудня 2021	ХДС
9	Олаф Шольц (*1958)	8 грудня 2021		СДП

Права і повноваження

Федеральний канцлер головує в кабінеті міністрів. Тільки він має право формувати уряд: він відбирає міністрів і висуває обов'язкову, для федерального президента, пропозицію про їхнє призначення або звільнення. Канцлер вирішує, скільки міністрів буде в кабінеті, і визначає сферу їхньої діяльності.

Див. також

Примітки

Wie hoch ist das Gehalt von Angela Merkel?. app.handelsblatt.com (німецькою) . 21 липня 2019. Процитовано 10 грудня 2021.
Бундестаг обрав Шольца канцлером Німеччини. Укрінформ (українською) . 8 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Bundeskanzler (Deutschland)

У Вікісловнику є сторінка :de:Bundeskanzler.

Website der Bundeskanzler Офіційна вебсторінка Федерального канцлера Німеччини
Результат і список імен депутатів німецького Бундестагу, які брали участь у виборах Федерального канцлера
Критичні зауваги про посаду канцлера

[1] Wie hoch ist das Gehalt von Angela Merkel?. app.handelsblatt.com (німецькою) . 21 липня 2019. Процитовано 10 грудня 2021.

[2] Бундестаг обрав Шольца канцлером Німеччини. Укрінформ (українською) . 8 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.