Кам янське село в Кам янській сільській громаді Берегівського району Закарпатської області України село Кам янське Герб

48°16′47″ пн. ш. 22°56′19″ сх. д. / 48.27972° пн. ш. 22.93861° сх. д.Координати: 48°16′47″ пн. ш. 22°56′19″ сх. д. / 48.27972° пн. ш. 22.93861° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

135 м

Місцева влада

Адреса ради

90125, Закарпатська обл., Берегівський р-н, с. Кам'янське, вул. Українська, 1

Карта

Кам'янське

Кам'янське

Мапа

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кам'янське (значення).

Колишня назва — Кив'яждь. Походить від так званої груші «кивящанки», яка росла в центрі села.

Історія

В околицях села, на п'ятій і шостій вершинах гряди, з правого боку автотраси Берегове — Іршава — ранньо- і пізньопалеолітичні місцезнаходження.

Перша згадка - 1412.

У ХІХ ст. громада Кив'яждь мала власну символіку: печатку з зображенням листяного дерева, під яким стоїть павич (зразок такої печатки, датованої 1862 р., описав відомий мукачівський краєзнавець Т.Легоцький).

Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1902).

Церква стояла в селі вже в 1692 р. У 1740 р. згадують дерев'яну церкву, але священик жив у Боґаревиці. У 1902 p., коли за священика Імре Дудинського зводили муровану церкву, стара дерев'яна ще стояла. Тоді в Кам'янському було 829 греко-католиків, а в філіях — 525 у Хмільнику та 175 — у Воловиці.

Очевидно, 1902 р. є роком початку спорудження, бо над входом зазначено дату 1909—1910. Іконостас до мурованої церкви вирізьбив відомий різьбяр Іван Павлишинець. У 1998 р. замість дерев'яної каркасної дзвіниці вимурували з цегли нову — високу, двох'ярусну.

Дерев'яна каплиця коло мурованої церкви Покрови — це рідкісний на теперішній час зразок вишуканих малих архітектурних споруд у народному будівництві.

Каплицю збудували край дороги в середині XIX ст. Коли наприкінці 1940-х років насувалася хвиля руйнувань храмів, люди перенесли каплицю до церкви і таким чином урятували.

Після перенесення каплиця зазнала незначних змін — ґонтове покриття даху змінено на бляшане, дещо вкорочено хрест, але незмінними лишилися вишукані пропорції та чудові художні деталі, які дотепер милують око.

У 1949 р. місцевого пароха Степана Леґезу заслали на каторгу і помер він у Мордовії (Росія) в 1954 р.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1528 осіб, з яких 717 чоловіків та 811 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1456 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,26 %
російська	0,54 %

Див. також

Боржавська вузькоколійна залізниця

Туристичні місця

- колишня назва — Кив'яждь. Походить від так званої груші «кивящанки», яка росла в центрі села.

- В околицях села, на п'ятій і шостій вершинах гряди, з правого боку автотраси Берегове — Іршава — ранньо- і пізньопалеолітичні місцезнаходження.

- Покрови Пресвятої Богородиці (1902).

- вузькоколійна залізниця

Примітки

Lehoczky T. Beregvármegye monografiája. - Ungvár, 1881. - I kötet. - 458 old.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Посилання

Погода в селі [ 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Lehoczky T. Beregvármegye monografiája. - Ungvár, 1881. - I kötet. - 458 old.

[населення_1989-2] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001-3] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001_мова-4] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.