Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ка́м'янка — село в Україні, у Середино-Будській міській громаді Шосткинського району Сумської області. Населення становить 421 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Кам'янська сільська рада.
| село Кам'янка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Сумська область |
| Район | Шосткинський район |
| Громада | Середино-Будська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA59100130090045051 |
| Облікова картка | Кам'янка |
| Основні дані | |
| Населення | 421 |
| Поштовий індекс | 41053 |
| Телефонний код | +380 5451 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 52°05′50″ пн. ш. 33°53′23″ сх. д. / 52.09722° пн. ш. 33.88972° сх. д.Координати: 52°05′50″ пн. ш. 33°53′23″ сх. д. / 52.09722° пн. ш. 33.88972° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 196 м |
| Відстань до обласного центру | 192 км |
| Відстань до районного центру | 16.9 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41000, Сумська обл., Шосткинський р-н, м. Cередина-Буда, вул. Центральна, буд. 25 |
| Карта | |
  Кам'янка | |
 Кам'янка | |
| Мапа | |
| | |
Відстань до центру громади становить близько 16 км.
Географія
Село Кам'янка знаходиться біля витоків річки Свига, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село Пигарівка. Через село проходять автомобільна дорога Т 1915 і залізниця, станція Вирішальний за 1,5 км. На такій самій відстані знаходиться зняте з обліку 2007 року село Курган.
Назва
Село Кам'янка запозичило свою назву від назви місцевих озер, які здавна називалися Кам'яними через наявність поблизу них великої кількості уламків гірських порід (каменів, валунів), занесених в ці місця з півночі в ході останнього льодовикового періоду. На користь цього свідчить і первісна назва села — Кам'яні Озера (1723).
Історія
Хто і коли заснував Кам'янку, точно невідомо. Згідно показів місцевих жителів, які вони давали в ході Генерального слідства про маєтності Стародубського полку 1729 р., їх село поселив «слободою на корогов Чернацький», який був новгородським сотником в 1673 році. Жителі сусіднього села Голубівки вважали цю думку помилковою і стверджували, що село Кам'янку «осаджував Черняй», який займав вказаний уряд в 1675 році.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували чи спростовували свідчення голубовських та кам'янських жителів, знайдено не було. У зв'язку з цим А. М. Лазаревський не став приписувати заснування Кам'янки комусь одному з двох сотників і в своєму «Описі старої Малоросії. Стародубський полк» вказали, що вона була поселена «перед Чигиринщиною, на корогов, Чернацбким (Черняем), на той час будучим сотником новгородським».
З дня поселення Кам'янка перебувала у володінні її засновника, а після його смерті була надана на ранг новгородському сотнику Костянтину Мартиновичу Карнауху (1680–1684). У його володінні вона перебувала кілька років, після чого була передана у відомство Новгород-Сіверської сотенної і ратушної старшини і в наступні роки надавалася на ранг новгородським війтам — Погорілому, Іскрі та Карасю, а потім була повернута у відомство Новгород-Сіверської сотенної і ратушної старшини і в 1686–1687 рр. надана гетьманом Іваном Самойловичем новгородському сотнику Івану Стягайло (1686–1687, 1691–1692, 1698; 1699).
Однак кам'янські жителі не захотіли жити під його владою і звернулися до стародубського полковника Михайла Андрійовича Миклашевського з проханням взяти їх село в своє володіння. Миклашевський був зацікавлений у розширенні своїх маєтків і перенаправив прохання кам'нських селян Івану Мазепі, який 21 травня 1691 задовольнив їхнє прохання і передав Кам'янку Михайлу Миклашевському, а Петро І закріпив її за ним своєю грамотою від 9 квітня 1696.
19 березня 1706 М. А. Миклашевський загинув у бою під Несвіжем. Після його смерті Кам'янка перейшла у спадок до його синів — Андрія, Степана та Івана, і перебувала в їх володінні до приходу до влади І. Скоропадського, після чого оточення гетьмана звинуватило Михайла Миклашевського в тому, що він підкупив Івана Мазепу і незаконно заволодів Кам'янкою. На цій підставі Петро І відібрав село у спадкоємців М. А. Миклашевського і в грудні 1708 надав його на ранг новгородському сотнику Лук'яну Жоравко, а 7 липня 1718 закріпив його за ним своєю грамотою.
Влітку 1719 Лук'ян Жоравко помер. Незадовго до смерті він подарував Кам'янку своєму синові від першого шлюбу бунчуковому товаришу Григорію Лук'яновичу Жоравко, який по оборонному універсалу від 14 серпня 1719 володів в ній 8 дворами і 6 хатами (1723).
Після смерті Григорія Лук'яновича, яка настала 23 квітня 1724, його кам'янські володіння успадкувала його дружина Ганна Павлівна Жоравко (? — 13.04.1731), дочка наказного гетьмана Павла Полуботка, а від неї вони перейшли до її єдиної дочки Марії Григорівні Жоравко (? — до 1749).
23 січня 1732 Марія Григорівна вийшла заміж за Могилянського сотника Максима Михайловича Турківського та передала йому в придане село Кам'янку з хутором Кам'янським та інші свої володіння, які 29 квітня 1732 були закріплені за ним універсалом гетьмана Апостола.
Однак дітей від шлюбу у неї не було, і після її смерті все придане майно було повернуто її двоюрідним братам Івану Тимофійовичу Жоравко і Антону Тимофійовичу Жоравко, які в 1748 році добровільно розділили між собою вказані та інші володіння, а 14 грудня 1749 отримали на них підтверджувальні царські грамоти. Село Кам'янка «з усіма її приналежностями» дісталася за вказаним розділом Івану Тимофійовичу Жоравка, генеральному осавулу (1765–1781) та члену Малоросійської колегії з 1771 по 1782 рр.
На момент проведення Румянцевим опису Малоросії 1765–1768 рр. він володів в Кам'янці 34 дворами і 14 бездворовими хатами, а в 1779–1781 рр. — 65 дворами і 79 хатами. У зазначений час в селі проживало 82 обивателя зі своїми сім'ями, які займалися сільським господарством, вирощуванням конопель, зернових та інших сільськогосподарських культур.
Після смерті І. Т. Жоравко, що настала після 1792, Кам'янку успадкувала його єдина дочка Наталія Іванівна Покорська-Жоравко (7.07.1749 — після 1811), а від неї вона перейшла у спадок до її молодшого сина підполковника російської армії Федора Івановича Покорського-Жоравко (1778 — до 1828).
Як довго Кам'янка перебувала в його володінні точно невідомо. Після смерті Федора Івановича Кам'янка дісталася його сину поручнику Олександру Федоровичу Покорському-Жоравко (9.09.1814-1851), який був одружений з Єлизаветою Петрівною Скоропадською дочкою предводителя дворянства Конотопського повіту Петра Петровича Скоропадського, і мав від неї двох синів: Федора (5.03.1851 — ?) та Петра (15.02.1852 — ?).
За свідченням сучасників, Покорський-Жоравко мав в Кам'янці садибний будинок в англійському стилі і великий сад з липовими алеями і фонтаном зі свіжою джерельною водою. У кінці саду знаходилося велике кругле озеро з штучним островом, усадженим різними деревами і алеями.
На початку 50-х років ХІХ століття А. Ф. Покорський-Жоравко почав зведення в селі цукрового заводу, проте незабаром захворів і помер. Після його смерті йому володіння в Кам'янці перейшли у спадок до його неповнолітніх дітей і дружини Єлизавети Петрівни Покорської-Жоравко, яка в 1853 році закінчила будівництво цукрового заводу і почала випуск готової продукції. Напередодні скасування кріпосного права, в 1859 році, в Кам'янці значилося 154 двори, у яких проживало 438 чоловіків і 435 жінок. Більшість з них були кріпаками і належали Єлизаветі Петрівні Покорськії — Жоравко і її синам Федору і Петру, які в 1860 році володіли в селі Кам'янці та Кам'янському хуторі 445 кріпаками чоловічої статі і 24 дворовими кріпаками чоловічої статі.
30 березня 1858 Єлизавета Петрівна вийшла заміж за колезького асесора Петра Васильовича Псела (16.01.1822 — 04.1882) і стала проживати разом з ним в селі Григорівці Конотопського повіту.
Її новий чоловік був людиною розумною і чесною, проте мав хибну пристрасть до азартних ігор в карти. Може тому Єлизавета Петрівна припинила з ним шлюбні стосунки і в кінці 70 -х років позаминулого століття продала свою економію в Кам'янці «Товариству цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків».
По межі купленої економії новий власник вирив глибокі канави і став суворо карати місцевих селян за випас на цій території худоби і порубку лісу. Це викликало незадоволення серед кам'янських жителів, і вони підпалили його ліс і цегельну. Незабаром після цього товариство припинило свою господарську діяльність в економії і передало її в оренду місцевому підприємцю Родіону Георгійовичу Біловському.
В цей час в Кам'янці функціонували 5 вітряних млинів, 1 заїжджий двір , 1 крупорушка і 1 гуральня, на яких працювала значна частина місцевих жителів. За свою роботу вони отримували невелику зарплату і в березні 1907 пред'явили своїм роботодавцям вимогу про збільшення оплати праці до 1 рубля в день для чоловіків і 65 копійок на день для жінок. Їх виступи носили наполегливий характер і закінчилися частковою перемогою: чоловікам було встановлено плату в розмірі 65 копійок на день, а жінкам 45 копійок на день.
Здавна, до проведення Румянцевской опису Малоросії 1765–1768 рр., В Кам'янці вже діяла дерев'яна Миколаївська церква, у якій в 1779–1781 рр. служив один священик і два паламаря. Однак в 1831 році вона згоріла від удару блискавки. Через два роки, в 1833 році, Олександр Федорович Покорський-Жоравко і його мати Парасковія Петрівна Покорська-Жоравко побудували в Кам'янці нову цегляну церкву на честь святителя Миколая. За свідченням вихованця Чернігівської духовної семінарії Федора Богуславського, нова церква «мала в довжину 11, завширшки 8, а у висоту 17 сажнів». У ній був встановлений витончено вирізаний іконостас з красивим живописом, а по кутах порожні глеки, що служили для посилення голосу священика. В церкві зберігалася чаша з дорогоцінними каменями і зображеннями святих, велике євангеліє, золотий престольний хрест завдовжки близько 35 сантиметрів з написом: «Гетьман Малої Русі Многогрішний», золотом шита риза та інші церковні цінності. Після приходу до влади більшовиків Миколаївську церкву закрили, її будівля почала занепадати і в 1974 році була зруйнована.
У 1874 році (за іншими даними — в 1876, 1884 рр.) В Кам'янці була відкрита земська школа, у якій в 1897 році навчалося 50 хлопчиків і 4 дівчинки, а в 1901 році — 59 хлопчиків і 2 дівчинки. Школа знаходилася в громадському будинку і утримувалася за рахунок коштів земства в сумі 165 руб. і сільського товариства в сумі 135 руб.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області» увійшло до складу Середино-Будської міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Середино-Будського району, село увійшло до Шосткинського району.
Найвідоміші уродженці
- Алексєєнко Іван Пименович (1899–1966) — український травматолог-ортопед, ректор Київського медичного інституту (1953–1959).
Примітки
- . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Посилання
- Погода в селі Кам'янка [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ka m yanka selo v Ukrayini u Seredino Budskij miskij gromadi Shostkinskogo rajonu Sumskoyi oblasti Naselennya stanovit 421 osib Do 2020 organ miscevogo samovryaduvannya Kam yanska silska rada selo Kam yankaKrayina UkrayinaOblast Sumska oblastRajon Shostkinskij rajonGromada Seredino Budska miska gromadaKod KATOTTG UA59100130090045051Oblikova kartka Kam yanka Osnovni daniNaselennya 421Poshtovij indeks 41053Telefonnij kod 380 5451Geografichni daniGeografichni koordinati 52 05 50 pn sh 33 53 23 sh d 52 09722 pn sh 33 88972 sh d 52 09722 33 88972 Koordinati 52 05 50 pn sh 33 53 23 sh d 52 09722 pn sh 33 88972 sh d 52 09722 33 88972Serednya visota nad rivnem morya 196 mVidstan do oblasnogo centru 192 kmVidstan do rajonnogo centru 16 9 kmMisceva vladaAdresa radi 41000 Sumska obl Shostkinskij r n m Ceredina Buda vul Centralna bud 25KartaKam yankaKam yankaMapa Kam yanka u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kam yanka Vidstan do centru gromadi stanovit blizko 16 km GeografiyaSelo Kam yanka znahoditsya bilya vitokiv richki Sviga nizhche za techiyeyu na vidstani 3 5 km roztashovane selo Pigarivka Cherez selo prohodyat avtomobilna doroga T 1915 i zaliznicya stanciya Virishalnij za 1 5 km Na takij samij vidstani znahoditsya znyate z obliku 2007 roku selo Kurgan NazvaSelo Kam yanka zapozichilo svoyu nazvu vid nazvi miscevih ozer yaki zdavna nazivalisya Kam yanimi cherez nayavnist poblizu nih velikoyi kilkosti ulamkiv girskih porid kameniv valuniv zanesenih v ci miscya z pivnochi v hodi ostannogo lodovikovogo periodu Na korist cogo svidchit i pervisna nazva sela Kam yani Ozera 1723 IstoriyaHto i koli zasnuvav Kam yanku tochno nevidomo Zgidno pokaziv miscevih zhiteliv yaki voni davali v hodi Generalnogo slidstva pro mayetnosti Starodubskogo polku 1729 r yih selo poseliv slobodoyu na korogov Chernackij yakij buv novgorodskim sotnikom v 1673 roci Zhiteli susidnogo sela Golubivki vvazhali cyu dumku pomilkovoyu i stverdzhuvali sho selo Kam yanku osadzhuvav Chernyaj yakij zajmav vkazanij uryad v 1675 roci Bud yakih inshih dokaziv yaki b pidtverdzhuvali chi sprostovuvali svidchennya golubovskih ta kam yanskih zhiteliv znajdeno ne bulo U zv yazku z cim A M Lazarevskij ne stav pripisuvati zasnuvannya Kam yanki komus odnomu z dvoh sotnikiv i v svoyemu Opisi staroyi Malorosiyi Starodubskij polk vkazali sho vona bula poselena pered Chigirinshinoyu na korogov Chernacbkim Chernyaem na toj chas buduchim sotnikom novgorodskim Z dnya poselennya Kam yanka perebuvala u volodinni yiyi zasnovnika a pislya jogo smerti bula nadana na rang novgorodskomu sotniku Kostyantinu Martinovichu Karnauhu 1680 1684 U jogo volodinni vona perebuvala kilka rokiv pislya chogo bula peredana u vidomstvo Novgorod Siverskoyi sotennoyi i ratushnoyi starshini i v nastupni roki nadavalasya na rang novgorodskim vijtam Pogorilomu Iskri ta Karasyu a potim bula povernuta u vidomstvo Novgorod Siverskoyi sotennoyi i ratushnoyi starshini i v 1686 1687 rr nadana getmanom Ivanom Samojlovichem novgorodskomu sotniku Ivanu Styagajlo 1686 1687 1691 1692 1698 1699 Odnak kam yanski zhiteli ne zahotili zhiti pid jogo vladoyu i zvernulisya do starodubskogo polkovnika Mihajla Andrijovicha Miklashevskogo z prohannyam vzyati yih selo v svoye volodinnya Miklashevskij buv zacikavlenij u rozshirenni svoyih mayetkiv i perenapraviv prohannya kam nskih selyan Ivanu Mazepi yakij 21 travnya 1691 zadovolniv yihnye prohannya i peredav Kam yanku Mihajlu Miklashevskomu a Petro I zakripiv yiyi za nim svoyeyu gramotoyu vid 9 kvitnya 1696 19 bereznya 1706 M A Miklashevskij zaginuv u boyu pid Nesvizhem Pislya jogo smerti Kam yanka perejshla u spadok do jogo siniv Andriya Stepana ta Ivana i perebuvala v yih volodinni do prihodu do vladi I Skoropadskogo pislya chogo otochennya getmana zvinuvatilo Mihajla Miklashevskogo v tomu sho vin pidkupiv Ivana Mazepu i nezakonno zavolodiv Kam yankoyu Na cij pidstavi Petro I vidibrav selo u spadkoyemciv M A Miklashevskogo i v grudni 1708 nadav jogo na rang novgorodskomu sotniku Luk yanu Zhoravko a 7 lipnya 1718 zakripiv jogo za nim svoyeyu gramotoyu Vlitku 1719 Luk yan Zhoravko pomer Nezadovgo do smerti vin podaruvav Kam yanku svoyemu sinovi vid pershogo shlyubu bunchukovomu tovarishu Grigoriyu Luk yanovichu Zhoravko yakij po oboronnomu universalu vid 14 serpnya 1719 volodiv v nij 8 dvorami i 6 hatami 1723 Pislya smerti Grigoriya Luk yanovicha yaka nastala 23 kvitnya 1724 jogo kam yanski volodinnya uspadkuvala jogo druzhina Ganna Pavlivna Zhoravko 13 04 1731 dochka nakaznogo getmana Pavla Polubotka a vid neyi voni perejshli do yiyi yedinoyi dochki Mariyi Grigorivni Zhoravko do 1749 23 sichnya 1732 Mariya Grigorivna vijshla zamizh za Mogilyanskogo sotnika Maksima Mihajlovicha Turkivskogo ta peredala jomu v pridane selo Kam yanku z hutorom Kam yanskim ta inshi svoyi volodinnya yaki 29 kvitnya 1732 buli zakripleni za nim universalom getmana Apostola Odnak ditej vid shlyubu u neyi ne bulo i pislya yiyi smerti vse pridane majno bulo povernuto yiyi dvoyuridnim bratam Ivanu Timofijovichu Zhoravko i Antonu Timofijovichu Zhoravko yaki v 1748 roci dobrovilno rozdilili mizh soboyu vkazani ta inshi volodinnya a 14 grudnya 1749 otrimali na nih pidtverdzhuvalni carski gramoti Selo Kam yanka z usima yiyi prinalezhnostyami distalasya za vkazanim rozdilom Ivanu Timofijovichu Zhoravka generalnomu osavulu 1765 1781 ta chlenu Malorosijskoyi kolegiyi z 1771 po 1782 rr Na moment provedennya Rumyancevim opisu Malorosiyi 1765 1768 rr vin volodiv v Kam yanci 34 dvorami i 14 bezdvorovimi hatami a v 1779 1781 rr 65 dvorami i 79 hatami U zaznachenij chas v seli prozhivalo 82 obivatelya zi svoyimi sim yami yaki zajmalisya silskim gospodarstvom viroshuvannyam konopel zernovih ta inshih silskogospodarskih kultur Pislya smerti I T Zhoravko sho nastala pislya 1792 Kam yanku uspadkuvala jogo yedina dochka Nataliya Ivanivna Pokorska Zhoravko 7 07 1749 pislya 1811 a vid neyi vona perejshla u spadok do yiyi molodshogo sina pidpolkovnika rosijskoyi armiyi Fedora Ivanovicha Pokorskogo Zhoravko 1778 do 1828 Yak dovgo Kam yanka perebuvala v jogo volodinni tochno nevidomo Pislya smerti Fedora Ivanovicha Kam yanka distalasya jogo sinu poruchniku Oleksandru Fedorovichu Pokorskomu Zhoravko 9 09 1814 1851 yakij buv odruzhenij z Yelizavetoyu Petrivnoyu Skoropadskoyu dochkoyu predvoditelya dvoryanstva Konotopskogo povitu Petra Petrovicha Skoropadskogo i mav vid neyi dvoh siniv Fedora 5 03 1851 ta Petra 15 02 1852 Za svidchennyam suchasnikiv Pokorskij Zhoravko mav v Kam yanci sadibnij budinok v anglijskomu stili i velikij sad z lipovimi aleyami i fontanom zi svizhoyu dzherelnoyu vodoyu U kinci sadu znahodilosya velike krugle ozero z shtuchnim ostrovom usadzhenim riznimi derevami i aleyami Na pochatku 50 h rokiv HIH stolittya A F Pokorskij Zhoravko pochav zvedennya v seli cukrovogo zavodu prote nezabarom zahvoriv i pomer Pislya jogo smerti jomu volodinnya v Kam yanci perejshli u spadok do jogo nepovnolitnih ditej i druzhini Yelizaveti Petrivni Pokorskoyi Zhoravko yaka v 1853 roci zakinchila budivnictvo cukrovogo zavodu i pochala vipusk gotovoyi produkciyi Naperedodni skasuvannya kriposnogo prava v 1859 roci v Kam yanci znachilosya 154 dvori u yakih prozhivalo 438 cholovikiv i 435 zhinok Bilshist z nih buli kripakami i nalezhali Yelizaveti Petrivni Pokorskiyi Zhoravko i yiyi sinam Fedoru i Petru yaki v 1860 roci volodili v seli Kam yanci ta Kam yanskomu hutori 445 kripakami cholovichoyi stati i 24 dvorovimi kripakami cholovichoyi stati 30 bereznya 1858 Yelizaveta Petrivna vijshla zamizh za kolezkogo asesora Petra Vasilovicha Psela 16 01 1822 04 1882 i stala prozhivati razom z nim v seli Grigorivci Konotopskogo povitu Yiyi novij cholovik buv lyudinoyu rozumnoyu i chesnoyu prote mav hibnu pristrast do azartnih igor v karti Mozhe tomu Yelizaveta Petrivna pripinila z nim shlyubni stosunki i v kinci 70 h rokiv pozaminulogo stolittya prodala svoyu ekonomiyu v Kam yanci Tovaristvu cukrovih i rafinadnih zavodiv brativ Tereshenkiv Po mezhi kuplenoyi ekonomiyi novij vlasnik viriv gliboki kanavi i stav suvoro karati miscevih selyan za vipas na cij teritoriyi hudobi i porubku lisu Ce viklikalo nezadovolennya sered kam yanskih zhiteliv i voni pidpalili jogo lis i cegelnu Nezabarom pislya cogo tovaristvo pripinilo svoyu gospodarsku diyalnist v ekonomiyi i peredalo yiyi v orendu miscevomu pidpriyemcyu Rodionu Georgijovichu Bilovskomu V cej chas v Kam yanci funkcionuvali 5 vitryanih mliniv 1 zayizhdzhij dvir 1 kruporushka i 1 guralnya na yakih pracyuvala znachna chastina miscevih zhiteliv Za svoyu robotu voni otrimuvali neveliku zarplatu i v berezni 1907 pred yavili svoyim robotodavcyam vimogu pro zbilshennya oplati praci do 1 rublya v den dlya cholovikiv i 65 kopijok na den dlya zhinok Yih vistupi nosili napoleglivij harakter i zakinchilisya chastkovoyu peremogoyu cholovikam bulo vstanovleno platu v rozmiri 65 kopijok na den a zhinkam 45 kopijok na den Zdavna do provedennya Rumyancevskoj opisu Malorosiyi 1765 1768 rr V Kam yanci vzhe diyala derev yana Mikolayivska cerkva u yakij v 1779 1781 rr sluzhiv odin svyashenik i dva palamarya Odnak v 1831 roci vona zgorila vid udaru bliskavki Cherez dva roki v 1833 roci Oleksandr Fedorovich Pokorskij Zhoravko i jogo mati Paraskoviya Petrivna Pokorska Zhoravko pobuduvali v Kam yanci novu ceglyanu cerkvu na chest svyatitelya Mikolaya Za svidchennyam vihovancya Chernigivskoyi duhovnoyi seminariyi Fedora Boguslavskogo nova cerkva mala v dovzhinu 11 zavshirshki 8 a u visotu 17 sazhniv U nij buv vstanovlenij vitoncheno virizanij ikonostas z krasivim zhivopisom a po kutah porozhni gleki sho sluzhili dlya posilennya golosu svyashenika V cerkvi zberigalasya chasha z dorogocinnimi kamenyami i zobrazhennyami svyatih velike yevangeliye zolotij prestolnij hrest zavdovzhki blizko 35 santimetriv z napisom Getman Maloyi Rusi Mnogogrishnij zolotom shita riza ta inshi cerkovni cinnosti Pislya prihodu do vladi bilshovikiv Mikolayivsku cerkvu zakrili yiyi budivlya pochala zanepadati i v 1974 roci bula zrujnovana U 1874 roci za inshimi danimi v 1876 1884 rr V Kam yanci bula vidkrita zemska shkola u yakij v 1897 roci navchalosya 50 hlopchikiv i 4 divchinki a v 1901 roci 59 hlopchikiv i 2 divchinki Shkola znahodilasya v gromadskomu budinku i utrimuvalasya za rahunok koshtiv zemstva v sumi 165 rub i silskogo tovaristva v sumi 135 rub 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 723 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Sumskoyi oblasti uvijshlo do skladu Seredino Budskoyi miskoyi gromadi 19 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Seredino Budskogo rajonu selo uvijshlo do Shostkinskogo rajonu Najvidomishi urodzhenciAleksyeyenko Ivan Pimenovich 1899 1966 ukrayinskij travmatolog ortoped rektor Kiyivskogo medichnogo institutu 1953 1959 Primitki www kmu gov ua ua Arhiv originalu za 25 zhovtnya 2021 Procitovano 25 zhovtnya 2021 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv PosilannyaPogoda v seli Kam yanka 5 bereznya 2016 u Wayback Machine