Кал людини фекалії які виділяються травною системою людини Складаються з води бактерій неперетравлених рослинних решток

Кал людини — фекалії, які виділяються травною системою людини. Складаються з води, бактерій, неперетравлених рослинних решток. Основний колір калу людини — коричневий, забезпечується пігментом стеркобіліном, продуктом розпаду білівердину. Кал має діагностичне значення в медицині, аналіз калу здатен виявити ознаки різноманітних хвороб.

Бактерії складають до 75 % маси калу в людини.

Фізичні властивості

Частину фізичних властивостей калу можна оцінити візуально в домашніх чи польових умовах. Кал розрізняють за формою та кольором. Щодо форми існує низка шкал, найбільш популярною з яких є «бристольська шкала форми калу», запропонована 1997 року. За цією шкалою кал поділяють на 7 форм, 1-ша з яких є найбільш твердою та відповідає запоруу, тоді як 7-ма є рідкою та свідчить про діарею. Форми 1, 6 і 7 вважаються патологічними, хоча трапляються у 15 % випадків у здорових людей. Найбільш фізіологічними вважаються форми 3 і 4.

Кал людини має слабко кислу реакцію: його pH складає в середньому близько 6,6. Основну роль у цій реакції відіграють коротколанцюгові жирні кислоти. За умов різних хвороб він може стати більш кислим чи більш лужним.

Використання

Кал людини є природним добривом для рослин, проте застосування його в сільському господарстві створює ризики поширення інфекцій, насамперед кишечних. Тому для використання людських фекалій необхідно їх знезаразити.

Див. також

Бристольська шкала форми калу

Примітки

Stephen, A. M., & Cummings, J. H. (1980). The microbial contribution to human faecal mass. Journal of medical microbiology, 13(1), 45–56. https://doi.org/10.1099/00222615-13-1-45
Rose, C., Parker, A., Jefferson, B., & , E. (2015). The Characterization of Feces and Urine: A Review of the Literature to Inform Advanced Treatment Technology. Critical reviews in environmental science and technology, 45(17), 1827—1879. https://doi.org/10.1080/10643389.2014.1000761
Yamamura Ryodai, Inoue Kumi Y., Nishino Kunihiko, Yamasaki Seiji. Intestinal and fecal pH in human health // Frontiers in Microbiomes. — 2023. — Т. 2. — ISSN 2813-4338. — DOI:10.3389/frmbi.2023.1192316.(англ.)
WHO (2006). WHO Guidelines for the Safe Use of Wastewater, Excreta and Greywater - Volume IV: Excreta and greywater use in agriculture. World Health Organization (WHO), Geneva, Switzerland(англ.)

Джерела

Rose, C., Parker, A., Jefferson, B., & Cartmell, E. (2015). The Characterization of Feces and Urine: A Review of the Literature to Inform Advanced Treatment Technology. Critical reviews in environmental science and technology, 45(17), 1827—1879. https://doi.org/10.1080/10643389.2014.1000761

[1] Stephen, A. M., & Cummings, J. H. (1980). The microbial contribution to human faecal mass. Journal of medical microbiology, 13(1), 45–56. https://doi.org/10.1099/00222615-13-1-45

[RoseParkerJeffersonCartmell2015-2] Rose, C., Parker, A., Jefferson, B., & , E. (2015). The Characterization of Feces and Urine: A Review of the Literature to Inform Advanced Treatment Technology. Critical reviews in environmental science and technology, 45(17), 1827—1879. https://doi.org/10.1080/10643389.2014.1000761

[3] Yamamura Ryodai, Inoue Kumi Y., Nishino Kunihiko, Yamasaki Seiji. Intestinal and fecal pH in human health // Frontiers in Microbiomes. — 2023. — Т. 2. — ISSN 2813-4338. — DOI:10.3389/frmbi.2023.1192316.(англ.)

[WHO2006-4] WHO (2006). WHO Guidelines for the Safe Use of Wastewater, Excreta and Greywater - Volume IV: Excreta and greywater use in agriculture. World Health Organization (WHO), Geneva, Switzerland(англ.)