Йоганнес Гестерс нід Johannes Heesters 5 грудня 1903 19031205 Амерсфорт Нідерланди 24 грудня 2011 Штарнберг Німеччина ні

Йоганнес Гестерс (нід. Johannes Heesters; 5 грудня 1903(19031205), Амерсфорт, Нідерланди — 24 грудня 2011, Штарнберг, Німеччина) — нідерландсько-австрійський актор та співак (тенор), артист естради з 89-річною кар'єрою (переважно на німецькій сцені). З 1936 року проживав у Німеччині. Мав австрійське громадянство. 1997 року був включений до Книги рекордів Гіннесса як найстаріший діючий актор.

Йоганнес ГестерсJohannes Heesters

Йоганнес Гестерс 1964 рокуДата народження5 грудня 1903Місце народженняАмерсфорт, НідерландиДата смерті24 грудня 2011 (108 років)Місце смертіШтарнберг, НімеччинаПоховання^dГромадянство

НідерландиПрофесіяактор німого кіно, співакНагороди

^d

IMDbID 0373535johannes-heesters.de Йоганнес Гестерс у Вікісховищі

Йоганнес Гестерс був найстарішим актором світової величини і до останнього часу виступав на театральній сцені та телебаченні.

Біографія

Юність

Йоган Маріус Ніколас Гестерс (нід. Johan Marius Nicolaas Heesters) народився у нідерландському Амерсфорті. Він був молодшим з чотирьох синів комерсанта Якобуса Гестерса і його дружини Гертруди, уродженої ван дер Говел. Першу освіту здобув у бізнес-школі. Про акторську кар'єру Йоганнес Гестерс почав замислюватися тільки в день свого шістнадцятиріччя 1919 року. Він вступив до школи драми, де вчився вокалу та драматичного мистецтва, після чого отримав ряд пропозицій роботи. 1921 року Йоганнес Гестерс дебютував на сцені. 1924 року зіграв роль другого плану у німому фільмі «Голландський цирк» режисера Тео Френкеля. У грудні 1927 Йоганнес Гестерс співав з у складі комедійної вокальної групи, до якої так і не був прийнятий. Кар'єра Йоганнеса Гестерса у Віденській опері почалася 1934 року в опереті Карла Міллекера «Жебрак студент».

Початок кар'єри

1936 року він переїхав до Берліна, де зіграв у декількох екранізаціях оперет та музичних фільмах. Молодий Йоганнес Гестерс, красень-брюнет, співав легку музику та легко отримав визнання. Берлінська публіка дала йому прізвисько «Йопі». Найзнаменитішою піснею Йоганнеса Гестерса став музичний номер виходу графа Данило «Зайду-но я в з оперети «Весела вдова» Франца Легара. Цей номер він виконував протягом 35 років (1600 разів) та відточив до найдрібніших подробиць.

Більшу частину своєї кар'єри Гестерс співпрацював з компанією «UFA». Останнім фільмом, у якому він знявся під час Другої світової війни, був фільм 1945 року . У повоєнний час Гестерс продовжив роботу у кіно — аж до 60-х років.

Йоганнес Гестерс у нацистської Німеччині

Йоганнес Гестерс часто піддається звинуваченням за зв'язки з нацистами у часи Третього рейху. Однак він не отримав громадянство Німеччини і не набув членства у НСДАП, a 1938 року виступав на нідерландській сцені разом з єврейськими втікачами. На концертах Йоганнеса Гестерса часто були присутні партійні бонзи та особисто Адольф Гітлер.

Після війни Йоганнес Гестерс свідчив, що він не цікавився політикою та думав тільки про добробут своєї родини 1976 року один нідерландський журналіст звинуватив Гестерса у тому, що 1941 року той відвідав концтабір Дахау та виступив перед членами СС. До цих звинувачень приєдналися і багато інших.

У своїх спогадах, що вийшли 1993 року, Гестерс писав:

У цей час росло невдоволення художників по щодо правлячого режиму. Було відомо, що колеги час від часу у покарання опинялися у концентраційному таборі Дахау, бо вони відкрито висловлювали своє обурення. Художники, слава Богу, завжди виходили на свободу, але те, що це взагалі було можливо, нас дуже сильно турбувало. Партійні працівники, звісно, дізналися про наші думки щодо таких покарань та придумали досить витончений захід: весь ансамбль вони запросили до табору на творчу зустріч. Про відмову не можна було навіть подумати, якщо ти сам не хотів в один чудовий день виявитися ув'язненим. Таке „запрошення“ було рівносильно наказу. Я працював у Мюнхені. Дахау розташований біля воріт у місто, ухилитися було неможливо. Крім того, що могли б подумати колеги, якби я, будучи голландцем, став шукати відмовки. Тож я поїхав разом з усіма.

Тобто він заперечував не відвідування табору, а концерт для есесівців. 2006 року його дружина знайшла пам'ятний альбом з 27 фотографіями. Хоча цей альбом зберігся повністю, у ньому немає жодного знімка Гестерса, що виступає перед есесівцями.

16 грудня 2008 року Йоганнес Гестерс висунув через суд звинувачення у наклепі публіцисту , який з посиланням на одного колишнього ув'язненого казав, що в концентраційному таборі Дахау Гестерс виступав перед членами СС. Суд відхилив звинувачення у наклепі. Посвячення в альбомі «Іншим артистам, які порадували нас у КЦ Дахау 21.5.1941» служить непрямим доказом виступу. Тож Фолькер Кюн міг і далі правити, що Гестерс виступав у Дахау перед есесівцями. Гестерс оскаржив це рішення суду. У квітні 2010 року сторони уклали мирову угоду. Кюн заявив, що не стане називати Гестерса брехуном, якщо той буде заперечувати виступ у концтаборі.

Після війни

Йоганнес Гестерс подовжив свою кар'єру й після війни. Він співав у Відні, Мюнхені та Берліні. 1953 року Отто Премінгер запросив його до Голлівуда на зйомки у фільмі . У 1960—1970-х роках Гестерс знімався у телевізійних фільмах та телешоу і грав на сцені. 1978 року вийшли його мемуари «Es kommt auf die Sekunde an».

1983 року він був запрошений на захід, присвячений 104-річчя .

1992 року Гестерс одружився з актрисою . З 1996 по літо 2002 року він грав разом зі своєю дружиною у п'єсі , написаній для нього особисто — «Поважний вік» і побував на гастролях в Австрії та Німеччині. 1996 року ця п'єса була екранізована. 1997 року Гестерс був включений до Книги рекордів Гіннесса як найстаріший діючий актор.

Останні проєкти

5 грудня 2003 року Йоганнес Гестерс відсвяткував свій сотий день народження. На честь цієї події він дав концерт «Легенді виповнюється 100» на німецькому телеканалі «ARD».

У вересні-жовтні 2003 року він виступив у театрі комедії «Їм-Марквардт» у поданні «Йоганнес Гестерс — вірність музиці», присвяченому його сторічного ювілею.

2005 року Гестерс разом з оркестром кіностудії Бабельсберг виступив солістом у концертному турне і дав концерти у семи великих містах. Тоді таки Йоганнес Гестерс дав концерт у , присвячений його 103-йому дню народження. Свій 104-й день народження Гестерс відзначив 5 грудня 2007 року в берлінському .

У середині лютого 2008 року Гестерс уперше зважився поїхати на свою батьківщину в Нідерланди, де знову відкинув звинувачення у співпраці з нацистами та відзначив свій 105-й день народження. До цього моменту минуло понад 40 років, відколи його вигнали зі сцени на одному з виступів у 1960 році.

У цьому ж році Гестерс дістав роль другого плану у фільмі Тіля Швайгера .

В останні роки Гестерс діяльконцертував далі, хоча майже зовсім осліп від глаукоми та і тому жив у Баварії, у гірському районі Штарнберг.

30 липня 2010 взяв участь ув музичній п'єсі «Острівна комедія, або Лісістрата та НАТО» (реж. Рольф Гохгут). Гестерс не співає, він говорить два невеликих монологу. Свій 107-й день народження Гестерс зазначив урочистою церемонією в одному з концертних залів Ерфурта.

17 грудня 2011 року Гестерс був госпіталізований в одну з клінік Штарнберг, де незабаром переніс інсульт. Там же, у переддень Різдва, він і помер у 108-річному віці. У нього залишилися дві дочки, п'ять онуків, одинадцять правнуків і три праправнуки.

Сім'я

1930 року Гестерс одружився з бельгійською актрисі , якій він був вірний до її смерті 1985 року. 1991 року він одружився вдруге. Його другою дружиною стала німецька актриса, художниця та фотограф , яка була молодша від чоловіка на 46 років.

У Гестерса залишилися дві дочки від першого шлюбу. Старша дочка — віденська піаністка, молодша — німецька актриса.

Дебати

Йоганнес Гестерс як людина, яка, незважаючи на свій вік і хворобу, все ще мала популярність у публіки та гастролювала по Німеччині, був запрошений на зйомки популярного нідерландського шоу . Під час програми журналіст запитав його, чи був Гітлер «хорошим мужиком» («Was Hitler een aardige man?»). На що Гестерс відповів, що «мало знав його, але мужиком він був, так». Дружина Гестерса, швидко поправила його, сказавши, що Адольф Гітлер найбільший злочинець людства. Йоганнес Гестерс відповів на це так:

Я знаю, мила. Але до мене він добре ставився.

Ця передача вийшла в ефір 4 грудня 2008 року та викликала великий суспільний резонанс.

13 грудня 2008 року Гестерс приніс вибачення за свої слова перед публікою на німецькому шоу . Він заявив, що сказав, за його висловом, «якусь дурість» або «щось жахливе» та додав: «Прошу вибачення за сказане».

Фільмографія

Всього Йоганнес Гестерс знявся у 77 фільмах, у жанрах: комедія, мюзикл, мелодрама.

1924: Cirque hollandais/ (Голландія)
1934: Bleeke Bet/ (Ко Монке) (Голландія)
1935: De vier mullers/ (Отто Мюллер) — головна роль (Нідерланди, Австрія)
1935: Alles für die Firma/ (Австрія)
1936: Die Leuchter des Kaisers/ (Великий князь Петро Олександрович) (Австрія)
1936: Der Bettelstudent/ (Симон Рімановікс) — головна роль (Німеччина)
1936: Das Hofkonzert/ (лейтенант Вальтер ван Арнегг) — головна роль (Німеччина)
1937: Gasparone/, D () (Німеччина)
1937: / (Курт ван Дерен) — головна роль (Німеччина)
1938: Nanon/ (з і ), D (Маркіз Шарль д'Обіньє) — головна роль (Німеччина)
1938: Das Abenteuer geht weiter/, D (Хайнц ван Зейла)
1938: Hallo Janine/ (з Марікою Рьокк), D (Граф Рене) — головна роль (Німеччина)
1939: Meine Tante-Deine Tante/, D
1939: Das Liebesschule/, D (Енріко Вілланова, тенор)
1940: Die lustigen Vagabunden/ (з , , , , , D (Вернер Шратт)
1940: Rosen in Tirol/ (з , , та ), D (Граф Герберт фон Вальдендорф)
1941: Immer nur… Du!/, D (Вілл Ноллерс)
1941: Jenny und der Herr im Frack/, D (Петер Хольм)
1941: Illusion/Ілюзія, D (Штефан фон Хольтенау)
1942: Karneval der Liebe/, D (Петер Хансен, тенор)
1943: Großstadtmelodie/, D (сам-себе)
1943: Es lebe die Liebe/, D (Манфред)
1944: Axel an der Himmelstür/D (Алекс)
1944: Glück bei Frauen/, D
1944: Es fing so harmlos an/D (Клеман Верне)
1944: Frech und verliebt/ (вийшов у 1948), D (Доктор Петер Шільд, інженер)
1946: Die Fledermaus/, D (Герберт Айзенштайн)
1946: XIV. Renée/Renée XIV. Der König streikt/, H
1947: Wiener Melodien/, A (Феррі ван дер Гевелс)
1950: Hochzeitsnacht im Paradies/, D (Пітер Гус)
1950: Wenn eine Frau liebt/, BRD
1950–1951: Professor Nachtfalter/BRD (Мартін Платт)
1951: Tanz ins Glück/, A
1951: Die Czardasfürstin/Королева чардашу, BRD
1952: Im weißen Rößl/ (з Марікою Рьокк), BRD (Леопольд)
1953: Liebeskrieg nach Noten, BRD
1953: Die geschiedene Frau/, BRD
1953: Die Jungfrau auf dem Dach/ (з та ), USA
1953: Schlagerparade/BRD
1953: Hab'ich nur deine Liebe/, A
1954: Stern von Rio/Stella di Rio/, BRD/I
1954: Gestatten, mein Name ist Cox/BRD
1956: Ein Herz und eine Seele/…und wer küßt mich/A (сам-себе)
1956: Heute heiratet mein Mann/ (з та , BRD (Роберт Петерсон)
1956: Opernball/ (з , ), A (Георг Даннхаузер)
1956: Bel ami. Der Frauenheld von Paris/, A
1957: Victor und Viktoria/, BRD (Жан Перро)
1957: Von allen geliebt/, BRD (Рудольф Авенаріус)
1958: Bühne frei für Marika!/, BRD (Міхаель Норман)
1958: Besuch aus heiterem Himmel/ Jetzt ist er da aus USA/BRD (Джон Ундерховер)
1959: Frau im bestem Mannesalter/, BRD
1959: Die unvollkommene Ehe/A
1960: Am grünen Strand der Spree/ (п'ята частина, з та ).
1961: Junge Leute brauchen Liebe/ (з , , , , Сента Бергер і ), A (Князь Шарль)
1961: Deutsche Schlagerfestspiele/, D (співак)
1971: Gastspiel/, D (Стівен Гілфорд)
1973: Paganini/, D (Князь Феліс)
1973: Hallo, Hotel Sacher…Portier!/ (друга серія)
1974: Treffpunkt Herz/, D (гість)
1980: Die Alter kommen/, D, A, Швейцарія
1980: Liebe bleibt nicht ohne Schmerzen/, A (оповідач)
1982: Sonny Boy/, D (Ал Левіс)
1984: Die schöne Wilhelmine/
1985: Отто-der Film/, BRD (Клошар)
1985: Wenn die kleinen Veilchen blühen/, A (Доктор Томас)
1991: Altes Herz wird normal jung/
1993: Zwei Münchner in Hamburg/, D (телесеріал) (Таддеус ван Даален)
1993: Geschichten aus der Heimat-Blattschuß, D
1994: Silent Love/, D-Kurzfilm (Скрипаль)
1995: Grandhotel/ (телесеріалZwei alte Hasen)
1996: Zurück ins Leben/ (телесеріалIn aller Freundschaft)
1999: Theater: Momo/ (Майстер Хору)
2008: 1 1/2 Ritter-Auf der Suche nach der reizenden Herzelinde/D
2008: Wege zum Glück/Дорога до щастя, D

Рік	Країна	Оригінальна назва	Російська назва	Режисер	Час	Жанр	Персонаж
1924	Нідерланди	Cirque Hollandais			95 хвилин
1934	Нідерланди	Bleeke Bet		, Ріхард Освальд	111 хвилин		Ко Моньє
1934	Австрія, Нідерланди	De vier Müllers			90 хвилин
1935	Австрія	Alles für die Firma			88 хвилин
1936	Австрія	Die Leuchter des Kaisers			91 хвилина		Великий князь Петро Олександрович
	Німеччина	Das Hofkonzert			85 хвилин		Вальтер ван Арнегг
	Німеччина	Der Bettelstudent			90 хвилин	Мюзикл	Симон Романович
1937	Німеччина	Wenn Frauen schweigen			78 хвилин		Курт ван Дорен

Хроніки

Рік	Отримати назва	Російська назва	Країна	Режисер	Жанр	Персонаж	Час
1959			Австрія		Документалістика	Йоханнес Гестерс

Дискографія

Альбоми

Рік	Оригінальна назва	Російська назва	Країна	Примітки
1965			Німеччина	німецькою мовою
2003			Німеччина	німецькою мовою

Пісні

Рік	Оригінальна назва	Російська назва	Країна	Примітки
1937			Німеччина	німецькою мовою
1939			Німеччина	німецькою мовою, з Марікою Рьокк
1941			Німеччина	німецькою мовою
1941			Німеччина	німецькою мовою
1949			Німеччина	німецькою мовою
1949			Німеччина	німецькою мовою
1998			Німеччина	німецькою мовою
2007		Покоління	Німеччина	німецькою мовою, з

Визнання

Нагороди та премії

Рік	Назва	Примітки
1964	Бембі
1967
1975		за багаторічну та видатну роботу в німецькому кіно
1982	Почесне членство
1983
1983	Почесне членство
1984
1987	Бембі
1990	Бембі
1993
1996	Глядацька берлінська Премія	Як самому популярному акторові 1995-96 років
1997	Бембі
1999
2000
2001		За його працю, в платині
2002		за його працю
1997	Бембі
1999
2001	Платинова	За його працю
2003	Бембі
2003		За його працю
2007	Бембі
2008	Бембі

Звання

Рік	Назва	Примітки
1997	Найстаріший діючий актор	Книга рекордів Гіннеса
2004	Почесне звання

Примітки

. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 13 травня 2014.
aeiou: Heesters, Johannes «Jopie» [ 6 грудня 2008 у Wayback Machine.], 29.11.08
Ellicott, Claire (18 лютого 2008). . London: The Independent. Архів оригіналу за 8 грудня 2008. Процитовано 28 липня 2008.
Ellicott, Claire (18 лютого 2008). . The Independent. Архів оригіналу за 8 грудня 2008. Процитовано 28 липня 2008.
Wolfgang Behrens (30 июля 2010 года). (нім.). Kritik und Presseschau auf nachtkritik.de. Архів оригіналу за 23 грудня 2011. Процитовано 29 квітня 2011.
Johannes-Heesters-Biografie [ 16 січня 2014 у Wayback Machine.], Who's Who Online-Lexikon
. BBC News. 17 лютого 2008. Архів оригіналу за 30 березня 2014. Процитовано 17 лютого 2008.
. Архів оригіналу за 15 лютого 2009. Процитовано 13 травня 2014.
Search — Global Edition — The New York Times
535 Голландському співакові не пробачили співпраці з нацистами — Радіо Свобода © 2010 RFE/RL, Inc^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Jopi Heesters | Mit 106 wieder auf der Bühne | Medien-Nachrichten | news.de (нім.). Mit 106 wieder auf der Bühne. 30 июля 2010 года. Архів оригіналу за 21 березня 2012. Процитовано 29 квітня 2011.
(нім.). Geburtstagsgala mit Johannes Heesters. декабрь 2010 года. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 29 квітня 2011.
«Johannes Heesters ist Tot», Berliner Morgenpost, 24 December 2011
Gayathri, Amrutha (26 December 2011). «Hitler's Favorite Actor Dead at 108» [ 15 липня 2012 у Wayback Machine.]. International Business Times.
. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 13 травня 2014.
. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 13 травня 2014.

Література

Симона Ретель, текст Беатріс Росс: «Йоганнес Гестерс, чарівність віку». Нюрнберг 1998.
Юрген Трімборн: «Йоганнес Гестерс, пан у фраку». Aufbau-Taschenbuchverlag Берлін 2003, .
Йоганнес Гестерс (з Віллібардом Езер) : «Es kommt auf die Sekunde an». Blanvalet-Verlag, Мюнхен, 1978,
Йоганнес Гестерс (з Віллібардом Езер) : «На щастя, я вже не молодий». Edition Ferency bei Bruckmann, Мюнхен 1993,
Йоганнес Гестерс, Беатріс Росс: «Йоганнес Гестерс. Коротко про те, як дожити до ста років». Langen/Müller-Verlag, 2003,
Урсула Меєр: «Йоганнес Гестерс». Verlag Ursula Meyer, 2003,
Інго Шівек: Йоганнес Гестерс: «Я — голландець»!; з: Інго Шівек: «Ти здивуєшся… Голландська артист в Німеччині». Agenda-Verlag, 2005, S. 15-49,
1994, Берлін: «Улюблене кіно, всі німецькі фільми з 1929 по 1945 рік», Гельга та Карлгайнц Вендтланд
2000, Берлін: «мова зірок німецького кіно», (Адольф Гайнцмайер та Берндт Шульц)
19 серпня 1942: «Світ кіно», № 31/32

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Йоганнес Гестерс

Йоганнес Гестерс на сайті IMDb (англ.)
Софія Корнієнко, інтерв'ю Йоганнеса Гестерса [ 19 вересня 2008 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 13 травня 2014.

[2] u: Heesters, Johannes «Jopie» [ 6 грудня 2008 у Wayback Machine.], 29.11.08

[3] Ellicott, Claire (18 лютого 2008). . London: The Independent. Архів оригіналу за 8 грудня 2008. Процитовано 28 липня 2008.

[4] Ellicott, Claire (18 лютого 2008). . The Independent. Архів оригіналу за 8 грудня 2008. Процитовано 28 липня 2008.

[nachtkritik-5] Wolfgang Behrens (30 июля 2010 года). (нім.). Kritik und Presseschau auf nachtkritik.de. Архів оригіналу за 23 грудня 2011. Процитовано 29 квітня 2011.

[6] Johannes-Heesters-Biografie [ 16 січня 2014 у Wayback Machine.], Who's Who Online-Lexikon

[BBC_News-7] . BBC News. 17 лютого 2008. Архів оригіналу за 30 березня 2014. Процитовано 17 лютого 2008.

[8] . Архів оригіналу за 15 лютого 2009. Процитовано 13 травня 2014.

[9] Search — Global Edition — The New York Times

[10] 535 Голландському співакові не пробачили співпраці з нацистами — Радіо Свобода © 2010 RFE/RL, Inc^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[11] Jopi Heesters | Mit 106 wieder auf der Bühne | Medien-Nachrichten | news.de (нім.). Mit 106 wieder auf der Bühne. 30 июля 2010 года. Архів оригіналу за 21 березня 2012. Процитовано 29 квітня 2011.

[12] (нім.). Geburtstagsgala mit Johannes Heesters. декабрь 2010 года. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 29 квітня 2011.

[13] «Johannes Heesters ist Tot», Berliner Morgenpost, 24 December 2011

[14] Gayathri, Amrutha (26 December 2011). «Hitler's Favorite Actor Dead at 108» [ 15 липня 2012 у Wayback Machine.]. International Business Times.

[15] . Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 13 травня 2014.

[16] . Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 13 травня 2014.