Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Зінаїда Волконська (уроджена Білосельська-Білозерська, 3 грудня (14 грудня), 1789, Турин — 24 січня (5 лютого) 1862, Рим) — російська княгиня, письменниця, поетеса, співачка і композиторка, господиня літературного салону, значна фігура російського культурного життя першої половини XIX століття.
| Зінаїда Волконська | |
|---|---|
| рос. Зинаида Александровна Волконская | |
 Портрет Зінаїди Волконської пензля Ореста Кіпренського, 1829 рік | |
| Ім'я при народженні | рос. Зинаида Александровна Белосельская |
| Народилася | 3 грудня 1789 Турин |
| Померла | 24 січня 1862 (72 роки) Рим ·пневмонія |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | Фрейліна, Господиня літературного салону і оперна співачка |
| Знання мов | російська |
| Батько | d |
| Мати | d |
| У шлюбі з | d |
| Діти | син Олександр (1811—1878) |
| |
Життєпис
Зінаїда Волконська народилася в 1782 році в Турині у старовинному боярському роду Білосельських-Білозерських. Її батько служив послом при дворі короля Сардинії Вітторіо Амедео Савойського III, був одним з найосвіченіших чоловіків епохи, дружив з Вольтером, був відомим колекціонером і входив в багато наукових товариств. Князя майже нічого не пов'язувало з Росією, окрім дипломатичної служби; він був гарячим прихильником західноєвропейської культури і не дуже добре володів російською мовою. Княжна Зінаїда успадкувала від батька любов до західноєвропейського мистецтва. Оскільки вона рано втратила матір, Зінаїду виховував батько, тому першими мовами, засвоєними княжною, були французька, англійська і італійська. Лише у 17 років вона вперше приїхала з батьком до Росії і оселилася в Петербурзі. Її батько помер, залишивши Зінаїду одну в країні, яка була для неї практично чужою.
Багата спадкоємиця, що славилася освіченістю і красою, Зінаїда Білосельська незабаром привернула до себе увагу ад'ютанта царя Олександра I — князя Микити Волконського. Вона одружилася з князем і увійшла до найближчого оточення імператора. Цар помітив Волконську і призначив фрейліною. Але придворне середовище не припало до смаку аристократці, зокрема через конкуренцію фрейлін.
Народження сина Олександра дозволило Волконській не брати участі в балах і безкінечних прийомах і звільнило її від духовно чужого їй середовища, хоча не позбавило від інших обов'язків. У 1813 році на прохання імператора княгиня Волконська виїхала зі свитою до Саксонії. Оскільки було небезпечно знаходитися поблизу місць битв, вона зупинилася в Празі, звідки листувалася з царем і отримувала інформацію про військові дії. Потім княгиня вирушила до Парижа, де зібралися переможці над Наполеоном: російський, австрійський і прусський монархи.
У 1817 році вона повернулася до Росії, вирішивши серйозно взятися за освіту свого сина Олександра. Княгиня Волконська стала шукати педагогів для хлопчика і в зв'язку з цим зблизилася з отцями-єзуїтами, у тому числі з отцем Домініком Шарлем Ніколем, визначним педагогом. Він довгий час жив в Петербурзі, де заснував відому школу. У ній отримували виховання і освіту діти Орлових, Бекендорфів, Наришкіних, Голіциних, Вяземських. Княгиня Волконська не хотіла віддавати сина в пансіон і вирішила сама зайнятися вихованням Олександра, найнявши для нього найкращих вчителів, рекомендованих отцем Ніколем.Останній розробив навіть спеціальну освітню програму, розраховану на 12 років. Вона включала три виміри: фізичне виховання, релігійне і інтелектуальне. Релігійне виховання полягало в молитвах, участі в богослужіннях, читанні Біблії і справах милосердя. Хлопчик повинен був щодня подавати милостиню. Ця програма слідувала католицьким принципам виховання, і тому не можна сказати, що вона була схвалена російською громадськістю. Інтелектуальна частина включала вивчення декількох іноземних мов, риторики, природних і гуманітарних наук, малювання, музики. І навіть основ військової справи.
Після смерті царя Олександра I, повстання декабристів і його придушення, суворість вироків нового монарха — Миколи I — стали глибоким потрясінням для княгині Волконської. Серед засуджених на 20 років каторги був і брат її чоловіка Сергій Волконський, за яким послідувала до Сибіру його дружина.
Мистецька діяльність
Музична кар'єра
В Парижі княгиня Волконська брала участь в численних концертах, де вражала аудиторію своїм вокалом. Княгиня супроводжувала царя до Відня і Парижу, де удосконалювала свій співочий талант, а також займалася сценічною майстерністю.
Літературні твори
У 1820 році всі єзуїти були вимушені покинути Росію, і контакти княгині з ними припинилися. У тому ж році і вона з сім'єю виїхала з Росії. Незадовго до від'їзду Волконська, яка і раніше обтяжувалася великосвітським життям, шукала самітності і зайнялася літературою. Її перша книга — «Чотири новели» — була опублікована французькою в Москві і мала стриманий успіх. У Римі княгиня відкрила в успадкованому від батька палаці художній салон. Через два роки княгиня повертається до Петербургу, а потім вирушає до Москви, де також влаштовує зустрічі в салоні — цього разу літературно-музичному. Слава про нього розійшлася всією Росією. У домі Волконської влаштовувалися концерти, дискусії, ставилися театральні вистави. Уся інтелектуальна еліта Москви бувала в цьому салоні. Його господиня відрізнялася гостинністю і простотою.
Католицьке місіонерство
Внаслідок глибокої духовнї кризи в 20-тих роках Волконська переходить із православ'я у католицтво, що багатьма тлумачилось як прояв ексцентричності. Проте, її найближчі розуміли, що це рішення — логічний наслідок і її західноєвропейського виховання, і тісних контактів з Товариством Ісуса. В ті часи перехід аристократії в католицтво не був чимось незвичайним, хоча і не діставав особливого схвалення в світському середовищі.
Микола I сприймав перехід в католицтво як державну зраду. Волконська не була звичайною підданою, і цар дозволив їй покинути країну, хоча й велів провести слідство у справі «збочення в католицтво» фрейліни свого попередника. Так в 1829 році Волконська знов опинилася в Римі, після чого не поверталася до Російської імперії. Серед гостей римського салону княгині був і Гоголь, що приїжджав туди з 1837 по 1839 рік. Волконська, намагаючись допомогти письменникові розібратися в його світоглядній кризі, організовувала у себе вдома дебати на релігійні і філософські теми. Але Гоголь не зважився на радикальний крок і в католицтво не перейшов.
У своєму оточенні княгиня Волконська була місіонеркою, щедро ділилася своєю вірою і хотіла бачити друзів в католицькій спільноті. Зусилля не залишилися безплідними — в Римі католицтво таємно прийняли деякі російські дипломати. Вілла Волконської в Римі стала центром поширення католицтва серед росіян, подібно до салону Софії Свєчіної в Парижі. Багато аристократів і діячів культури вважали своїм обов'язком відвідати будинки цих незвичайних жінок. Їх співвітчизники, які переходили до католицької віри, часто більше не виїжджали з Риму.
Незадовго до своєї смерті і князь Микита Волконський прийняв католицтво. За ним пішла і сестра Зінаїди Марія Магдалина. Лише син Олександр продовжував сповідувати православ'я, хоча і добре відносився до католицтва. Його мати усвідомлювала, що зміна сином віросповідання зашкодила б його дипломатичній кар'єрі. До того ж майно новонавернених конфіскувалося казною, і Волконська записала свої володіння на ім'я сина, щоб не позбутися коштів для існування.
Олександр Волконський, залишаючись православним, користувався великою пошаною католицької єрархії. Він сам з величезною симпатією відносився до Папи Пія IX і хотів налагодити відносини між Петербургом і Святим Престолом.
Смерть і пам'ять
Зусилля княгині Зінаїди Волконської зі збереження своїх володінь не увінчалися успіхом. Через погане управління маєтками доходи постійно скорочувалися, до того ж Волконська займалася активною благодійною діяльністю, жертвуючи значні суми на утримання церков, монастирів, допомагала численним жебракам, що практично оточили її будинок. В останні роки життя Волконська прийняла чернечі обітниці: вирішила повністю посвятити себе Богові, дотримуючись аскези, живучи в упокорюванні і допомагаючи нужденним.
Коли в 1862 році княгиня померла, говорили, що причиною смерті була сильна застуда через те, що вона віддала жебракові свій плащ.
Церква вшанувала пам'ять княгині Волконської надгробною плитою в храмі святого Вінсента, де покояться також останки її чоловіка Микити і сестри Марії Магдалини.
Примітки
- Смиренский Б. В. Волконская // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 1.
- Волконская З. А. Биографическая справка [ 16 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерала
- С.М Волконский.Мои воспоминания,Берлин, «Медный всадник», М, «Искусство»переиздание, 1992 (рос)
- Н.Г.Охотин,Волконская З.А.Русские писатели, 1800-1917,М, СЭ,1989, (рос)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zinayida Volkonska urodzhena Biloselska Bilozerska 3 grudnya 14 grudnya 1789 Turin 24 sichnya 5 lyutogo 1862 Rim rosijska knyaginya pismennicya poetesa spivachka i kompozitorka gospodinya literaturnogo salonu znachna figura rosijskogo kulturnogo zhittya pershoyi polovini XIX stolittya Zinayida Volkonskaros Zinaida Aleksandrovna VolkonskayaPortret Zinayidi Volkonskoyi penzlya Oresta Kiprenskogo 1829 rikIm ya pri narodzhenniros Zinaida Aleksandrovna BeloselskayaNarodilasya3 grudnya 1789 1789 12 03 TurinPomerla24 sichnya 1862 1862 01 24 72 roki Rim pnevmoniyaKrayina Rosijska imperiyaDiyalnistFrejlina Gospodinya literaturnogo salonu i operna spivachkaZnannya movrosijskaBatkodMatidU shlyubi zdDitisin Oleksandr 1811 1878 Mediafajli u VikishovishiZhittyepisPortret Zinayidi Volkonskoyi v molodi roki penzlya P Benvenuti Zinayida Volkonska narodilasya v 1782 roci v Turini u starovinnomu boyarskomu rodu Biloselskih Bilozerskih Yiyi batko sluzhiv poslom pri dvori korolya Sardiniyi Vittorio Amedeo Savojskogo III buv odnim z najosvichenishih cholovikiv epohi druzhiv z Volterom buv vidomim kolekcionerom i vhodiv v bagato naukovih tovaristv Knyazya majzhe nichogo ne pov yazuvalo z Rosiyeyu okrim diplomatichnoyi sluzhbi vin buv garyachim prihilnikom zahidnoyevropejskoyi kulturi i ne duzhe dobre volodiv rosijskoyu movoyu Knyazhna Zinayida uspadkuvala vid batka lyubov do zahidnoyevropejskogo mistectva Oskilki vona rano vtratila matir Zinayidu vihovuvav batko tomu pershimi movami zasvoyenimi knyazhnoyu buli francuzka anglijska i italijska Lishe u 17 rokiv vona vpershe priyihala z batkom do Rosiyi i oselilasya v Peterburzi Yiyi batko pomer zalishivshi Zinayidu odnu v krayini yaka bula dlya neyi praktichno chuzhoyu Bagata spadkoyemicya sho slavilasya osvichenistyu i krasoyu Zinayida Biloselska nezabarom privernula do sebe uvagu ad yutanta carya Oleksandra I knyazya Mikiti Volkonskogo Vona odruzhilasya z knyazem i uvijshla do najblizhchogo otochennya imperatora Car pomitiv Volkonsku i priznachiv frejlinoyu Ale pridvorne seredovishe ne pripalo do smaku aristokratci zokrema cherez konkurenciyu frejlin Narodzhennya sina Oleksandra dozvolilo Volkonskij ne brati uchasti v balah i bezkinechnih prijomah i zvilnilo yiyi vid duhovno chuzhogo yij seredovisha hocha ne pozbavilo vid inshih obov yazkiv U 1813 roci na prohannya imperatora knyaginya Volkonska viyihala zi svitoyu do Saksoniyi Oskilki bulo nebezpechno znahoditisya poblizu misc bitv vona zupinilasya v Prazi zvidki listuvalasya z carem i otrimuvala informaciyu pro vijskovi diyi Potim knyaginya virushila do Parizha de zibralisya peremozhci nad Napoleonom rosijskij avstrijskij i prusskij monarhi U 1817 roci vona povernulasya do Rosiyi virishivshi serjozno vzyatisya za osvitu svogo sina Oleksandra Knyaginya Volkonska stala shukati pedagogiv dlya hlopchika i v zv yazku z cim zblizilasya z otcyami yezuyitami u tomu chisli z otcem Dominikom Sharlem Nikolem viznachnim pedagogom Vin dovgij chas zhiv v Peterburzi de zasnuvav vidomu shkolu U nij otrimuvali vihovannya i osvitu diti Orlovih Bekendorfiv Narishkinih Golicinih Vyazemskih Knyaginya Volkonska ne hotila viddavati sina v pansion i virishila sama zajnyatisya vihovannyam Oleksandra najnyavshi dlya nogo najkrashih vchiteliv rekomendovanih otcem Nikolem Ostannij rozrobiv navit specialnu osvitnyu programu rozrahovanu na 12 rokiv Vona vklyuchala tri vimiri fizichne vihovannya religijne i intelektualne Religijne vihovannya polyagalo v molitvah uchasti v bogosluzhinnyah chitanni Bibliyi i spravah miloserdya Hlopchik povinen buv shodnya podavati milostinyu Cya programa sliduvala katolickim principam vihovannya i tomu ne mozhna skazati sho vona bula shvalena rosijskoyu gromadskistyu Intelektualna chastina vklyuchala vivchennya dekilkoh inozemnih mov ritoriki prirodnih i gumanitarnih nauk malyuvannya muziki I navit osnov vijskovoyi spravi Pislya smerti carya Oleksandra I povstannya dekabristiv i jogo pridushennya suvorist virokiv novogo monarha Mikoli I stali glibokim potryasinnyam dlya knyagini Volkonskoyi Sered zasudzhenih na 20 rokiv katorgi buv i brat yiyi cholovika Sergij Volkonskij za yakim posliduvala do Sibiru jogo druzhina Mistecka diyalnistMuzichna kar yera V Parizhi knyaginya Volkonska brala uchast v chislennih koncertah de vrazhala auditoriyu svoyim vokalom Knyaginya suprovodzhuvala carya do Vidnya i Parizhu de udoskonalyuvala svij spivochij talant a takozh zajmalasya scenichnoyu majsternistyu Literaturni tvori U 1820 roci vsi yezuyiti buli vimusheni pokinuti Rosiyu i kontakti knyagini z nimi pripinilisya U tomu zh roci i vona z sim yeyu viyihala z Rosiyi Nezadovgo do vid yizdu Volkonska yaka i ranishe obtyazhuvalasya velikosvitskim zhittyam shukala samitnosti i zajnyalasya literaturoyu Yiyi persha kniga Chotiri noveli bula opublikovana francuzkoyu v Moskvi i mala strimanij uspih U Rimi knyaginya vidkrila v uspadkovanomu vid batka palaci hudozhnij salon Cherez dva roki knyaginya povertayetsya do Peterburgu a potim virushaye do Moskvi de takozh vlashtovuye zustrichi v saloni cogo razu literaturno muzichnomu Slava pro nogo rozijshlasya vsiyeyu Rosiyeyu U domi Volkonskoyi vlashtovuvalisya koncerti diskusiyi stavilisya teatralni vistavi Usya intelektualna elita Moskvi buvala v comu saloni Jogo gospodinya vidriznyalasya gostinnistyu i prostotoyu Katolicke misionerstvoVnaslidok glibokoyi duhovnyi krizi v 20 tih rokah Volkonska perehodit iz pravoslav ya u katolictvo sho bagatma tlumachilos yak proyav ekscentrichnosti Prote yiyi najblizhchi rozumili sho ce rishennya logichnij naslidok i yiyi zahidnoyevropejskogo vihovannya i tisnih kontaktiv z Tovaristvom Isusa V ti chasi perehid aristokratiyi v katolictvo ne buv chimos nezvichajnim hocha i ne distavav osoblivogo shvalennya v svitskomu seredovishi Mikola I sprijmav perehid v katolictvo yak derzhavnu zradu Volkonska ne bula zvichajnoyu piddanoyu i car dozvoliv yij pokinuti krayinu hocha j veliv provesti slidstvo u spravi zbochennya v katolictvo frejlini svogo poperednika Tak v 1829 roci Volkonska znov opinilasya v Rimi pislya chogo ne povertalasya do Rosijskoyi imperiyi Sered gostej rimskogo salonu knyagini buv i Gogol sho priyizhdzhav tudi z 1837 po 1839 rik Volkonska namagayuchis dopomogti pismennikovi rozibratisya v jogo svitoglyadnij krizi organizovuvala u sebe vdoma debati na religijni i filosofski temi Ale Gogol ne zvazhivsya na radikalnij krok i v katolictvo ne perejshov U svoyemu otochenni knyaginya Volkonska bula misionerkoyu shedro dililasya svoyeyu viroyu i hotila bachiti druziv v katolickij spilnoti Zusillya ne zalishilisya bezplidnimi v Rimi katolictvo tayemno prijnyali deyaki rosijski diplomati Villa Volkonskoyi v Rimi stala centrom poshirennya katolictva sered rosiyan podibno do salonu Sofiyi Svyechinoyi v Parizhi Bagato aristokrativ i diyachiv kulturi vvazhali svoyim obov yazkom vidvidati budinki cih nezvichajnih zhinok Yih spivvitchizniki yaki perehodili do katolickoyi viri chasto bilshe ne viyizhdzhali z Rimu Nezadovgo do svoyeyi smerti i knyaz Mikita Volkonskij prijnyav katolictvo Za nim pishla i sestra Zinayidi Mariya Magdalina Lishe sin Oleksandr prodovzhuvav spoviduvati pravoslav ya hocha i dobre vidnosivsya do katolictva Jogo mati usvidomlyuvala sho zmina sinom virospovidannya zashkodila b jogo diplomatichnij kar yeri Do togo zh majno novonavernenih konfiskuvalosya kaznoyu i Volkonska zapisala svoyi volodinnya na im ya sina shob ne pozbutisya koshtiv dlya isnuvannya Oleksandr Volkonskij zalishayuchis pravoslavnim koristuvavsya velikoyu poshanoyu katolickoyi yerarhiyi Vin sam z velicheznoyu simpatiyeyu vidnosivsya do Papi Piya IX i hotiv nalagoditi vidnosini mizh Peterburgom i Svyatim Prestolom Smert i pam yatZusillya knyagini Zinayidi Volkonskoyi zi zberezhennya svoyih volodin ne uvinchalisya uspihom Cherez pogane upravlinnya mayetkami dohodi postijno skorochuvalisya do togo zh Volkonska zajmalasya aktivnoyu blagodijnoyu diyalnistyu zhertvuyuchi znachni sumi na utrimannya cerkov monastiriv dopomagala chislennim zhebrakam sho praktichno otochili yiyi budinok V ostanni roki zhittya Volkonska prijnyala chernechi obitnici virishila povnistyu posvyatiti sebe Bogovi dotrimuyuchis askezi zhivuchi v upokoryuvanni i dopomagayuchi nuzhdennim Koli v 1862 roci knyaginya pomerla govorili sho prichinoyu smerti bula silna zastuda cherez te sho vona viddala zhebrakovi svij plash Cerkva vshanuvala pam yat knyagini Volkonskoyi nadgrobnoyu plitoyu v hrami svyatogo Vinsenta de pokoyatsya takozh ostanki yiyi cholovika Mikiti i sestri Mariyi Magdalini PrimitkiSmirenskij B V Volkonskaya Kratkaya literaturnaya enciklopediya Moskva Sovetskaya enciklopediya 1962 T 1 d Track Q649d Track Q4239850d Track Q24258969d Track Q56487667d Track Q56487052 Volkonskaya Z A Biograficheskaya spravka 16 grudnya 2014 u Wayback Machine ros DzheralaS M Volkonskij Moi vospominaniya Berlin Mednyj vsadnik M Iskusstvo pereizdanie 1992 ros N G Ohotin Volkonskaya Z A Russkie pisateli 1800 1917 M SE 1989 ros