Зиґмунт Клеменсевич

Зиґмунт Александер Клеменсевич (пол. Zygmunt Aleksander Klemensiewicz; 24 квітня 1886, Краків, Австро-Угорщина — 25 березня 1963, Гливиці, Польща) — польський фізико-хімік. Доктор філософії (1908), габілітований доктор (1912), професор (1920) Львівського університету. Професор та завідувач кафедри фізики Львівської політехніки (1924—1939). Завідувач кафедри ядерної фізики Сілезької політехніки.

Зиґмунт Александер Клеменсевич
Zygmunt Aleksander Klemensiewicz
Народився	24 квітня 1886(1886-04-24) Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер	25 березня 1963(1963-03-25) (76 років) Гливиці
Країна	Австро-Угорщина  Польща
Національність	поляк
Діяльність	фізик, хімік
Alma mater	Львівський університет,
Галузь	хімія, фізика
Заклад	Львівський університет, Львівська політехніка, Польський коледж Лондонського університету, Сілезька політехніка
Посада	професор Львівського університету, професор Львівської політехніки, декан Польського коледжу Лондонського університету, професор Сілезької політехніки
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор філософії
Членство	Польське наукове товариство у Львові ^d
Батько	Роберт Клеменсевич
Мати	Марія Юзефа з Рейхманів Клеменсевич
У шлюбі з	Стефанія Клеменсевич (Венєвська)
Зиґмунт Клеменсевич у Вікісховищі

Життєпис

Народився 24 квітня 1886 року у Кракові в родині вчителя історії та географії, директора гімназії Роберта Клеменсевича та Марії Юзефи з Рейхманів. Від 1892 року разом з батьками мешкав у Львові. Навчався у 5-й цісарсько-королівській гімназії імені гетьмана Станіслава Жолкевського, що розташовувалася на вул. Кушевича у Львові (нині — львівська філія Київського національного університету культури і мистецтв), де 1904 року з відзнакою склав іспит та отримав атестат зрілості. Під час навчання у гімназії його однокласниками були Станіслав Лемпицький, Маврицій Шлаффенберг.

У липні 1908 року захистив дисертацію на тему: «Сурми хлорид як іонізуючий розчинник» (пол. «Chlorek antymonowy jako rozczynnik jonizujący»; керівник — професор Львівського університету Станіслав Толочко) на отримання наукового ступеню — доктор філософії. Того ж року, як стипендіат Національного відділу, виїхав на стажування у Політехнічному інституті (м. Карлсруе, Німеччина), яке проходив впродовж 1908—1911 років у лабораторії професора Фріца Габера.

Тоді його зацікавила інша область наукових досліджень — електропровідність у газах. Працюючи у Карлсруе, він спільно з Габером у 1908 році розробив перший скляний електрод, який використовувався без змін протягом десятиліть. Через рік вони опублікували статтю з описом електрода.

1912 року отримав науковий ступінь габілітований доктор у львівському університеті і став доцентом цього університету. У 1913 році він отримав грант від Фонду Карнегі-Кюрі на поїздку до Радієвого інституту в Парижі, де працював до початку першої світової війни під керівництвом Марії Склодовської-Кюрі. Там він ознайомився з секретами та технікою вимірювань радіоактивності.

Під час війни працював асистентом в інституті Пастера у Парижі, згодом — технічним керівником фабрики з виробництва ліків від сифілісу — сальварсану. У 1919—1920 навчальному році викладав у 3-й Державній гімназії імені короля Стефана Баторія у Львові (нині — науково-дослідний інститут НУ «Львівська Політехніка» на (вул. Князя Романа), 5).

У 1919—1924 роках був професором кафедри загальної і неорганічної неорганічної хімії і фізики Львівського університету. У 1920—1940 роках — професор фізичної хімії та електроніки Львівської політехніки, був членом польського Політехнічного товариства у Львові. Мешкав у Львові на вул. Мурарській (нині — вул. Єфремова), 31.

Після початку другої світової війна та радянського вторгнення до Польщі був заарештований НКВС 19 березня 1940 року у Новоселиці, що поблизу Долини. Перебував у сколівській, згодом Стрийській в'язницях, з березня 1940 року — у Харкові, з вересня 1940 року — у Старобільську, де був засуджений у жовтні 1940 року на покарання у вигляді 5 років таборів.

Його вивезли до Казахстану, де у 1940—1942 роках відбував покарання. Після підписання угоди Сікорського-Майського 30 липня 1941 року, за яким Радянський уряд надав амністію всім польським громадянам, які перебували на той час в ув'язненні на радянській території, у тому числі, й військовополоненим. 28 серпня 1942 року Зиґмунт Клеменсевич був звільнений з табору та у складі армії Владислава Андерса евакуйований до Ірану. Через Єгипет дістався до Великої Британії, де перебував у 1944—1956 роках. В еміграції, член-засновник Польського наукового товариства за кордоном. Засновник та завідувач кафедри фізики, декан Польського коледжу Лондонського університету. Після повернення до Польщі 22 квітня 1956 року він був професором та завідувачем кафедри ядерної фізики Сілезької політехніки у Гливиці до виходу на пенсію у 1960 році.

Він був затятим альпіністом. Займався лижами — був досвідченим туристом-лижником. Він також займався фотографією, зокрема гірською, якій присвятив один розділ свого підручника «Zasady taternictwa». У міжвоєнний період був віце-президентом Польської лижної асоціації (пол. PZN).

Помер 25 березня 1963 року у Гливиці, похований Раковицькому цвинтарі у Кракові. Його дружина Стефанія, уроджена Венєвська померла 2 березня 1975 року у Кракові.

Наукові дослідження

Фізична хімія, радіоактивність, кінетична теорія матерії і термодинаміки, електрохімічні властивості радію і торію, колоїдні властивості водних розчинів сальварсану, хімічні реакції в газових середовищах. У 1909 році, спільно з Фріцем Габером, сконструював скляний електрод.

Праці

Зиґмунт Клеменсевич є автором низки наукових праць, зокрема:

• 1909 — «Fritz Haber und Zygmunt Klemensiewicz Über elektrische Phasengrenzkräft. Zeitschrift für Physikalische Chemie» (співавтор Фріц Габер);
• 1913 — «Zasady taternictwa» — перший польський підручник з альпінізму;
• 1914 — «Sur les propriétés électrochimiques du radium B et du thorium B»;
• 1927 — «Podstawy pojęciowe statystyki fizycznej»;
• 1952 — «A system of energetics».

Примітки

1. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. V Gimnazyum we Lwowie za rok szkolny 1902 [ 1 листопада 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów: nakładem Funduszu Naukowego, 1902. — S. 85. (пол.)
2. Kronika. Egzamin dojrzałości [ 1 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Kurjer Lwowski. — Nr 176. — 1904. — 26 czerwca. — S. 2. (пол.)
3. Jan Draus Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie 1918-1946. Portret kresowej uczelni. — Kraków: Księgarnia Akademicka, 2007. — S. 105. — . (пол.)
4. Zygmunt Bodnar Zygmunt Klemensiewicz (1886—1963) [ 1 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Postępy Fizyki. — nr 15. — 1964. — S. 3—10. (пол.)
5. Sprawozdanie Dyrekcji Państw. Gimnazjum III. im. Króla Stefana Batorego we Lwowie za rok szk. 1927/28. Z uwzględnieniem Dziesięciolecia 1918—1928 [ 1 листопада 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1928. — S. 18. (пол.)
6. Sprawy Towarzystwa [ 1 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Czasopismo Techniczne. — R. 54. — Nr 15. — Lwow, Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1936. — 10 sierpnia. — S. 268. (пол.)
7. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913 [ 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — S. 199. (пол.)

Джерела

• Є. І. Гладишевський Клеменсевич Зиґмунт [ 1 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — .
• Деркач Ф. А., Марченко М. Г. Про розвиток хімії у Львівському університеті в радянський період // Вісник Львівського університету. — Серія хімічна. — 1967. — Вип. 9.

Посилання

• Кафедра фізики. Історія. imfn.lviv.ua. оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
• Андрій Пелещишин (8 квітня 2011). Марія Склодовська-Кюрі у Львівській політехніці. nauka-online.org. Українська Наукова Інтернет-Спільнота. оригіналу за 11 квітня 2011. Процитовано 1 листопада 2021.
• PH-метр порівняно з PH-папером. westendchronicle.com. оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.