Зимня Валентина Іванівна

Валенти́на Іва́нівна Зи́мня (14 січня 1928, село Вишнівчик, нині Кам'янець-Подільського району Хмельницької області — 18 липня 2019, Київ, Україна) — українська актриса, театральний педагог. Народна артистка України (1998). Професор кафедри Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.

Зимня Валентина Іванівна
Зображення
Народилася	14 січня 1928(1928-01-14) Вишнівчик, СРСР
Померла	18 липня 2019(2019-07-18)^[1] (91 рік) Київ, Україна
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	акторка
Роки діяльності	з 1950
IMDb	nm0956891
Нагороди та премії
Орден княгині Ольги І ступеня Орден княгині Ольги ІІ ступеня Орден княгині Ольги ІІІ ступеня Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зимня.

Життєпис

Могила Валентини Зимньої, Байкове кладовище

1950 року закінчила Київський театральний інститут. З 1969 року його викладач (професор із 1991 року). Серед учнів — Володимир Абазопуло, Вовкун Василь, Середа Андрій, Капінос Інна, Жирко Тарас, Санін Олесь, Стригун Назар, Мага Петро, Орліченко Світлана, Єгорова Сніжана, Нищук Євген, Ребрик Ліліана, Анатолій Гнатюк, Сергій Калантай,Тарас Цимбалюк.

У 1950—1969 роках — актриса Чернівецького українського музично-драматичного театру.

Померла на 92-му році життя 18 липня 2019 року у Києві. Похована на Байковому кладовищі (ділянка № 33, 50°25′03″ пн. ш. 30°30′07″ сх. д. / 50.417611° пн. ш. 30.5019972° сх. д. / 50.417611; 30.5019972).

Ролі та вистави

• Тетяна («У неділю рано зілля копала» за Ольгою Кобилянською).
• Анна («Земля» за Ольгою Кобилянською).
• Санда («Вовчиха» за Ольгою Кобилянською).
• Леся («Леся» Андрієвич).
• Катрина («Матінка Кураж і її діти» Брехта).

На сцені навчального театру-студії Київського театрального інституту поставила:

• «Через честь» О. Ширван-заде (1976),
• «Іменем землі і сонця» І. Друце (1980),
• «Безталанна» Івана Карпенка-Карого (1980),
• «Чотири краплі» Віктора Розова (1984),
• «Гніздо глухаря» Віктора Розова (1988),
• «На перші гулі» Степана Васильченка (1993).

Відзнаки

• 2012 — Лауреат Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Знакова постать»
• 2016 — Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України»

Примітки

1. https://glavcom.ua/news/pishla-z-zhittya-narodna-artistka-ukrajini-valentina-zimnya--611078.html
2. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
3. . Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 19 липня 2019.

Джерела

• Некролог-Біографія на Сайті Національного університету театру, кіно і телебачення 19.7.2019 [ 19 липня 2019 у Wayback Machine.]

Посилання

• «Не можу сказати, що життя було раєм. Ні… В кого воно ідеальне?» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Україна молода
• Слава й «Тінь» Валентини Зимньої [ 7 листопада 2007 у Wayback Machine.]

Література

• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — . — С. 262—263.