Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Зиґмунт Фелікс Люба-Радзимінський (пол. Zygmunt Feliks Radzimiński-Luba; 2 квітня 1843, Шимківці — 12 жовтня 1928, Львів) — польський історик, археолог, генеалог та геральдик.
| Зиґмунт Фелікс Радзимінський | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 2 квітня 1843 Шимківці | |||
| Помер | 12 жовтня 1928 (85 років) Львів | |||
| Поховання | Личаківське кладовище | |||
| Країна |  Російська імперія →  Польща | |||
| Діяльність | історик, геральдист, археолог, генеалог | |||
| Alma mater | Київський університет | |||
| Галузь | археологія | |||
| Рід | Q63532461? | |||
| Нагороди |
| |||
 Зиґмунт Радзимінський у Вікісховищі | ||||
Біографія
Виховувався матір'ю та вітчимом Сигізмундом Малаховським та дядьком Вінцетієм Радзимінським, заславським підкоморієм. У 1859 р. розпочав навчання у Київському університеті, спочатку на фізико-математичному відділі, а потім — на юридичному. У травні 1862 р. перервав навчання. Невдовзі одружився з сімнадцятирічною Анжелою Сосновською, дочкою Яна, маршалка Заславського повіту, та поселився у Завадинцях над Горинню, у маєту, успадкованому від Вінцентія Радзимінського.
21 квітня 1876 р. обраний депутатом Волинського дворянського зібрання в Житомирі від Острозького повіту. З 1876 р. часто приїжджав до Кракова, де вчилися його дочки, і використовував своє перебування там для відвідування лекцій відомих учених філософського відділу університету.
У 1878 р. був вибраний почесним мировим суддею Крем'янецького округу, в 1879 р. — головою з'їздів мирських суддів цього самого округу. 1884 р. мав непорозуміння з російською владою, публічно висловлюючись, зокрема, з єврейського питання, у зв'язку з чим склав з себе повноваження голови з'їзду мирових суддів. Осів у Сивках, де займався господарством та громадською діяльністю (зокрема, у Волинському статистичному комітеті).
У 1904 р. переїхав до Львова, ставши однією з характеристичних постатей львівського наукового середовища. Тут збудував на вул. 29 Листопада,92 віллу «Люба», до якої перевіз частину своєї бібліотеки та архіву. Мешкаючи у Львові, брав участь у роботі земських установ Заславського повіту як його обраний віце-президент та член багатьох комісій. За свою суспільну діяльність отримав титул державного радника та був нагороджений командорським хрестом ордена Св. Станіслава та орденами Св. Анни ІІІ класу і Св. Володимира IV класу.
Був членом-кореспондентом Московського археологічного товариства (1878), членом археологічної (1878), антропологічної (1878), історичної (1883) комісій , членом історичного товариства «Нестора-літописця» у Києві (1879), членом-кореспондентом Геральдично-генеалогічної академії у Пізі (1880), дійсним членом Історичного товариства у Петербурзі (1893), членом-засновником Товариства дослідників Волині (1990) та членом Товариства старожитностей та мистецтва у Києві (1901). У травні 1917 р. став членом-кореспондентом Історико-філософського відділу Польської Академії мистецтв. Був одним із засновників Геральдичного товариства у Львові (1908), а з 1911 р. — його президентом. У 1925 р. отримав почесне членство Польського туристичного товариства.
Похований на полі № 3 Личаківського кладовища у Львові.
Наукова діяльність
Ще будучи студентом Київського університету у 1862 р. публікує у варшавському «Ілюстрованому тижневику» статтю, присвячену середньовічному Острогу. Під час перебування у Львові на рубежі 1863—1864 рр. нав'язує тісні контакти з місцевим науковим осередком (Вінцентій Поль, Август Бельовський, ). Заступник куратора Національного закладу ім. Оссолінських Маврицій Дідушицький тоді ж залучив його до співпраці з цією інституцією. Контакт з науковою елітою та Оссолінеумом вплинув на його історичні дослідження. Повернувшись на Волинь, до Завадинців, у вільний від роботи час досліджував та впорядковував багаті родинні архіви, займався генеалогією, геральдикою та археологією. Річне перебування у Кракові у 1868—1869 рр. використав для нав'язування контактів з професорами місцевого університету — Йозефом Кремером і Йозефем Меєром. Познайомився також з Сигізмундом Глогером, спільно з яким у 1876 р. провів археологічні розкопки курганів Волині, а також у своїх маєтках Сивки та Радзимін. Генеалогічно-геральдичні захоплення втілив у підготовлений з його ініціативи російською мовою «Алфавітний перелік справ волинського дворянського депутатського зібрання», що охоплював близько 2000 прізвищ волинських дворян, які виводили своє шляхетство, починаючи з 1801 р.
1878 р. разом з Теодором Зємецьким та Міхалом Хилінським заснував «Dwutygodnik Naukowy, poświęcony archeologii, historii i lingwistyce» (Краків, 1878—1879), до якого писав статті. Одночасно спільно з родичем Вацлавом Руліковським працював над видання, присвяченим князям та шляхті Правобережної України (неповний том 1 виданий авторами у Кракові 1880 р.). Результатом співпраці Радзимінського з Руліковським був також рукописний Гербівник у 4 т., що включав матеріали до історії шляхетських родин. Його активно використовував у своєму Гербовнику Адам Бонецький. Незважаючи на завантаженість громадською роботою у 1880 р. брав участь у І з'їзді польських істориків, 1883 р. вивозив свої збірки на виставку, присвячену королю Яну ІІІ.
Вершиною наукової діяльність Сигізмунда Радзимінського є участь в укладанні славнозвісного збірника документів «Archiwum książąt Łubartowiczów-Sanguszków w Sławucie» у 7 т. (Львів, 1887—1910). Роботу цю він розпочав спільно з Петро Скобельським та Б. Горчаком на прохання князя Романа Санґушка. Радзимінський працював лише над першими двома томами видання та над двома останніми. Видання включало у себе понад 2000 документів латинською та давньоукраїнською мовами від кінця XIII ст. до 1577 р.. Вона ж сприяла тому, що С. Радзимінський розпочав роботу над монографією про князів Санґушків, яку видав у 3-х томах у Львові протягом 1906—1911 рр. У цій роботі, написаній на основі Литовської метрики, документів з віленських, київських та окремих родових архівів, подано життєписи нащадків Любарта-Федора Ольгердовича, а також князів Кобринських, Краснічинських, Санґушків на Ратні і Коширі, а також їх несухоїзького відгалуження. За допомогою до того невідомих науці джерел, відрізнив трьох одночасних князів Федорів: Федора Ольгердовича (брата Ягайла), Федора Любартовича та Федюшка на Володимирі.
Нагороди
Праці
- Люба-Радзиминский С. В. Памятники каменного века части Западной Волыни // Труды ІХ Археологического съезда. — Москва, 1897. — Т. 1. — С. 79-82. (рос.)
- Luba-Radziminski Z. Wiadomosc o nowych wykopaliskach w powicie Ostrogskim na Wolyńiu // Zbior wiadomosci do antropologii krajowej. — Kraków, 1878. — T. 2. — S. 73-74. (пол.)
Джерела та література
- Ісаєвич Я. Д. Радзимінський Люба Зигмунд [ 27 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 108. — .
- Терський С. Історія археологічних досліджень та історичного краєзнавства Волині. — Львів : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010. — С. 174—176.
- Sochaniewicz K. Ś.p. Zygmunt Luba Radzimiński. Prezes Honorowy Polskiego Towarzystwa Heraldycznego. — Kraków: Polskie Towarzystwo Heraldyczne, 1930. — 18 s. ; 30 cm. Odbitka: Rocznik Polskie Towarzystwo Heraldyczne we Lwowie. T. 9 R. 1928—1929 [druk.: 1930], s. 301—312 (Bibliografia prac ś.p. Z. L. Radzimińskiego), s. 312—318 [ 1 січня 2022 у Wayback Machine.]; toż.: Kwartalnik Historyczny, 1929, s. 182—192, s. 182—192. [T. 2, Wiad. Hist.]
- Kuczyńska S. K. Luba-Radziminski Zygmunt // Polski Słownik Biograficzny. — T. 35. — S. 108—110. (пол.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Radziminskij Zigmunt Feliks Lyuba Radziminskij pol Zygmunt Feliks Radziminski Luba 2 kvitnya 1843 Shimkivci 12 zhovtnya 1928 Lviv polskij istorik arheolog genealog ta geraldik Zigmunt Feliks RadziminskijNarodivsya2 kvitnya 1843 1843 04 02 ShimkivciPomer12 zhovtnya 1928 1928 10 12 85 rokiv LvivPohovannyaLichakivske kladovisheKrayinaRosijska imperiya PolshaDiyalnististorik geraldist arheolog genealogAlma materKiyivskij universitetGaluzarheologiyaRidQ63532461 NagorodiOrden Svyatogo Stanislava Orden Svyatoyi Anni 3 stupenyaOrden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Zigmunt Radziminskij u VikishovishiBiografiyaVihovuvavsya matir yu ta vitchimom Sigizmundom Malahovskim ta dyadkom Vincetiyem Radziminskim zaslavskim pidkomoriyem U 1859 r rozpochav navchannya u Kiyivskomu universiteti spochatku na fiziko matematichnomu viddili a potim na yuridichnomu U travni 1862 r perervav navchannya Nevdovzi odruzhivsya z simnadcyatirichnoyu Anzheloyu Sosnovskoyu dochkoyu Yana marshalka Zaslavskogo povitu ta poselivsya u Zavadincyah nad Gorinnyu u mayetu uspadkovanomu vid Vincentiya Radziminskogo 21 kvitnya 1876 r obranij deputatom Volinskogo dvoryanskogo zibrannya v Zhitomiri vid Ostrozkogo povitu Z 1876 r chasto priyizhdzhav do Krakova de vchilisya jogo dochki i vikoristovuvav svoye perebuvannya tam dlya vidviduvannya lekcij vidomih uchenih filosofskogo viddilu universitetu U 1878 r buv vibranij pochesnim mirovim suddeyu Krem yaneckogo okrugu v 1879 r golovoyu z yizdiv mirskih suddiv cogo samogo okrugu 1884 r mav neporozuminnya z rosijskoyu vladoyu publichno vislovlyuyuchis zokrema z yevrejskogo pitannya u zv yazku z chim sklav z sebe povnovazhennya golovi z yizdu mirovih suddiv Osiv u Sivkah de zajmavsya gospodarstvom ta gromadskoyu diyalnistyu zokrema u Volinskomu statistichnomu komiteti U 1904 r pereyihav do Lvova stavshi odniyeyu z harakteristichnih postatej lvivskogo naukovogo seredovisha Tut zbuduvav na vul 29 Listopada 92 villu Lyuba do yakoyi pereviz chastinu svoyeyi biblioteki ta arhivu Meshkayuchi u Lvovi brav uchast u roboti zemskih ustanov Zaslavskogo povitu yak jogo obranij vice prezident ta chlen bagatoh komisij Za svoyu suspilnu diyalnist otrimav titul derzhavnogo radnika ta buv nagorodzhenij komandorskim hrestom ordena Sv Stanislava ta ordenami Sv Anni III klasu i Sv Volodimira IV klasu Buv chlenom korespondentom Moskovskogo arheologichnogo tovaristva 1878 chlenom arheologichnoyi 1878 antropologichnoyi 1878 istorichnoyi 1883 komisij chlenom istorichnogo tovaristva Nestora litopiscya u Kiyevi 1879 chlenom korespondentom Geraldichno genealogichnoyi akademiyi u Pizi 1880 dijsnim chlenom Istorichnogo tovaristva u Peterburzi 1893 chlenom zasnovnikom Tovaristva doslidnikiv Volini 1990 ta chlenom Tovaristva starozhitnostej ta mistectva u Kiyevi 1901 U travni 1917 r stav chlenom korespondentom Istoriko filosofskogo viddilu Polskoyi Akademiyi mistectv Buv odnim iz zasnovnikiv Geraldichnogo tovaristva u Lvovi 1908 a z 1911 r jogo prezidentom U 1925 r otrimav pochesne chlenstvo Polskogo turistichnogo tovaristva Pohovanij na poli 3 Lichakivskogo kladovisha u Lvovi Naukova diyalnistTitulnij arkush 2 t vidannya Arhiv Lyubartovichiv Sangushkiv v Slavuti 1888 r She buduchi studentom Kiyivskogo universitetu u 1862 r publikuye u varshavskomu Ilyustrovanomu tizhneviku stattyu prisvyachenu serednovichnomu Ostrogu Pid chas perebuvannya u Lvovi na rubezhi 1863 1864 rr nav yazuye tisni kontakti z miscevim naukovim oseredkom Vincentij Pol Avgust Belovskij Zastupnik kuratora Nacionalnogo zakladu im Ossolinskih Mavricij Didushickij todi zh zaluchiv jogo do spivpraci z ciyeyu instituciyeyu Kontakt z naukovoyu elitoyu ta Ossolineumom vplinuv na jogo istorichni doslidzhennya Povernuvshis na Volin do Zavadinciv u vilnij vid roboti chas doslidzhuvav ta vporyadkovuvav bagati rodinni arhivi zajmavsya genealogiyeyu geraldikoyu ta arheologiyeyu Richne perebuvannya u Krakovi u 1868 1869 rr vikoristav dlya nav yazuvannya kontaktiv z profesorami miscevogo universitetu Jozefom Kremerom i Jozefem Meyerom Poznajomivsya takozh z Sigizmundom Glogerom spilno z yakim u 1876 r proviv arheologichni rozkopki kurganiv Volini a takozh u svoyih mayetkah Sivki ta Radzimin Genealogichno geraldichni zahoplennya vtiliv u pidgotovlenij z jogo iniciativi rosijskoyu movoyu Alfavitnij perelik sprav volinskogo dvoryanskogo deputatskogo zibrannya sho ohoplyuvav blizko 2000 prizvish volinskih dvoryan yaki vivodili svoye shlyahetstvo pochinayuchi z 1801 r 1878 r razom z Teodorom Zyemeckim ta Mihalom Hilinskim zasnuvav Dwutygodnik Naukowy poswiecony archeologii historii i lingwistyce Krakiv 1878 1879 do yakogo pisav statti Odnochasno spilno z rodichem Vaclavom Rulikovskim pracyuvav nad vidannya prisvyachenim knyazyam ta shlyahti Pravoberezhnoyi Ukrayini nepovnij tom 1 vidanij avtorami u Krakovi 1880 r Rezultatom spivpraci Radziminskogo z Rulikovskim buv takozh rukopisnij Gerbivnik u 4 t sho vklyuchav materiali do istoriyi shlyahetskih rodin Jogo aktivno vikoristovuvav u svoyemu Gerbovniku Adam Boneckij Nezvazhayuchi na zavantazhenist gromadskoyu robotoyu u 1880 r brav uchast u I z yizdi polskih istorikiv 1883 r vivoziv svoyi zbirki na vistavku prisvyachenu korolyu Yanu III Vershinoyu naukovoyi diyalnist Sigizmunda Radziminskogo ye uchast v ukladanni slavnozvisnogo zbirnika dokumentiv Archiwum ksiazat Lubartowiczow Sanguszkow w Slawucie u 7 t Lviv 1887 1910 Robotu cyu vin rozpochav spilno z Petro Skobelskim ta B Gorchakom na prohannya knyazya Romana Sangushka Radziminskij pracyuvav lishe nad pershimi dvoma tomami vidannya ta nad dvoma ostannimi Vidannya vklyuchalo u sebe ponad 2000 dokumentiv latinskoyu ta davnoukrayinskoyu movami vid kincya XIII st do 1577 r Vona zh spriyala tomu sho S Radziminskij rozpochav robotu nad monografiyeyu pro knyaziv Sangushkiv yaku vidav u 3 h tomah u Lvovi protyagom 1906 1911 rr U cij roboti napisanij na osnovi Litovskoyi metriki dokumentiv z vilenskih kiyivskih ta okremih rodovih arhiviv podano zhittyepisi nashadkiv Lyubarta Fedora Olgerdovicha a takozh knyaziv Kobrinskih Krasnichinskih Sangushkiv na Ratni i Koshiri a takozh yih nesuhoyizkogo vidgaluzhennya Za dopomogoyu do togo nevidomih nauci dzherel vidrizniv troh odnochasnih knyaziv Fedoriv Fedora Olgerdovicha brata Yagajla Fedora Lyubartovicha ta Fedyushka na Volodimiri NagorodiOrden Svyatogo Stanislava Orden Svyatoyi Anni 3 go klasu Imperatorskij orden Svyatogo Rivnoapostolnogo knyazya Volodimira 4 go klasuPraciLyuba Radziminskij S V Pamyatniki kamennogo veka chasti Zapadnoj Volyni Trudy IH Arheologicheskogo sezda Moskva 1897 T 1 S 79 82 ros Luba Radziminski Z Wiadomosc o nowych wykopaliskach w powicie Ostrogskim na Wolyniu Zbior wiadomosci do antropologii krajowej Krakow 1878 T 2 S 73 74 pol Dzherela ta literaturaIsayevich Ya D Radziminskij Lyuba Zigmund 27 listopada 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 108 ISBN 978 966 00 1290 5 Terskij S Istoriya arheologichnih doslidzhen ta istorichnogo krayeznavstva Volini Lviv Vidavnictvo Nacionalnogo universitetu Lvivska politehnika 2010 S 174 176 Sochaniewicz K S p Zygmunt Luba Radziminski Prezes Honorowy Polskiego Towarzystwa Heraldycznego Krakow Polskie Towarzystwo Heraldyczne 1930 18 s 30 cm Odbitka Rocznik Polskie Towarzystwo Heraldyczne we Lwowie T 9 R 1928 1929 druk 1930 s 301 312 Bibliografia prac s p Z L Radziminskiego s 312 318 1 sichnya 2022 u Wayback Machine toz Kwartalnik Historyczny 1929 s 182 192 s 182 192 T 2 Wiad Hist Kuczynska S K Luba Radziminski Zygmunt Polski Slownik Biograficzny T 35 S 108 110 pol