Звенислава Борисівна або Звенислава Рогволодівна в чернецтві Євпраксія після 1110 до 1127 після 1173 єдина дочка Бориса

Звенислава Борисівна (або Звенислава Рогволодівна, в чернецтві Євпраксія, після 1110 / до 1127 — після 1173) — єдина дочка Бориса (Рогволода) Всеславича, полоцького князя), просвітителька. Про неї збереглися досить скупі біографічні відомості.

Звенислава Борисівна

У чернецтві:	Євпраксія
Народилася	до 1127 Полоцьк, Полоцьке князівство
Померла	після 1173 Полоцьк, Полоцьке князівство
Поховання	Полоцьк
Шанується	в Православній церкві
У лику	преподобних
День пам'яті	24 травня

Біографія

Звенислава була на кілька років молодше своїх двоюрідних сестер — Євфросинії Полоцької та Гордислави Святославни. Після смерті батька в 1128 році була заслана разом з княжою родиною до Візантії. Повернувшись, завдяки підтримці Євфросинії прийняла постриг у Полоцькому Спасо-Єфросиніївському монастирі під ім'ям Євпраксії, де жила під її опікою. У житії святої Єфросинії цей епізод описаний так:

Бяше же во граде княжна Борисовна именем Звенислава. И принесе всю свою утварь златую и ризы многоценны ко Еуфросинии, и рече ей: "Госпоже и сестро! Вся красная мира сего ни во чтоже ми ся мнит. Сия вся даю святому Спасу, а сама хощу поклонити главу свою поидо иго Христово". Она же прият ю с радостию, и повеле иереви пострищи ю, и нарече имя ей Еупраксия. И тако начаста пребывати в манастыри в едину мысль в молитвах, яже к Богу.

З часом стала помічницею ігумені Євфросинії. Припускають, що Євпраксія безпосередньо керувала роботою сестер-монахинь з переписування книг і вела заняття в школі для дочок полочан.

Пізніше Євпраксія близько 1169 року разом з Ефросинією та її братом Давидом Святославичем вирушила у паломництво до Єрусалиму, де Єфросинія померла у неї на руках у 1173 році. Вона взяла на себе турботи, пов'язані з похоронами. Згідно передсмертного прохання Євфросинії, Євпраксія повернула на батьківщину її хрест, в який з благословення Єрусалимського Патріарха були інкрустовані частинки Пречистої Крові і Животворного Хреста Христового, камінь від Гробниці Діви марії, частинки святих мощей первомученика Стефана, великомученика Димитрія Солунського і цілителя Пантелеймона.

Ймовірно, Євпраксія є автором «Житія преподобної Євфросинії Полоцької», пам'ятки агіографії XII століття. Життєпис своєї духовної наставниці вона, ймовірно, почала невдовзі після похорону. В «Житії Євфросинії Полоцької» багато місця відводиться викладенню настанов ігумені сестрам, наводяться дослівно її благання, лине хвала духовним подвигам. З цього твору випливає, що писала його жінка-черниця. В тій частині твору, що стосується єрусалимського паломництва, перераховується безліч фактів, тобто автор «Житія …» перебував разом з Єфросинією.

У біографічних довідниках датою смерті Євпраксії вказується 1202 рік, однак насправді літописне повідомлення під 1202 роком стосується іншої особи, а дата смерті Євпраксії точно невідома.

За деякими даними, Євпраксія була канонізована православною церквою, пам'ять її відзначається 24 травня.

Див. також

Примітки

. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 29 серпня 2020.
Кніга жыцій і хаджэнняў. Уклад. Мельнікаў А. А. Мн., 1994. С. 25-41.
Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes du X-е au XIII-е siècle /Orientalia Christiana. — Roma. — 1927. — N35.-95p.

Література

Звенислава Борисовна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
ЖИТИЕ ЕВФРОСИНИИ ПОЛОЦКОЙ [ 12 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Перхавко В. Преподобная Евфросиния Полоцкая//Московский журнал. 01.07.2001 г. [ 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
Кніга жыцій і хаджэнняў. Уклад. Мельнікаў А. А. Мн., 1994. С. 25-41.
Аповесць жыція і смерці святой Еўфрасінні Полацкай // Спадчына. 1989. № 1;
Мельнікаў А. Помнік беларускай агіяграфіі // Спадчына. 1989. № 1.
Богуславский В. В. Славянская энциклопедия. Киевская Русь — Московия: в 2 т. — М.: Олма-Пресс, 2001.
Войтович Л. Княжеские династии Восточной Европы (конец IX — начало XVI в.) [ 15 січня 2010 у Wayback Machine.].

[Житие-1] . Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 29 серпня 2020.

[МельнКЖХ-2] Кніга жыцій і хаджэнняў. Уклад. Мельнікаў А. А. Мн., 1994. С. 25-41.

[3] Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes du X-е au XIII-е siècle /Orientalia Christiana. — Roma. — 1927. — N35.-95p.