Захір (Дагір) аль-Умар аз-Зейдані (араб. ظاهر العمر الزيداني; бл. 1690 — 21 серпня 1775) — державний та військовий діяч Османської імперії, напівнезалежний паша Сідонського еялету, емір Назарету та Тверії, шейх Акри і Галілеї.
Захір аль-Умар | |
---|---|
Народився | 1689 Османська імперія |
Помер | 21 серпня 1775 Акко, Дамаск, Османська імперія |
Діяльність | військовослужбовець |
Посада | d |
Конфесія | сунізм |
|
Життєпис
Молоді роки
Походив з арабського бедуїнського племені бану-зейдан з колишньої конфедерації кайситів. Молодший син шейха Умара аль-Зейдані, мультазіма (головного митника) Тверії. Народився близько 1690 року в селі Аррабат аль-Баттуф в центральній Галілеї. 1706 року помер батько, а старший брат Захіра — Саїд — став головою родини. Проте посада мультазіма була передана Захіру. Це зроблено як запобіжний захід, щоб у випадку невиконання податкових платежів дефолту османський уряд не міг притягнути до відповідальності фактичних митарів з родини аль-Зейдані.
1707 року з Тверії повертається до рідного села, де здобув початкову освіту. Втім йому більше подобалася військова справа. Між 1713 і 1718 роками відіграв важливу роль у захисті села Біїна від османських загонів, що піднесло його авторитет. Згодом разом з братом Саїдом займався торгівельними операціями в Дамаску.
Становлення влади
Наприкінці 1720-х років після смерті Саїда очолив родину. Невдовзі спільно з братом Юсуфом за підтримки племені бану-сакр захопив місто Тверію. Водночас звернувся до сідонського паші Абдулли Кепрюлю, що у випадку призначення його мультазімом Тверії і Аррабат аль-Баттуфу, він гарантує своєчасну сплату податків та законність. Той погодився на це. Невдовзі Захір аль-Умар об'єднав навколо себе усе плем'я зейдан.
Відтак розширив свої володіння на південь до міста Наблус і долини Їзреель. Водночас з початку 1730-х років зібрав війська з алжирців та марокканців, з якими спробував захопити місто Назарет. Йому співчували мешканці останнього. Водночас це спричинило спротив племену бану-сакр і бану-джаррар. 1735 року в битві біля Аль-Рауха завдав супротивникові нищівної поразки, в якій загинув Ібрагім, шейх бану-джаррар. За цим здобув місто Назарет і захопив Наблуський санджак. Проте захопити село-фортецю Санур, резиденцію бану-джаррар, не вдалося.
1738 року з дозволу сідонського паші виступив проти Ахмеда аль-Хусейна, завдавши тому нищівної поразки. За цим захопив фортецю Джиддін, мультазімом якої його призначили. У 1739—1740 роках дипломатичними заходами підкорив фортеці Біїна і Сухмата. Його родичі підкорили Західну Галілею. 1740 року вдалося зайняти місто Сафед у Верхній Галілеї.
Невдовзі стикнувся з шиїтськими кланами в Джабаль-Амель, які очолював Насіф аль-Нассар. Зрештою завдав тому поразки, захопивши місто Аль-Бассу і Ярун на межі з Ліваном. Також дістав згоду від Насіфа допомогти у протистоянні з османськими військами в Дамаску. В свою чергу обіцяв аль-Нассару допомогу в боротьбі проти пашів Сідону.
Посилення Захіра викликало невдоволення османського дивану. 1742 року Сулейман аль-Азм, паша Дамаску, дістав наказ відвоювати захоплені Захіром землі в Галілеї. Втім Захір витримав облогу в Тверії. 1743 року бойові дії тривали, але переважно Захір перебував в облогах. Становище Захіра покращилося після загибелі 1743 року Сулеймана аль-Азма. Невдовзі він завдав османському війську поразки. Того ж року придушив змову стриєчного брата Мухаммада ібн Алі, якого стратив. 1745 року звів фортеці Саффурію.
Піднесення
У 1746 році заволодів прибережним містом Акко, 1750 року перебудував його фортецю і зробив центром своїх володінь. Протегував розвитку ремесел і торгівлі, сприяв заселенню Акки й обробітку порожніх земель. Створив власне наймане військо і флот. 1757 року захопив портове місто Тантура і важливу гору Кармель. У 1758 році наказав знести рибальське село Хайфа і побудувати на її місці портове місто.
1761 року відбив спробу османських загонів захопити Хайфу. Того ж року наказав убити брата Саада, який вступив у змову з Осман-пашею, очільником Дамаскського еялету. У 1765 році повстали сини Захіра — Усман, Саїд і Ахмад. Невдовзі за підтримки старшого сина Саліді придушив заколот, ув'язнивши Усмана. Того ж року зніс місто Хайфа, звівши 1769 року його на новому місці (уздовж затоки). Ще у 1766 року син Усман втік і знову повстав. Його підтримали друзи Галілеї. Але у битві біля Сафеду Захір завдав їм поразки. Згодом ліванські друзи і суніти розділилися в підтримці Захіра та його сина. 1767 року вдалося замиритися з сином Усманом, який дістав у володіння Назарет.
1768 року отримав від османського дивану титул шейха Акки, еміра Назарету, Тверії, Сафеда і шейха всієї Галілеї. Втім конфлікт з Усманою-пашею з Дамаска тривав.
Після початку російсько-турецької війни у 1769 році уклав союз з шейх аль-баладою Єгипту Алі-беєм. 1770 року разом з останнім повстав проти османського уряду. У 1771 року спільно з єгипетським військом опанував Дамаском і Сайдою (Сідоном). Але відступ єгиптян з Дамаска змусив Захіра залишити Сайду. Проте невдовзі він захопив порт Яффа. Спроба зайняти Наблус, де отаборилися бану-тукан і бану-німр, виявилася невдалою. У вересні того ж року в битві в долині Хула завдав поразки османським військам з Дамаска, Сайдиі Триполі. У жовтні знову зайняв Сайду. У 1772 році за підтримки російської ескадри здобув перемогу над османським військом, що намагалися відвоювати Сайду. Потім за підтримки ліванських друзів відібрав у Джаззар-паші місто Бейрут.
До початку 1773 року володіння Захіра простягалися від Сайди до Яффи, включаючи узбережжя Середземного моря, Верхню і Нижню Галілею. Втім 1773 року внаслідок повстання в Єгипті гине Алі-бей. Проте Захіру вдалося захопити Єрусалим і встановити владу в Палестині. У 1774 році призначається пашею Сайди. Йому було передано Наблус, Газу і Рамлу. Втім мусив фактичну владу в Наблусі і Єрусалимі передати місцевим кланам.
Захір аль-Умара невдовзі втратив союзників, 1775 року позбавлений посади паши Сайди. За цим проти нього виступив османський флот і новий єгипетський шейх аль-балада Мухаммад-бей. У 1775 році зазнав від них поразки. Опинився в облозі в Аккі, під час якої загинув.
Джерела
- Kushner, David, ed. (1986). Palestine in the Late Ottoman Period: Political, Social, and Economic Transformation. BRILL. .
- Joudah, Ahmad Hasan (1987). Revolt in Palestine in the Eighteenth Century: The Era of Shaykh Zahir Al-ʻUmar. Kingston Press. .
- Philipp, Thomas (2001). Acre: The Rise and Fall of a Palestinian City, 1730—1831. Columbia University Press. .
- Harris, William (2012). Lebanon: A History, 600—2011. Oxford University Press. .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zahir Dagir al Umar az Zejdani arab ظاهر العمر الزيداني bl 1690 21 serpnya 1775 derzhavnij ta vijskovij diyach Osmanskoyi imperiyi napivnezalezhnij pasha Sidonskogo eyaletu emir Nazaretu ta Tveriyi shejh Akri i Galileyi Zahir al UmarNarodivsya1689 Osmanska imperiyaPomer21 serpnya 1775 1775 08 21 Akko Damask Osmanska imperiyaDiyalnistvijskovosluzhbovecPosadadKonfesiyasunizm Mediafajli u VikishovishiZhittyepisMolodi roki Pohodiv z arabskogo beduyinskogo plemeni banu zejdan z kolishnoyi konfederaciyi kajsitiv Molodshij sin shejha Umara al Zejdani multazima golovnogo mitnika Tveriyi Narodivsya blizko 1690 roku v seli Arrabat al Battuf v centralnij Galileyi 1706 roku pomer batko a starshij brat Zahira Sayid stav golovoyu rodini Prote posada multazima bula peredana Zahiru Ce zrobleno yak zapobizhnij zahid shob u vipadku nevikonannya podatkovih platezhiv defoltu osmanskij uryad ne mig prityagnuti do vidpovidalnosti faktichnih mitariv z rodini al Zejdani 1707 roku z Tveriyi povertayetsya do ridnogo sela de zdobuv pochatkovu osvitu Vtim jomu bilshe podobalasya vijskova sprava Mizh 1713 i 1718 rokami vidigrav vazhlivu rol u zahisti sela Biyina vid osmanskih zagoniv sho pidneslo jogo avtoritet Zgodom razom z bratom Sayidom zajmavsya torgivelnimi operaciyami v Damasku Stanovlennya vladi Naprikinci 1720 h rokiv pislya smerti Sayida ocholiv rodinu Nevdovzi spilno z bratom Yusufom za pidtrimki plemeni banu sakr zahopiv misto Tveriyu Vodnochas zvernuvsya do sidonskogo pashi Abdulli Kepryulyu sho u vipadku priznachennya jogo multazimom Tveriyi i Arrabat al Battufu vin garantuye svoyechasnu splatu podatkiv ta zakonnist Toj pogodivsya na ce Nevdovzi Zahir al Umar ob yednav navkolo sebe use plem ya zejdan Vidtak rozshiriv svoyi volodinnya na pivden do mista Nablus i dolini Yizreel Vodnochas z pochatku 1730 h rokiv zibrav vijska z alzhirciv ta marokkanciv z yakimi sprobuvav zahopiti misto Nazaret Jomu spivchuvali meshkanci ostannogo Vodnochas ce sprichinilo sprotiv plemenu banu sakr i banu dzharrar 1735 roku v bitvi bilya Al Rauha zavdav suprotivnikovi nishivnoyi porazki v yakij zaginuv Ibragim shejh banu dzharrar Za cim zdobuv misto Nazaret i zahopiv Nabluskij sandzhak Prote zahopiti selo fortecyu Sanur rezidenciyu banu dzharrar ne vdalosya 1738 roku z dozvolu sidonskogo pashi vistupiv proti Ahmeda al Husejna zavdavshi tomu nishivnoyi porazki Za cim zahopiv fortecyu Dzhiddin multazimom yakoyi jogo priznachili U 1739 1740 rokah diplomatichnimi zahodami pidkoriv forteci Biyina i Suhmata Jogo rodichi pidkorili Zahidnu Galileyu 1740 roku vdalosya zajnyati misto Safed u Verhnij Galileyi Nevdovzi stiknuvsya z shiyitskimi klanami v Dzhabal Amel yaki ocholyuvav Nasif al Nassar Zreshtoyu zavdav tomu porazki zahopivshi misto Al Bassu i Yarun na mezhi z Livanom Takozh distav zgodu vid Nasifa dopomogti u protistoyanni z osmanskimi vijskami v Damasku V svoyu chergu obicyav al Nassaru dopomogu v borotbi proti pashiv Sidonu Posilennya Zahira viklikalo nevdovolennya osmanskogo divanu 1742 roku Sulejman al Azm pasha Damasku distav nakaz vidvoyuvati zahopleni Zahirom zemli v Galileyi Vtim Zahir vitrimav oblogu v Tveriyi 1743 roku bojovi diyi trivali ale perevazhno Zahir perebuvav v oblogah Stanovishe Zahira pokrashilosya pislya zagibeli 1743 roku Sulejmana al Azma Nevdovzi vin zavdav osmanskomu vijsku porazki Togo zh roku pridushiv zmovu striyechnogo brata Muhammada ibn Ali yakogo strativ 1745 roku zviv forteci Saffuriyu Pidnesennya U 1746 roci zavolodiv priberezhnim mistom Akko 1750 roku perebuduvav jogo fortecyu i zrobiv centrom svoyih volodin Proteguvav rozvitku remesel i torgivli spriyav zaselennyu Akki j obrobitku porozhnih zemel Stvoriv vlasne najmane vijsko i flot 1757 roku zahopiv portove misto Tantura i vazhlivu goru Karmel U 1758 roci nakazav znesti ribalske selo Hajfa i pobuduvati na yiyi misci portove misto 1761 roku vidbiv sprobu osmanskih zagoniv zahopiti Hajfu Togo zh roku nakazav ubiti brata Saada yakij vstupiv u zmovu z Osman pasheyu ochilnikom Damaskskogo eyaletu U 1765 roci povstali sini Zahira Usman Sayid i Ahmad Nevdovzi za pidtrimki starshogo sina Salidi pridushiv zakolot uv yaznivshi Usmana Togo zh roku znis misto Hajfa zvivshi 1769 roku jogo na novomu misci uzdovzh zatoki She u 1766 roku sin Usman vtik i znovu povstav Jogo pidtrimali druzi Galileyi Ale u bitvi bilya Safedu Zahir zavdav yim porazki Zgodom livanski druzi i suniti rozdililisya v pidtrimci Zahira ta jogo sina 1767 roku vdalosya zamiritisya z sinom Usmanom yakij distav u volodinnya Nazaret 1768 roku otrimav vid osmanskogo divanu titul shejha Akki emira Nazaretu Tveriyi Safeda i shejha vsiyeyi Galileyi Vtim konflikt z Usmanoyu pasheyu z Damaska trivav Pislya pochatku rosijsko tureckoyi vijni u 1769 roci uklav soyuz z shejh al baladoyu Yegiptu Ali beyem 1770 roku razom z ostannim povstav proti osmanskogo uryadu U 1771 roku spilno z yegipetskim vijskom opanuvav Damaskom i Sajdoyu Sidonom Ale vidstup yegiptyan z Damaska zmusiv Zahira zalishiti Sajdu Prote nevdovzi vin zahopiv port Yaffa Sproba zajnyati Nablus de otaborilisya banu tukan i banu nimr viyavilasya nevdaloyu U veresni togo zh roku v bitvi v dolini Hula zavdav porazki osmanskim vijskam z Damaska Sajdii Tripoli U zhovtni znovu zajnyav Sajdu U 1772 roci za pidtrimki rosijskoyi eskadri zdobuv peremogu nad osmanskim vijskom sho namagalisya vidvoyuvati Sajdu Potim za pidtrimki livanskih druziv vidibrav u Dzhazzar pashi misto Bejrut Volodinnya Zahira al Umara v 1774 roci Do pochatku 1773 roku volodinnya Zahira prostyagalisya vid Sajdi do Yaffi vklyuchayuchi uzberezhzhya Seredzemnogo morya Verhnyu i Nizhnyu Galileyu Vtim 1773 roku vnaslidok povstannya v Yegipti gine Ali bej Prote Zahiru vdalosya zahopiti Yerusalim i vstanoviti vladu v Palestini U 1774 roci priznachayetsya pasheyu Sajdi Jomu bulo peredano Nablus Gazu i Ramlu Vtim musiv faktichnu vladu v Nablusi i Yerusalimi peredati miscevim klanam Zahir al Umara nevdovzi vtrativ soyuznikiv 1775 roku pozbavlenij posadi pashi Sajdi Za cim proti nogo vistupiv osmanskij flot i novij yegipetskij shejh al balada Muhammad bej U 1775 roci zaznav vid nih porazki Opinivsya v oblozi v Akki pid chas yakoyi zaginuv DzherelaKushner David ed 1986 Palestine in the Late Ottoman Period Political Social and Economic Transformation BRILL ISBN 978 90 04 07792 8 Joudah Ahmad Hasan 1987 Revolt in Palestine in the Eighteenth Century The Era of Shaykh Zahir Al ʻUmar Kingston Press ISBN 978 0 940670 11 2 Philipp Thomas 2001 Acre The Rise and Fall of a Palestinian City 1730 1831 Columbia University Press ISBN 978 0 231 50603 8 Harris William 2012 Lebanon A History 600 2011 Oxford University Press ISBN 978 0 19 518111 1