Замок у Жміґроді пол Zamek w Żmigrodzie нім Schloss Trachenberg чи Schloss Hatzfeld руїни барокового палацу і добре збер

Замок у Жміґроді (пол. Zamek w Żmigrodzie, нім. Schloss Trachenberg чи Schloss Hatzfeld) — руїни барокового палацу і добре збережена готична житлова вежа, які розташовані над річкою Барич у місті Жміґруд Тшебницького повіту Нижньосілезького воєводства в Польщі. Окрім руїн замку, у прилеглому до нього парку також є пам’ятка природи — дуб звичайний з діаметром стовбура 631 сантиметр (у 2010 році).

Замок в Жміґроді



Руїни палацу після ревіталізації

Координати: 51°28′56″ пн. ш. 16°54′59″ сх. д. / 51.482222° пн. ш. 16.916444° сх. д. / 51.482222; 16.916444
Статус	історична пам'ятка
Статус спадщини	культурна спадщина Польщі
Країна	Польща
Розташування	м. Жміґруд, Тшебницький повіт, Нижньосілезьке воєводство
Архітектурний стиль	Бароко, Неоготика
Жміґродський замок (Польща)

Жміґродський замок у Вікісховищі

Історія

Палац у другій половині ХІХ століття. Із колекції Александра Дункера

Перша згадка про замок датується 1296 роком. Найбільш ймовірно, що на той час він був дерев'яним укріпленням. Наступного разу замок було згадано у 1375 році як замок, що належав олесницьким князям. Це була будівля неправильної форми, що мала вежу з північної сторони та в'їзну браму — з південної. Замок знаходився серед боліт річки Барич та було оточено ровом. Його власниками, у ті часи, були вроцлавські єпископи, олесницькі князі та лицарі.

Зі смертю останнього олесницького П’яста — , у 1492 році місто разом із замком перейшло у власність чеського короля Владислава ІІ Ягеллончика, який передав місцеві землі польському феодалу з Великопольщі, Зигмунту Корцбоку (Курцбаху) з Віткова. Вільгельм Курцбах у 1560 році збудував другу, збережену донині, вежу. Це чотиригранна, чотириповерхова житлово-оборонна споруда.

Родина Курцбах володіла замком до 1592 року, коли замок було продана Адаму Шафгочу. На межі XVI—XVII століть замок двічі знищувався пожежами. Відбудований і сильно укріплений замок протягом двох років успішно відбивав атаки шведських військ під час Тридцятилітньої війни. Однак у 1642 році шведи все ж здобули замок і з того часу впродовж 8 років він слугував базою для шведських військ у Сілезії.

З середини XVII століття, аж до завершення Другої світової війни, замок перебував у володінні родини фон Хатцфельд. У другій половині XVII століття або ж на початку XVIII століття австрійський фельдмаршал Мельхіор фон Хатцфельд перебудував замок у чудовий бароковий палац. Середньовічні будівлі, за винятком вежі, було знесено. Палац було модернізовано у XVIII столітті. Архітектором нового крила, яке було виконано у стилі класицизму, став Карл Готгард Ланґганс.

9 липня 1813 року палац став місцем зустрічі російського царя Олександра I та прусського короля Фрідріха Вільгельма III, які разом з англійськими та австрійськими депутатами розробляли тут план остаточної поразки Наполеона. Ці напрацювання увійшли в історію як так званий Трахенберзький план. У ХІХ столітті з вежі було знято чотирисхилий дах та добудовано верхню частину, прикрашену неоготичним кренеляжем.

Палац було зруйновано у 1945 році, після чого його вже не відбудовували. Збереглася лише вежа, яку відреставрували ззовні. У 70-их роках ХХ століття значна частина руїн палацу була знесена, а їх уламки було вивезено.

Сучасний стан

У 2007 році, за кошти ЄС, розпочалося відновлення збереженої частини руїн палацу та інтер'єру вежі. З 2008 року залишки замку функціонують як туристичний об'єкт. У 2012 році до існуючої частини замку було добудовано так званий трельяж, що символізує втрачене довге крило палацу. В наш час у підземеллях руїн функціонує ресторан, тоді як у збереженій вежі — пункт туристичної інформації, музейні експозиції, театральна та конференц-зала, готельні апартаменти та оглядовий майданчик.

Фотогалерея

Збережена вежа
Руїни палацу Хатфельдів після ревіталізації. Вигляд згори
Руїни палацу Хатцфельдів після ревіталізації
Руїни палацу Хатцфельдів після ревіталізації
Герб на фасаді палацу Хатцфельдів
Руїни палацу в 2006 році

Примітки

. Oficjalna strona Gminy Żmigród (польською) . Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 квітня 2020.
Kaczyńska, Izabela. (2001). Polska : najciekawsze zamki (польською) (вид. Wyd. 1). Warszawa: Sport i Turystyka/MUZA SA. с. 59. ISBN . OCLC 52257497.
. Centrum Informacji Turystycznej Baszta (польською) . Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2020.

[:0-1] . Oficjalna strona Gminy Żmigród (польською) . Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 квітня 2020.

[:1-2] Kaczyńska, Izabela. (2001). Polska : najciekawsze zamki (польською) (вид. Wyd. 1). Warszawa: Sport i Turystyka/MUZA SA. с. 59. ISBN . OCLC 52257497.

[:2-3] . Centrum Informacji Turystycznej Baszta (польською) . Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2020.