Замок Лісова Скеля

Замок «Лісова Скеля» (пол. Leśna Skała, нім. Burg Waldstein) — замок в Центральних Судетах у південній частині Столових гір на території міста Щитна Нижньосілезького воєводства в Польщі.

Замок «Лісова Скеля» у Щитній
Замок «Лісова Скеля» у Щитній
50°24′43″ пн. ш. 16°27′27″ сх. д. / 50.4122028° пн. ш. 16.4577333° сх. д. / 50.4122028; 16.4577333
Тип	замок і палац
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини Польщі
Країна	Польща : ISO3166-1 alpha-3:POL; ISO3166-1 цифровий:616;
Розташування	Щитна, Клодзький повіт, Нижньосілезьке воєводство
Архітектурний стиль	Неоготика
Архітектор	Карл Фрідріх Шинкель
Будівництво	1831 — 1837
Замок Лісова Скеля (Польща)
Замок Лісова Скеля у Вікісховищі

Розташування

Замок побудовано на краю скелі над Щитною, на горі Щитник (589 м над рівнем моря), найвищій кульмінації невеликої плоскої столової гори, що знаходиться на південно-східній межі Столових гір. Поруч із замком знаходиться оглядова точка, з якої відкривається панорамний вигляд на Душницьку западину, в якій розташовується місто Щитна. Поблизу замку знаходиться кам'яна хресна дорога, що вирізняється оригінальною рельєфами з пісковика, зробленими у природніх скелях.

Історія

Зображення прусського форту на місці замку

Замок було побудовано у 1831—1837 роках тодішнім власником Щитної, майором і графом Леопольдом фон Хохбергом. Він вирішив звести свою садибу на місці, в якому з 1790 року знаходився прусський форт, який щоправда було частково розібрано вже у 1808 році. Замок було побудовано за проєктом видатного прусського архітектора Карла Фрідріха Шинкеля.

Після смерті графа у 1843 році замок перейшов у власність його сестри, яка однак доволі швидко його продала. Пізніше власники замку часто змінювалися, допоки у 1860 році його не придбали брати Рорбах, власники склозаводу в Баторові. Дочка одного з них, Гелена Кляйн та її чоловік здійснили ремонт замку, під час якого до нього було добудовано каплицю.

У 1929 році власником замку став конгрес Місіонерів Святої Родини. Вони розбудували замок і каплицю, а також розпочали будівництво кальварії, яке вони не встигли завершити через війну. Під час Другої світової війни в замку знаходився елітний реабілітаційний центр Вермахту, а у 1945 році тут знаходився штаб Червоної Армії. У 50—х роках XX століття замок було пограбовано, а потому тут знаходився державний центр соціальної допомоги.

У 2006 році замок знову було передано Місіонерам Святої Родини.

Архітектура

Замок, було побудовано на зразок середньовічного оборонного замку у неоготичному стилі. Він є чотиристоронньою триповерховою будівлею на прямокутному плані з чотирма наріжними вежами. Одна з веж циліндрична, інші — чотирикутні. Замок оточений сухим ровом та оборонним муром, на якому в минулому стояли гармати. В середині замку містяться лицарський зал та каплиця Богородиці Королеви Миру з унікальною пам’яткою, якою є труби з бронзових сплавів, що виконують функцію дзвонів. Хоча замок виглядає як середньовічна споруда, однак він був побудований лише у 30-их роках XIX століття.

Світлини

• Вигляд замку
• В'їзна брама до замку
• Парк біля замку
• Вежа замку та каплиця

Примітки

1. . Polskie Zabytki. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 10 травня 2020.
2. Staffa, Marek. (1989-<2008>). (вид. Wyd. 1). Warszawa: Wydawn. PTTK "Kraj". с. 143, 144. ISBN . OCLC 31610472. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 11 травня 2020.
3. . zamkomania.pl. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 10 травня 2020.
4. . Polskie Zabytki. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 10 травня 2020.
5. Skupin, Weronika (15 лютого 2018). . PolskaZachwyca.pl. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 11 травня 2020.