Заманський Борис Наумович

Бори́с Нау́мович Зама́нський (2 листопада 1918 — 17 жовтня 2012) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — старший лінійний наглядач 183-го окремого батальйону зв'язку 4-го гвардійського стрілецького корпусу 8-ї гвардійської армії, єфрейтор. Повний кавалер ордена Слави.

Борис Наумович Заманський
Народження	2 листопада 1918(1918-11-02) Херсон
Смерть	17 жовтня 2012(2012-10-17) (93 роки) Рішон-ле-Ціон
Поховання	Рішон-ле-Ціон
Національність	єврей
Країна	СРСР →  Ізраїль
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	війська зв'язку
Освіта	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Роки служби	1941—1945
Звання	старшина
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис

Народився в Херсоні, в родині службовця. Єврей. З 1927 року разом з родиною мешкав у Харкові, з 1934 — у Києві. У 1937 році закінчив 10 класів школи і вступив до Київського політехнічного інституту, де закінчив 3 курси.

До лав РСЧА призваний 1941 року Жовтневим РВК м. Києва. У діючій армії — з червня 1943 року.

1 серпня 1944 року відразу після наведення лінії зв'язку через річку Вісла в районі Руда-Тарновська (Польща), артилерійським вогнем ворога вона була пошкоджена. Рядовий Б. Н. Заманський кинувся у воду і під вогнем супротивника усунув пошкодження. Будучи пораненим у воді, не припинив виконання бойового завдання аж до його завершення. Від ушпиталення відмовився і залишився в строю.

2 лютого 1945 року при наведенні лінії зв'язку від КП 4-го гвардійського стрілецького корпусу до КП 57-ї гвардійської стрілецької дивізії у районі позначки 65.2 під щільним вогнем у вказаний термін навів лінію і домігся її стабільного функціонування. 15—16 лютого, прокладаючи запасну лінію через річку Одер, попри постійний ворожий вогонь протягом 2-х годин працював по пояс у воді, успішно виконавши поставлене бойове завдання.

У період з 16 по 30 квітня 1945 року у боях за Берлін (Німеччина) під вогнем супротивника кілька десятків разів усував пошкодження лінії зв'язку, чим сприяв безперервному керівництву бойовими діями командуванням корпусу.

Демобілізований у жовтні 1945 року. Повернувся до навчання й у 1948 році закінчив Київський політехнічний інститут. Працював інженером-технологом на Горлівському азотно-туковому заводі в Донецькій області.

У вересні 1999 року разом з сім'єю переїхав на постійне місце проживання до Ізраїля. Мешкав у місті Рішон-ле-Ціон, де й помер. Похований на кладовищі «Гордон».

Вказівник на вулиці Бориса Заманського у Рішон-ле-Ціоні.

Нагороди

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Слави 1-го (15.05.1946), 2-го (29.03.1945) та 3-го (11.08.1944) ступенів і медалями.

Вшанування пам'яті

Ім'ям Бориса Заманського названо одну з вулиць у місті Рішон-ле-Ціон (Ізраїль).

Примітки

1. Військове звання вказане на момент представлення до нагородження орденом Слави 1-го ступеня.

Посилання

• Заманський Борис Наумович. // Сайт «Герои страны» (рос.).