Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Загребельний Павло Іванович Загребельний 22 червня 1934 с Рождест

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Загребельний.

Павло Іванович Загребельний (22 червня 1934, с. Рождественське Черкаської області — 14 лютого 1997, Тернопіль) — український актор театру і кіно, режисер, діяч культури, педагог. Народний артист Української РСР (1980). Мав нагороди СРСР.

Павло Загребельний

Ім'я при народженні	Павло Іванович Загребельний
Народився	22 червня 1934(1934-06-22) Драбівський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Помер	14 лютого 1997(1997-02-14) (62 роки) Тернопіль, Україна
Поховання	Микулинецький цвинтар
Громадянство	СРСР Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
IMDb	nm5866134



Павло Загребельний у Вікісховищі

Життєпис

Закінив акторський (1961) і режисерський (1974) факультети Київського театрального інституту.

Від 1961 року — актор, від 1973 — режисер, 1974–1987 — головний режисер Тернопільського обласного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка (нині академічний театр міста). Від 1995 року — професор Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти.

Театральна діяльність

Поставив спектаклі:

«Голубі олені» О. Коломійця (1973);
«Поки гарба не перекинулась» О. Іоселіані (1975);
«Тарас Бульба» за М. Гоголем (1980, співреж.);
«Моя професія — синьйор з вищого світу» Джуліо Скарніччі, Ренцо Тарабузі (1983);
«Влада темряви» Льва Толстого (1984);
«Роксолана» за П. А. Загребельним (1985);
«… А за тим пропав і слід» за К. Кізі (1987);
«Кайдашева сім'я» за Іваном Нечуєм-Левицьким (1988);
«Маруся Богуславка» Михайла Старицького (1993) та ін.

Серед ролей у театрі:

Матій («Ой піду я в Бориславку» за І. Франком);
Грабець («Балладина» Ю. Словацького);
дядько Лев («Лісова пісня» Лесі Українки);
Лаврін Запорожець («Незабутнє» за О. Довженком);
Платон («Дикий Ангел» О. Коломійця);
Тарас Бульба в однойменній виставі за М. Гоголем;
Курц («Хазяїн» І. Карпенка-Карого).

1991 року організував у ПК ВАТ «Ватра» Український національний театр, де поставив спектаклі «Наймичка» І. Тогобочного, «Степан Бандера» Я. Верещака, композицію «Згадаймо праведних гетьманів» Б. Мельничука.

Автор наукових праць, посібників, театрознавчих та інших статей у періодиці.

Фільмографія

Знявся у фільмах:

«Вечори на хуторі біля Диканьки» (1983, добродій);
«За двома зайцями» (1961, Парубок);
«Чортова дюжина» (1970, Балабан);
«Вершники» (1972, Директор іподрому);
«Веселі Жабокричі» (1972, Савка);
«Вечори на хуторі біля Диканьки» (1983, Пацюк);
«І в звуках пам'ять відгукнеться…» (1986).

Література

Х. Весна, Б. Мельничук. Загребельний Павло Іванович / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 596. — .
Митці України. — К., 1992. — С. 255.
Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 250.
Хто є хто в Україні. — К., 1997. — С. 174.
УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 510.
Хто є хто в Україні. — К., 2000. — С. 161.
Павло Загребельний у спогадах сучасників. — Т., 1998.
Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2003 рік: Бібліографічний список. — Т., 2002.

Посилання

Зовнішні відеофайли
	Вечірні зустрічі. — Поза простором і часом на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 1995.

Фільмографія на kino-teatr.ru [ 13 лютого 2016 у Wayback Machine.](рос.)