Жорж Моріс Палеолог

Жóрж Морíс Палéолог (фр. Georges Maurice Paléologue; *13 січня 1859, Париж — †21 листопада 1944, Париж) — французький політик, дипломат, письменник.

Жорж Моріс Палеолог
фр. Maurice Paléologue
Жорж Моріс Палеолог
Надзвичайний і повноважний посол Франції в Росії
1914 — 1917
Попередник	Моріс Бомпар
Наступник	Жак Ербетт
Член Французької академії у кріслі № 19
1928 — 1944
Попередник	Шарль Жонар
Наступник	Шарль де Шамбрен
Народився	13 січня 1859(1859-01-13) Париж, Франція
Помер	21 листопада 1944(1944-11-21) (85 років) Париж, Франція
Похований	Цвинтар Пассі
Відомий як	дипломат, історик, біограф, письменник
Громадянство	Франція
Alma mater	Ліцей Генріха IV і ліцей Людовика Великого
Батько	^d^[1]
Мати	^d^[1]
Нагороди	Великий офіцер ордена Почесного легіону
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Жорж Моріс Палеолог народився в Парижі, куди його батько революціонер і румунський підданий Олександру Палеологу, емігрував з історичної області Валахії, після невдалого замаху на принца Георге Бібеску під час революції 1848 року. Олександру був одним з трьох незаконнонароджених дітей Елізабет Векереску з однієї з найзнатніших дворянських сімей. Пізніше Зої, мати Елізабет, визнала всіх трьох незаконнонароджених синів своєї дочки — своїх онуків, давши їм дошлюбне прізвище матері. Румунське прізвище Палеологу у Франції трансформувалося в Палеолог.

Дипломатична кар'єра

• З 1880 року працював в МЗС Франції після отримання університетського ступеня з правознавства.
• У 1893-1907 роках працював у центральному апараті МЗС Франції.
• У 1907-1909 роках — дипломатичний агент і генеральний консул Франції в Болгарії.
• У 1909-1910 роках — повноважний міністр Франції в Софії.
• Послідовно обіймав посади секретаря посольств Франції в Танжері у французькому Марокко, Пекіні та Римі.
• У 1912-1914 роках працював у центральному апараті МЗС Франції, був директором політичного департаменту МЗС.
• З січня 1914 року і до липня 1917 року був Послом третьої Французької республіки в Російській імперії. Сприяв залученню Росії у Першу світову війну, під час якої, відстоюючи інтереси Франції, намагався чинити тиск на російський уряд з метою активнішої участі військ Російської імперії в військових діях. Придбав широкі знайомства в аристократичних, урядових і громадських колах Петрограда.
• 3 травня 1917 Палеолог виїхав до Франції і продовжив роботу в центральному апараті МЗС Франції. У 1917-1918 роках грав активну роль у підготовці французької військової інтервенції в Радянську Росію.
• У 1921 році вийшов у відставку з МЗС Франції.
• У 1920—1921 роках був Генеральним секретарем МЗС Франції. Як Посол Франції та Генеральний секретар Міністерства закордонних справ 10 серпня в Севрі брав участь у підписанні Мирного договору між головними союзними державами (Британська імперія, Франція, Італія, Японія), союзними державами (Вірменія, Бельгія, Греція, , Польща, Португалія, Румунія, Сербо-хорвато-словенське держава, Чехословаччина) і Туреччиною.

Літературна діяльність

У відставці продовжив успішно займатися активною літературною діяльністю, яку розпочав ще в 1887 році.

Публікації

• Китайське мистецтво / L'Art chinois (1887)
• Люк де Клап'є де Вовенарг / Vauvenargues (1890)
• Альфред де Віньї / Alfred de Vigny (1891)
• Профілі жінок / Profils de femmesProfils de femmes (1895)
• Волосяниця / Le Cilice (1901)
• Rome, notes d'histoire et d'art (1902)
• Кнут / La Cravache (1904)
• Справа честі / Le Point d'honneur (1907)
• Данте. Його час, його твори, його геній / Dante, essai sur son caractère et son génie (1909)
• Царська Росія під час світової війни / La Russie des tsars pendant la Grande Guerre (1921—1923)
• Le Roman tragique de l'empereur Alexandre II (1923)
• Les Entretiens de l'impératrice Eugénie (1928)
• Олександра Федорівна — імператриця Росії / Alexandra Feodorowna, impératrice de Russie (1932)
• Un prélude à l'invasion de la Belgique. Le Plan Schlieffen, 1904 (1932)
• Guillaume II et Nicolas II (1935)
• Alexandre Ier, un tsar énigmatique (1937)
• Les Précurseurs de Lénine (1938)
• Élisabeth, impératrice d'Autriche. L'hérédité sinistre des Wittelsbach (1939)
• L'Écroulement du tsarisme (1939)
• Aux portes du jugement dernier. Élisabeth-Féodorowna, grande-duchesse de Russie (1940)
• Au quai d'Orsay à la veille de la tourmente. Journal, 1913—1914 (1947)
• Journal de l'affaire Dreyfus, 1894—1899, l'affaire Dreyfus et le Quai d'Orsay (1955)
• Le crépuscule des tsars, Mercure de France 2007, Journal de Maurice Paléologue lorsqu'il était ambassadeur de France en Russie de 1914 à 1917. Introduction de Nicolas Mietton, dont certains éléments sont repris ci-dessus.

Почесні звання та нагороди

• Після двох невдалих спроб у 1923 і 1924 роках, Жорж Моріс Палеолог був обраний до 1928 довічним членом Французької академії. З 1928 року до смерті в 1944 році займав крісло № 19, в якому його попередником був , а наступником — .
• Великий офіцер ордена Почесного легіону

Постать у літературі

• Валентин Пікуль, «Нечиста сила» — персонаж

Бібліографія

• Ferro Marc. The Russian Revolution of February 1917. Englewood Cliffs: Prentice Hall, 1972. P. 213—214.
• Neagu Djuvara, Între Orient şi Occident. Ţările române la începutul epocii moderne, Humanitas publishing house, Bucharest, 1995. P. 131—132

Примітки

1. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
   d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326
2. Nom donné aux Grecs habitant le quartier du Phanar à Constantinople
3. Дипломатически представители на Франция в България^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
4. МИРНИЙ ДОГОВІР МІЖ СОЮЗНИМИ ДЕРЖАВАМИ І ТУРЕЧЧИНОЮ, ПІДПИСАНИЙ В СЕВРІ 10-ГО СЕРПНЯ 1920 РОКУ [ 22 серпня 2017 у Wayback Machine.] Г. Жоржа Моріса Палеолога, Посла Франції, Генерального Секретаря Міністерства Закордонних справ

Література

• П. М. Ігнатьєв. Палеолог Жорж Моріс // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с.

Посилання

• Біографія Палеолога зі Словника «Політичні діячі Росії. 1917» К. А. Залеського (рос.) [ 13 жовтня 2011 у Wayback Machine.] на сайті Хронос.
• М. Палеолог «Щоденник посла» (рос.)