Мико́ла Леоні́дович Жа́ріков (нар. 7 листопада 1931, Слов'янськ, Донецька область) — український архітектор, член Національної спілки архітекторів України, народний архітектор України, дійсний член Української академії архітектури.
Жаріков Микола Леонідович | |
---|---|
Народження | 7 листопада 1931 (92 роки) |
Країна (підданство) | СРСР Україна |
Навчання | Харківський національний університет будівництва та архітектури |
Діяльність | архітектор |
Праця в містах | Запоріжжя і Київ |
Членство | Національна спілка архітекторів України |
Автограф | |
Жаріков Микола Леонідович у Вікісховищі |
Життєпис
Народився 7 листопада 1931 в Слов'янську. Пережив німецьку окупацію міста.
У 1954, під час навчання у Харківському інженерно-будівельному інституті, проходив будівельну практику у Києві, будуючи школу на вулиці Лютеранській, 10.
У 1956 закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут. Після закінчення інституту за розподілом поїхав працювати у Запоріжжя.
З 1964 працював в Запоріжжі директором Запорізької філії Інституту «Укрміськбудпроект».
Влітку 1978 переїхав до Києва. У 1978—1987 — перший заступник голови Держбуду України, в 1987—1992 — головний архітектор Києва, в 1992—1993 — президент Міжнародного архітектурного центру «Золота брама», в 1993—1996 — заступник начальника Київголовархітектури, з 1996 — керівник персональної творчої майстерні «М. Жаріков».
Є автором книги «Мої майдани», численних публікацій з проблем забудови Києва та збереження історичного середовища, головний редактор чотиритомника «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (1983—1986, російською мовою), співголова Громадського комітету захисту архітектури Києва, член Громадської ради сприяння підготовці інфраструктури центру міста Києва до ЄВРО-2012.
Основні праці
- Перший мікрорайон «Космічний» у Запоріжжі (1959).
- Проєкт створення та забудови Жовтневої площі у Запоріжжі (1960-і).
- Проєкти забудови та реконструкції площ Вокзальної, Пушкіна, Чекістів у Запоріжжі (1960-і).
- Проєкт детального планування центрів міст Запоріжжя та Путивля (1968—1982).
- Пам'ятник Леніну у місті Бердянськ (1960-і).
- Будівлі проєктного інституту «Запоріжцивільпроект» (1975), Будбанку (1976) у Запоріжжі.
- Проєкт Музейного комплексу оборони Севастополя у 1942—1943 (1981).
- Проєкт лікарні на ст. Ургал (БАМ, 1976).
- Проєкт музею «Кам'яна могила» під Мелітополем (1973),
- База відпочинку в Бердянську (1977).
У Києві
- Ескізні проєкти забудови центру житлового району Оболонь, проспекту Миколи Бажана, мікрорайону по вулиці Юлії Здановської,
- Західна привокзальна площа біля станції Київ-Пасажирський,
- Забудова вулиці Лайоша Гавро житловими комплексами серії АППС (1988).
- Станція метро «Золоті ворота» (1989),
- Посольство Російської Федерації (1993).
- Готельно-офісний центр по вулиці Раїси Окіпної (1990),
- Меморіальний комплекс пам'яті жертв Чорнобиля у сквері біля Нагірної вулиці (1991—2006),
- (Пам'ятник і каплиця св. Андрія Первозванного) (2003),
- Офісний будинок та офісно-готельний комплекс по Госпітальній вулиці.
Участь у конкурсах
Микола Жаріков — учасник понад 50 українських та міжнародних архітектурних конкурсів, серед яких:
- Історико-культурний комплекс музею запорізького козацтва на острові Хортиця (1-а премія, 1973).
- Пам'ятник Перемоги на Поклонній горі у Москві (1990).
- Завершення забудови центральної частини району Оболонь (2-а премія, 1987).
- Реконструкція Музею Тараса Шевченка у Каневі (2-а премія. 1988).
- Відновлення церкви Богородиці Пирогощої у Києві (1-а премія, 1989).
- Музей бойової Слави та обеліск Місту-герою у Керчі (1-а премія, 1986).
- забудова території вздовж лінії метро на Подолі (1-а премія, 1997),
- Монумент Незалежності України у Києві (1996—1999),
- забудова Європейської площі в Києві (2-а премія, 1998),
- Парк Свободи у Преторії, ПАР (2002).
- Монумент Соборності України у Києві, Чернігові. Севастополі (2004),
- Монумент Голодомору (2003—2006).
Автор пам'ятнику Гетьману Сагайдачному у Києві на Контрактовій площі, надгробків Степану Турчаку (1996) та Вадиму Гетьману (1999) на Байковому кладовищі у Києві.
Відзнаки
Заслужений архітектор УРСР (1987), лауреат Державної премії України за архітектуру станції метро «Золоті ворота» (1991), народний архітектор України (2004).
Примітки
- Постанова Кабінету міністрів України від 30 грудня 1991 року № 394 «Про присудження Державних премій України по архітектурі 1991 року».
- Указ Президента України від 29 червня 1999 року № 770/99 «Про присвоєння почесних звань України».
Джерела
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 238. — .
Посилання
- Жаріков Микола Леонідович на сайті who-is-who.com.ua[недоступне посилання з липня 2019].
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет