Жаклін Роуз

 

Жаклін Роуз, FBA, FRSL (народилася в 1949 році в Лондоні) — британська вчена, професорка гуманітарних наук в Інституті гуманітарних наук Біркбека.

Життя і робота

Жаклін Роуз відома своєю роботою про зв'язок між психоаналізом, фемінізмом і літературою. Вона закінчила коледж Святої Хільди в Оксфорді та здобула вищий ступінь (maîtrise) у Сорбонні в Парижі. Вона здобула докторський ступінь у Лондонському університеті під керівництвом Френка Кермода. Її старшою сестрою була філософка Джилліан Роуз.

Книга Роуз «Альбертин», роман 2001 року, є феміністичною варіацією роману Марселя Пруста À la recherche du temps perdu.

Роуз найбільш відома своїм критичним дослідженням про життя та творчість американської поетеси Сільвії Плат «The Haunting of Sylvia Plath», опублікованою в 1991 році У книзі Роуз пропонує постмодерністську феміністичну інтерпретацію творчості Плат і критикує чоловіка Плат Теда Хьюза та інших редакторів творів Плат. "Роуз описує ворожість, яку вона зазнала з боку Хьюза та його сестри (яка діє як літературний виконавець маєтку Плат), включаючи погрози, отримані від Хьюза щодо деяких аналізів Роуз вірша Плат «The Rabbit Catch». The Haunting of Sylvia Plath був схвалений критиками та підданий критиці Джанет Малькольм у її книзі «Мовчазна жінка: Сільвія Плат і Тед Г'юз».

Роуз є мовницею і співавторкою London Review of Books.

Стани фантазії Роуза (1996) надихнули композитора на подвійний концерт Мохаммеда Файруза з такою ж назвою.

У 2022 році Роуз була обрана членкинею Королівського літературного товариства.

Критика Ізраїлю

Роуз різко критикує сіонізм, описуючи його як "[був] травматичним для євреїв, а також для палестинців ". У тому ж інтерв'ю Роуз вказує на внутрішню критику сіонізму, висловлену Мартіном Бубером і Ахадом Хаамом.

Твердження Роуза в «Питання Сіону» про те, що Ізраїль несе відповідальність за «деякі з найгірших жорстокостей сучасної національної держави», було піддано сумніву як таке, що не пов'язане з історичною реальністю, і натомість охарактеризовано як «моралізаторське».

Бібліографія

• (1985). ; Rose, Jacqueline (ред.). Feminine Sexuality: Jacques Lacan and the école freudienne. New York, London: Pantheon Books W. W. Norton. ISBN .
• Rose, Jacqueline (2013). The Haunting of Sylvia Plath. London: Virago. ISBN .
• Rose, Jacqueline (1993). The Case of Peter Pan, or, The Impossibility of Children's Fiction. Philadelphia: University of Pennsylvania Press. ISBN .
• Rose, Jcqueline, ред. (1993). Why War? Psychoanalysis, Politics, and the Return to Melanie Klein. Oxford, UK; Cambridge, Massachusetts: B. Blackwell. ISBN .
• Rose, Jacqueline (1996). Feminine sexuality. У Jackson (ред.). Feminism and Sexuality: A Reader. New York: Columbia University Press. с. 74—78. ISBN .
• Rose, Jacqueline (1996). States of Fantasy. The Clarendon Lectures in English Literature. Oxford England; New York: Clarendon Press Oxford University Press. ISBN .
• Rose, Jacqueline (2002). Albertine (novel). London: Vintage. ISBN .
• Rose, Jacqueline (2004). On Not Being Able to Sleep: Psychoanalysis and the Modern World. London: Vintage. ISBN .
• Rose, Jacqueline (2005). Sexuality in the Field of Vision. London; New York: Verso. ISBN .
• Rose, Jacqueline (2005). The Question of Zion. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. ISBN .
• Rose, Jacqueline (2013). The Last Resistance. London: Verso. ISBN .
• Rose, Jacqueline (2011). Proust Among the Nations: From Dreyfus to the Middle East. Chicago; London: University of Chicago Press. ISBN .
• Rose, Jacqueline (2014). Women in Dark Times. London: Bloomsbury. ISBN .
• Rose, Jacqueline (2018). Mothers: An Essay on Love and Cruelty. London: Faber and Faber. ISBN .
• Rose, Jacqueline (2021). On Violence and On Violence Against Women. London: Faber and Faber. ISBN .
• Rose, Jacqueline (2023). The Plague. London: Fitzcarraldo Editions. ISBN .

Список літератури

1. «Our Staff», . Retrieved 23 November 2014.
2. Jeffries, Stuart (3 лютого 2012). Jacqueline Rose: a life in writing. The Guardian. Процитовано 5 серпня 2021.
3. "Who's that girl?: Alex Clark finds, in Jacqueline Rose's Albertine, a richly suggestive and provocative voice for Proust's heroine, " Alex Clark, The Guardian, 27 October 2001. Retrieved 8 June 2010.
4. Rose, 2013.
5. «Jacqueline Rose», London Review of Books. Retrieved 8 June 2010.
6. Moore, Thomas (12 September 2010), Mohammed Fairouz: An Interview, Opera Today. Retrieved 19 April 2011
7. Wild, Stephi (12 July 2022). RSL Announces 60 New Fellows and Honorary Fellows For 2022. . Процитовано 31 March 2023.
8. Rosemary Bechler (17 August 2005). Nation as trauma, Zionism as question: Jacqueline Rose interviewed. openDemocracy. оригіналу за 14 January 2008. Процитовано 23 July 2006.
9. Rose, 2005, с. 116.
10. (2008). 'The Joy of Moral Preaching', Review of: Jacqueline Rose, The Question of Zion, Hebrew translation by Oded Wolkstein (PDF). . 9: 18—50. Процитовано 2 March 2024 — через .
11. (1 March 2024). Vilifying Israel is the left's new form of anti-Semitism. The Australian. с. 13. Процитовано 2 March 2024.

Посилання

• «Ті, хто виступає проти культурного та академічного бойкоту Ізраїлю, повинні вивчити південноафриканський прецедент, каже Жаклін Роуз», openDemocracy, 4 вересня 2005 р. Позиція Роуза щодо академічного та культурного бойкоту Ізраїлю.
• «Ця земля — твоя земля», «Обозреватель», 18 серпня 2002 р. Погляди Роуза на державу Ізраїль.
• «Чим не є сіонізм, огляд питання Сіону з сіоністської точки зору», The Weekly Standard, 14 листопада 2005 р.
• Інтерв'ю, The Guardian, 4 січня 2003 р
• «Інтерв'ю з ідеями: Жаклін Роуз» — Джон Сазерленд, The Guardian, 28 листопада 2005 р.
• Ізраїль і Опір: інтерв'ю з Жаклін Роуз, Природний стан, зима 2008 р.
• з Аві Шлаймом і Шломо Сендом у Frontline Club, Лондон, 12 листопада 2009 р.