Діоні́сій Жабокри́цький гербу (світське ім'я Дмитро́ Жабокри́цький, пол. Dionizy Dymitr Żabokrzycki herbu Ulanicki; бл. 1652, Луцьк — 1715, Москва) — єпископ православної, а потім Руської унійної церкви; з 1695 року — православний, а з 1702 року — унійний єпископ Луцький і Острозький.
Діонісій Жабокрицький Dionizy Żabokrzycki | ||
| ||
---|---|---|
1695 — 1715 | ||
Церква: | спочатку Українська Православна Церква, з 1702 Руська Унійна Церква | |
Попередник: | Атанасій Шумлянський | |
Наступник: | Йосиф Левицький | |
Народження: | бл. 1652 Луцьк | |
Смерть: | 1715 Москва | |
Прийняття монашества: | 1695 | |
Єпископська хіротонія: | 1695 |
Життєпис
Народився в Луцьку в шляхетській родині. Його батько був православним, а мати — католичкою.
Навчався в Краківській Академії. Був підчашим вількомирським, в 1674 — каптуровий суддя Волинського воєводства. Був одружений з шляхтянкою Маріанною з Немиричів, в першому шлюбі Гулевич, мав двох дітей: сина Бенедикта Григорія та доньку Маріанну, видану за шляхтича Сомплавського.
Після розлучення з дружиною обрав духовний стан. Обирався старостою Луцького православного братства (1677—1686). В 1684 призначений Київським підвоєводою, а з 1691 був також підстаростою кременецьким. Сприяв відновленню кременецького Богоявленського братства. В 1693 став земським писарем в Луцьку (писарем Луцького земського суду - ?). В 1695, по смерті Луцького єпископа Атанасія Шумлянського, духовенство, члени братства і шляхта Луцької єпархії обрали саме Дмитра Жабокрицького його наступником, цей вибір був підтверджений королем Яном III Собеським. Дбав про належну освіту для духовенства єпархії та покращення матеріального стану монастирів, домігся повернення від уніятів Гойського і Підгорецького монастирів та Овруцької архимандрії. В своїй діяльності наштовхнувся на сильну протидію з боку уніятів. Не дивлячись на підтримку Діонісія Жабокрицького київським духовенством, гетьманом Іваном Мазепою та польським королем Августом ІІ Сильним, московський патріарх Адріан не благословив Київського митрополита Варлаама Ясинського на висвячення Діонісія в єпископи, оскільки до свого обрання той був одружений з вдовою, що заборонялось православними церковними канонами. Висвячення Діонісія Жабокрицького в 1700 році мармароським архієпископом Йосифом Стойкою не було визнане не тільки католиками й уніатами, але й православними.
В 1702 році приєднав православну Луцьку єпархію до унійної Київської митрополії (на той момент залишався єдиним православним єпископом в Польщі, єдиною православною єпархією залишилось Полоцьке єпископство в Великому князівстві Литовському). Завзято поширював унію в своїй єпархії. Під час північної війни, коли на Волинь зайшла московська армія, православні підняли бунт в єпархії проти унії, а він змушений був виїхати за межі єпархії: в 1704 перебував у єпископа Перемиського Юрія Винницького, в 1705 був в обозі у короля Станіслава І Лещинського. В 1706 році повернувся на Волинь, однак був звинувачений у виступах проти московського війська, змушений був виїхати в Угорщину в 1707 році. Після повернення до Луцька в 1708 році його спробували схопити, однак він зумів врятуватися втечею до обозу коронного гетьмана Адама Сенявського. У 1709 році його все ж таки схопили і видали росіянам, котрі спочатку вивезли його в Київ, а в 1710 — в Москву. Там його спочатку допитували та всіляко принижували (тиждень не давали ні їди, ні одежі), потім запропонували повернення в єпархію за умови відмови від унії, на що владика не погодився. За це був засуджений до заслання та довічного ув'язнення. Від 1711 року перебував був у Соловецькому монастирі. В часі свого заслання зустрів приязне до себе ставлення архієпископів Холмогорських Рафаїла Краснопольського та Варнави Волатковського. Згодом відправлений до Москви, де і помер у 1715 році..
Примітки
- Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 264–265.
Джерела та література
- Станіславський В. В. Жабокрицький Діонісій [ 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 135. — .
Посилання
- Жабокрицький Діонисій Дмитро [ 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 436. — 1000 екз.
Це незавершена стаття про Українську греко-католицьку церкву. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Zhabokrickij Dioni sij Zhabokri ckij gerbu svitske im ya Dmitro Zhabokri ckij pol Dionizy Dymitr Zabokrzycki herbu Ulanicki bl 1652 Luck 1715 Moskva yepiskop pravoslavnoyi a potim Ruskoyi unijnoyi cerkvi z 1695 roku pravoslavnij a z 1702 roku unijnij yepiskop Luckij i Ostrozkij Dionisij Zhabokrickij Dionizy Zabokrzycki Yepiskop Luckij i Ostrozkij 1695 1715 Cerkva spochatku Ukrayinska Pravoslavna Cerkva z 1702 Ruska Unijna Cerkva Poperednik Atanasij Shumlyanskij Nastupnik Josif Levickij Narodzhennya bl 1652 Luck Smert 1715 1715 Moskva Prijnyattya monashestva 1695 Yepiskopska hirotoniya 1695ZhittyepisNarodivsya v Lucku v shlyahetskij rodini Jogo batko buv pravoslavnim a mati katolichkoyu Navchavsya v Krakivskij Akademiyi Buv pidchashim vilkomirskim v 1674 kapturovij suddya Volinskogo voyevodstva Buv odruzhenij z shlyahtyankoyu Mariannoyu z Nemirichiv v pershomu shlyubi Gulevich mav dvoh ditej sina Benedikta Grigoriya ta donku Mariannu vidanu za shlyahticha Somplavskogo Pislya rozluchennya z druzhinoyu obrav duhovnij stan Obiravsya starostoyu Luckogo pravoslavnogo bratstva 1677 1686 V 1684 priznachenij Kiyivskim pidvoyevodoyu a z 1691 buv takozh pidstarostoyu kremeneckim Spriyav vidnovlennyu kremeneckogo Bogoyavlenskogo bratstva V 1693 stav zemskim pisarem v Lucku pisarem Luckogo zemskogo sudu V 1695 po smerti Luckogo yepiskopa Atanasiya Shumlyanskogo duhovenstvo chleni bratstva i shlyahta Luckoyi yeparhiyi obrali same Dmitra Zhabokrickogo jogo nastupnikom cej vibir buv pidtverdzhenij korolem Yanom III Sobeskim Dbav pro nalezhnu osvitu dlya duhovenstva yeparhiyi ta pokrashennya materialnogo stanu monastiriv domigsya povernennya vid uniyativ Gojskogo i Pidgoreckogo monastiriv ta Ovruckoyi arhimandriyi V svoyij diyalnosti nashtovhnuvsya na silnu protidiyu z boku uniyativ Ne divlyachis na pidtrimku Dionisiya Zhabokrickogo kiyivskim duhovenstvom getmanom Ivanom Mazepoyu ta polskim korolem Avgustom II Silnim moskovskij patriarh Adrian ne blagosloviv Kiyivskogo mitropolita Varlaama Yasinskogo na visvyachennya Dionisiya v yepiskopi oskilki do svogo obrannya toj buv odruzhenij z vdovoyu sho zaboronyalos pravoslavnimi cerkovnimi kanonami Visvyachennya Dionisiya Zhabokrickogo v 1700 roci marmaroskim arhiyepiskopom Josifom Stojkoyu ne bulo viznane ne tilki katolikami j uniatami ale j pravoslavnimi V 1702 roci priyednav pravoslavnu Lucku yeparhiyu do unijnoyi Kiyivskoyi mitropoliyi na toj moment zalishavsya yedinim pravoslavnim yepiskopom v Polshi yedinoyu pravoslavnoyu yeparhiyeyu zalishilos Polocke yepiskopstvo v Velikomu knyazivstvi Litovskomu Zavzyato poshiryuvav uniyu v svoyij yeparhiyi Pid chas pivnichnoyi vijni koli na Volin zajshla moskovska armiya pravoslavni pidnyali bunt v yeparhiyi proti uniyi a vin zmushenij buv viyihati za mezhi yeparhiyi v 1704 perebuvav u yepiskopa Peremiskogo Yuriya Vinnickogo v 1705 buv v obozi u korolya Stanislava I Leshinskogo V 1706 roci povernuvsya na Volin odnak buv zvinuvachenij u vistupah proti moskovskogo vijska zmushenij buv viyihati v Ugorshinu v 1707 roci Pislya povernennya do Lucka v 1708 roci jogo sprobuvali shopiti odnak vin zumiv vryatuvatisya vtecheyu do obozu koronnogo getmana Adama Senyavskogo U 1709 roci jogo vse zh taki shopili i vidali rosiyanam kotri spochatku vivezli jogo v Kiyiv a v 1710 v Moskvu Tam jogo spochatku dopituvali ta vsilyako prinizhuvali tizhden ne davali ni yidi ni odezhi potim zaproponuvali povernennya v yeparhiyu za umovi vidmovi vid uniyi na sho vladika ne pogodivsya Za ce buv zasudzhenij do zaslannya ta dovichnogo uv yaznennya Vid 1711 roku perebuvav buv u Soloveckomu monastiri V chasi svogo zaslannya zustriv priyazne do sebe stavlennya arhiyepiskopiv Holmogorskih Rafayila Krasnopolskogo ta Varnavi Volatkovskogo Zgodom vidpravlenij do Moskvi de i pomer u 1715 roci PrimitkiBlazhejovskij D Iyerarhiya Kiyivskoyi cerkvi 861 1996 Lviv Kamenyar 1996 S 264 265 Dzherela ta literaturaStanislavskij V V Zhabokrickij Dionisij 25 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 135 ISBN 966 00 0610 1 PosilannyaZhabokrickij Dionisij Dmitro 4 travnya 2021 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1959 T 2 kn 4 Literi Zh J S 436 1000 ekz Ce nezavershena stattya pro Ukrayinsku greko katolicku cerkvu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi