Ця стаття містить , але походження тверджень у ній через практично повну відсутність . (серпень 2019) |
Ефір або Етер (дав.-гр. αιθηρ) — гіпотетичне середовище, матеріал, крізь який протягом XIX століття, науковці пояснювали розповсюджування електромагнітних хвиль і гравітаційної взаємодії.
Ефір у Стародавній Греції
Ідея ефіру, як легкої субстанції, що утворює всесвіт, була введена в античну європейську думку Демокрітом (460—370 рр. до н. е.). Так, через повітря Демокріт означив субстанцію всесвіту, вважаючи її легкою, оскільки вона всепроникна, на відміну від важкої субстанції — землі. За Демокрітом, серед складових ефіру є амери (невимірювані) і атоми (нероздільні); зокрема, атоми є ненародженні і незнищенні, вони не можуть бути зруйновані і повинні асоціюватись з геометричною субстанцією. Ці атоми мають геометричні форми в яких є опуклості і угнутості. Відомо, що Демокріт багато мандрував світом, зокрема тривалий час жив в Єгипті та Індії. Тому такі його погляди на будову природи могли бути запозичені у єгипетських і, особливо, індійських мудреців, оскільки тут ми бачимо цілковитий збіг із ведичною фізикою. Погляди Демокріта підтримав Епікур (342—270 рр. до н. е.). Рукописи 4-го сторіччя н. е. розповідають, що епікурейські знання підхопив римський мислитель 1-го сторіччя до н. е. Тіт Лукрецій Кар, який виклав ці погляди в своїй книзі «Про природу речей» («De rerum nature»).
Механічний ефір
Християн Гюйгенс, мабуть, був першим серед дослідників 17-го сторіччя, хто повернувся до демокрітової ідеї ефіру. 1690 року він тлумачив світло як хвильове явище і запропонував етер як пружне середовище, у якому ці хвилі розповсюджуються. Подібно до того, як повітря є середовищем для розповсюдження звуку. Згідно з цими уявленнями, ефір пронизував як міжпланетний простір, так і тверді тіла та рідини. Крізь нього поширювалось не лише світло, а й теплове випромінювання.
Слабким місцем концепції механічного ефіру була очевидна суперечність: середовище мало бути досить щільним для розповсюдження хвиль і одночасно досить розрідженим, щоб не чинити опору тілам, які рухаються у безповітряному просторі. Ця суперечність стала ще очевиднішою, коли стало зрозуміло, що світлова хвиля, на відміну від звуку, є не поздовжньою, а поперечною. Поперечні хвилі не можуть розповсюджуватися в газах і рідинах, а лише в твердих тілах. Отже, механічний ефір мав мати властивості твердого тіла і разом з тим пронизувати всі тіла, не створюючи опору їхньому рухові. Це давало багатьом дослідникам привід піддавати сумніву не лише гіпотезу про існування механічного ефіру, а й пов'язану на той час з ним, хвильову теорію світла.
Електромагнітний ефір
З відкриттям Джеймсом Клерком Максвеллом рівнянь, що описують динаміку електромагнітного поля, була розвинена і отримала експериментальне підтвердження електромагнітна теорія світла: було встановлено, що світло — це електромагнітні, а не механічні хвилі. Отже, відпала потреба в гіпотезі про механічний ефір.
Згідно з рівняннями Максвелла, електромагнітна хвиля поширюється зі сталою швидкістю c = 299 792 458 м/с (у вакуумі). З погляду Ньютонівської механіки, ця умова не може бути виконана одночасно в усіх інерційних системах: якщо в одній з інерційних систем швидкість світла дорівнює то іншій системі, яка рухається відносно першої, ця швидкість, відповідно до галілеївського закону додавання швидкостей, буде іншою. Щоб розв'язати цю проблему було запропоновано гіпотезу про існування електромагнітного ефіру — середовища, через яке поширюється електромагнітна взаємодія. Припускалося, що лише в системі відліку, яка перебуває в спокої відносно цього середовища, справедливі рівняння Максвелла і швидкість світла дорівнює фіксованій величині . В інших системах відліку, які рухаються відносно ефіру, швидкість світла мала б відрізнятись від .
Експериментальна перевірка
Оскільки Земля рухається навколо Сонця (а Сонце, у свою чергу, рухається навколо центру Галактики), то на Землі мав би відчуватись «ефірний вітер»: швидкість світла мала залежати від напрямку руху Землі навколо Сонця.
Щоб виміряти швидкість «ефірного вітру» і таким чином перевірити гіпотезу про існування ефіру було проведено експеримент Майкельсона — Морлі. Результат виявився негативним: швидкість світла була з високою точністю однаковою при будь-якому напрямку руху Землі, «ефірного вітру» виявлено не було. Пізніше цей результат було підтверджено іншими дослідами, хоча треба зазначити, що з врахуванням наближень, вищих другого порядку (така була точність у досліді Майкельсона—Морлі), дослідники натрапляли на нові явища.
Таким чином виявилося, що гіпотеза про існування електромагнітного ефіру, а отже й гіпотеза про існування пов'язаної з ним «абсолютної» системи координат, не узгоджується з експериментом (з урахуванням ефектів другого порядку).
Ефір та теорія відносності
Спеціальна теорія відносності Альберта Ейнштейна відкинула гіпотезу про існування ефіру. Теорія Ейнштейна базується на постулаті про однакову швидкість світла в усіх інерційних системах відліку і повну рівноправність цих систем. Гіпотеза про поширення світла в середовищі — ефірі — суперечить цьому постулату, оскільки з цим середовищем можна було б пов'язати особливу, нерівноправну з іншими систему відліку.
Усі наявні на сьогодні дослідні дані повністю підтверджують висновки спеціальної теорії відносності. Із погляду сучасної фізики, електромагнітні хвилі, зокрема, світло, можуть поширюватись у вакуумі, не потребуючи ніякого середовища для свого розповсюдження. Гіпотеза ефіру, у тому вигляді, в якому вона існувала наприкінці XIX — початку XX століття, не відповідає реаліям сучасної науки. Натомість новітні гіпотези щодо квантового ефіру і його збігом з абстрактним поняттям фізичного вакууму, привертають до себе все більший інтерес фізиків і філософів науки[]. Проблеми ефіру досліджував американський фізик Дейтон Кларенс Міллер.
Слово «ефір» у повсякденній мові
Гіпотеза про ефір, як середовище, крізь яке поширюються радіохвилі, залишила власний слід у повсякденній мові. Саме звідси беруть свій початок вислови «в ефірі Новини» (починаємо/тривають Новини), «прямий ефір» (працюємо наживо), «вийти в ефір» (почати передачу), «ви в етері» (ви приєдналися/ ви з нами/ ми вас чуємо), Ethernet (ефір + net) тощо.
Див. також
Примітки
- Д. К. Миллер. Эфирный ветер. Доклад, прочитанный в Вашингтонской академии наук. (1925 г.) [ 19 травня 2011 у Wayback Machine.] // Успехи физических наук. 1925. Т.5. С.177—185.;
Proc. Nat. Ас. of Washington. 1925. Vol II. Р. 307. Російський переклад з англ. Сергія Вавілова.
Література
- Christiaan Huygens: Abhandlung über das Licht (Tractatus de lumini), Deutsch, Thun, 1996, <Repr. d. Ausg. 1690>
- Johann Friedrich Radinger: Der Äther und das Licht, Gerold, Wien, 1901
- Banesh Hoffman, Relativity and Its Roots (Freeman, New York, 1983).
- Michael Janssen, , Einstein for Everyone course at UMN (2001).
- Isaac Newton, Opticks [ 6 липня 2005 у Wayback Machine.] (1704). Republished 1952 (Dover: New York), with commentary by Bernard Cohen, Albert Einstein, and Edmund Whittaker.
- Tipler, Paul; Llewellyn, Ralph, Modern Physics" (4th ed.), W. H. Freeman, 2002,
- J. Larmour, «A Dynamical Theory of the Luminiferous Medium». Transactions of the Royal Society, 1885-86.
- Albert Einstein, «Ether and the Theory of Relativity», republished in Sidelights on Relativity (Dover, NY, 1922)
- И. В. Терентьев, История эфира, Москва: ФАЗИС, 1999 г. 176 стр. . Рецензия на эту книгу [ 16 травня 2005 у Wayback Machine.].
- Э. Уиттекер, История теории эфира и электричества, Издательство: Регулярная и хаотическая динамика, 2001 г. 512 стр. .
- D.C.Miller, «Ether drift experiments of Mount Wilson solar observatory», Phys.Rev.,19,407-408(1922).
- D.C.Miller, «Ether drift experiment of Mount Wilson», Proc.Nat.Acad.Amer.,11,306-314(1925).
- D.C.Miller, «Significance of the ether-drift experiments of 1925 at Mount Wilson», Science,68,No.1635,433-443(1926)
- A.A.Michelson, F.G.Pease and F.Pearson, «Repetition of the Michelson-Morley experiment», J.Optical Soc.Amer.Rev.Sci.Instr.,18,No.3,181-182(1929).
- Yu.M.Galaev, «Etheral wind in experience of millimetric radiowaves propagation», in: Spacetime and Substance,2,No.5(10), Research and Technological Institute of Transcription, Translation, and Replication, Kharkov(2001), pp.211-225.
- L.P.Khoroshun, «General Dynamic Equations of Electromagnetomechanics for Dielectrics and Piezoelectrics», International Applied Mechanics, Vol.42,No.4,407-420(2006).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Efir Cya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nij zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti serpen 2019 Efir abo Eter dav gr ai8hr gipotetichne seredovishe material kriz yakij protyagom XIX stolittya naukovci poyasnyuvali rozpovsyudzhuvannya elektromagnitnih hvil i gravitacijnoyi vzayemodiyi Efir u Starodavnij GreciyiIdeya efiru yak legkoyi substanciyi sho utvoryuye vsesvit bula vvedena v antichnu yevropejsku dumku Demokritom 460 370 rr do n e Tak cherez povitrya Demokrit oznachiv substanciyu vsesvitu vvazhayuchi yiyi legkoyu oskilki vona vsepronikna na vidminu vid vazhkoyi substanciyi zemli Za Demokritom sered skladovih efiru ye ameri nevimiryuvani i atomi nerozdilni zokrema atomi ye nenarodzhenni i neznishenni voni ne mozhut buti zrujnovani i povinni asociyuvatis z geometrichnoyu substanciyeyu Ci atomi mayut geometrichni formi v yakih ye opuklosti i ugnutosti Vidomo sho Demokrit bagato mandruvav svitom zokrema trivalij chas zhiv v Yegipti ta Indiyi Tomu taki jogo poglyadi na budovu prirodi mogli buti zapozicheni u yegipetskih i osoblivo indijskih mudreciv oskilki tut mi bachimo cilkovitij zbig iz vedichnoyu fizikoyu Poglyadi Demokrita pidtrimav Epikur 342 270 rr do n e Rukopisi 4 go storichchya n e rozpovidayut sho epikurejski znannya pidhopiv rimskij mislitel 1 go storichchya do n e Tit Lukrecij Kar yakij viklav ci poglyadi v svoyij knizi Pro prirodu rechej De rerum nature Mehanichnij efirHristiyan Gyujgens mabut buv pershim sered doslidnikiv 17 go storichchya hto povernuvsya do demokritovoyi ideyi efiru 1690 roku vin tlumachiv svitlo yak hvilove yavishe i zaproponuvav eter yak pruzhne seredovishe u yakomu ci hvili rozpovsyudzhuyutsya Podibno do togo yak povitrya ye seredovishem dlya rozpovsyudzhennya zvuku Zgidno z cimi uyavlennyami efir pronizuvav yak mizhplanetnij prostir tak i tverdi tila ta ridini Kriz nogo poshiryuvalos ne lishe svitlo a j teplove viprominyuvannya Slabkim miscem koncepciyi mehanichnogo efiru bula ochevidna superechnist seredovishe malo buti dosit shilnim dlya rozpovsyudzhennya hvil i odnochasno dosit rozridzhenim shob ne chiniti oporu tilam yaki ruhayutsya u bezpovitryanomu prostori Cya superechnist stala she ochevidnishoyu koli stalo zrozumilo sho svitlova hvilya na vidminu vid zvuku ye ne pozdovzhnoyu a poperechnoyu Poperechni hvili ne mozhut rozpovsyudzhuvatisya v gazah i ridinah a lishe v tverdih tilah Otzhe mehanichnij efir mav mati vlastivosti tverdogo tila i razom z tim pronizuvati vsi tila ne stvoryuyuchi oporu yihnomu ruhovi Ce davalo bagatom doslidnikam privid piddavati sumnivu ne lishe gipotezu pro isnuvannya mehanichnogo efiru a j pov yazanu na toj chas z nim hvilovu teoriyu svitla Elektromagnitnij efirZ vidkrittyam Dzhejmsom Klerkom Maksvellom rivnyan sho opisuyut dinamiku elektromagnitnogo polya bula rozvinena i otrimala eksperimentalne pidtverdzhennya elektromagnitna teoriya svitla bulo vstanovleno sho svitlo ce elektromagnitni a ne mehanichni hvili Otzhe vidpala potreba v gipotezi pro mehanichnij efir Zgidno z rivnyannyami Maksvella elektromagnitna hvilya poshiryuyetsya zi staloyu shvidkistyu c 299 792 458 m s u vakuumi Z poglyadu Nyutonivskoyi mehaniki cya umova ne mozhe buti vikonana odnochasno v usih inercijnih sistemah yaksho v odnij z inercijnih sistem shvidkist svitla dorivnyuye c displaystyle c to inshij sistemi yaka ruhayetsya vidnosno pershoyi cya shvidkist vidpovidno do galileyivskogo zakonu dodavannya shvidkostej bude inshoyu Shob rozv yazati cyu problemu bulo zaproponovano gipotezu pro isnuvannya elektromagnitnogo efiru seredovisha cherez yake poshiryuyetsya elektromagnitna vzayemodiya Pripuskalosya sho lishe v sistemi vidliku yaka perebuvaye v spokoyi vidnosno cogo seredovisha spravedlivi rivnyannya Maksvella i shvidkist svitla dorivnyuye fiksovanij velichini c displaystyle c V inshih sistemah vidliku yaki ruhayutsya vidnosno efiru shvidkist svitla mala b vidriznyatis vid c displaystyle c Eksperimentalna perevirkaOskilki Zemlya ruhayetsya navkolo Soncya a Sonce u svoyu chergu ruhayetsya navkolo centru Galaktiki to na Zemli mav bi vidchuvatis efirnij viter shvidkist svitla mala zalezhati vid napryamku ruhu Zemli navkolo Soncya Shob vimiryati shvidkist efirnogo vitru i takim chinom pereviriti gipotezu pro isnuvannya efiru bulo provedeno eksperiment Majkelsona Morli Rezultat viyavivsya negativnim shvidkist svitla bula z visokoyu tochnistyu odnakovoyu pri bud yakomu napryamku ruhu Zemli efirnogo vitru viyavleno ne bulo Piznishe cej rezultat bulo pidtverdzheno inshimi doslidami hocha treba zaznachiti sho z vrahuvannyam nablizhen vishih drugogo poryadku taka bula tochnist u doslidi Majkelsona Morli doslidniki natraplyali na novi yavisha Takim chinom viyavilosya sho gipoteza pro isnuvannya elektromagnitnogo efiru a otzhe j gipoteza pro isnuvannya pov yazanoyi z nim absolyutnoyi sistemi koordinat ne uzgodzhuyetsya z eksperimentom z urahuvannyam efektiv drugogo poryadku Efir ta teoriya vidnosnostiSpecialna teoriya vidnosnosti Alberta Ejnshtejna vidkinula gipotezu pro isnuvannya efiru Teoriya Ejnshtejna bazuyetsya na postulati pro odnakovu shvidkist svitla v usih inercijnih sistemah vidliku i povnu rivnopravnist cih sistem Gipoteza pro poshirennya svitla v seredovishi efiri superechit comu postulatu oskilki z cim seredovishem mozhna bulo b pov yazati osoblivu nerivnopravnu z inshimi sistemu vidliku Usi nayavni na sogodni doslidni dani povnistyu pidtverdzhuyut visnovki specialnoyi teoriyi vidnosnosti Iz poglyadu suchasnoyi fiziki elektromagnitni hvili zokrema svitlo mozhut poshiryuvatis u vakuumi ne potrebuyuchi niyakogo seredovisha dlya svogo rozpovsyudzhennya Gipoteza efiru u tomu viglyadi v yakomu vona isnuvala naprikinci XIX pochatku XX stolittya ne vidpovidaye realiyam suchasnoyi nauki Natomist novitni gipotezi shodo kvantovogo efiru i jogo zbigom z abstraktnim ponyattyam fizichnogo vakuumu privertayut do sebe vse bilshij interes fizikiv i filosofiv nauki dzherelo Problemi efiru doslidzhuvav amerikanskij fizik Dejton Klarens Miller Slovo efir u povsyakdennij moviGipoteza pro efir yak seredovishe kriz yake poshiryuyutsya radiohvili zalishila vlasnij slid u povsyakdennij movi Same zvidsi berut svij pochatok vislovi v efiri Novini pochinayemo trivayut Novini pryamij efir pracyuyemo nazhivo vijti v efir pochati peredachu vi v eteri vi priyednalisya vi z nami mi vas chuyemo Ethernet efir net tosho Div takozhGipoteza zahoplennya efiruPrimitkiD K Miller Efirnyj veter Doklad prochitannyj v Vashingtonskoj akademii nauk 1925 g 19 travnya 2011 u Wayback Machine Uspehi fizicheskih nauk 1925 T 5 S 177 185 Proc Nat As of Washington 1925 Vol II R 307 Rosijskij pereklad z angl Sergiya Vavilova LiteraturaChristiaan Huygens Abhandlung uber das Licht Tractatus de lumini Deutsch Thun 1996 ISBN 3 8171 3020 1 lt Repr d Ausg 1690 gt Johann Friedrich Radinger Der Ather und das Licht Gerold Wien 1901 Banesh Hoffman Relativity and Its Roots Freeman New York 1983 Michael Janssen Einstein for Everyone course at UMN 2001 Isaac Newton Opticks 6 lipnya 2005 u Wayback Machine 1704 Republished 1952 Dover New York with commentary by Bernard Cohen Albert Einstein and Edmund Whittaker Tipler Paul Llewellyn Ralph Modern Physics 4th ed W H Freeman 2002 ISBN 0 7167 4345 0 J Larmour A Dynamical Theory of the Luminiferous Medium Transactions of the Royal Society 1885 86 Albert Einstein Ether and the Theory of Relativity republished in Sidelights on Relativity Dover NY 1922 I V Terentev Istoriya efira Moskva FAZIS 1999 g 176 str ISBN 5 7036 0054 5 Recenziya na etu knigu 16 travnya 2005 u Wayback Machine E Uitteker Istoriya teorii efira i elektrichestva Izdatelstvo Regulyarnaya i haoticheskaya dinamika 2001 g 512 str ISBN 5 93972 070 6 D C Miller Ether drift experiments of Mount Wilson solar observatory Phys Rev 19 407 408 1922 D C Miller Ether drift experiment of Mount Wilson Proc Nat Acad Amer 11 306 314 1925 D C Miller Significance of the ether drift experiments of 1925 at Mount Wilson Science 68 No 1635 433 443 1926 A A Michelson F G Pease and F Pearson Repetition of the Michelson Morley experiment J Optical Soc Amer Rev Sci Instr 18 No 3 181 182 1929 Yu M Galaev Etheral wind in experience of millimetric radiowaves propagation in Spacetime and Substance 2 No 5 10 Research and Technological Institute of Transcription Translation and Replication Kharkov 2001 pp 211 225 L P Khoroshun General Dynamic Equations of Electromagnetomechanics for Dielectrics and Piezoelectrics International Applied Mechanics Vol 42 No 4 407 420 2006