Етикетознавство

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Етикетознавство (фр. etiguette — ярлик, правила поведінки, церемоніал) вивчає загальні та конкретні правила, кодекс поведінки людей у суспільстві, зовнішні прояви етики, моралі, дотримання усталених норм, принципів та умовностей, історично вироблених і прийнятих у людському співтоваристві; досліджує церемоніал та регламентацію проведення окремих процедур і ритуалів, які передбачають установлений порядок стосунків між людьми.

Види етикету

Розрізняють декілька видів етикету та форм його прояву:

• придворний етикет — чітко регламентований порядок і форма поводження, поведінки при монарших дворах; 
• дипломатичний етикет (протокол) — сукупність загальноприйнятих норм, традицій, порядку, що їх дотримуються уряди, відомства закордонних справ, дипломатичні представництва у міжнародних стосунках. Регулює процес спілкування представників дипломатичного корпусу різних країн у залежності від посадового статусу тих чи інших осіб, визначає різновиди їхньої поведінки на офіційних прийомах, зустрічах, переговорах, раутах, самітах, тощо відповідно до визначених міжнародних правил, яких суворо дотримуються; 
• військовий етикет — регламентує спілкування (відносини, взаємостосунки тощо) офіцерів і солдатів на службі та у громадських місцях відповідно до вимог військового статуту; 
• загальногромадський етикет — сукупність правил і традицій, що ними користуються громадяни у повсякденному житті при спілкуванні один з одним. Останній в свою чергу включає в себе кілька складових: 
  • сімейно-побутовий — регулює взаємовідносини між членами родини (дружиною і чоловіком, старшими і молодшими представниками роду, дітей та батьків); 
  • мовний — обумовлює стиль мовного спілкування згідно із виробленими суспільними нормами і правилами поведінки в різних ситуаціях; 
  • службовий — вивчає зовнішні прояви поведінки керівника та підлеглого, стиль спілкування колег по роботі тощо.

Окремим елементом етикету є манери, які виявляються умінні поводитися належним чином відповідно до конкретних умов, в яких опинилася людина.

Історія формування етикету

Історія формування етикету у різних країнах відповідає історично виробленим нормам спілкування між людьми. Місцем зародження етикетних норм вважається Схід. У китайців та японців досі спостерігається традиційна повага до складного церемоніалу (у Стародавньому Китаї налічувалися понад 30 тис. різних видів церемоніалу). Етикет сприяв розвитку та становленню культури, традиції якої передавалися у спадок від покоління до покоління.

Історичний досвід спілкування людей між собою доводить, що етикет потрібно вивчати змалку. Ще у стародавній Греції філософи вчили своїх учнів стриманості і поміркованості як найвищим проявам добропорядності.

Законодавці сучасного етикету — англійці — вважають, що справжня ввічливість скрізь однакова, і гарні манери визначаються здоровим глуздом і добросердям, прагнення зрозуміти вчинки людей, які належать до різних верств населення населення, культур, релігій, мають різні політичні погляди й переконання тощо.

Етикет завжди визначався певним укладом життя народу, суспільства, соціальної верстви.

Питаннями вивчення еволюції етикету якраз і займається етикетологія.

Посилання

• Дмитрієнко М. Ф. Етикетознавство [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.