Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
́Етика (лат. ethica, від грец. ήυος — звичай) — одна із найдавніших філософських дисциплін, об'єктом вивчення якої служать мораль, моральність.
Етика німецького філософського раціоналізму стала найвищим досягненням етичної теорії Нового часу. Це період творення завершених систем філософії, вищим виявом якої бачиться «практична філософія» — етика та естетика. Визначні її представники: Іммануель Кант (1724—1804), Іоган Фіхте (1762—1814), Фрідріх Шеллінг (1775—1854), Георг Геґель (1770—1831).
Філософія Іммануеля Канта — трансцендентальна філософія. Багато хто називає Канта агностиком.
Етичне вчення Канта викладене в таких його працях:
Етика Іммануїла Канта
Найбільшої уваги Кант приділив питанню моральності і її етичній концепції. Послідовно розвинена в цілій лаві спеціальних праць, вона була найбільш розробленою, систематичною і завершеною. Кант поставив цілий ряд критичних проблем, пов'язаних з визначенням поняття моральності. Одна з заслуг Канта полягає в тому, що він відділив питання про існування Бога, душі, свободи — питання теоретичної свідомості — від питання практичної свідомості.
Аналіз моральної філософії Кант здійснює для розв'язання суперечності між «світом природи» і «світом свободи». Філософія природи досліджує об'єктивні закони, «згідно з якими усе відбувається». Тут панує принцип необхідності. Однак на підставі пізнання законів природи не можна пояснити наявні у свідомості людини ідеї єдності світу, вічності душі та існування Бога. На думку Канта, подолати суперечність між необхідністю і свободою може моральна філософія, що визначає закони, «за якими усе має відбуватися».
Він виділяє два рівні моральної філософії: емпіричну, і «чисту», тобто оперту на апріорні принципи. Якщо спиратися на емпіричну філософію, то ніколи не можна віднайти всезагальних законів. Тому моральна філософія цілком ґрунтується на своїй «чистій частині», тобто на апріорних принципах. Вони збуджують здатність судження для того, щоб розпізнати їх та допомогти волі надати їм практичного застосування. Як наголошує Кант, «метафізика моральності має досліджувати ідею і принципи певної можливої чистої волі».
Істинне призначення розуму не у тому, щоб породити волю як засіб для якоїсь мети, а в добрій волі самій собою. Відповідно, цінність учинку не у тій цілі, заради якої він здійснюється, а у «принципі воління» безвідносно до об'єктів бажання. Свобода бачиться саме як здійснення морально цінного, згідно з принципом чистої волі, а не з якихось корисливих міркувань. До останніх належать, наприклад, схильність, симпатія тощо. Кант застерігає: «Вчинок з почуття обов'язку має цілком усунути вплив схильності і разом з нею будь-який предмет волі».
Діалектика свободи і необхідності вибудовується у такий спосіб: обов'язок із необхідністю вимагає вчинку з поваги до закону; свобода — суб'єктивний принцип воління. Свобода є реальною за умови, що у діяльності проявляє себе всезагальне — моральний закон. Словом, суб'єктивний принцип воління у формі чистої поваги до практичного закону — це максима; об‘єктивний принцип відношення — це закон. Моральні імперативи (безумовне правило) мають силу для волі кожної розумної істоти. Вони мають або гіпотетичний характер (містять приписи умінь), або категоричний (містять моральні закони). Порівнюючи способи дії волі, Кант протиставляє в її спонуках чуттєве і раціональне і визнає перевагу останнього. Підставою для цього є послідовність, із якою може діяти воля. Якщо воля домінує всупереч особистісним почуттям, це означає, що моральна вимога стала максимою поведінки. Якщо ж домінує об'єкт впливу, — це довільний вибір, у якому відсутня істина.
В етиці Канта не протиставляється чистий і практичний розум. Філософ розводить поняття для того, щоб виявити специфіку кожного у становленні об'єктивних моральних законів і діяльність особистості на підставі цих законів. Тому він висуває поняття «чистий практичний розум». Воно відображає єдність всезагального у моралі (апріорні моральні закони) та індивідуально неповторного (моральні максими). Проблема визначається так: чи може чистий розум містити в собі практичну основу, щоб спонукати волю для розумного (у формах людяності явленого) самоздійснення людини. Інакше кажучи, Кант шукає всезагальні підстави вільної моральної діяльності: з потреби суб'єкта почуватися вільною особистістю і бути такою за об'єктивними наслідками діяльності. Він розкриває усі можливі спонуки до практичного самоздійснення і показує, що вони підпорядковують волю своїм потребам. Тобто, людина, що діє згідно з «матеріальними практичними правилами», визначає спрямування волі на «нижчі здібності бажання».
Говорячи про можливість розуму бути «законодавчим розумом», Кант називає умовою для цього можливість розуму визначати волю самим собою (а не схильностями). За такої умови він є виявом «істинної вищої здібності бажання». Воля є вільною у найсуворішому, тобто трансцендентальному сенсі за умови, що її основою служить «всезагальна законодавча форма». Згідно з Кантом, основний закон чистого практичного розуму вимагає: «Чини так, аби максима твоєї волі могла стати основою суспільного законодавства» — тобто, аби кожний твій вчинок був прикладом для всіх".
Розум, що визначає собою волю, або «чистий розум», сам собою є практичний розум. Саме він дає людям всезагальний закон, який є моральним законом.
Всезагальність моральних законів виявляє себе у тому, що кожен суб'єкт здобуває поняття щодо законовідповідності своїх вчинків. Інша справа, що кожен змушений вдаватися до імперативів. Така воля стосовно закону є залежною. Залежність виступає при цьому у формі зобов'язаності, що і спонукає до вчинку. «Чистий моральний закон» Кант називає «священним» на тій підставі і за тієї умови, що наслідком його є суб'єктивний вибір (максима), яка відповідає всезагальному моральному закону.
У здатності розумно вибирати моральне добро і діяти за вибором людина утверджує свою людську гідність. Наріжною є думка філософа, що людина існує як ціль сама собою, а не тільки як засіб.
— Істота, що пізнає
— Істота моральна»
У зв'язку з поняттям всезагального морального закону розглядається поняття «щастя». В етиці Канта вимога бути щасливим набуває сенсу морального обов'язку: «людина має бути щасливою, оскільки повинна бути нею». Щастя ж означає діяльність і задоволення не за ознакою схильності, а з почуття обов'язку. Сенс щастя бачиться покладеним не в емпіричному, а в умоосяжному світі. Конкретизуючи думку, філософ пише, що в практичних засновках можна мислити, принаймні як дещо можливе, «природний і необхідний зв'язок між свідомістю моральності і очікуванням сумірного з нею щастя». Але за умови, що щастя є наслідком моральності. Принципи пошуку щастя не можуть породити моральність. Моральність — самоцінна. Виходячи з цього, Кант дає таке визначення щастя: «Щастя — це такий стан розумної істоти у світі, коли все у її існуванні відбувається згідно з її волею і бажанням…». Щоб подібний стан був можливий, необхідна відповідність між щастям і моральністю. Наявність апріорних моральних законів доводить, на Думку Канта, існування якоїсь «вищої причини», що визначає відповідність волі розумних істот із моральним законом. Саме Тому «винагорода» за моральність — у відчутті вічності, тобто у відчутті причетності до чогось, що вище одиничного (емпіричного і випадкового) буття. Наявність морального закону, згідно з яким людина діє, визначаючи його як закон для себе, з блага почуватися людиною, зумовлює, за Кантом, існування Бога та безсмертя душі. У «Заключенні» до «Критики практичного розуму» звучить відома думка Канта щодо місця людини у Всесвіті: «Дві речі сповнюють душу завжди новим і все сильнішим здивуванням і благоговінням, чим частіше і триваліше ми розмірковуємо про них, — це зоряне небо наді мною і моральний закон у мені».
Аскетизм етики Канта великою мірою виростав на ґрунті християнського образу світу та місця людини у ньому. Філософ дав теоретичне обґрунтування цінності доброчинності всупереч суб'єктивності людських почуттів. Разом з тим, у його етиці людина поставлена вище за Бога, оскільки допущення його існування виводиться з наявності у людини апріорних моральних законів.
Література
- Всемирная энциклопедия. Философия ХХ век. –М.: АСТ; Минск, 2002.
- И. С. Андреев, Б. Т. Григорьян «Философия Канта и современный идеализм», М.: Наука, 1987. — 272 с.
- Ісая Берлін. Чотири есе про свободу. –К. 1994.
- О. Г. Дробницкий «Понятие морали», М.: Наука, 1974. — 388 с.
- Сартр Ж-П. Буття і ніщо. — К., 2001.
- Т. Б. Длугач "И. Кант: от ранних произведений к «Критике чистого разума», М.: Наука, 1990. — 136 с.
- Философия — под ред. В. П. Кохановского, Роств-на-Дону.: Книга, 1995. — 576 с.
- Философский словарь, под. ред. И. Т. Фролова, М.: Политиздат, 1986. — 590 с.
Посилання
- И. Кант. Трактаты и письма. — москва: Наука, 1980. — 712 с. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Иммануил Кант СОЧИНЕНИЯ В ШЕСТИ ТОМАХ Том 4 часть 1 [ 12 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Etika lat ethica vid grec hyos zvichaj odna iz najdavnishih filosofskih disciplin ob yektom vivchennya yakoyi sluzhat moral moralnist Etika nimeckogo filosofskogo racionalizmu stala najvishim dosyagnennyam etichnoyi teoriyi Novogo chasu Ce period tvorennya zavershenih sistem filosofiyi vishim viyavom yakoyi bachitsya praktichna filosofiya etika ta estetika Viznachni yiyi predstavniki Immanuel Kant 1724 1804 Iogan Fihte 1762 1814 Fridrih Shelling 1775 1854 Georg Gegel 1770 1831 Filosofiya Immanuelya Kanta transcendentalna filosofiya Bagato hto nazivaye Kanta agnostikom Etichne vchennya Kanta vikladene v takih jogo pracyah Lekciyi z etiki 1782 Osnovi metafiziki moralnosti 1785 Metafizika nraviv 1797 Pro pochatkovo zle u lyudskij prirodi 1792 Kritika praktichnogo rozumu 1788 Etika Immanuyila KantaNajbilshoyi uvagi Kant pridiliv pitannyu moralnosti i yiyi etichnij koncepciyi Poslidovno rozvinena v cilij lavi specialnih prac vona bula najbilsh rozroblenoyu sistematichnoyu i zavershenoyu Kant postaviv cilij ryad kritichnih problem pov yazanih z viznachennyam ponyattya moralnosti Odna z zaslug Kanta polyagaye v tomu sho vin viddiliv pitannya pro isnuvannya Boga dushi svobodi pitannya teoretichnoyi svidomosti vid pitannya praktichnoyi svidomosti Analiz moralnoyi filosofiyi Kant zdijsnyuye dlya rozv yazannya superechnosti mizh svitom prirodi i svitom svobodi Filosofiya prirodi doslidzhuye ob yektivni zakoni zgidno z yakimi use vidbuvayetsya Tut panuye princip neobhidnosti Odnak na pidstavi piznannya zakoniv prirodi ne mozhna poyasniti nayavni u svidomosti lyudini ideyi yednosti svitu vichnosti dushi ta isnuvannya Boga Na dumku Kanta podolati superechnist mizh neobhidnistyu i svobodoyu mozhe moralna filosofiya sho viznachaye zakoni za yakimi use maye vidbuvatisya Vin vidilyaye dva rivni moralnoyi filosofiyi empirichnu i chistu tobto opertu na apriorni principi Yaksho spiratisya na empirichnu filosofiyu to nikoli ne mozhna vidnajti vsezagalnih zakoniv Tomu moralna filosofiya cilkom gruntuyetsya na svoyij chistij chastini tobto na apriornih principah Voni zbudzhuyut zdatnist sudzhennya dlya togo shob rozpiznati yih ta dopomogti voli nadati yim praktichnogo zastosuvannya Yak nagoloshuye Kant metafizika moralnosti maye doslidzhuvati ideyu i principi pevnoyi mozhlivoyi chistoyi voli Sered nashih ponyat Ponyattya moralnosti najvazhlivishe Istinne priznachennya rozumu ne u tomu shob poroditi volyu yak zasib dlya yakoyis meti a v dobrij voli samij soboyu Vidpovidno cinnist uchinku ne u tij cili zaradi yakoyi vin zdijsnyuyetsya a u principi volinnya bezvidnosno do ob yektiv bazhannya Svoboda bachitsya same yak zdijsnennya moralno cinnogo zgidno z principom chistoyi voli a ne z yakihos korislivih mirkuvan Do ostannih nalezhat napriklad shilnist simpatiya tosho Kant zasterigaye Vchinok z pochuttya obov yazku maye cilkom usunuti vpliv shilnosti i razom z neyu bud yakij predmet voli Dialektika svobodi i neobhidnosti vibudovuyetsya u takij sposib obov yazok iz neobhidnistyu vimagaye vchinku z povagi do zakonu svoboda sub yektivnij princip volinnya Svoboda ye realnoyu za umovi sho u diyalnosti proyavlyaye sebe vsezagalne moralnij zakon Slovom sub yektivnij princip volinnya u formi chistoyi povagi do praktichnogo zakonu ce maksima ob yektivnij princip vidnoshennya ce zakon Moralni imperativi bezumovne pravilo mayut silu dlya voli kozhnoyi rozumnoyi istoti Voni mayut abo gipotetichnij harakter mistyat pripisi umin abo kategorichnij mistyat moralni zakoni Porivnyuyuchi sposobi diyi voli Kant protistavlyaye v yiyi sponukah chuttyeve i racionalne i viznaye perevagu ostannogo Pidstavoyu dlya cogo ye poslidovnist iz yakoyu mozhe diyati volya Yaksho volya dominuye vsuperech osobistisnim pochuttyam ce oznachaye sho moralna vimoga stala maksimoyu povedinki Yaksho zh dominuye ob yekt vplivu ce dovilnij vibir u yakomu vidsutnya istina V etici Kanta ne protistavlyayetsya chistij i praktichnij rozum Filosof rozvodit ponyattya dlya togo shob viyaviti specifiku kozhnogo u stanovlenni ob yektivnih moralnih zakoniv i diyalnist osobistosti na pidstavi cih zakoniv Tomu vin visuvaye ponyattya chistij praktichnij rozum Vono vidobrazhaye yednist vsezagalnogo u morali apriorni moralni zakoni ta individualno nepovtornogo moralni maksimi Problema viznachayetsya tak chi mozhe chistij rozum mistiti v sobi praktichnu osnovu shob sponukati volyu dlya rozumnogo u formah lyudyanosti yavlenogo samozdijsnennya lyudini Inakshe kazhuchi Kant shukaye vsezagalni pidstavi vilnoyi moralnoyi diyalnosti z potrebi sub yekta pochuvatisya vilnoyu osobististyu i buti takoyu za ob yektivnimi naslidkami diyalnosti Vin rozkrivaye usi mozhlivi sponuki do praktichnogo samozdijsnennya i pokazuye sho voni pidporyadkovuyut volyu svoyim potrebam Tobto lyudina sho diye zgidno z materialnimi praktichnimi pravilami viznachaye spryamuvannya voli na nizhchi zdibnosti bazhannya Govoryachi pro mozhlivist rozumu buti zakonodavchim rozumom Kant nazivaye umovoyu dlya cogo mozhlivist rozumu viznachati volyu samim soboyu a ne shilnostyami Za takoyi umovi vin ye viyavom istinnoyi vishoyi zdibnosti bazhannya Volya ye vilnoyu u najsuvorishomu tobto transcendentalnomu sensi za umovi sho yiyi osnovoyu sluzhit vsezagalna zakonodavcha forma Zgidno z Kantom osnovnij zakon chistogo praktichnogo rozumu vimagaye Chini tak abi maksima tvoyeyi voli mogla stati osnovoyu suspilnogo zakonodavstva tobto abi kozhnij tvij vchinok buv prikladom dlya vsih Rozum sho viznachaye soboyu volyu abo chistij rozum sam soboyu ye praktichnij rozum Same vin daye lyudyam vsezagalnij zakon yakij ye moralnim zakonom Vsezagalnist moralnih zakoniv viyavlyaye sebe u tomu sho kozhen sub yekt zdobuvaye ponyattya shodo zakonovidpovidnosti svoyih vchinkiv Insha sprava sho kozhen zmushenij vdavatisya do imperativiv Taka volya stosovno zakonu ye zalezhnoyu Zalezhnist vistupaye pri comu u formi zobov yazanosti sho i sponukaye do vchinku Chistij moralnij zakon Kant nazivaye svyashennim na tij pidstavi i za tiyeyi umovi sho naslidkom jogo ye sub yektivnij vibir maksima yaka vidpovidaye vsezagalnomu moralnomu zakonu U zdatnosti rozumno vibirati moralne dobro i diyati za viborom lyudina utverdzhuye svoyu lyudsku gidnist Narizhnoyu ye dumka filosofa sho lyudina isnuye yak cil sama soboyu a ne tilki yak zasib Sho zh take lyudina Istota sho piznaye Istota moralna U zv yazku z ponyattyam vsezagalnogo moralnogo zakonu rozglyadayetsya ponyattya shastya V etici Kanta vimoga buti shaslivim nabuvaye sensu moralnogo obov yazku lyudina maye buti shaslivoyu oskilki povinna buti neyu Shastya zh oznachaye diyalnist i zadovolennya ne za oznakoyu shilnosti a z pochuttya obov yazku Sens shastya bachitsya pokladenim ne v empirichnomu a v umoosyazhnomu sviti Konkretizuyuchi dumku filosof pishe sho v praktichnih zasnovkah mozhna misliti prinajmni yak desho mozhlive prirodnij i neobhidnij zv yazok mizh svidomistyu moralnosti i ochikuvannyam sumirnogo z neyu shastya Ale za umovi sho shastya ye naslidkom moralnosti Principi poshuku shastya ne mozhut poroditi moralnist Moralnist samocinna Vihodyachi z cogo Kant daye take viznachennya shastya Shastya ce takij stan rozumnoyi istoti u sviti koli vse u yiyi isnuvanni vidbuvayetsya zgidno z yiyi voleyu i bazhannyam Shob podibnij stan buv mozhlivij neobhidna vidpovidnist mizh shastyam i moralnistyu Nayavnist apriornih moralnih zakoniv dovodit na Dumku Kanta isnuvannya yakoyis vishoyi prichini sho viznachaye vidpovidnist voli rozumnih istot iz moralnim zakonom Same Tomu vinagoroda za moralnist u vidchutti vichnosti tobto u vidchutti prichetnosti do chogos sho vishe odinichnogo empirichnogo i vipadkovogo buttya Nayavnist moralnogo zakonu zgidno z yakim lyudina diye viznachayuchi jogo yak zakon dlya sebe z blaga pochuvatisya lyudinoyu zumovlyuye za Kantom isnuvannya Boga ta bezsmertya dushi U Zaklyuchenni do Kritiki praktichnogo rozumu zvuchit vidoma dumka Kanta shodo miscya lyudini u Vsesviti Dvi rechi spovnyuyut dushu zavzhdi novim i vse silnishim zdivuvannyam i blagogovinnyam chim chastishe i trivalishe mi rozmirkovuyemo pro nih ce zoryane nebo nadi mnoyu i moralnij zakon u meni Asketizm etiki Kanta velikoyu miroyu virostav na grunti hristiyanskogo obrazu svitu ta miscya lyudini u nomu Filosof dav teoretichne obgruntuvannya cinnosti dobrochinnosti vsuperech sub yektivnosti lyudskih pochuttiv Razom z tim u jogo etici lyudina postavlena vishe za Boga oskilki dopushennya jogo isnuvannya vivoditsya z nayavnosti u lyudini apriornih moralnih zakoniv LiteraturaVsemirnaya enciklopediya Filosofiya HH vek M AST Minsk 2002 I S Andreev B T Grigoryan Filosofiya Kanta i sovremennyj idealizm M Nauka 1987 272 s Isaya Berlin Chotiri ese pro svobodu K 1994 O G Drobnickij Ponyatie morali M Nauka 1974 388 s Sartr Zh P Buttya i nisho K 2001 T B Dlugach I Kant ot rannih proizvedenij k Kritike chistogo razuma M Nauka 1990 136 s Filosofiya pod red V P Kohanovskogo Rostv na Donu Kniga 1995 576 s Filosofskij slovar pod red I T Frolova M Politizdat 1986 590 s PosilannyaI Kant Traktaty i pisma moskva Nauka 1980 712 s 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Immanuil Kant SOChINENIYa V ShESTI TOMAH Tom 4 chast 1 12 zhovtnya 2011 u Wayback Machine