Естонське товариство натуралістів

Естонське товариство натуралістів (ест. Eesti Looduseuurijate Selts) — одне з найдавніших наукових товариств Естонії. Воно було засноване в 1853 р., і з моменту заснування є значною науковою організацією Естонії, що займається природознавством.

Eesti Looduseuurijate Selts
Естонське товариство натуралістів
Будівля товариства в Тарту
Тип	наукове товариство^[d]
Засновано	10 жовтня 1853
Правовий статус	^d
Сфера	природничі науки
Країна	Естонія
Штаб-квартира	Тарту
Афіліація	Академія наук Естонії^[1]
Вебсайт: elus.ee

Товариство базується в Тарту на вулиці Вільгельма Струве, 2. Воно пов'язане з Тартуським університетом та Естонської академією наук. Товариство включає в себе 23 спеціалізовані секції. Також товариство натуралістів претендує на звання найстарішого наукового товариства в країнах Балтії.

Товариство має велику бібліотеку, в якій зберігається більше 150 000 книг. Бібліотека спеціалізується на публікаціях про природу Естонії.

Історія

Естонське товариство натуралістів було створено 10 жовтня 1853 року. Перші 15 років воно було пов'язане з Лівонським товариством комунального господарства та економіки, а з 1878 року — з Тартуським університетом.

У 1905 році товариство заснувало комісію по озерах, яка займалася вивченням внутрішніх вод Естонії. Приблизно в той же час був створений бібліотечний комітет товариства. У 1920 році при товаристві відкрилася секція охорони природи, в 1921 році — секція орнітології, в 1928 році — секція ботаніки, в 1930 році — таллінський філія, в 1931 році — секція геології, в 1937 році — секція ентомології, в 1939 році — секція антропології, в 1940 році — секція фізики і хімії.

Товариство випускало 3 власних видання: неперіодичне видання «Архів природних наук Естонії» (з 1853 року), щорічне видання «Звіти Товариства дослідників природи» (1861 роки) і науково-популярний журнал «Еесті Лоодус» (1933 року).

Під час Другої світової війни діяльність товариства на кілька років переривалася. У 1946 році товариство увійшло в систему новоствореної Академії наук Естонської РСР.

Голови товариства

• Карл Едуард фон Ліпгарт (1853—1862)
• Гвідо Самсон фон Гіммельшерна (1862—1868)
• Карл Йоганн фон Зейдліц (1868—1869)
• Карл Ернст фон Бер (1869—1876)
• Фрідрих фон Біддер (1877—1890)
• Іоганн Георг Драгендорф (1890—1893)
• Карл Шмідт (1894)
• Едмунд Аугуст Фрідріх Руссов (1895—1897)
• Юліус фон Кеннель (1898—1899)
• Карл Готфрід Костянтин Дегіо (1899—1901)
• Григорій Левицький (1901—1905)
• Микола Кузнецов (1905—1911)
• Євген Шепілевський (1911—1918)
• Борис Срезневський (1918)
• Георг Ландесен (1918—1923)
• Іоганнес Пііпер (1923—1929)
• Пауль Когерман (1929—1936)
• Хуго Кахо (1936—1939)
• Теодор Ліппмаа (1939—1942)
• Армін Епік (1944)
• Карл Орвіку (1946—1952)
• Харальд Хаберман (1952—1954)
• Ерик Кумарі (1954—1964)
• Ханс Трасс (1964—1973 та 1985—1991)
• Ераст Пармасто (1973—1976)
• Кууло Каламєес (1976—1985)
• Калеві Кулл (1991—1994)
• Тину Мьолс (1994—2004)
• Марек Саммул (2004—2008)
• Тину Війк (2008—2014)
• Оліве Тіннь (2014—)

Примітки

1. https://www.elus.ee/index.php/eesti-lus/
2. History [ 2014-01-01 у Wayback Machine.], Estonian Naturalists Society, retrieved 31 December 2013
3. Десять лет Академии наук Эстонской ССР, 1946—1956

Література

• Линда Конго. "История исследовательских работ по естественным наукам в Эстонии в период до 1917 г." Таллинн: Валгус, 1987