Ернст Отто Фішер

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фішер.

|портрет= |Підпис= |Знамениті учні= |Ім'я=

Ернст Отто Фішер
нім. Ernst Otto Fischer
Народився	10 листопада 1918(1918-11-10) Сольн, Німецька імперія
Помер	23 липня 2007(2007-07-23) (88 років) Мюнхен, Німеччина
Поховання	^d
Країна	Німеччина
Діяльність	хімік, викладач університету
Alma mater	Мюнхенський технічний університет
Галузь	Координаційна хімія
Заклад	Мюнхенський технічний університет
Науковий керівник	Вальтер Хібер
Членство	Леопольдина Австрійська академія наук Баварська академія наук ^d Геттінгенська академія наук Американська академія мистецтв і наук
Батько	^d
Нагороди	Нобелівська премія з хімії (1973)
Автограф
Ернст Отто Фішер у Вікісховищі

Е́рнст О́тто Фі́шер (нім. Ernst Otto Fischer; 10 листопада 1918, Сольн, поблизу Мюнхена — 23 липня 2007, Мюнхен) — німецький хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії за 1973 рік (спільно з Джефрі Вілкінсоном).

Біографія

Закінчив Мюнхенську вищу технічну школу (нині Технічний університет) в 1949. З 1959 року обіймав посаду професора цього закладу, з 1969 року директор Інституту неорганічної хімії в Мюнхені.

Роботи

Фішер визначив структуру фероцену, синтезував із бензену і у присутності хлориду алюмінію (1955), розробив загальний метод синтезу аренових (містять ароматичне ядро) похідних перехідних металів, вперше отримав аренкарбонільні, аренциклопентадієнільні та інші змішані π-комплекси перехідних металів. Показав, що ці сполуки при нагріванні розкладаються з утворенням «металевого дзеркала», що може бути використано для отримання надчистих металів. Фішер вперше синтезував низку металоорганічних сполук технецію і трансуранових елементів, отримав стійкі карбенові комплекси перехідних металів (1964), а пізніше і їх карбінові комплекси (1973).

Посилання

• Біографія у TUM-Mitteilungen, 2 — 2003/04, [ 23 січня 2012 у Wayback Machine.](нім.)
• Wolfgang A. Herrmann (2007). «Obituary: Ernst Otto Fischer (1918—2007)». Nature 449 (7159): 156. [ 23 березня 2008 у Wayback Machine.]