Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Дже фрі Ві лкінсон англ Sir Geoffrey Wilkinson 14 липня 1921 Тодморден Йоркшир 26 вересня 1996 Лондон англійський хімік

Джефрі Вілкінсон

Джефрі Вілкінсон

Дже́фрі Ві́лкінсон (англ. Sir Geoffrey Wilkinson; 14 липня 1921, Тодморден, Йоркшир — 26 вересня 1996, Лондон) — англійський хімік, член Лондонського королівського товариства (1965), лауреат Нобелівської премії з хімії за 1973 (спільно з Е. О. Фішером).

Джефрі Вілкінсон
image
Джефрі Вілкінсон
Джефрі Вілкінсон
Народився 14 липня 1921(1921-07-14)[1][2][…]
Тодморден, d, Західний Йоркшир, Велика Британія
Помер 26 вересня 1996(1996-09-26)[4][2][…] (75 років)
Лондон, Велика Британія
Країна image Велика Британія
Діяльність хімік, викладач університету, письменник-документаліст
Alma mater Імперський коледж Лондона
Галузь неорганічна хімія
Заклад Імперський коледж Лондона
Аспіранти, докторанти Франк Альберт Коттон
d[5]
d[6]
Членство Лондонське королівське товариство
Американська академія мистецтв і наук
Національна академія наук США
Нагороди image Нобелівська премія з хімії (1973)
image Джефрі Вілкінсон у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вілкінсон.

Біографія

Англійський хімік Джефрі Вілкінсон народився в сім'ї Генрі Вілкінсона, спеціаліста з оздоблення будинків і декоратора, і Рут Вілкінсон, що походила з родини фермерів і ткачів. У нього, старшого з трьох дітей подружжя Вілкінсон, рано з'явився інтерес до хімії. Частково цьому сприяло те, що Вілкінсон час від часу навідувався до свого дядька з боку матері, в невелику хімічну компанію, власником якої той був. Вілкінсон навчався в початковій школі, розташованій поряд з його будинком, а в 1932 р. виграв стипендію, яка надається графством для навчання в тодморденській приватній середній школі, де майбутній вчений виділявся своїми успіхами в області хімії. У 1939 р. він закінчив цю школу і отримав Королівську стипендію для навчання в Імперському коледжі науки і техніки Лондонського університету.

Після закінчення Імперського коледжу Вілкінсон залишився там для проведення досліджень з військових замовлень. Пропрацювавши короткий час з Х. В. Е. Бріскоу, він виїхав з Англії до Канади, де вступив в Державну науково-дослідну раду Канади молодшим науковим співробітником канадського відділення Проекту зі створення атомної бомби. Тут він залишався до 1946 р., коли, отримавши від Імперського коледжу науки і техніки докторську стипендію, став хіміком-ядерником у радіаційній лабораторії Лоуренса Каліфорнійського університету в Берклі, яку в той час очолював Глен Т. Сіборг: Вілкінсон мріяв про роботу з потужними циклотронами, сконструйованими під час другої світової війни.

Вілкінсон працював в Берклі до 1950 р. За цей час його інтереси перемістилися з області ядерної хімії в сферу неорганічної хімії, і він перейшов у Массачусетський технологічний інститут у Кембриджі, де як дослідник приступив до вивчення металів перехідного ряду (елементів, в атомах яких внутрішня електронна орбіталь залишається не до кінця заповненої і які мають властивості як металів, так і неметалів, з переважанням перших). Ставши на наступний рік асистент-професором у Гарвардському університеті, Вілкінсон продовжував займатися цими дослідженнями протягом наступних чотирьох років.

У 1977 р. Вілкінсон був лектором університету в Новому Південному Уелсі, в Австралії, а в 1983 році — лектором Італійського та Королівського хімічного товариства. Вчений — автор більш ніж 400 наукових статей.

Наукова діяльність

image
Фероцен — структурна формула

Найзначніша з здійснених вченим робіт була розпочата в Гарварді, коли він зосередив свою увагу на проблемі, пов'язану з фероценом — незвичайною сполукою, відкритою 1951 року хіміками Томасом Дж. Кілі і П. Л. Посоном. Фероцен являє собою структуру з двох п'ятикутних кілець, що складаються з атомів водню й вуглецю, з'єднаних з одним атомом заліза. Відповідно до теорій, що панували тоді вважалося, що молекули такого виду повинні бути надзвичайно нестабільними. Насправді ж фероцен виявляв значну хімічну і термічну стійкість. Прагнучи знайти пояснення цим його особливостям і розширити знання про будову сполук перехідних металів з органічними молекулами, Вілкінсон зайнявся ретельним вивченням структури фероцену.

Застосувавши незадовго до цього розроблений метод спектроскопії ядерного магнітного резонансу, Вілкінсон у співпраці з Р. Б. Вудвордом зробив важливе відкриття. Якщо Кілі і Паусон вважали, що циклопентадієнільні кільця фероцену лежать поряд один з одним і з'єднані одним-єдиним, відносно слабким зв'язком з атомом заліза, то Вілкінсон, навпаки, припустив, що ці два кільця утворюють листкову, схожу на сандвіч структуру з атомом заліза між ними. Таким чином, згідно з його моделлю, центральний атом металу зв'язаний з кожним з п'яти атомів вуглецю у верхньому і нижньому кільцях. Таким незвичайним розташуванням і пояснюється дивовижна стабільність молекули. Завдяки цьому відкриттю був встановлений новий клас сполук.

Вїлкинсон і його студенти в Гарвардському університеті продовжували синтезувати всі нові «Сандвічеві» сполуки, включаючи ті, в яких присутні карбонільні і нітрозільні групи. Незабаром після цього Вілкінсон отримав «Сандвічеві» сполуки, які характеризувалися прямими хімічними зв'язками між ренієм і воднем, що в той час являло значний інтерес для хіміків. Подальше вивчення вченим здатності перехідних металів до утворення хімічних зв'язків допомогло знову пробудити інтерес до металоорганічної хімії.

Протягом дев'яти місяців Вілкінсон продовжував дослідження фероцену та інших «Сандвічевих» сполук у лабораторії хіміка Нільса Йанніксена Б'єрума в Копенгагені. Така можливість виникла вченому завдяки отриманої їм стипендії Гуггенхейма. У грудні 1955 Вілкінсон повернувся до Лондона, обійнявши посаду професора неорганічної хімії в Імперському коледжі науки і техніки Лондонського університету. У той час ця була єдина кафедра неорганічної хімії, заснована в Сполученому Королівстві. Тут Вілкінсон продовжив вивчення перехідних металів, зосередивши увагу на таких металах, як рутеній, родій та реній.

Нагороди

1973 року Вілкінсону спільно з Ернстом Фішером була присуджена Нобелівська премія з хімії «за новаторську, виконану незалежно один від одного роботу в області хімії металоорганічних, так званих Сандвічевих, сполук». У своїй вступній промові від імені Шведської королівської академії наук Інгвар Ліндквіст сказав: "Явища, на які Вілкінсон і Фішер звернули увагу, могли бачити все хіміки світу. Проте їх адекватна інтерпретація не з'являлася до тих пір, поки ці два вчених не прийшли до висновку, що певні сполуки не можуть бути зрозумілі без висунення нової концепції. Вона отримала назву концепції «Сандвічеві» сполуки. У своїй Нобелівській лекції Вілкінсон описав той тривалий процес, який привів його і тих, хто займався дослідженням цієї проблеми, до відкриття.

Робота, за яку Вілкінсон і Фішер отримали Нобелівську премію, стимулювала проведення досліджень в раніше невідомих, високопродуктивних напрямках неорганічної, органічної і теоретичної хімії. Вона також заклала основи для розробки каталізаторів, що застосовуються при виробництві нових, високоміцних пластмас, лікарських препаратів (наприклад, для лікування хвороби Паркінсона) і низькосортного палива.

Вілкінсон, крім Нобелівської премії, був удостоєний багатьох нагород. Серед них: медаль Лавуазьє Французького хімічного товариства (1959), Королівська медаль Лондонського королівського товариства (1981) і медаль Галілея Пізанського університету (1983). Вчений — член Лондонського королівського товариства, іноземний член Американської академії наук і мистецтв, а також Данської королівської академії наук.

Родина

1952 року Вілкінсон одружився з Ліз Селвер Шоу, дочкою колишнього ректора Данської вищої фармацевтичної школи. У них народилися дві дочки. Про Вілкінсона згадують як про людину сердечну та дотепну, великого оптиміста.

Джерела

  • Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. Т. 1. — М.: Прогресс, 1992. 740 с.

Примітки

  1. Уилкинсон Джефри // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135
  2. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  3. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  5. https://news.mit.edu/2015/chemistry-professor-emeritus-alan-davison-dies-1117
  6. https://cm.utexas.edu/news/entry/rich-jones-retirement

Посилання

  • Wilkinson's Nobel Foundation biography [ 11 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
  • Wilkinson's Nobel Lecture The Long Search for Stable Transition Metal Alkyls [ 15 грудня 2010 у Wayback Machine.]
  • Wilkinson Hall at Imperial College London [ 26 червня 2010 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Dzhe fri Vi lkinson angl Sir Geoffrey Wilkinson 14 lipnya 1921 Todmorden Jorkshir 26 veresnya 1996 London anglijskij himik chlen Londonskogo korolivskogo tovaristva 1965 laureat Nobelivskoyi premiyi z himiyi za 1973 spilno z E O Fisherom Dzhefri VilkinsonDzhefri Vilkinson Dzhefri VilkinsonNarodivsya 14 lipnya 1921 1921 07 14 1 2 Todmorden d Zahidnij Jorkshir Velika BritaniyaPomer 26 veresnya 1996 1996 09 26 4 2 75 rokiv London Velika BritaniyaKrayina Velika BritaniyaDiyalnist himik vikladach universitetu pismennik dokumentalistAlma mater Imperskij koledzh LondonaGaluz neorganichna himiyaZaklad Imperskij koledzh LondonaAspiranti doktoranti Frank Albert Kotton d 5 d 6 Chlenstvo Londonske korolivske tovaristvo Amerikanska akademiya mistectv i nauk Nacionalna akademiya nauk SShANagorodi Nobelivska premiya z himiyi 1973 Dzhefri Vilkinson u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vilkinson BiografiyaAnglijskij himik Dzhefri Vilkinson narodivsya v sim yi Genri Vilkinsona specialista z ozdoblennya budinkiv i dekoratora i Rut Vilkinson sho pohodila z rodini fermeriv i tkachiv U nogo starshogo z troh ditej podruzhzhya Vilkinson rano z yavivsya interes do himiyi Chastkovo comu spriyalo te sho Vilkinson chas vid chasu naviduvavsya do svogo dyadka z boku materi v neveliku himichnu kompaniyu vlasnikom yakoyi toj buv Vilkinson navchavsya v pochatkovij shkoli roztashovanij poryad z jogo budinkom a v 1932 r vigrav stipendiyu yaka nadayetsya grafstvom dlya navchannya v todmordenskij privatnij serednij shkoli de majbutnij vchenij vidilyavsya svoyimi uspihami v oblasti himiyi U 1939 r vin zakinchiv cyu shkolu i otrimav Korolivsku stipendiyu dlya navchannya v Imperskomu koledzhi nauki i tehniki Londonskogo universitetu Pislya zakinchennya Imperskogo koledzhu Vilkinson zalishivsya tam dlya provedennya doslidzhen z vijskovih zamovlen Propracyuvavshi korotkij chas z H V E Briskou vin viyihav z Angliyi do Kanadi de vstupiv v Derzhavnu naukovo doslidnu radu Kanadi molodshim naukovim spivrobitnikom kanadskogo viddilennya Proektu zi stvorennya atomnoyi bombi Tut vin zalishavsya do 1946 r koli otrimavshi vid Imperskogo koledzhu nauki i tehniki doktorsku stipendiyu stav himikom yadernikom u radiacijnij laboratoriyi Lourensa Kalifornijskogo universitetu v Berkli yaku v toj chas ocholyuvav Glen T Siborg Vilkinson mriyav pro robotu z potuzhnimi ciklotronami skonstrujovanimi pid chas drugoyi svitovoyi vijni Vilkinson pracyuvav v Berkli do 1950 r Za cej chas jogo interesi peremistilisya z oblasti yadernoyi himiyi v sferu neorganichnoyi himiyi i vin perejshov u Massachusetskij tehnologichnij institut u Kembridzhi de yak doslidnik pristupiv do vivchennya metaliv perehidnogo ryadu elementiv v atomah yakih vnutrishnya elektronna orbital zalishayetsya ne do kincya zapovnenoyi i yaki mayut vlastivosti yak metaliv tak i nemetaliv z perevazhannyam pershih Stavshi na nastupnij rik asistent profesorom u Garvardskomu universiteti Vilkinson prodovzhuvav zajmatisya cimi doslidzhennyami protyagom nastupnih chotiroh rokiv U 1977 r Vilkinson buv lektorom universitetu v Novomu Pivdennomu Uelsi v Avstraliyi a v 1983 roci lektorom Italijskogo ta Korolivskogo himichnogo tovaristva Vchenij avtor bilsh nizh 400 naukovih statej Naukova diyalnistFerocen strukturna formula Najznachnisha z zdijsnenih vchenim robit bula rozpochata v Garvardi koli vin zoserediv svoyu uvagu na problemi pov yazanu z ferocenom nezvichajnoyu spolukoyu vidkritoyu 1951 roku himikami Tomasom Dzh Kili i P L Posonom Ferocen yavlyaye soboyu strukturu z dvoh p yatikutnih kilec sho skladayutsya z atomiv vodnyu j vuglecyu z yednanih z odnim atomom zaliza Vidpovidno do teorij sho panuvali todi vvazhalosya sho molekuli takogo vidu povinni buti nadzvichajno nestabilnimi Naspravdi zh ferocen viyavlyav znachnu himichnu i termichnu stijkist Pragnuchi znajti poyasnennya cim jogo osoblivostyam i rozshiriti znannya pro budovu spoluk perehidnih metaliv z organichnimi molekulami Vilkinson zajnyavsya retelnim vivchennyam strukturi ferocenu Zastosuvavshi nezadovgo do cogo rozroblenij metod spektroskopiyi yadernogo magnitnogo rezonansu Vilkinson u spivpraci z R B Vudvordom zrobiv vazhlive vidkrittya Yaksho Kili i Pauson vvazhali sho ciklopentadiyenilni kilcya ferocenu lezhat poryad odin z odnim i z yednani odnim yedinim vidnosno slabkim zv yazkom z atomom zaliza to Vilkinson navpaki pripustiv sho ci dva kilcya utvoryuyut listkovu shozhu na sandvich strukturu z atomom zaliza mizh nimi Takim chinom zgidno z jogo modellyu centralnij atom metalu zv yazanij z kozhnim z p yati atomiv vuglecyu u verhnomu i nizhnomu kilcyah Takim nezvichajnim roztashuvannyam i poyasnyuyetsya divovizhna stabilnist molekuli Zavdyaki comu vidkrittyu buv vstanovlenij novij klas spoluk Vyilkinson i jogo studenti v Garvardskomu universiteti prodovzhuvali sintezuvati vsi novi Sandvichevi spoluki vklyuchayuchi ti v yakih prisutni karbonilni i nitrozilni grupi Nezabarom pislya cogo Vilkinson otrimav Sandvichevi spoluki yaki harakterizuvalisya pryamimi himichnimi zv yazkami mizh reniyem i vodnem sho v toj chas yavlyalo znachnij interes dlya himikiv Podalshe vivchennya vchenim zdatnosti perehidnih metaliv do utvorennya himichnih zv yazkiv dopomoglo znovu probuditi interes do metaloorganichnoyi himiyi Protyagom dev yati misyaciv Vilkinson prodovzhuvav doslidzhennya ferocenu ta inshih Sandvichevih spoluk u laboratoriyi himika Nilsa Janniksena B yeruma v Kopengageni Taka mozhlivist vinikla vchenomu zavdyaki otrimanoyi yim stipendiyi Guggenhejma U grudni 1955 Vilkinson povernuvsya do Londona obijnyavshi posadu profesora neorganichnoyi himiyi v Imperskomu koledzhi nauki i tehniki Londonskogo universitetu U toj chas cya bula yedina kafedra neorganichnoyi himiyi zasnovana v Spoluchenomu Korolivstvi Tut Vilkinson prodovzhiv vivchennya perehidnih metaliv zoseredivshi uvagu na takih metalah yak rutenij rodij ta renij Nagorodi1973 roku Vilkinsonu spilno z Ernstom Fisherom bula prisudzhena Nobelivska premiya z himiyi za novatorsku vikonanu nezalezhno odin vid odnogo robotu v oblasti himiyi metaloorganichnih tak zvanih Sandvichevih spoluk U svoyij vstupnij promovi vid imeni Shvedskoyi korolivskoyi akademiyi nauk Ingvar Lindkvist skazav Yavisha na yaki Vilkinson i Fisher zvernuli uvagu mogli bachiti vse himiki svitu Prote yih adekvatna interpretaciya ne z yavlyalasya do tih pir poki ci dva vchenih ne prijshli do visnovku sho pevni spoluki ne mozhut buti zrozumili bez visunennya novoyi koncepciyi Vona otrimala nazvu koncepciyi Sandvichevi spoluki U svoyij Nobelivskij lekciyi Vilkinson opisav toj trivalij proces yakij priviv jogo i tih hto zajmavsya doslidzhennyam ciyeyi problemi do vidkrittya Robota za yaku Vilkinson i Fisher otrimali Nobelivsku premiyu stimulyuvala provedennya doslidzhen v ranishe nevidomih visokoproduktivnih napryamkah neorganichnoyi organichnoyi i teoretichnoyi himiyi Vona takozh zaklala osnovi dlya rozrobki katalizatoriv sho zastosovuyutsya pri virobnictvi novih visokomicnih plastmas likarskih preparativ napriklad dlya likuvannya hvorobi Parkinsona i nizkosortnogo paliva Vilkinson krim Nobelivskoyi premiyi buv udostoyenij bagatoh nagorod Sered nih medal Lavuazye Francuzkogo himichnogo tovaristva 1959 Korolivska medal Londonskogo korolivskogo tovaristva 1981 i medal Galileya Pizanskogo universitetu 1983 Vchenij chlen Londonskogo korolivskogo tovaristva inozemnij chlen Amerikanskoyi akademiyi nauk i mistectv a takozh Danskoyi korolivskoyi akademiyi nauk Rodina1952 roku Vilkinson odruzhivsya z Liz Selver Shou dochkoyu kolishnogo rektora Danskoyi vishoyi farmacevtichnoyi shkoli U nih narodilisya dvi dochki Pro Vilkinsona zgaduyut yak pro lyudinu serdechnu ta dotepnu velikogo optimista DzherelaLaureaty Nobelevskoj premii Enciklopediya Per s angl T 1 M Progress 1992 740 s PrimitkiUilkinson Dzhefri Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 SNAC 2010 d Track Q29861311 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 https news mit edu 2015 chemistry professor emeritus alan davison dies 1117 https cm utexas edu news entry rich jones retirementPosilannyaWilkinson s Nobel Foundation biography 11 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Wilkinson s Nobel Lecture The Long Search for Stable Transition Metal Alkyls 15 grudnya 2010 u Wayback Machine Wilkinson Hall at Imperial College London 26 chervnya 2010 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ