Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Еритрейська прибережна пустеля (ідентифікатор WWF: AT1304) — афротропічний екорегіон пустель і склерофітних чагарників, розташований на узбережжі Червоного моря в Еритреї та Джибуті.
 Узбережжя Еритреї в районі Південний Дебуб-Кей-Бахрі | |
| Екозона | Афротропіка |
|---|---|
| Біом | Пустелі і склерофітні чагарники |
| Статус збереження | відносно стабільний/відносно збережений |
| Назва WWF | AT1304 |
| Межі | Склерофітні чагарники Джибуті |
| Площа, км² | 4406 |
| Країни | Еритрея, Джибуті |
| Охороняється | 0 км² (0 %) |
 Розташування екорегіону (червоним) | |
Географія
Екорегіон еритрейської прибережної пустелі простягається вздовж південно-західного узбережжя Червоного моря і західного узбережжя Баб-ель-Мандебської протоки, від Бера'ісоле в еритрейському регіоні Дебубаві-Кей-Бахрі до мису [fr] поблизу джибутійського міста Обок. Крім того, він включає острови [en] в Баб-ель-Мандебській протоці, що належать Джибуті. Рельєф регіону представлений пласкими піщаними або гравійними рівнинами, що лежать на висоті до 200 м над рівнем моря. Подекуди трапляються скельні відслонення, сформовані вулканічними породами Ефіопського нагір'я. Ґрунти регіону представлені [en]. Берегова лінія складається зі скелястих ділянок (наприклад, в районі [en] в Джибуті), давніх коралових рифів, які оголюються під час відпливу, та піщаних пляжів. В глибині континенту екорегіон переходить у склерофітні чагарники Джибуті.
Клімат
В межах екорегіону переважає дуже спекотний та сухий пустельний клімат (BWh за класифікацією кліматів Кеппена). Середньорічна кількість опадів становить менше 100 мм і значно коливається з року в рік. Середня максимальна температура становить 33 °C, а середня мінімальна температура становить 27 °C і є найвищою в Африці.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є пустелі та розріджені напівпустельні степи. Серед трав, що ростуть в пустелях регіону, слід відзначити [en] (Aerva javanica), [en] (Cymbopogon schoenanthus), [en] (Panicum turgidum) та [en] (Lasiurus scindicus), серед чагарників — [vi] (Rhigozum somalense) та [sv] (Caesalpinia erianthera), а серед дерев — зонтичну акацію (Vachellia tortilis) та [pt] (Senegalia asak). Уздоввж узбережжя зустрічається галофітна рослинність, а в гирлах деяких струмків ростуть мангрові зарості, основу яких складають азійські мангри (Rhizophora mucronata), [en] (Ceriops tagal) та білі мангри (Avicennia marina).
Фауна
Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити газель-доркас (Gazella dorcas), сомалійську газель (Nanger soemmerringii), еритрейського дікдіка (Madoqua saltiana), африканського бородавочника (Phacochoerus africanus), гамадрила (Papio hamadryas), абіссинського зайця (Lepus habessinicus), капського дамана (Procavia capensis), східноафриканського гунді (Pectinator spekei), рудого африканського ховраха (Xerus rutilus), чепрачного шакала (Lupulella mesomelas) та піщану лисицю (Vulpes rueppellii). Майже ендемічними представниками регіону є абісинські генети (Genetta abyssinica), джибутійські колючі миші (Acomys mullah) та піщанки Данна (Gerbillus dunni)
Територія екорегіону щоосені стає місцем однієї з найбільших у світі міжконтинентальних міграцій хижих птахів. Сотні тисяч євразійських хижих птахів, найчисельнішими з яких є звичайні канюки (Buteo buteo vulpinus) та степові орли (Aquila nipalensis), перетинають Баб-ель-Мандебську протоку, направляючись до Африки. Серед інших птахів, що зустрічаються в регіоні, слід відзначити [en] (Struthio camelus), пустельного рябка (Pterocles exustus), аравійську дрохву (Ardeotis arabs), ефіопську дрохву (Neotis heuglinii), нубійського дрімлюгу (Caprimulgus nubicus), еритрейського крука (Corvus edithae), блискотливу маріку (Oenanthe chrysopygia), довгохвосту саїмангу (Hedydipna metallica), пустельного жайворонка (Ammomanes deserti), афро-азійську принію (Prinia gracilis), пустельну принію (Prinia rufifrons), аравійську кропив'янку (Curruca leucomelaena), довгохвосту саїмангу (Hedydipna metallica), строкатоголову вівсянку (Emberiza striolata), [en] (Oenanthe melanura) та рудощокого ткачика (Ploceus galbula). На островах Себа розташовані великі гніздові колонії жовтодзьобих крячків (Thalasseus bergii) та бенгальських крячків (Thalasseus bengalensis)
У водах Червоного моря зустрічаються зелені черепахи (Chelonia mydas) та бісси (Eretmochelys imbricata). Ці морські черепахи відкладають яйця на захищених піщаних пляжах регіону. Серед інших плазунів, поширених в екорегіоні, слід відзначити [en] (Hemidactylus flaviviridis) та майже ендемічних [en] (Chalcides ragazzii) і еритрейських сліпунів (Myriopholis erythraeus).
Збереження
Природоохоронні території в екорегіоні відсутні. Узбережжя малонаселене, а найбільшим поселенням регіону є еритрейське портове місто Асеб, в якому живе близько 20 тисяч людей. Загрозою для збереження природи екорегіону є перевипас худоби, полювання на антилоп, черепах і морських птахів.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 20 лютого 2024.
Посилання
- «Eritrean coastal desert». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Eritrean Coastal Desert» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Eritrejska priberezhna pustelya identifikator WWF AT1304 afrotropichnij ekoregion pustel i sklerofitnih chagarnikiv roztashovanij na uzberezhzhi Chervonogo morya v Eritreyi ta Dzhibuti 2 Eritrejska priberezhna pustelya Uzberezhzhya Eritreyi v rajoni Pivdennij Debub Kej Bahri Ekozona Afrotropika Biom Pusteli i sklerofitni chagarniki Status zberezhennya vidnosno stabilnij vidnosno zberezhenij Nazva WWF AT1304 Mezhi Sklerofitni chagarniki Dzhibuti Plosha km 4406 Krayini Eritreya Dzhibuti Ohoronyayetsya 0 km 0 1 Roztashuvannya ekoregionu chervonim Zmist 1 Geografiya 2 Klimat 3 Flora 4 Fauna 5 Zberezhennya 6 Primitki 7 PosilannyaGeografiyared Ekoregion eritrejskoyi priberezhnoyi pusteli prostyagayetsya vzdovzh pivdenno zahidnogo uzberezhzhya Chervonogo morya i zahidnogo uzberezhzhya Bab el Mandebskoyi protoki vid Bera isole v eritrejskomu regioni Debubavi Kej Bahri do misu Ras Bir fr poblizu dzhibutijskogo mista Obok Krim togo vin vklyuchaye ostrovi Seba en v Bab el Mandebskij protoci sho nalezhat Dzhibuti Relyef regionu predstavlenij plaskimi pishanimi abo gravijnimi rivninami sho lezhat na visoti do 200 m nad rivnem morya Podekudi traplyayutsya skelni vidslonennya sformovani vulkanichnimi porodami Efiopskogo nagir ya Grunti regionu predstavleni regosolyami en Beregova liniya skladayetsya zi skelyastih dilyanok napriklad v rajoni Ras Siyanu en v Dzhibuti davnih koralovih rifiv yaki ogolyuyutsya pid chas vidplivu ta pishanih plyazhiv V glibini kontinentu ekoregion perehodit u sklerofitni chagarniki Dzhibuti Klimatred V mezhah ekoregionu perevazhaye duzhe spekotnij ta suhij pustelnij klimat BWh za klasifikaciyeyu klimativ Keppena Serednorichna kilkist opadiv stanovit menshe 100 mm i znachno kolivayetsya z roku v rik Serednya maksimalna temperatura stanovit 33 C a serednya minimalna temperatura stanovit 27 C i ye najvishoyu v Africi Florared Osnovnimi roslinnimi ugrupovannyami ekoregionu ye pusteli ta rozridzheni napivpustelni stepi Sered trav sho rostut v pustelyah regionu slid vidznachiti yavansku ervu en Aerva javanica verblyuzhu travu en Cymbopogon schoenanthus pustelne proso en Panicum turgidum ta sindskij lasiurus en Lasiurus scindicus sered chagarnikiv somalijskij rigozum vi Rhigozum somalense ta puhnastu cezalpiniyu sv Caesalpinia erianthera a sered derev zontichnu akaciyu Vachellia tortilis ta asaksku akaciyu pt Senegalia asak Uzdovvzh uzberezhzhya zustrichayetsya galofitna roslinnist a v girlah deyakih strumkiv rostut mangrovi zarosti osnovu yakih skladayut azijski mangri Rhizophora mucronata shporovi mangri en Ceriops tagal ta bili mangri Avicennia marina Faunared Sered poshirenih v ekoregioni ssavciv slid vidznachiti gazel dorkas Gazella dorcas somalijsku gazel Nanger soemmerringii eritrejskogo dikdika Madoqua saltiana afrikanskogo borodavochnika Phacochoerus africanus gamadrila Papio hamadryas abissinskogo zajcya Lepus habessinicus kapskogo damana Procavia capensis shidnoafrikanskogo gundi Pectinator spekei rudogo afrikanskogo hovraha Xerus rutilus cheprachnogo shakala Lupulella mesomelas ta pishanu lisicyu Vulpes rueppellii Majzhe endemichnimi predstavnikami regionu ye abisinski geneti Genetta abyssinica dzhibutijski kolyuchi mishi Acomys mullah ta pishanki Danna Gerbillus dunni Teritoriya ekoregionu shooseni staye miscem odniyeyi z najbilshih u sviti mizhkontinentalnih migracij hizhih ptahiv Sotni tisyach yevrazijskih hizhih ptahiv najchiselnishimi z yakih ye zvichajni kanyuki Buteo buteo vulpinus ta stepovi orli Aquila nipalensis peretinayut Bab el Mandebsku protoku napravlyayuchis do Afriki Sered inshih ptahiv sho zustrichayutsya v regioni slid vidznachiti pivnichnoafrikanskogo strausa en Struthio camelus pustelnogo ryabka Pterocles exustus aravijsku drohvu Ardeotis arabs efiopsku drohvu Neotis heuglinii nubijskogo drimlyugu Caprimulgus nubicus eritrejskogo kruka Corvus edithae bliskotlivu mariku Oenanthe chrysopygia dovgohvostu sayimangu Hedydipna metallica pustelnogo zhajvoronka Ammomanes deserti afro azijsku priniyu Prinia gracilis pustelnu priniyu Prinia rufifrons aravijsku kropiv yanku Curruca leucomelaena dovgohvostu sayimangu Hedydipna metallica strokatogolovu vivsyanku Emberiza striolata chornohvostogo traktraka en Oenanthe melanura ta rudoshokogo tkachika Ploceus galbula Na ostrovah Seba roztashovani veliki gnizdovi koloniyi zhovtodzobih kryachkiv Thalasseus bergii ta bengalskih kryachkiv Thalasseus bengalensis U vodah Chervonogo morya zustrichayutsya zeleni cherepahi Chelonia mydas ta bissi Eretmochelys imbricata Ci morski cherepahi vidkladayut yajcya na zahishenih pishanih plyazhah regionu Sered inshih plazuniv poshirenih v ekoregioni slid vidznachiti zhovtocherevih gekoniv en Hemidactylus flaviviridis ta majzhe endemichnih cilindrichnih scinkiv Ragacci en Chalcides ragazzii i eritrejskih slipuniv Myriopholis erythraeus Zberezhennyared Prirodoohoronni teritoriyi v ekoregioni vidsutni 1 Uzberezhzhya malonaselene a najbilshim poselennyam regionu ye eritrejske portove misto Aseb v yakomu zhive blizko 20 tisyach lyudej Zagrozoyu dlya zberezhennya prirodi ekoregionu ye perevipas hudobi polyuvannya na antilop cherepah i morskih ptahiv Primitkired a b Dinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 20 lyutogo 2024 Posilannyared Eritrean coastal desert Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Eritrean Coastal Desert One Earth Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Eritrejska priberezhna pustelya amp oldid 41808544