У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бароні Енріко Бароні італ Enrico Baroni 24 листопада 1892 року Флоренц

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бароні.

Енріко Бароні (італ. Enrico Baroni, 24 листопада 1892 року, Флоренція — 28 червня 1940 року, Середземне море) — італійський морський офіцер.

Енріко Бароні Enrico Baroni

Народження	24 листопада 1892(1892-11-24) Флоренція, Королівство Італія
Смерть	28 червня 1940(1940-06-28) (47 років) Середземне море
Країна	Королівство Італія
Приналежність	Королівські ВМС Італії
Рід військ	військово-морські сили
Роки служби	1911–1940
Звання	Капітан
Війни / битви	Перша світова війна Друга світова війна
Нагороди	Золота медаль «За військову доблесть»

Біографія

Енріко Бароні Народився у Флоренції у 1892 році. 10 листопада вступив в Морську академію в Ліворно, яку закінчив у 1914 році зі званням гардемарина. Під час Першої світової війни ніс службу спочатку на лінкорах «Рома» і «Конте ді Кавур», згодом на броненосному крейсері «Піза», і нарешті старшим артилерійським офіцером на лінкорі «Данте Аліг'єрі». Наприкінці війни був призначений в Технічний відділ морських озброєнь у Венеції, що розміщувався на плавучій фабриці «Куарнаро».

Потім був капітаном міноносця , а згодом, після отримання звання Капітано ді корвета, командував есмінцем . У 1932 році йому було присвоєне звання Капітано ді фрегата та призначено стройовим офіцером на важкому крейсері «Фіуме», згодом був головнокомандувачем італійських сил на Далекому Сході, з флагманським кораблем на мінному загороджувачі «Лепанто». Після повернення йому було присвоєне звання капітана та призначено керівником Морського командування в Кальярі, а згодом призначено капітаном легкого крейсера «Луїджі Кадорна».

У 1940 році Енріко Бароні був призначений командиром 15 дивізіону (флагманський корабель «Антоніо Пігафетта»), а в середині червня — командиром 2-го дивізіону есмінців, з флагманським кораблем «Есперо». 27 червня «Есперо» разом з однотипними есмінцями та вирушив з Таранто в Тобрук з вантажем протитанкових гармат. Наступного дня конвой був помічений британським розвідувальним літаком та перехоплений 5-ма легкими крейсерами під командуванням віце-адмірала Джона Тові. Бароні вирішив затримати британські кораблі наскільки можливо, щоб дати змогу двом іншим кораблям відійти. Самопожертва «Есперо» дала змогу врятуватись двом кораблям та дістатись Бенгазі, а згодом Тобрука.

«Есперо» після двогодинного бою проти крейсерів Тові втратив хід від ворожого вогню, а згодом потоплений крейсером «Сідней». Віддавши наказ покинути корабель, Бароні повернувся на мостик та загинув разом зі своїм кораблем. Посмертно він був нагороджений «Золотою медаллю за військову доблесть».

Нагороди

Золота медаль «За військову доблесть»

Вшанування

На честь Енріко Бароні планувалось назвати один з есмінців типу «Команданті Медальє д'Оро», але будівництво не було завершене.

Примітки

Marina Militare.

[1] Marina Militare.