Еміліо Альдекоа

Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Альдекоа, а друге (материне) прізвище Гомес.

Еміліо Альдекоа Гомес (ісп. Emilio Aldecoa Gómez; 30 листопада 1922, Більбао, Біскайя, Країна Басків, Іспанія — 4 вересня 1999, Жирона, Каталонія, Іспанія) — іспанський футболіст, що грав на позиції нападника. Перший іспанець в англійському футболі.

Еміліо Альдекоа
Особисті дані
Народження	30 листопада 1922(1922-11-30)
	Більбао, Країна Басків, Іспанія
Смерть	4 вересня 1999(1999-09-04) (76 років)
	Льорет-де-Мар
Зріст	176 см
Громадянство	Іспанія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1943–1945 «Вулвергемптон» 0 (0) 1945–1947 «Ковентрі Сіті» 29 (0) 1947–1949 «Атлетік» (Більбао) 45 (9) 1949–1951 «Реал» (Вальядолід) 49 (11) 1951–1953 «Барселона» 23 (2) 1953–1954 «Спортінг» (Хіхон) 3 (0) 1956–1957 «Жирона» 2 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1948 Іспанія 1 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Спортивна кар'єра

Під час громадянської війни переїхав до Великої Британії. Футбольну кар'єру розпочав 1943 року в клубі «Вулвергемптон Вондерерз». У дебютному матчі його команда здобула перемогу над «Кру Александрою» (2:1). У першиму сезоні провів 30 ігор в різноманітних турнірах воєнного часу і став кращим бомбардиром клубу — 11 забитих м'ячів. У серпні 1945 року став гравцем «Ковентрі». Перший матч провів проти «Портсмута» (3:1). Наступного року відбувся перший повоєнний чемпіонат Англії, Еміліо Альдекоа провів у другому дивізіоні 29 ігор.

1947 року генерал Франко дозволив повернутися на батьківщину з еміграції бійцям і прихильникам республіканської армії. Зокрема, з Мексики приїхали легендарні нападники 30-х років Ісідро Лангара і Хосе Ірарагоррі. Скористався нагодою і Альдекоа, протягом семи сезонів захищав кольори «Атлетіка» з Більбао, «Вальядоліда», «Барселони» і хіхонського «Спортінга». В чемпіонаті Іспанії дебютував 21 вересня: у матчі «Сельта» — «Атлетік» (5:1). Через тиждень забив перший гол, у ворота «Реал Сосьєдада». Всього в Прімері провів 120 ігор, забив 23 м'ячі.

За «Вальядолід» грав у фіналі національного кубка 1950 року, а наступного сезону — здобув перемогу у цьому турнірі з «Барселоною». У складі каталонського клуба 1952 року став чемпіоном Іспанії і переможцем Латинського кубку. У фіналі турніру, що вважається одним з попередників єврокубків і проходив на «Парк де Пренс», команда Фердинанда Даучика здобула перемогу над французькою «Ніццею».

30 травня 1948 року, на поле стадіону «Монжуїк» у Барселоні вийшов у складі національної збірної. Матч зі збірною Ірландії завершився перемогою господарів — 2:1 (голи забивали: Ігоа (2) — ^[en]). Його партнерами у головній команді країни були: одноклубники Нандо і Панісо, з «Валенсії» — Ейсагірре, Ігоа і ^[ru], Алонсо («Сельта»), ^[es] і Хункоса (столичний «Атлетіко»), ^[es] («Севілья»), Гонсальво II і Сезар («Барселона»).

Тренував іспанські клуби «Хімнастік» (Таррагона), «Еркулес» (Оспіталет), «Жирона», ^[es] (Барселона), «Реал» (Вальядолід), ^[es] (Лаудіо), «Уніо Еспортіва» (Фігерас), «Уніо Еспортіва» (Канубеляс) і «Уніо Еспортіва» (Улот). Під його керівництвом, за чотири сезони у Сегунді, команди зіграли 110 ігор: 46 перемог, 17 нічиїх і 47 поразок. У 1960—1962 роках був асистентом менеджера англійського «Бірмінгем Сіті» Джила Мерріка.

Титули та досягнення

• Чемпіон Іспанії (2):

«Барселона»: 1952, 1953

• Володар Кубка Іспанії з футболу (3):

«Барселона»: 1951, 1952, 1952–53

• Володар Латинського кубка (1):

«Барселона»: 1952

• Володар Кубка Еви Дуарте (1):

«Барселона»: 1952

Примітки

1. Enciclopèdia de l'esport català — Grup Enciclopèdia, 2012.
   d:Track:Q23759491d:Track:Q18696256

Посилання

• Еміліо Альдекоа на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Еміліо Альдекоа [ 9 листопада 2017 у Wayback Machine.] на сайті BDFutbol (ісп.)
• (анг.) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2017.