Емануель д’Альзон

Еммануель д'Альзон (фр. Emmanuel d'Alzon; 30 серпня 1810, Ле-Віган — 21 листопада 1880, Нім) — французький католицький священник, засновник чернечої конгрегації Ассумпціоністів, провідна фігура Церкви у Франції в 19 столітті.

Емануель д’Альзон
Преподобний
Emmanuel-Marie-Joseph-Maurice Daudé d'Alzon
Народився	30 серпня 1810(1810-08-30)^[1]^[2]^[…] Ле-Віган
Помер	21 листопада 1880(1880-11-21)^[1]^[2]^[…] (70 років) Нім
Канонізований	1991
У лику	преподобний^[d]
Подвижництво	Засновник Ордену августинців Успіння Божої Матері
Медіафайли на Вікісховищі

Біографія

Ранні роки

Народився в Ле-Віган (Ґар), в південній частині Франції в аристократичній католицькій сім'ї. Найстаріший з чотирьох дітей.

У 1816 році родина переїхала в замок Lavagnac (Herault), де Емануель здобув початкову освіту під наглядом тьютора. З 1823 по 1828 навчався у відомих паризьких коледжах — ліцеї Людовіка Великого та . Наприкінці строку другої освіти він познайомився із , який виклав йому основи вчення про християнське суспільство і політичний порядок. У 1828 році Емануель поступив до юридичної школі в Парижі, але так і не закінчив її через політичні потрясіння, які бушували у Франції в 1830 році. За ці роки у столиці Франції, він познайомився з багатьма видатними особоами, деякі з яких залишилися друзями протягом всього життя — Жан-Батист Анрі Лакордер, відновлював орден Домініканів у Франції, , засновник , , автор книги та інших робіт, , засновник Асоціації захисту католицької релігії, видатний проповідник, , плідний журналіст, і граф , журналіст, історик і політик.

Середні роки

У 1832 Альзон, всупереч волі своїх батьків, так як був сином шляхетної родини, вирішив вступити у єпархіальну семінарію у Монпельє. Тим не менш, у наступному році, розчарований відсутністю амбіцій у студентів і відсутністю глибини курсової роботи, подався до Риму, де пробув до 1835 року. У Римі закінчив історичне богословське дослідження з пошуку видатних наставників, таких як капуцин кардинал , отець-домініканин Олівєрі, який незабаром стане майстром ордену, , англієць, який став кардиналом, о. Вентура, верховний настоятель театинців, і о. Мазетті, впливовий кармеліт. 26 грудня 1834 Альзона висвятили був висвячений, і він продовжував дослідження до травня наступного року.

Після повернення у Францію, вирішив приєднатися до єпархії Німу, де Його дядько, , був священиком. Перші роки Альзона в міністерстві були присвячені протистоянню протестантам, які становили третину місцевого населення, а також численним апостольським ініціативам, таких як заснування молодіжних груп створення дому для одиноких матерів, бібліотеки для робітників, і незліченних конференцій і проповідей. До 1839 року був призначений вікарієм єпархії, і цю посаду обіймав до 1878 року, за два роки до його смерті. Всі його зусилля мали явний відбиток ультрамонтанства

У 1843 році одне з його найзаповітніших бажань стало реальністю: він придбав у середню школу в Німі, де сподівався сформувати класу студентів, для введення їх у суспільство як католицьких агентів для зміни традиційного режиму. Саме в цьому закладі 1845 року, з допомогою друга і колеги Марії-Євгенії від Ісуса, засновниці Сестер Успіння, заснував чоловічий Орден августинців Успіння Божої Матері, також відомий як ассумпціоністи.

За його власними словами, метою ордену було «працювати в напрямку досконалості розширення правління Христа в душах людей», особливо в межах «освіти, видання книг, справ милосердя, та іноземних посольствах» (1855). Він передав орден під заступництво св. Августина, надавши йому історичної назви, тип правління, і інтелектуальну традицію.

Пізні роки

Був частим гостем у Римі, і мав зустріч з Пієм IX в 1862 році, що мало величезний вплив на нього і його молодий Орден. Натхнений папою, відвідав Константинополь і незабаром після цього вирішили інвестувати більшу частину свого часу, енергії та ресурсів у задоволенні потреб Церков у Східній Європі. Був стурбований протестантизмом, і нбув великим прихильником об'єднання всіх Церков у Римі Протягом кількох місяців відідав Болгарію, Румунію та Туреччину (після його смерті будуть створені громади в Святій Землі, Росії, Греції та Югославії). У 1865 році заснував конгрегацію релігійних жінок Облаток Успіння для допомоги ассумпціоністам в зарубіжних місіях, особливо в Східній Європі. У той же час продовжував історичні зусилля у Франції щодо сприяння свободі здійснення приватної католицької школи і мріяв побудувати католицький університет. Також відкрив ряд дрібних семінарій для студентів з обмеженими фінансовими засобами.

У 1870 році повернувся в Рим, де боровся за декларацію доктрини папської непогрішності. Все своє життя він був пристрасним і невтомним прихильником папства, яке вважав, «нарантією церковної єдності». У Парижі Альзон створив організацію під назвою Асоціація Спасіння до Богоматері (Notre Dame de Salut), яка виконувала дві важливі дії з апостольського служіння ассумпціоністів:

1. Великі паломництва в межах Франції (Лурд) і за межами Франції (Рим і Свята земля)
2. Bonne Presse (тепер відомий як Bayard Presse), впливове публіцистичне об'єднання.

Вищевказані дії вважав «освітою в різних формах».

Помер у Німі. Папа Іван-Павло II канонізував його у 1991 році.

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
3. Schäfer J. Ökumenisches Heiligenlexikon — 1998.
   d:Track:Q296584

Джерела

• Bernoville, Gaétan; Emmanuel D'Alzon, 2003, Bayard, Inc.
• Guissard, Lucien; The Assumptionists: From Past to Present, Bayard, Inc., 2002
• Sève, André ; Christ Is My Life: The Spiritual Legacy of Emmanuel d'Alzon, New City Press, 1988,
• Tavard, George; "Emmanuel d'Alzon, " New Catholic Encyclopedia, 1967
• Vailhé, Siméon. Vie du P. Emmanuel d'Alzon. Maison de la Bonne Presse, 2 vol., 1927.