Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вайт Еллен Гулд Гармон Harmon у шлюбі Вайт англ Ellen Gould White 26 л

Еллен Вайт

Еллен Вайт
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вайт.

Еллен Гулд Гармон (Harmon), у шлюбі Вайт (англ. Ellen Gould White; 26 листопада 1827 — 16 липня 1915) — американська богословка, проповідниця, письменниця, благодійниця. Ідейна реформаторка адвентизму, співорганізаторка Церкви адвентистів сьомого дня.

Еллен Гулд Вайт
Ellen Gould White
image
Еллен Вайт, світлина близько 1864
Ім'я при народженніангл. Ellen Gould Harmon[1]
Народилася26 листопада 1827(1827-11-26)[2][3][…]
Ґоргем, Камберленд, Мен, США
Померла16 липня 1915(1915-07-16)[2][3][…](87 років)
d, Сент-Геліна, Напа, Каліфорнія, США[5]
Похованняd[5]
Країнаimage США
Діяльністьписьменниця
Галузьd
Відома завдякиІдейна реформаторка адвентизму, співорганізаторка Церкви адвентистів сьомого дня
Знання мованглійська[2][6]
КонфесіяЦерква адвентистів сьомого дня[4]
БатькоРоберт Гармон
МатиЮнік Гармон
Брати, сестриd, d, d, d, d, d і d
У шлюбі зДжеймс Вайт
Діти (4[5])Генрі (1847-1863), Едсон (1849-1928), Вільям (1854-1937), Герберт (1860 рік, прожив 2,5 міс.)
Вага64 кг[7]
Зріст158 см[8]
Автографimage

Життєпис

Еллен та її сестра-близнючка Елізабет народилися в родині фермерів Роберта і Юнік Гармон. У родини було 8 дітей: Кароліна (1812—1883), Геррієт (1814 — до 1883), Джон (1815—1883), Сара (1822—1868), Марі (1823—1912), Роберт (1825—1853), Елізабет (1827—1891), Еллен (1827—1915). У дошкільному віці Еллен з батьками переїхала в містечко Портленд (штат Мен). Раннє дитинство провели в містечку Ґоргем (штат Мен). Походила з родини спадкових членів методистської церкви. Батько протягом 40 років був дияконом методистської церкви. Батьки виховували дітей в релігійному дусі.

Коли Еллен у 9 років поверталась одного дня зі школи, вона отримала травму внаслідок удару в обличчя каменем, який жбурнула її однокласниця. Еллен пролежала без свідомості три тижні. Зламаний ніс і контузія ускладнювали дихання. Тільки через три роки вона спробувала повернутися до школи, однак не витримала навантажень, і батьки перевели її на домашнє навчання.

Міллерітський рух

Еллен Вайт прийняла вчення про Друге пришестя Ісуса Христа під час серії проповідей Вільяма Міллера в місті Портленді в 1840 році. Другий цикл лекцій Міллер провів в Портленді в 1842 році. Водне хрещення Еллен Вайт прийняла на табірному зібранні міллеритів 26 червня 1842 року.

У 1843 році Еллен Гармон і її батьків виключили з методистської церкви за те, що вони стали прихильниками міллеристського руху. Будучи прихильниками цього руху, Еллен Гармон і її сім'я пережили особливий духовний досвід в день Великого розчарування 22 жовтня 1844 року.

Багато міллеритів похитнулися у вірі, однак інші продовжували зустрічатись малими групами. Так, у грудні 1844 року під час молитовного зібрання в будинку місіс Гейнс на вулиці Оушен-Стріт, 60 у Південному Портленді, штат Мен, який згодом став клубом Гріффіна, 17-річна Еллен побачила перше видіння, в якому їй в символічному вигляді було показано мандрівку адвентистського народу на небо. Мешканці інших міст почали запрошувати Еллен проголошувати своє свідоцтво. В одній з таких поїздок вона познайомилась з адвентистським проповідником Джеймсом Вайтом.

Сімейна справа

image
Еллен Вайт з чоловіком

30 серпня 1846 року Еллен Гармон одружилася з Джеймсом Вайтом (1821—1881). У шлюбі народила чотирьох синів: Генрі Ніколса (1847—1863, запалення легенів), Джеймса Едсона (1849—1928), Вільяма Клеренса (1854—1937), Джона Герберта (1860, прожив 2,5 міс).

В 1848 році чоловік започаткував видання невеликої газети «Правда для теперішнього часу».

У 1848—1855 роки сім'я проживала в Роккі-Гілл, Рочестер. У 1855 році оселилися в місті Батл-Крік. Там у 1857 році побудували будинок для проживання сім'ї, який служив гостинним притулком для мандрівних проповідників, молоді, яка прагла здобути освіту, для знедолених. Зараз цей будинок є частиною Історичного селища адвентистів у Батл-Крік, Мічиган.

image
Дім Еллен і Джеймса Вайтів в Батл-Крік

Щоденники та листи Еллен Вайт свідчать, що вона полюбляла займатись господарством, доглядала за городом, шила одяг, допомагала сусідам.

image
Маєток Елмсхейвен

У період між 1872 і 1881 роками Вайт з чоловіком часто відвідували Каліфорнію, де проживали протягом кількох місяців. Під час цих відряджень Вайт переживала, що їй доводилося залишати своїх синів з іншими людьми, про що свідчать збережені листи до синів.

У 1881 році чоловік помер.

Пізні роки

Після смерті чоловіка Еллен Вайт на 2 роки відійшла від громадської роботи. Коли її здоров'я відновилося, вона дала обітницю рішуче продовжувати справу, яку вони обоє любили.

У 1885—1887 роках Вайт із сином Вільямом вирушила в місіонерську подорож країнами Європи. Зупинившись в Базелі, Швейцарія, Вайт здійснювала звідти поїздки в Скандинавські країни, Німеччину, Францію та Італію.

1891—1900 роки Еллен Вайт провела на служінні в Австралії. Деякі будинки Вайтів є історичними місцями.

У 1900—1915 роках проживала в маєтку Елмсгейвен (місто Сент-Хеліна, округ Напа, штат Каліфорнія, США).

Померла 16 липня 1915 року. Після трьох перепоховань похована разом з чоловіком на кладовищі Оук-Гілл, міста Батл-Крік, штат Мічиган.

Служіння та громадська діяльність

Ця стаття є сирим з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад. (грудень 2022)
Ранній період Адвентистського руху

Після Великого розчарування Міллерітського руху 22 жовтня 1844 року Еллен Вайт і її сім'я були в складі групи віруючих, яка стала в авангарді нового Адвентистського руху. Ця група вірян вважала, що Міллерітів спіткало розчарування через людську помилку, вважаючи, що Бог не помиляється. Прихильники цієї групи перебували в молитві до Бога, чекаючи відповіді на те, що відбувається. Наступного дня (23 жовтня 1844 року) після розчарування один з членів цієї групи, Гайрам Едсон, прямуючи на молитовну зустріч, стверджував, що отримав осяяння через Святого Духа і прийшов до розуміння тексту книги пророка Даниїла 8:14, який Вільям Міллер помилково відніс до Другого пришестя Христа.

Активістка в групі, яка стала ядром адвентистського руху

На початку група проводила час в дослідженні Біблії і молитвах. Головна мета групи була знайти відповідь на розчарування Міллерітського руху, до якого її члени раніше належали.

Перше видіння

Під час молитовного зібрання в грудні 1844 року молода Еллен Гармон отримала своє перше видіння від Господа. За її словами їй було показано, що Бог не залишив свій народ, а продовжує вести їх вузькою стежкою до Нового Єрусалиму. Згодом вона назвала це перше видіння «Вузька стежка».

Наступні видіння

Протягом 70-річного служіння Еллен Вайт, згідно її свідченням, отримала 2000 видінь і пророчих снів. Це були видіння про служіння Ісуса Христа в Небесному святилищі, про необхідність дотримуватися суботи з Декалогу (Десяти Заповідей), і про інші доктрини адвентизму, що поклало початок її проповідницької-реформаторської діяльності.

Формування віровчення майбутньої Церкви

Протягом 1848—1850 років перші адвентисти збиралися для проведення так званих «суботніх конференцій». Це були конференції з вивчення Біблії. За цей час було проведено принаймні 23 подібні зустрічі: 7 конференцій — в 1848 році, 6 — в 1849 році й 10 — в 1850 році. Пошук істини та доктринальний розвиток відбувався в певному історичному контексті й були викликані певними передумовами. Про це писала сама Еллен Вайт: «Багато з нашого народу не усвідомлюють, наскільки міцно закладено основу нашої віри. Мій чоловік, а також Джозеф Бейтс, батько Пірс, пастор Хірам Едсон і інші, настільки ж ревні, шляхетні й справжні служителі Христа, були серед тих, хто, пройшовши через 1844 рік, віднайшли істину, як прихований скарб».

Організація Церкви адвентистів сьомого дня

Еллен Вайт була серед засновників і реформаторів Церкви адвентистів сьомого дня. У 1852 році були опубліковані її погляди на створення церковної організації під назвою «Євангельський порядок». За її підтримки та в результаті її впливу й інших адвентистських активістів були зроблені різні кроки в створенні церковної організації.

У січні 1859 року була прийнята загальна фінансова програма адвентистського руху «Система добровільних пожертвувань».

У травні 1860 року було формально організовано і зареєстровано першу адвентистську громаду в місті Парквіле.

1 жовтня 1860 року новий рух визначився з назвою — Церкви адвентистів сьомого дня.

У травні 1861 року громади штату Мічиган були об'єднані і була створена Мічиганська конференція церкви адвентистів сьомого дня.

У травні 1861 року була організована Видавнича асоціація Церкви адвентистів сьомого дня.

У період 1861—1863 були організовані 7 інших конференцій (об'єднань) в інших семи штатах.

У травні 1863 року було організовано Генеральну конференцію Церкви адвентистів сьомого дня. Ця дата вважається часом офіційного створення Церкви адвентистів сьомого дня.

Популяризація здорового способу життя

Еллен Вайт заявила про своє видіння щодо здорового способу життя в 1863 і 186, згідно з якими було покладено початок вчення про реформу здоров'я. Еллен Вайт у своїх роботах виклала принципи здорового способу життя. В результаті прихильники Церкви адвентистів сьомого дня ведуть здоровий спосіб життя. За даними медиків церкви АСД, тривалість життя членів Церкви адвентистів сьомого дня на 6 років більша від середньої.

В результаті її просування реформи здоров'я було утворено багато медичних установ Церкви адвентистів сьомого дня. У 1866 році був відкритий «Західний інститут реформи здоров'я» (пізніше — Батл-Крікський сінітаріум), Медичний центр «Райська долина», в 1906 році — «Медичний центр Лома-Лінда» і інші.

Популяризація філософії освіти

Велика роль в становленні й розвитку системи освіти Церкви адвентистів сьомого дня належить Еллен Вайт. Вона проявляла серйозний інтерес до тих реформ в освіті, які мали місце в суспільстві в середині XIX століття. У своїх працях Вайт приділяє важливе місце різним аспектам освіти. Вона підкреслила важливість розвитку Церквою християнської освіти й закликала Церкви адвентистів сьомого дня створювати свої навчальні заклади. За її життя були створені:

  • Батл-Крікський коледж, нині — Університет імені Ендрюса;
  • Гілдсбурзький коледж;
  • Атлантик-Юніон-коледж;
  • Авондейлський коледж;
  • Вашингтон-трейнінг-коледж.

У 1872 році був відкритий Батл-Крікський коледж, по суті перший навчальний заклад Церкви адвентистів сьомого дня. Пізніше навчальний заклад переїхав на нове місце і був перейменований в Університет імені Ендрюса. Сьогодні в ньому навчається близько 3500 студентів з понад 100 країн світу, ще кілька тисяч студентів навчаються в багатьох філіях університету в різних країнах світу.

У 1882 році в Каліфорнії, в 65 милях від Сан-Франциско, відкрився Гілдсбурзький коледж (пізніше Пасифік-Юніон-Коледж), який очолив Браунсбергер. Досвід Батл-Кріка навчив Браунсбергера багато чому: він вирішив вибудовувати навчальну програму так, щоб вона, крім чисто теоретичної підготовки, охоплювала релігійний, виробничий і фізичний аспекти навчання. Це призвело до успішного розвитку навчального закладу.

У 1882 році в містечку Саус-Ланкастер в Новій Англії було засновано Коледж в Саус-Ланкастер в Новій Англії (пізніше Атлантик-Юніон коледж), очолив його колишній керівник Батл-Крікського коледжу Гудлі Белл. Будуючи новий навчальний заклад, Белл намагався керуватися порадами Еллен Вайт. Теоретична підготовка нерозривно була пов'язана з практикою. Белл намагався викладати студентам знання, необхідні для підтримки здоров'я, прищеплював любов до праці. Зокрема, він ввів викладання азів друкарської справи, вчив ремонтувати взуття тощо. Але понад усе стояло вивчення Біблії. «Ця книга, — писав Белл, — що вартує більше, ніж всі інші, разом узяті, заслуговує на те, щоб вивчати її не одну годину в тиждень».

У 1897 році в Австралії був створений Авондейлський коледж, як було заявлено — відповідно до бачення Еллен Вайт . В цьому коледжі була реалізована філософія християнської освіти, запропонована Вайт. Дотримуючись її порад, цьому коледжу вдалося уникнути у своєму розвитку крайнощів, притаманних адвентистському коледжу в Батл-Крік: захопленості академізмом, з одного боку, і нехтування якісним рівнем освіти на догоду нібито духовності й місіонерської спрямованості, з іншого. Коледж Авондейл став свого роду зразком для всіх наступних освітніх установ в системі освіти Церкви адвентистів сьомого дня. Перевагами цього навчального закладу, які найбільш яскраво відбивають бачення освітнього процесу Еллен Вайт, вважаються:

  • розташування на просторій ділянці землі в сільській місцевості, що дозволило побудувати просторий кампус з перспективою подальшого розвитку;
  • суміщення навчання та трудового виховання учнів;
  • можливість розвитку виробництв і ферм (садівнича, городня, тваринницька тошщо), що сприяло зміцненню бюджету навчального закладу, а також надання фінансової допомоги нужденним студентам.

У 1904 році був також відкритий Вашингтонський трейнінг-коледж (Washington Training College). Цей навчальний заклад змінював специфіку своєї діяльності та, відповідно, свою назву. У 1907 році коледж був перейменований в Вашингтонську міжнародну місіонерську семінарію (Washington Foreign Mission Seminary), а в 1914 році — у Вашингтонський місіонерський коледж (Washington Missionary College). Потім, в 1961 році — в Колумбійський уніон-коледж (Columbia Union College). І остання зміна назви цього навчального закладу було в 2009 році, коли він став Вашингтонським адвентистським університетом (Washington Adventist University).

Бачення служіння благовістя

Еллен Вайт сприяла зміні позиції щодо так званих «зачинених дверей», якої дотримувалися перші адвентисти, запозичивши її з попереднього міллерітського руху, відповідно до якої благодать для грішників вже була закрита. На підставі вчення про служіння Ісуса Христа в небесному святилищі, Еллен Вайт вчила, що двері в небесне святилище відкриті, прихильники Адвентистського руху повинні включитися в благовістя. Згодом вона наполягала на широкій місіонерської діяльності Церкви адвентистів сьомого дня.

У 1868 році було розпочато місіонерську діяльність в Каліфорнії, куди вирушив у якості місіонера Джон Лофборо. У 1872 році Джеймс і Еллен Вайт вирушили на це місіонерське поле і там періодично проживали протягом кількох місяців. У 1874 році офіційний місіонер Церкви адвентистів сьомого дня вирушив до Європи для просування вчення Церкви адвентистів сьомого дня.

У 1885 році Еллен Вайт вирушила до Європи, де здійснила три місіонерських подорожі країнами Європи. У 1891 році Вайт вирушила до Австралії, де протягом 9 років здійснювала служіння, відвідуючи Нову Зеландію та інші острови.

Письменницька діяльність

Після повернення з Австралії в 1900 році Еллен Вайт присвячувала більше часу письменницької діяльності. На останній період її життя припадає написання багатьох її книг .

Основні праці

Протягом свого життя Еллен Вайт написала понад 5000 статей, 40 книг, описала понад 2000 феноменальних явищ, які за своїм переконанням називала видіннями, а також її рукописи обсягом понад 50 000 рукописних сторінок. З опублікованих українською книг найбільш відома її книга «Велика боротьба» (1859). Праці Еллен Вайт зберігаються в організації «Спадщина Еллен Вайт» (США, Вашингтон), яка володіє всіма правами на видання і редагування її текстів і проводить редакторське коригування публікацій, що публікуються.

  • Steps to Christ (1892) (Дорога до Христа) — описаний особистий досвід християнина, який прагне мати близькі стосунки з Богом (перший переклад українською мовою 1914).
  • Christ's Object Lessons (1900) (Наочні уроки Христа) — викладені притчі Христа і суть їх вчення.
  • Education (1903) (Виховання) — представлені принципи виховання та освіти.
  • The Ministry of Healing (1905) (Служіння зцілення) — поради щодо здорового способу життя та догляду за хворими.
  • Thoughts from the Mount of Blessing (1896) (Нагірна проповідь) — значення проповіді Ісуса Христа, сказаної на горі. Конфлікт століть (серія книг в 5 томах)
  • Patriarchs and Prophets (1890) (Патріархи і пророки), висвітлює біблійний період від книги Буття до Царств.
  • Prophets and Kings (1917) (Пророки і царі), описує біблійний період від царювання царя Соломона до останньої книги Старого Завіту.
  • The Desire of Ages (1898) (Бажання століть), про життя і служіння Ісуса Христа.
  • The Acts of the Apostles (1911) (Діяння апостолів), описує життя і діяльність 12-ти апостолів і Ранньою християнської Церкви.
  • The Great Controversy (1858, 1884, 1888, 1911), (Велика боротьба), про історію християнської церкви у світлі боротьби між добром і злом — між Христом і сатаною.

Позиція Церкви адвентистів сьомого дня щодо духовної спадщини Еллен Вайт

Цей розділ статті ще . Ви можете допомогти проєкту, написавши його. (грудень 2022)

Критика

Прагнення Еллен Вайт домогтися визнання її пророчого дару викликали заперечення і критику упродовж її життя і після смерті. Першими критиками були її одновірці, які в перші роки її служіння проявляли нерозуміння цього феномена і недовіру. Авторами жорсткої критики стали відпалі адвентисти. Один з них — колишній адвентистський служитель Дадлі Кенрайт (Dudley Canright), який опублікував книгу зі своєю сповіддю і критикою Церкви адвентистів сьомого дня і Еллен Вайт. Волтер Р. Мартін в період 1940-1950-і роки критикував вчення Церкви АСД, зокрема і Еллен Вайт. Відомими критиками є кальвініст Ентоні Гокема (Anthony A. Hoekema) і євангеліст Едмонд Груссе (Edmond C. Gruss). Пізніше з критикою проти Еллен Вайт виступав колишній адвентистський служитель Волтер Рі (Walter Rea), який після виходу з Церкви АСД в 1980 році став затятим критиком і виклав свою позицію в книзі «Біла брехня» (The White Lie). Представники інших християнських конфесій критично оцінюють погляди Еллен Вайт і не визнають її претензій на володіння пророчим даром. Деякі її висловлювання були названі лжепророцтвами. Згідно з твердженнями богословів АСД, при всьому різноманітті критики її праць і висловлювань, будь-яких вірогідних доказів наявності обману в її творах критиками не було представлено.

На заперечення, звинувачення й критику офіційна Церква АСД і Центр літературної спадщини Еллен Вайт виступали з різними документами і заявами. Однією з великих апологетичних праць з відповідями на критику є книга Френсіса Нікола (Francis Nichol) «Еллен Вайт і її критики» (Ellen G. White and her Critics).

Примітки

  1. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  3. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  4. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  5. Find a Grave — 1996.
    d:Track:Q63056
  6. CONOR.Sl
    d:Track:Q16744133
  7. Ellen G. White and health — 1915.
    d:Track:Q3051412
  8. Australian Dictionary of Biography — MUP, 1966. — — ISSN 1833-7538
    d:Track:Q6811908d:Track:Q672680
  9. L. E. Froom. Prophetic Faith of Our Fathers, vol. 1. — Washington : Review and Herald, 1946.
  10. Arthur L. White. Ellen G. White: The Early Years, 1827—1862. — Washington : Review and Herald, 1985. — 504 с.
  11. M. Burt. The Historical Background, Interconnected Development, and Integration of the Doctrines of the Heavenly Sanctuary, the Sabbath, and Ellen G. White's Role in Sabbatarian Adventism from 1844-1849". — Andrews University, 2002.
  12. White, Arthur L., 1907-1991.; Woolsey. Raymond H., (©1981-1985). Ellen G. White. Washington, D.C.: Review and Herald Pub. Association. ISBN . OCLC 862324702.
  13. Е. Уайт. Свидетельства для Церкви, т. 1. — Заокский : ИИЖ, 1999.
  14. John Loughborough. The Rise and Progress of Seventh-day Adventists. — Review and Herald, 1892.
  15. Laaka, Juliette (17 квітня 2018). . Press Herald. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  16. R Coon. A Gift of Light. — Review and Herald, 1983.
  17. P G Damsteegt. Foundation of the Seventh-day Adventist Message and Mission. — Grand Rapids : Ferdmans, 1977.
  18. Arthur White. Ellen G. White: The Progressive Years 1862—1876. — Review and Herald, 1981.
  19. A. L. White. The Early Elmshaven Years, Volume 5, 1900—1905. — Review and Herald, 1981.
  20. . Digital Archives (англ.). . Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 14 липня 2018.
  21. A L White. Woman of Vision. — Washington : Review and Herald, 2000.
  22. Graybill, Ron. "Visions and Revisions, Part 1" // Ministry Magazine. Retrieved March 13, 2011.. : magazine. — 2011. — № March 13, 2011.. (10 липня).
  23. Alberto Timm. History of Seventh-day Adventist Views on Biblical and Prophetic Inspiration // Journal of the Adventist Theological Society 10/1-2. — 1999. — № 10/1—2 (10 липня).
  24. L Froom. Movement of Destiny. — Review and Herald, 1971.
  25. В В Андрусяк. Сборник материалов по трудам Духа пророчества. — Заокский : Центр исследований духовного наследия Э. Уайт, 2005. — С. 135—141.
  26. P G Damsteegt. Development of SDA Theology. — Bering Springs MI : Andrews University Press, 1994. — С. 325—327.
  27. Е Уайт. Избранные вести, т 1. — Заокский : ИИЖ, 2000. — С. 206.
  28. John Loughborough. The Church, Its Organization, Order, and Discipline. — Review and Herald, 1907.
  29. Е Уайт. Ранние произведения. — ИИЖ, 1996.
  30. G Knight. A Search for Identity. — Review and Herald Pub, 2000.
  31. Loma Linda University. The Adventist Health Study: related investigations and future plans". — .
  32. George Knight. The Fundamentals of Christian Education. — 1976.
  33. Е В Зайцев. Без прошлого нет настоящего. — Заокский : ИИЖ, 2013.
  34. James Nix (2001). (PDF). Ellen White Estate. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2020.
  35. D. Canright. . Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
  36. F. Nicols. Ellen G. White and her Critics. — Review and Herald. — Takoma Park : Review and Herald Publishing association, 1951.
  37. EGW Estate. . Архів оригіналу за 8 лютого 2016. Процитовано 23 грудня 2020.

Джерела

наукова
адвентистська
  • Біографічна книга Роджера Куна про Еллен Вайт
  • Р. Кун. Дар света // Источник жизни. — 1994.
  • Р. Кун. Великие видения Э. Уайт // Источник жизни. — 1995.
  • А. Уайт. Женщина, ведомая Богом // Источник жизни. — 2010.
  • Х. Виера. Голос Духа // Источник жизни. — 2000.
  • В. Андрусяк. Сборник материалов по Духу пророчества. — ЦИТЭУ ЕАД, 2005.
  • В. Андрусяк. Бесценное наследие: 140 вопросов об Эллен Уайт и ее произведениях // Источник жизни, 2016. — 318 с.
  • Виталий Олийник «Факты и мифы» [ 13 травня 2021 у Wayback Machine.]
  • Дорога до Христа. Елен Вайт (укр. 1914)
  • Д. Найт. Мир Эллен Уайт // Источник жизни. — 2002.
  • Д. Найт. Читая труды Эллен Уайт // Источник жизни. — 2002.
  • Д. Найт. Знакомство с Эллен Уайт // Источник жизни. — 2002.
  • Д. Найт. Общаясь с Эллен Уайт // Источник жизни. — 2002.
  • Д. Уилер. Джеймс Уайт, новатор и победитель // Источник жизни. — 2012.

Посилання

У Вікіджерелах є
Ellen G. White
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Еллен Вайт

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vajt Ellen Guld Garmon Harmon u shlyubi Vajt angl Ellen Gould White 26 listopada 1827 16 lipnya 1915 amerikanska bogoslovka propovidnicya pismennicya blagodijnicya Idejna reformatorka adventizmu spivorganizatorka Cerkvi adventistiv somogo dnya Ellen Guld VajtEllen Gould WhiteEllen Vajt svitlina blizko 1864Im ya pri narodzhenniangl Ellen Gould Harmon 1 Narodilasya26 listopada 1827 1827 11 26 2 3 Gorgem Kamberlend Men SShAPomerla16 lipnya 1915 1915 07 16 2 3 87 rokiv d Sent Gelina Napa Kaliforniya SShA 5 Pohovannyad 5 Krayina SShADiyalnistpismennicyaGaluzdVidoma zavdyakiIdejna reformatorka adventizmu spivorganizatorka Cerkvi adventistiv somogo dnyaZnannya movanglijska 2 6 KonfesiyaCerkva adventistiv somogo dnya 4 BatkoRobert GarmonMatiYunik GarmonBrati sestrid d d d d d i dU shlyubi zDzhejms VajtDiti 4 5 Genri 1847 1863 Edson 1849 1928 Vilyam 1854 1937 Gerbert 1860 rik prozhiv 2 5 mis Vaga64 kg 7 Zrist158 sm 8 AvtografVislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u VikishovishiZhittyepisEllen ta yiyi sestra bliznyuchka Elizabet narodilisya v rodini fermeriv Roberta i Yunik Garmon U rodini bulo 8 ditej Karolina 1812 1883 Gerriyet 1814 do 1883 Dzhon 1815 1883 Sara 1822 1868 Mari 1823 1912 Robert 1825 1853 Elizabet 1827 1891 Ellen 1827 1915 U doshkilnomu vici Ellen z batkami pereyihala v mistechko Portlend shtat Men Rannye ditinstvo proveli v mistechku Gorgem shtat Men Pohodila z rodini spadkovih chleniv metodistskoyi cerkvi Batko protyagom 40 rokiv buv diyakonom metodistskoyi cerkvi Batki vihovuvali ditej v religijnomu dusi Koli Ellen u 9 rokiv povertalas odnogo dnya zi shkoli vona otrimala travmu vnaslidok udaru v oblichchya kamenem yakij zhburnula yiyi odnoklasnicya Ellen prolezhala bez svidomosti tri tizhni Zlamanij nis i kontuziya uskladnyuvali dihannya Tilki cherez tri roki vona sprobuvala povernutisya do shkoli odnak ne vitrimala navantazhen i batki pereveli yiyi na domashnye navchannya Milleritskij ruh Ellen Vajt prijnyala vchennya pro Druge prishestya Isusa Hrista pid chas seriyi propovidej Vilyama Millera v misti Portlendi v 1840 roci Drugij cikl lekcij Miller proviv v Portlendi v 1842 roci Vodne hreshennya Ellen Vajt prijnyala na tabirnomu zibranni milleritiv 26 chervnya 1842 roku U 1843 roci Ellen Garmon i yiyi batkiv viklyuchili z metodistskoyi cerkvi za te sho voni stali prihilnikami milleristskogo ruhu Buduchi prihilnikami cogo ruhu Ellen Garmon i yiyi sim ya perezhili osoblivij duhovnij dosvid v den Velikogo rozcharuvannya 22 zhovtnya 1844 roku Bagato milleritiv pohitnulisya u viri odnak inshi prodovzhuvali zustrichatis malimi grupami Tak u grudni 1844 roku pid chas molitovnogo zibrannya v budinku misis Gejns na vulici Oushen Strit 60 u Pivdennomu Portlendi shtat Men yakij zgodom stav klubom Griffina 17 richna Ellen pobachila pershe vidinnya v yakomu yij v simvolichnomu viglyadi bulo pokazano mandrivku adventistskogo narodu na nebo Meshkanci inshih mist pochali zaproshuvati Ellen progoloshuvati svoye svidoctvo V odnij z takih poyizdok vona poznajomilas z adventistskim propovidnikom Dzhejmsom Vajtom Simejna sprava Ellen Vajt z cholovikom 30 serpnya 1846 roku Ellen Garmon odruzhilasya z Dzhejmsom Vajtom 1821 1881 U shlyubi narodila chotiroh siniv Genri Nikolsa 1847 1863 zapalennya legeniv Dzhejmsa Edsona 1849 1928 Vilyama Klerensa 1854 1937 Dzhona Gerberta 1860 prozhiv 2 5 mis V 1848 roci cholovik zapochatkuvav vidannya nevelikoyi gazeti Pravda dlya teperishnogo chasu U 1848 1855 roki sim ya prozhivala v Rokki Gill Rochester U 1855 roci oselilisya v misti Batl Krik Tam u 1857 roci pobuduvali budinok dlya prozhivannya sim yi yakij sluzhiv gostinnim pritulkom dlya mandrivnih propovidnikiv molodi yaka pragla zdobuti osvitu dlya znedolenih Zaraz cej budinok ye chastinoyu Istorichnogo selisha adventistiv u Batl Krik Michigan Dim Ellen i Dzhejmsa Vajtiv v Batl Krik Shodenniki ta listi Ellen Vajt svidchat sho vona polyublyala zajmatis gospodarstvom doglyadala za gorodom shila odyag dopomagala susidam Mayetok Elmshejven U period mizh 1872 i 1881 rokami Vajt z cholovikom chasto vidviduvali Kaliforniyu de prozhivali protyagom kilkoh misyaciv Pid chas cih vidryadzhen Vajt perezhivala sho yij dovodilosya zalishati svoyih siniv z inshimi lyudmi pro sho svidchat zberezheni listi do siniv U 1881 roci cholovik pomer Pizni roki Pislya smerti cholovika Ellen Vajt na 2 roki vidijshla vid gromadskoyi roboti Koli yiyi zdorov ya vidnovilosya vona dala obitnicyu rishuche prodovzhuvati spravu yaku voni oboye lyubili U 1885 1887 rokah Vajt iz sinom Vilyamom virushila v misionersku podorozh krayinami Yevropi Zupinivshis v Bazeli Shvejcariya Vajt zdijsnyuvala zvidti poyizdki v Skandinavski krayini Nimechchinu Franciyu ta Italiyu 1891 1900 roki Ellen Vajt provela na sluzhinni v Avstraliyi Deyaki budinki Vajtiv ye istorichnimi miscyami U 1900 1915 rokah prozhivala v mayetku Elmsgejven misto Sent Helina okrug Napa shtat Kaliforniya SShA Pomerla 16 lipnya 1915 roku Pislya troh perepohovan pohovana razom z cholovikom na kladovishi Ouk Gill mista Batl Krik shtat Michigan Sluzhinnya ta gromadska diyalnistCya stattya ye sirim perekladom z inshoyi movi Mozhlivo vona stvorena za dopomogoyu mashinnogo perekladu abo perekladachem yakij nedostatno volodiye oboma movami Bud laska dopomozhit polipshiti pereklad gruden 2022 Rannij period Adventistskogo ruhu Pislya Velikogo rozcharuvannya Milleritskogo ruhu 22 zhovtnya 1844 roku Ellen Vajt i yiyi sim ya buli v skladi grupi viruyuchih yaka stala v avangardi novogo Adventistskogo ruhu Cya grupa viryan vvazhala sho Milleritiv spitkalo rozcharuvannya cherez lyudsku pomilku vvazhayuchi sho Bog ne pomilyayetsya Prihilniki ciyeyi grupi perebuvali v molitvi do Boga chekayuchi vidpovidi na te sho vidbuvayetsya Nastupnogo dnya 23 zhovtnya 1844 roku pislya rozcharuvannya odin z chleniv ciyeyi grupi Gajram Edson pryamuyuchi na molitovnu zustrich stverdzhuvav sho otrimav osyayannya cherez Svyatogo Duha i prijshov do rozuminnya tekstu knigi proroka Daniyila 8 14 yakij Vilyam Miller pomilkovo vidnis do Drugogo prishestya Hrista Aktivistka v grupi yaka stala yadrom adventistskogo ruhu Na pochatku grupa provodila chas v doslidzhenni Bibliyi i molitvah Golovna meta grupi bula znajti vidpovid na rozcharuvannya Milleritskogo ruhu do yakogo yiyi chleni ranishe nalezhali Pershe vidinnya Pid chas molitovnogo zibrannya v grudni 1844 roku moloda Ellen Garmon otrimala svoye pershe vidinnya vid Gospoda Za yiyi slovami yij bulo pokazano sho Bog ne zalishiv svij narod a prodovzhuye vesti yih vuzkoyu stezhkoyu do Novogo Yerusalimu Zgodom vona nazvala ce pershe vidinnya Vuzka stezhka Nastupni vidinnya Protyagom 70 richnogo sluzhinnya Ellen Vajt zgidno yiyi svidchennyam otrimala 2000 vidin i prorochih sniv Ce buli vidinnya pro sluzhinnya Isusa Hrista v Nebesnomu svyatilishi pro neobhidnist dotrimuvatisya suboti z Dekalogu Desyati Zapovidej i pro inshi doktrini adventizmu sho poklalo pochatok yiyi propovidnickoyi reformatorskoyi diyalnosti Formuvannya virovchennya majbutnoyi Cerkvi Protyagom 1848 1850 rokiv pershi adventisti zbiralisya dlya provedennya tak zvanih subotnih konferencij Ce buli konferenciyi z vivchennya Bibliyi Za cej chas bulo provedeno prinajmni 23 podibni zustrichi 7 konferencij v 1848 roci 6 v 1849 roci j 10 v 1850 roci Poshuk istini ta doktrinalnij rozvitok vidbuvavsya v pevnomu istorichnomu konteksti j buli viklikani pevnimi peredumovami Pro ce pisala sama Ellen Vajt Bagato z nashogo narodu ne usvidomlyuyut naskilki micno zakladeno osnovu nashoyi viri Mij cholovik a takozh Dzhozef Bejts batko Pirs pastor Hiram Edson i inshi nastilki zh revni shlyahetni j spravzhni sluzhiteli Hrista buli sered tih hto projshovshi cherez 1844 rik vidnajshli istinu yak prihovanij skarb Organizaciya Cerkvi adventistiv somogo dnya Ellen Vajt bula sered zasnovnikiv i reformatoriv Cerkvi adventistiv somogo dnya U 1852 roci buli opublikovani yiyi poglyadi na stvorennya cerkovnoyi organizaciyi pid nazvoyu Yevangelskij poryadok Za yiyi pidtrimki ta v rezultati yiyi vplivu j inshih adventistskih aktivistiv buli zrobleni rizni kroki v stvorenni cerkovnoyi organizaciyi U sichni 1859 roku bula prijnyata zagalna finansova programa adventistskogo ruhu Sistema dobrovilnih pozhertvuvan U travni 1860 roku bulo formalno organizovano i zareyestrovano pershu adventistsku gromadu v misti Parkvile 1 zhovtnya 1860 roku novij ruh viznachivsya z nazvoyu Cerkvi adventistiv somogo dnya U travni 1861 roku gromadi shtatu Michigan buli ob yednani i bula stvorena Michiganska konferenciya cerkvi adventistiv somogo dnya U travni 1861 roku bula organizovana Vidavnicha asociaciya Cerkvi adventistiv somogo dnya U period 1861 1863 buli organizovani 7 inshih konferencij ob yednan v inshih semi shtatah U travni 1863 roku bulo organizovano Generalnu konferenciyu Cerkvi adventistiv somogo dnya Cya data vvazhayetsya chasom oficijnogo stvorennya Cerkvi adventistiv somogo dnya Populyarizaciya zdorovogo sposobu zhittya Ellen Vajt zayavila pro svoye vidinnya shodo zdorovogo sposobu zhittya v 1863 i 186 zgidno z yakimi bulo pokladeno pochatok vchennya pro reformu zdorov ya Ellen Vajt u svoyih robotah viklala principi zdorovogo sposobu zhittya V rezultati prihilniki Cerkvi adventistiv somogo dnya vedut zdorovij sposib zhittya Za danimi medikiv cerkvi ASD trivalist zhittya chleniv Cerkvi adventistiv somogo dnya na 6 rokiv bilsha vid serednoyi V rezultati yiyi prosuvannya reformi zdorov ya bulo utvoreno bagato medichnih ustanov Cerkvi adventistiv somogo dnya U 1866 roci buv vidkritij Zahidnij institut reformi zdorov ya piznishe Batl Krikskij sinitarium Medichnij centr Rajska dolina v 1906 roci Medichnij centr Loma Linda i inshi Populyarizaciya filosofiyi osviti Velika rol v stanovlenni j rozvitku sistemi osviti Cerkvi adventistiv somogo dnya nalezhit Ellen Vajt Vona proyavlyala serjoznij interes do tih reform v osviti yaki mali misce v suspilstvi v seredini XIX stolittya U svoyih pracyah Vajt pridilyaye vazhlive misce riznim aspektam osviti Vona pidkreslila vazhlivist rozvitku Cerkvoyu hristiyanskoyi osviti j zaklikala Cerkvi adventistiv somogo dnya stvoryuvati svoyi navchalni zakladi Za yiyi zhittya buli stvoreni Batl Krikskij koledzh nini Universitet imeni Endryusa Gildsburzkij koledzh Atlantik Yunion koledzh Avondejlskij koledzh Vashington trejning koledzh U 1872 roci buv vidkritij Batl Krikskij koledzh po suti pershij navchalnij zaklad Cerkvi adventistiv somogo dnya Piznishe navchalnij zaklad pereyihav na nove misce i buv perejmenovanij v Universitet imeni Endryusa Sogodni v nomu navchayetsya blizko 3500 studentiv z ponad 100 krayin svitu she kilka tisyach studentiv navchayutsya v bagatoh filiyah universitetu v riznih krayinah svitu U 1882 roci v Kaliforniyi v 65 milyah vid San Francisko vidkrivsya Gildsburzkij koledzh piznishe Pasifik Yunion Koledzh yakij ocholiv Braunsberger Dosvid Batl Krika navchiv Braunsbergera bagato chomu vin virishiv vibudovuvati navchalnu programu tak shob vona krim chisto teoretichnoyi pidgotovki ohoplyuvala religijnij virobnichij i fizichnij aspekti navchannya Ce prizvelo do uspishnogo rozvitku navchalnogo zakladu U 1882 roci v mistechku Saus Lankaster v Novij Angliyi bulo zasnovano Koledzh v Saus Lankaster v Novij Angliyi piznishe Atlantik Yunion koledzh ocholiv jogo kolishnij kerivnik Batl Krikskogo koledzhu Gudli Bell Buduyuchi novij navchalnij zaklad Bell namagavsya keruvatisya poradami Ellen Vajt Teoretichna pidgotovka nerozrivno bula pov yazana z praktikoyu Bell namagavsya vikladati studentam znannya neobhidni dlya pidtrimki zdorov ya prisheplyuvav lyubov do praci Zokrema vin vviv vikladannya aziv drukarskoyi spravi vchiv remontuvati vzuttya tosho Ale ponad use stoyalo vivchennya Bibliyi Cya kniga pisav Bell sho vartuye bilshe nizh vsi inshi razom uzyati zaslugovuye na te shob vivchati yiyi ne odnu godinu v tizhden U 1897 roci v Avstraliyi buv stvorenij Avondejlskij koledzh yak bulo zayavleno vidpovidno do bachennya Ellen Vajt V comu koledzhi bula realizovana filosofiya hristiyanskoyi osviti zaproponovana Vajt Dotrimuyuchis yiyi porad comu koledzhu vdalosya uniknuti u svoyemu rozvitku krajnoshiv pritamannih adventistskomu koledzhu v Batl Krik zahoplenosti akademizmom z odnogo boku i nehtuvannya yakisnim rivnem osviti na dogodu nibito duhovnosti j misionerskoyi spryamovanosti z inshogo Koledzh Avondejl stav svogo rodu zrazkom dlya vsih nastupnih osvitnih ustanov v sistemi osviti Cerkvi adventistiv somogo dnya Perevagami cogo navchalnogo zakladu yaki najbilsh yaskravo vidbivayut bachennya osvitnogo procesu Ellen Vajt vvazhayutsya roztashuvannya na prostorij dilyanci zemli v silskij miscevosti sho dozvolilo pobuduvati prostorij kampus z perspektivoyu podalshogo rozvitku sumishennya navchannya ta trudovogo vihovannya uchniv mozhlivist rozvitku virobnictv i ferm sadivnicha gorodnya tvarinnicka toshsho sho spriyalo zmicnennyu byudzhetu navchalnogo zakladu a takozh nadannya finansovoyi dopomogi nuzhdennim studentam U 1904 roci buv takozh vidkritij Vashingtonskij trejning koledzh Washington Training College Cej navchalnij zaklad zminyuvav specifiku svoyeyi diyalnosti ta vidpovidno svoyu nazvu U 1907 roci koledzh buv perejmenovanij v Vashingtonsku mizhnarodnu misionersku seminariyu Washington Foreign Mission Seminary a v 1914 roci u Vashingtonskij misionerskij koledzh Washington Missionary College Potim v 1961 roci v Kolumbijskij union koledzh Columbia Union College I ostannya zmina nazvi cogo navchalnogo zakladu bulo v 2009 roci koli vin stav Vashingtonskim adventistskim universitetom Washington Adventist University Bachennya sluzhinnya blagovistya Ellen Vajt spriyala zmini poziciyi shodo tak zvanih zachinenih dverej yakoyi dotrimuvalisya pershi adventisti zapozichivshi yiyi z poperednogo milleritskogo ruhu vidpovidno do yakoyi blagodat dlya grishnikiv vzhe bula zakrita Na pidstavi vchennya pro sluzhinnya Isusa Hrista v nebesnomu svyatilishi Ellen Vajt vchila sho dveri v nebesne svyatilishe vidkriti prihilniki Adventistskogo ruhu povinni vklyuchitisya v blagovistya Zgodom vona napolyagala na shirokij misionerskoyi diyalnosti Cerkvi adventistiv somogo dnya U 1868 roci bulo rozpochato misionersku diyalnist v Kaliforniyi kudi virushiv u yakosti misionera Dzhon Lofboro U 1872 roci Dzhejms i Ellen Vajt virushili na ce misionerske pole i tam periodichno prozhivali protyagom kilkoh misyaciv U 1874 roci oficijnij misioner Cerkvi adventistiv somogo dnya virushiv do Yevropi dlya prosuvannya vchennya Cerkvi adventistiv somogo dnya U 1885 roci Ellen Vajt virushila do Yevropi de zdijsnila tri misionerskih podorozhi krayinami Yevropi U 1891 roci Vajt virushila do Avstraliyi de protyagom 9 rokiv zdijsnyuvala sluzhinnya vidviduyuchi Novu Zelandiyu ta inshi ostrovi Pismennicka diyalnist Pislya povernennya z Avstraliyi v 1900 roci Ellen Vajt prisvyachuvala bilshe chasu pismennickoyi diyalnosti Na ostannij period yiyi zhittya pripadaye napisannya bagatoh yiyi knig Osnovni praciProtyagom svogo zhittya Ellen Vajt napisala ponad 5000 statej 40 knig opisala ponad 2000 fenomenalnih yavish yaki za svoyim perekonannyam nazivala vidinnyami a takozh yiyi rukopisi obsyagom ponad 50 000 rukopisnih storinok Z opublikovanih ukrayinskoyu knig najbilsh vidoma yiyi kniga Velika borotba 1859 Praci Ellen Vajt zberigayutsya v organizaciyi Spadshina Ellen Vajt SShA Vashington yaka volodiye vsima pravami na vidannya i redaguvannya yiyi tekstiv i provodit redaktorske koriguvannya publikacij sho publikuyutsya Steps to Christ 1892 Doroga do Hrista opisanij osobistij dosvid hristiyanina yakij pragne mati blizki stosunki z Bogom pershij pereklad ukrayinskoyu movoyu 1914 Christ s Object Lessons 1900 Naochni uroki Hrista vikladeni pritchi Hrista i sut yih vchennya Education 1903 Vihovannya predstavleni principi vihovannya ta osviti The Ministry of Healing 1905 Sluzhinnya zcilennya poradi shodo zdorovogo sposobu zhittya ta doglyadu za hvorimi Thoughts from the Mount of Blessing 1896 Nagirna propovid znachennya propovidi Isusa Hrista skazanoyi na gori Konflikt stolit seriya knig v 5 tomah Patriarchs and Prophets 1890 Patriarhi i proroki visvitlyuye biblijnij period vid knigi Buttya do Carstv Prophets and Kings 1917 Proroki i cari opisuye biblijnij period vid caryuvannya carya Solomona do ostannoyi knigi Starogo Zavitu The Desire of Ages 1898 Bazhannya stolit pro zhittya i sluzhinnya Isusa Hrista The Acts of the Apostles 1911 Diyannya apostoliv opisuye zhittya i diyalnist 12 ti apostoliv i Rannoyu hristiyanskoyi Cerkvi The Great Controversy 1858 1884 1888 1911 Velika borotba pro istoriyu hristiyanskoyi cerkvi u svitli borotbi mizh dobrom i zlom mizh Hristom i satanoyu Poziciya Cerkvi adventistiv somogo dnya shodo duhovnoyi spadshini Ellen VajtCej rozdil statti she ne napisano Vi mozhete dopomogti proyektu napisavshi jogo gruden 2022 KritikaPragnennya Ellen Vajt domogtisya viznannya yiyi prorochogo daru viklikali zaperechennya i kritiku uprodovzh yiyi zhittya i pislya smerti Pershimi kritikami buli yiyi odnovirci yaki v pershi roki yiyi sluzhinnya proyavlyali nerozuminnya cogo fenomena i nedoviru Avtorami zhorstkoyi kritiki stali vidpali adventisti Odin z nih kolishnij adventistskij sluzhitel Dadli Kenrajt Dudley Canright yakij opublikuvav knigu zi svoyeyu spoviddyu i kritikoyu Cerkvi adventistiv somogo dnya i Ellen Vajt Volter R Martin v period 1940 1950 i roki kritikuvav vchennya Cerkvi ASD zokrema i Ellen Vajt Vidomimi kritikami ye kalvinist Entoni Gokema Anthony A Hoekema i yevangelist Edmond Grusse Edmond C Gruss Piznishe z kritikoyu proti Ellen Vajt vistupav kolishnij adventistskij sluzhitel Volter Ri Walter Rea yakij pislya vihodu z Cerkvi ASD v 1980 roci stav zatyatim kritikom i viklav svoyu poziciyu v knizi Bila brehnya The White Lie Predstavniki inshih hristiyanskih konfesij kritichno ocinyuyut poglyadi Ellen Vajt i ne viznayut yiyi pretenzij na volodinnya prorochim darom Deyaki yiyi vislovlyuvannya buli nazvani lzheproroctvami Zgidno z tverdzhennyami bogosloviv ASD pri vsomu riznomanitti kritiki yiyi prac i vislovlyuvan bud yakih virogidnih dokaziv nayavnosti obmanu v yiyi tvorah kritikami ne bulo predstavleno Na zaperechennya zvinuvachennya j kritiku oficijna Cerkva ASD i Centr literaturnoyi spadshini Ellen Vajt vistupali z riznimi dokumentami i zayavami Odniyeyu z velikih apologetichnih prac z vidpovidyami na kritiku ye kniga Frensisa Nikola Francis Nichol Ellen Vajt i yiyi kritiki Ellen G White and her Critics PrimitkiEncyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Find a Grave 1996 d Track Q63056 CONOR Sl d Track Q16744133 Ellen G White and health 1915 d Track Q3051412 Australian Dictionary of Biography MUP 1966 ISBN 0 522 84236 4 ISSN 1833 7538 d Track Q6811908d Track Q672680 L E Froom Prophetic Faith of Our Fathers vol 1 Washington Review and Herald 1946 Arthur L White Ellen G White The Early Years 1827 1862 Washington Review and Herald 1985 504 s M Burt The Historical Background Interconnected Development and Integration of the Doctrines of the Heavenly Sanctuary the Sabbath and Ellen G White s Role in Sabbatarian Adventism from 1844 1849 Andrews University 2002 White Arthur L 1907 1991 Woolsey Raymond H c 1981 1985 Ellen G White Washington D C Review and Herald Pub Association ISBN 0 8280 0119 7 OCLC 862324702 E Uajt Svidetelstva dlya Cerkvi t 1 Zaokskij IIZh 1999 John Loughborough The Rise and Progress of Seventh day Adventists Review and Herald 1892 Laaka Juliette 17 kvitnya 2018 Press Herald Arhiv originalu za 2 lipnya 2020 Procitovano 23 grudnya 2020 R Coon A Gift of Light Review and Herald 1983 P G Damsteegt Foundation of the Seventh day Adventist Message and Mission Grand Rapids Ferdmans 1977 Arthur White Ellen G White The Progressive Years 1862 1876 Review and Herald 1981 A L White The Early Elmshaven Years Volume 5 1900 1905 Review and Herald 1981 Digital Archives angl Arhiv originalu za 14 lipnya 2018 Procitovano 14 lipnya 2018 A L White Woman of Vision Washington Review and Herald 2000 Graybill Ron Visions and Revisions Part 1 Ministry Magazine Retrieved March 13 2011 magazine 2011 March 13 2011 10 lipnya Alberto Timm History of Seventh day Adventist Views on Biblical and Prophetic Inspiration Journal of the Adventist Theological Society 10 1 2 1999 10 1 2 10 lipnya L Froom Movement of Destiny Review and Herald 1971 V V Andrusyak Sbornik materialov po trudam Duha prorochestva Zaokskij Centr issledovanij duhovnogo naslediya E Uajt 2005 S 135 141 P G Damsteegt Development of SDA Theology Bering Springs MI Andrews University Press 1994 S 325 327 E Uajt Izbrannye vesti t 1 Zaokskij IIZh 2000 S 206 John Loughborough The Church Its Organization Order and Discipline Review and Herald 1907 E Uajt Rannie proizvedeniya IIZh 1996 G Knight A Search for Identity Review and Herald Pub 2000 Loma Linda University The Adventist Health Study related investigations and future plans George Knight The Fundamentals of Christian Education 1976 E V Zajcev Bez proshlogo net nastoyashego Zaokskij IIZh 2013 James Nix 2001 PDF Ellen White Estate Arhiv originalu PDF za 4 bereznya 2016 Procitovano 23 grudnya 2020 D Canright Arhiv originalu za 24 lyutogo 2021 Procitovano 23 grudnya 2020 F Nicols Ellen G White and her Critics Review and Herald Takoma Park Review and Herald Publishing association 1951 EGW Estate Arhiv originalu za 8 lyutogo 2016 Procitovano 23 grudnya 2020 DzherelanaukovaBolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2016 T 32 Televizionnaya bashnya Ulan Bator S storinki ISBN 978 5 85270 369 9 ros adventistskaBiografichna kniga Rodzhera Kuna pro Ellen Vajt R Kun Dar sveta Istochnik zhizni 1994 R Kun Velikie videniya E Uajt Istochnik zhizni 1995 A Uajt Zhenshina vedomaya Bogom Istochnik zhizni 2010 H Viera Golos Duha Istochnik zhizni 2000 V Andrusyak Sbornik materialov po Duhu prorochestva CITEU EAD 2005 V Andrusyak Bescennoe nasledie 140 voprosov ob Ellen Uajt i ee proizvedeniyah Istochnik zhizni 2016 318 s Vitalij Olijnik Fakty i mify 13 travnya 2021 u Wayback Machine Doroga do Hrista Elen Vajt ukr 1914 D Najt Mir Ellen Uajt Istochnik zhizni 2002 D Najt Chitaya trudy Ellen Uajt Istochnik zhizni 2002 D Najt Znakomstvo s Ellen Uajt Istochnik zhizni 2002 D Najt Obshayas s Ellen Uajt Istochnik zhizni 2002 D Uiler Dzhejms Uajt novator i pobeditel Istochnik zhizni 2012 PosilannyaU Vikidzherelah ye Ellen G WhiteVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Ellen Vajt

Дата публікації:
Топ